Г. Перше прощення.

Багаторазово я був свідком того, як прощення, дароване неприятелеві, спричиняє зціляючу діяльність Бога. Молитва, якої навчив нас Ісус, виразно говорить: "Прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим" (Мт.6,12). Інші тексти також говорять про це.

Майже в кожному випадку, коли Господь обіцяє ефективність молитов і відповідь на наші прохання, це залежить від нашого вміння прощати іншим людям (Мт. 18,21; Мк. 11,25).

Багато людей вважають, що простити – це втратити. Вони не усвідомлюють, що це корисно, бо прощення звільняє від ненависті і негативних почуттів, які нас мучать. Прощення робить нас подібними до Христа, який помилував своїх неприятелів і простив їм.

Здатність прощати відкриває нам шлях до Божого прощення. На це вказує наступне свідчення: "Якось я відчула, що Господь прагне, щоб я простила одній людині, яка зробила мені кривду. Я не могла побороти в собі заздрості, опиралася Богові, твердила наступне:

– Боже, чому Ти хочеш, щоб я молилася за неї, адже Ти такий добрий, що поблагословиш її навіть тоді, коли я не буду про це Тебе просити...

Тоді внутрішній голос виразно мені відповів:

– Нігауд, чи не здається тобі, що, молячись за неї, ти першою будеш зцілена?"

Пробачити – це означає воскресити в нас життя, яке подарував нам Христос. Прощення і прохання про вибачення – як хмара, яка провіщає життєдайний дощ для сухої землі. Це добре ілюструє свідчення Еварісто: "В роки дитинства серйозні проблеми з батьком змусили мене покинути рідний дім. Я думав, що час вилікує ті давні образи дитинства, однак, цього не сталося. Я жив у постійному усвідомленні минулого, яке мене пригнічувало. Бог дав мені ласку пізнання харизматичного відновлення, яке визволило мене з багатьох пут, дало великий поштовх моїй вірі. Однак мені постійно чогось бракувало. В мене не було такої радості і свободи, яку я спостерігав у людей віднови. Я почував себе розчарованим і пригніченим. Так минуло декілька років, аж до лютого 1977 року, коли мій батько тяжко захворів. Я бачив, що з'явилася нагода до примирення з ним, але не мав сили і відваги це зробити. Я почав молитися, просячи Бога: "Боже! Я сам не здатний на це". Тоді внутрішній голос так промовив до мене: "Сам не зможеш це зробити, але в Моє Ім'я все може зробити той, хто вірить". З Божою підтримкою я прийшов до свого батька і обняв його, пробачивши йому усім серцем. Але не тільки це – я зі сльозами на очах просив, щоб і він мені вибачив. Обличчя мого вмираючого батька змінилося, бо і я дивився на нього вже іншими очима, тому що Бог змінив мене. Я любив свого батька серцем Ісуса й обіймав його плечима Ісуса. З того дня я почав співати Господові нову пісню – пісню прослави, яка триває вже більше 7 років. Бог показав мені Свою силу, завдяки внутрішньому зціленню, яке здійснилось в результаті прощення. Зараз я щасливий і радісний, проголошуючи, що Бог вчинив зі мною чудо, і я все можу в Тому, Хто мене зміцнює".

Інше гарне свідчення походить від Ольги Г. де Цабрера з Гватемали: "10 років я страждала від сильного болю в ногах і руках, які поступово деформувалися. Я відвідала 15 лікарів, і останній з них сказав мені, що треба ампутувати ліву ногу. 1 травня 1976 року я стала повним інвалідом. Решту свого життя я мусила провести в інвалідному візку, який ненавиділа. Якось я дізналася, що в школі буде Служба Божа за хворих. Вирішила податися на неї на своєму візку. Мене розмістили навпроти дверей, в які входив кардинал Цасарієго. Він зупинився біля мене, взяв мої руки в свої і сказав:

– Бог тебе любить і зараз зцілює!

Коли почалась молитва за внутрішнє зцілення, я заплакала і з цілого серця пробачила всім, хто вчинив мені багато зла. Потім отець Тардіф помолився за фізичне зцілення, і я відчула, що мене щось штовхає і каже: "Встань і йди!" Я відчувала сильне тепло і тремтіння. Зі сльозами на очах встала з крісла і почала йти.

Господь такий добрий, що зцілив мене духовно, душевно і фізично. Нехай Його Ім'я буде благословенне і прославлене навіки! Хвала Тобі, Боже, Царю всього світу!"

Дата добавления: 2015-07-16