Є. Уповання на Бога.

Ми можемо просити Бога, але не можемо примушувати Божу руку давати. Він має щодо нас набагато кращі плани, ніж ми думаємо (Єф.3,20). Господь має владу нас вилікувати, обдарувати міцним здоров'ям, дати життя вічне, де немає жалю, ні плачу, де не ллються сльози. Тому здатність віддати себе в руки Божі з повною довірою теж лежить в основі зцілення. Ця посвята самого себе Богові вже сама по собі є великою ласкою. Той, хто віддає себе Богові, знаходить глибокий спокій, якого світ дати не може.

Я рекомендую в цьому випадку молитву Кароля де Фоуцаулд: "Отче, віддаюся в Твої руки, вчини зі мною все, то тільки захочеш.

Дякую Тобі. Я готовий на все. Приймаю все, щоб сповнилася воля Твоя у мені і у всіх творіннях.

Не прагну нічого іншого, Отче. Доручаю Тобі свою душу. Віддаю її Тобі зі всією любов'ю, на яку тільки здатний, бо люблю Тебе і прагну віддатися Тобі, поручити себе в Твої долоні безмежно, без міри, з нескінченною довірою, бо Ти – мій Отець".

Така посвята супроводжується хвалою, і виявляється фізичними і внутрішніми зціленнями, які нам навіть не снилися. Завжди прославляти Бога – це все. Те, чого не можна отримати, просячи, завжди можна отримати, прославляючи.

Багато людей, які просили, молилися, благали, отримали зцілення у тій же хвилині, коли починали прославляти Бога, віддаючись повністю в милосердні руки Отця. Це підтверджує таке свідчення: "Я хворів 4 роки на виразку шлунку і під кінець 1981 року змушений був піти до лікарні, бо виразка тріснула, що супроводжувалось сильною кровотечею. Лікар-спеціаліст дав мені ліки, прописав дієту, але у зв'язку з тим, що я часто подорожував, щоб проповідувати Слово Боже, я не міг її дотримуватися. Через рік проблема повторилася. Я поїхав до лікарні, де мені зробили обстеження – ендоскопію. Це було в травні. Виявлено 4 виразки шлунка, виразку дванадцятипалої кишки, запалення шлунка і пухлину. Лікар сказав мені, що я мушу згодитись на операцію і призначив тиждень для підготовки до неї, бо хотів робити операцію без поспіху. Я вийшов з лікарні, але опівночі знову почалася кровотеча. Я злякався, що буду змушений повернутися до лікарні на операцію. Однак, моя проблема полягала в іншому – це була проблема віри. Я був засмучений і навіть трохи ображався на Бога. Мушу визнати, що я почував себе покинутим Богом. Замість того, щоб молитися і просити, почав нарікати:

– Боже, Ти мене не розумієш... Адже Ти добре знаєш, що через мої подорожі по різних містах і країнах, які я здійснюю, проголошуючи Твоє Слово, я не можу дотримуватись дієти. Ти знаєш, що під час реколекцій і конференцій часто не маю часу поїсти. Ти добре знаєш, що не можу зробити того всього, що чекає від мене лікар, але Ти можеш мене зціли ти, щоб я далі міг проголошувати Твоє Слово. Бачиш, Господи, я так хочу, щоб Ти мене зрозумів...

Тоді почув виразний голос:

– Чому боїшся ночі, яка веде до нового дня?

Ці слова були для мене Духом і Життям. Повірив Богові і повністю віддався Йому, не ставлячи жодних умов для Його планів, які Він, безперечно, має як для мого життя, так і для моєї смерті. Для мене вже не мало значення, чи буду я зцілений. Головне, щоб Його воля щодо мене здійснилася. Нехай діється, що хоче, я в Його руках і належу Йому. Я підписав Йому чек "in blanko", щоб Він чинив зі мною, що захоче. Божа дорога, безперечно, краща за мою. Була ніч, але я твердо вірив, що наближається ранок, і мене чекає нове творіння. Тому я ліг спати і спокійно заснув. Відтоді я зрозумів, що щось сталося в моєму житті. Через декілька тижнів я почував себе так добре, що облишив ліки і не морочив собі голови дієтою. Через 6 місяців поїхав на реколекції до Х'юстона. Я пригадав, що Господь вимагав від Своїх учнів подорожувати без грошей, в цілковитій залежності від Нього. Я ще опирався і хотів пройти детальне обстеження печінки. Згодом я цілковито здався на ласку Його обітниць, і не взяв грошей на обстеження. Дивовижним способом Бог покрив усі витрати моєї подорожі і кошти за обстеження в клініці. В результаті лікар сказав те, про що я вже давно знав:

– Немає потреби в операції, рани загоїлись.

Щасливим я повернувся до Мексики, черговий раз впевнившись, що коли хто-небудь віддається Отцю Любові, то нічого йому не бракуватиме. Це було два роки тому, а зараз я почуваю себе здоровим, і мене нічого не турбує, що б я не їв.

Дата добавления: 2015-07-16