Розкрити специфіку логопедичної роботи при порушеннях слуху у дітей.

Специфіка логопедичної допомоги дітям з порушеннями слуху передбачає створення практичної мовленнєвої бази для оволодіння програмним матеріалом. Виділяються два напрями роботи: 1. розвиток сприйняття мовлення: навчання дитини читанню з губ і розвиток слухового сприйняття; 2. розвиток продукування мовлення (лексико-граматичної і вимовної сторін мовлення: вимова звуків, інтонація, наголос).

Вчитель-логопед, працюючи по розвитку слухового сприйняття з дітьми, повинен відбирати певний матеріал й підбирати певні види роботи по розвитку слухового сприйняття.

1. Проводиться робота по розрізненню матеріалу повсякденно-розмовного мовлення. Це можуть бути питання, доручення, прохання, пов'язані з організацією учбової роботи. Можуть використовуватися такі види роботи:

— робота з картками (питання, доручення та ін. пишуться шрифтом; сприймаються на слух і зором; потім виключається зорове сприйняття: закривається рот екраном і промовляється доручення, яке сприймається тільки на слух);

— робота з картинками (відпрацювання дієслів з префіксами, граматичні форми, закінчення; спочатку слухо-зорове сприйняття, потім слухове, — вимовляють за екраном);

— робота з конструктивною картиною (з макетом): заготовлюються певні картки з проханнями, дорученнями. Учневі пропонується виконати якесь доручення. Він прочитує доручення з губ, вибирає картку, виконує доручення, відшукує відповідну картинку, на якій змальовано дане доручення;

— діалог на будь-яку тему, причому партнери в діалозі повинні мінятися.

2. Робота з розрізнення речень. Мовленнєвий матеріал тісно пов'язаний з роботою з формування граматичної будови мовлення, тому використовуються наступні завдання: підбір відповідної картинки, складання схеми речень з паперових або магнітних смужок, доповнення речень за картинками.

3. Розрізнення математичного матеріалу (терміни, вирази) з використанням картинок, серії картинок, таблиць, прочитування і складання деформованого тексту завдання, вибіркового читання тексту завдання, складання плану завдання.

4.Розрізнення немовленнєвих звучань: ритмів, барабана і сопілки (розрізняються за висотою звучання), губної гармошки і дзвону ключів та ін.

5. Розрізнення на слух фонем: ізольовано виділених фонем; розрізнення звукосполучень: апа, ата, пекла...(міняється один приголосний звук); звукосполучень з декількох приголосних звуків: аста, аска, ашта, ашда...

В результаті проведення всього комплексу складної корекційної роботи поліпшується слухове сприйняття мовлення, не дивлячись на те, що слух в нього об'єктивно не змінюється.

Одним з напрямів корекційної роботи є навчання читанню з губ. Процес зорового сприйняття усного мовлення позначають термінами: «читання з обличчя», «читання по вустах», «читання з губ». Найбільш правильний – «Читання з обличчя», але традиційним є термін «читання з губ», оскільки губи є найактивнішим органом.

Читання з губ – це зорове сприйняття мовлення по видимих рухах органів артикуляції. Механізм читання з губ – це складний процес і має свою специфіку в глухих і слабочуючих дітей, що рано оглухли, пізно оглухли. Етапи читання з губ: у слабочуючих: слухо-зорове сприйняття; промовляння – наслідувальні рухи органів артикуляції (кінестезії); осмислення;

— у глухих, що рано оглухли: зорове сприйняття; наслідування рухам органів артикуляції; осмислення;

— у глухих, що пізно оглухли: зорове сприйняття; наслідування; пожвавлення слухових образів слів; осмислення.

— Існує 3 типи читання з губ:

— зоровий тип читання з губ (буває в глухих, що не говорять, на самому початку навчання, коли слово сприймається цілісно);

— руховий тип читання з губ (осмислення відбувається на основі кінестетичних відчуттів);

— змішаний тип.

— У залежності від типів виділяються етапи навчання читання з губ:

— етап ідеовізуального читання з губ, тобто тільки за допомогою зору, «з обличчя» пізнаються слова. Слова треба підбирати різко протилежні по структурі і артикуляції образу. Наприклад, сани (двоскладове слово) – бабуся (трискладове); мак (односкладове) – сало (двоскладове); син (односкладове) – мама (двоскладове);

— етап аналітико-синтетичного читання з губ, коли дитина володіє аналізом слів;

— завершуючий етап, коли діти володіють мовленням.

Паралельно з розвитком слухового сприйняття і навчанням читанню з губ повинна проводиться робота по розвитку мовлення.

Напрями роботи з розвитку мовлення:

— робота над розумінням мовлення;

— робота з накопичення активного словника:

— робота з формування граматичної будови мовлення;

— відпрацювання зв'язного мовлення;

— робота над звуковимовою.

При роботі над звуковимовою можна керуватися трьома способами постановки звуків:

1. Наслідування за різною основою (який аналізатор задіяний): на слуховій основі; слухо-зоровій основі; зорово-тактильній основі; слухо-зорово-тактильній основі.

Обхідний шлях:

— викликати звук від звуку, близького за артикуляцією, не використовуючи механічного пристосування, наприклад: звук «ш» викликається від звуку «р», звук «р» можна викликати від звуку «ш»;

— викликати звук від допоміжної артикуляції (удаємося до іншої артикуляції), наприклад, від губного звуку до призубного, від призубного до міжзубного, від міжзубного до зазубного.

3. Механічний спосіб (застосовується при постановці звуків «ш», «р», «к» та ін.).

Якщо туговухість ускладнена дизартрією або механічною дислалією, то необхідно в структуру заняття включать підготовчі вправи – артикуляційну гімнастику.

Працюючи над звуковимовою слабочуючих дітей в умовах загальноосвітньої школи, треба передбачати роботу над розвитком фонематичного сприйняття: фонематичного слуху, фонематичного аналізу і синтезу. Повинна проводиться робота з корекції читання і письма (технікою і розумінням писемного мовлення).

Дата добавления: 2015-07-25