Психологічні ефекти ЛСД, інгалянтів і т. д.

Галюциногенні наркотики — це змішана група. Ця назва визначає, що їх споживання викликає хибні відчуття тоді як насправді відчуття просто викривлені. Тому ці препарати скоріше треба назвати «ілюзіогенними».

Найбільш відомий галюциногенний наркотик — це ЛСД, синтезований під час Другої світової війни і випробуваний через декілька років на людях. Препарат мав тенденцію справляти на його споживача сильне враження. Але психологічні ефекти ЛСД і інших галюциногенів були ще більш різноманітні, ніж психологічні ефекти інших наркотиків. Ефект, очевидно, сильно залежить від настрою і обстановки.

Було підняте питання про те, чи має ЛСД сам по собі якісь психологічні ефекти. Але препарат явно давав почуття зміни, почуття, що я не такий, як звичайно, тоді як інтерпретація цього ефекту більше визначається ситуацією, особистістю і сподіваннями.

Сліпий тест з учасниками, незнайомими з ЛСД, підтвердив, що препарат може викликати численні психічні симптоми. Більшість учасників вважали його дію неприємною.

Валіум (діазепам) досить популярний у наркоманів. Але у сліпих тестах більшість учасників віддало перевагу плацебо перед валіумом.

Другою групою речовин, які в останні декілька десятиліть втримали статус популярного інтоксиканта, є органічні розчинники (інгалянти). Частіше за все їх споживають підлітки з бідних кварталів (у нас їх називають токсикоманами — Ред.). Втрату ними самоконтролю добре видно і добре чути.

Хоч досліди і не проводилися, у наявності є численні «природні експерименти». Дихання розчинниками було звичайною справою задовго до того, як підлітки стали дихати ними у поліетиленових пакетах. Найбільші токсикомани у нашому суспільстві — це професійні маляри. У них знаходять симптоми як хронічного, так і гострого отруєння тими ж самими розчинниками, які молодь використовує для «балдіжу». Маляри іноді дихають більшою кількістю розчинників. Це буває при розбризкуванні фарби і коли вони працюють у погано провітрюваних приміщеннях. Інші токсикомани — це ті, хто наносить лакові покриття. Робітники цих професій добре знають симптоми отруєння розчинниками. Вони відчувають себе хворими і переживають вельми неприємні відчуття. Іноді через ці симптоми вони залишають роботу.

Ці робітники ніколи не мали уявлення про те, що розчинники можуть приводити до втрати самоконтролю або викликати приємне сп'яніння. Вони не сподіваються на «кайф» і тому не сприймають неприємні ефекти як «кайф».

Перш ніж дихання розчинниками поширилось у 1960-і роки, підлітки у Європі і Північній Америці використовували інший інтоксикант. Це була суміш кока-коли і аспірину, яка викликала зняття гальмування і «добрий настрій». Деякі люди дивилися на це з поблажливою усмішкою, говорячи, що ця суміш не може викликати «справжній кайф».

Що, однак, особливого в інтоксикації сумішшю кока-коли і аспірину? Чи «кайф» і «балдьож» не є навіяними ефектами для всіх інших інтоксикантів? Але тут цікава різниця: на відміну від інших інтоксикантів суміш кока-коли і аспірину не викликала визначених внутрішніх ефектів, які збуджують почуття, що «я не такий як звичайно», і може бути витлумачене групою споживачів, яким це навіяли, як «кайф» або «балдьож». Суміш кока-коли і аспірину може дати тільки ефект, що ґрунтується на сподіванні, а не на навіяному тлумаченні дійсних реакцій організму.

Дата добавления: 2015-07-20