Читайте также:
|
Діти з порушенням опорно-рухового апарату – це поліморфна в клінічному і психолого-педагогічному відношенні категорія осіб. Серед них умовно можна виділити 4 групи:
1. Діти, у яких порушення опорно-рухового апарату обумовлені органічними ураженням нервової системи:
—головного мозку (дитячий церебральний параліч, пухлини, і травми);
—провідникових шляхів (паралічі рук, кривошия і т. п.);
—спинного мозку (наслідки поліомієліту, травми).
2. Діти, що мають поєднані ураження нервової системи і опорно-рухового апарату унаслідок родових травм.
3. Діти, що мають порушення опорно-рухового апарату при збереженому інтелекті (артрогрипози, хондро-дистрофія, сколіозі і т. д.).
4. Діти, що мають порушення опорно-рухового апарату спадкової етіології з прогресуючою м'язовою атрофією (міопатія Дюшенна, амнотрофія Вердінга-Гоффмана).
Мовленнєві поруш, включають: ФФНМ, ЗНМ які проявляються в рамках різних форм дизартрії та заїкування. При ЗНМ формування мовлення відбувається за напрямами: 1. лексичної системи мовлення необхідно широке опосередкування всіх занять практичними завданнями з опорою на ігрові прийоми, що активізують пізнавальну діяльність дитини. При цьому дітей спеціально навчають способам сенсорного дослідження предметів. 2. грам. будови мовлення, яка тісно пов'язана з лексичною стороною і зв'язним мовленням, їх формування здійснюється як єдиний нерозривний процес – формування лексико-граматичної сторони мовлення. Порушення мовлення можуть мати як специфічну лінгвістичну природу так і неспецифічний характер в зв'язку з загальними псих, захворюваннями дітей;
При дислексії і дизграфії. В генезі цих порушень велика роль належить не сформованості зорово-моторних і оптико-просторових систем. їх формування, а також розвиток артикуляційно-акустичних навичок має важливе значення у попередженні і корекції дислексій і дизартрій.
Органічні ураження мовно-рухового аналізатора при ДЦП приводять до порушення артикулювання звуків мовлення, порушення голосу, дихання, темпу, ритму мовлення. Логопедичні заняття проводяться в такому положенню дитини, при якому вплив побічних рефлексів на мовну мускулатуру було б мінімальним. Такі пози підбираються логопедом разом з невропатологом. Вибравши положення дитини після загального розслаблення приступають до масажу і артикуляційної гімнастики мускулатури. При проведенні логороботи необхідно подавляти смоктальні і інші рефлекторні рухи, постійно удосконалювати артикуляційні дихальні і голосові реакції.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 198 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Висвітлити прогресивні форми організації корекційного процесу дітей із ДЦП закордоном. | | | Схарактеризувати особливості навчання і виховання дітей із загальним недорозвитком мовлення. Розкрити зміст логопедичної роботи з ними у системі освіти. |