Розкрити особливості інтеграційних процесів в сучасній Україні. Дайте визначення понять „інклюзія”, „інтеграція” та охарактеризуйте її типи і форми.

На сучасному етапі однією з альтернативних форм одержання освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку стало інтегроване навчання. Інтегроване навчання, передусім, передбачає перебування дитини з особливими потребами в масовому загальносвітньому дошкільному чи шкільному закладі, оволодіння нею знаннями, вміннями, навичками в ті ж самі терміни, що і здоровою дитиною. Сама ідея інтеграції базується на ідеї,що життя і побут людей з обмеженими можливостями мають бути найбільш наближені до умов і стилю життя суспільства, в якому вони перебувають. Стосовно дітей з обмеженими психофізичними можливостями це означає, що дитина з особливими потребами має право задовольняти свої потреби так як і всі інші члени суспільства; в сім'ї створюються найкращі умови, а обов'язок місцевої влади – надавати можливості для виховання таких дітей вдома.

Історичний період в роках	Ключове визначення періоду	Переважаюча освітня тенденція
Рання історія	Ексклюзія (повне виключення)	Елітарність здобуття освіти, особи з порушеннями розвитку повністю виключені із системи освіти
18 століття	Інституалізація	Зорганізовуються окремі благодійно-навчальні установи для дітей з сенсорними і моторними порушеннями
початок 20 столітя 50-ті рр.	Сегрегація	Зорганізовується незначна кількість спеціальних шкіл та класів для дітей із порушеннями розвитку
1950-1960-ті	Класифікація	Зростає кількість категорій спеціальних шкіл та класів, за якими класифікуються діти з особливостями психофізичного розвитку. Значно збільшується кількість спеціальних шкіл та спеціальних класів.
1970-ті	Інтеграція	Тенденції спільного навчання дітей із особливостями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками.
1980-ті	Мейнстримінг (загальний потік)	Соціальні та навчальні потреби дітей з особливостями розвитку задовольняються в загальноосвітніх школах за місцем проживання
1990-ті	Включення (інклюзія)	Об’єднання спеціальної освіти та загальної в єдину систему. Потреби дітей з особливостями розвитку задовольняються у процесі індивідуалізованого навчання в інклюзивному середовищі.

Навчатися можуть практично всі діти, незалежно від наявних порушень. У освітній системі нашої країни існують три моделі інтеграції: спонтанна, інтернальна та екстернальна.

При спонтанній інтеграції діти з обмеженими можливостями життєдіяльності навчаються в середовищі однолітків, що нормально розвиваються, без чітких, рекомендованих фахівцями свідчень, не отримуючи при цьому спеціалізованої психолого-педагогічної підтримки.

Інтернальна інтеграція припускає об'єднання в самій системі спеціальної освіти дітей з різними психофізичними порушеннями, при якому спільне навчання і виховання можливе і сприятливе. При інтернальній інтеграції таке навчання можливе для слабочуючих дітей і дітей з тяжкими порушеннями мовлення, для дітей із ДЦП та зі стійкими освітніми труднощами та ін. Інтернальна інтеграція поширена переважно за кордоном.

Екстернальна інтеграція – це результат взаємодії системи спеціальної і загальної освіти. Ця модель інтеграції була апробована в Україні, Росії при спільному навчанні дітей із нормальним психофізичним розвитком та із затримкою психічного розвитку, а також при навчанні в одному класі звичайних дітей і слабобачучих або слабочуючих та глухих однолітків.

Інтегрування дітей з обмеженими психофізичними можливостями здійснюватиметься за однією з форм (В. Бондар, А. Колупаєва, М. Малофєєв, Н. Назарова, Л. Шипіцина, Н. Шматко та ін.):

– повною, коли дитина з психологічною готовністю до спільного навчання зі здоровими однолітками та рівнем психофізичного і мовленнєвого розвитку, який відповідає віковій нормі, включається до звичайної групи дошкільного закладу чи класу загальноосвітньої школи. При цьому вона обов'язково має одержувати корекційну допомогу за місцем навчання чи проживання;

– комбінованою, коли дитина з близьким до норми рівнем психофізичного та мовленнєвого розвитку включається до звичайного закладу за умови одержання допомоги з боку вчителя-дефектолога або помічника вчителя;

– частковою, коли дитина, котра не в змозі нарівні зі здоровими однолітками опанувати навчальний матеріал лише на частину дня інтегрується до „масових” класів або груп;

– тимчасовою, коли діти з особливими потребами об'єднуються із здоровими однолітками 2-4 рази на місяць для проведення спільних виховних заходів.

19. Розкрити особливості навчально-виховної роботи з розумово відсталими дітьми в дошкільному і шкільному віці. Корекція - система педагогічних, психологічних і медичних заходів, спрямованих на послаблення і подолання вад психофізичного розвитку РВ дітей, у процесі навчання і виховання з метою максимально можливого розвитку особистості.

Корекційно-педагогічна робота при РВ спрямована на стимуляцію розвитку пізнавальної діяльності з опорою на конкретну наочну ситуацію. Першочерговим завданням є: виховання елементарних навичок самообслуговування, опіки вихователя, правил поведінки, розвиток соціально-побутової орієнтації. Завданнями корекційно-виховної роботи є: формування пізнавальної діяльності, особливо важливо в переддошкільному і дошкільному віці - розвиток наочного мислення. Розвиток мовлення як засіб активізації пізнавальної діяльності та засобу узагальнення, планування та регуляції діяльності. На початкових етапах лікувально-педагогічна робота спрямована на формування елементарних форм мислення з використанням д/ігор, вправ і практичних проблемних ситуаціях зі стимуляцією орієнтовно-дослідної та мовленнєвої діяльності. На II етапі розвивають наочно-образне мислення, створюючи передумови для переходу від вирішення наочно-дійових до наочно-образних завдань. Особлива увага приділяється формуванню у дітей можливості встановлювати часово-послідовні зв'язки (за серією малюнків), проводяться заняття з аналізу сюжетних ситуацій з прихованим змістом, встановлення тісних зв'язків між практичним досвідом та наочно-образним уявленням. Особливу увагу приділяють розробці спеціальної системи формування у РВ дитини знань про оточуючий предметний світ. І етап - дитину знайомлять з невеликою кількістю предметів найближчого оточення (діями предметів, співвідношення предмету з реальним, властивості, призначення, обрання предмету за словесною інструкцією, що найважливіше). ІІ етап - дитина знайомиться з властивостями предметів, педагог розширює коло предметів, навчає виділяти якість і властивості предметів. Важливе значення мають спеціальні завдання, на яких діти вчаться узагальнювати свої спостереження, визначаючи суттєві ознаки предметів, діти вчаться цілеспрямованому аналізу предметів та основі практичних дій з ними. ІІІ етап - продовжується розширення сенсорного і практичного досвіду дитини в процесі предметно-практичної діяльності. Дитину вчать всебічному дослідженню різних засобів предметів, закріплюються засоби виявлення усіх властивостей і створюють основу для розвитку процесів цілісного дослідження предметів. Основна мета етапу: виділення суттєвих і несуттєвих ознак предметів, спеціальних прийомів роботи полягає у широкому використанні предметно-практичної діяльності дитини в розвитку операції порівняння та узагальнення. Отже, основним змістом лікувально-педагогічної роботи з РВ дітьми є планомірні виховні, педагогічні заходи, підготовка до навчання за спец, програмою, а також медикаментозне та інші види лікування.

Дата добавления: 2015-07-25