|
Читайте также: |
Софрона (вибігаючи з Демофонтового дому). Хремет.
(Не помічаючи Хремета).
Що робити? Де знайду я друга? З ким пораджуся?
Допомоги де просить?
Хоч би пані через мене не зазнала прикрощів.
Чую, батько дуже лютий за ці вчинки синові.
Хремет (набік). Що за баба з хати брата вийшла перелякана?
Софрона. Це мене штовхнули злидні, знала ж я, що не міцне
Це подружжя, та дружитись я сама й порадила. [400]
Хремет. Якщо я не помиляюсь, якщо очі бачать ще,
Це дочки моєї нянька.
Софрона. Він пропав десь.
Хремет. Що ж робить?
Софрона. Хто їй батько...
Хремет. Підійти вже, чи ще більше послухати?
Софрона. Віднайшла б його, то й страху не було б.
Хремет. Таки вона.
Що ж, озвуся.
Софрона. Хто говорить?
Хремет (півголосом). Ти, Софроно?
Софрона. Кличе хто?
Хремет. Глянь на мене!
Софрона. O богове! Чи Стілфон це?
Хремет. Ні.
Софрона. Як? Ні?
Хремет. Трішечки, Софроно, прошу, від дверей цих відійди.
Цим ім'ям мене ти більше вже не клич!
Софрона. Що? Це не ти,
Що так завжди називався?
Хремет (вказуючи на двері). Цить!
Софрона. Чому злякавсь дверей?
Хремет. Я замкнув там відьму-жінку. Неправдиве взяв ім'я,
Щоб колись необережно ви не бовкнули кому
Із сусідів, і щоб жінка не дізналася про це.
Софрона. Ось чому це не могли ми тут тебе ніяк знайти! [401]
Хремет. Скажи мені, що спільне з домом цим тебе в'язало?
А де ж мої?
Софрона (плачучи). Ой лишенько!
Хремет. Живі?
Софрона. Живе ще донька.
Нещасна мати з горя вже давно лягла в могилу.
Хремет. Важкий удар!
Софрона. А я стара, убога, невідома,
З нестачі кращих, віддала я дівчину за нього.
Це дім його.
Хремет. 3a Антіфонта?
Софрона. Так. Якраз за нього.
Хремет. Невже дві жінки має він?
Софрона. Ні, цю одну! Клянуся!
Хремет. А другу, родичку свою?
Софрона. Так це ж вона.
Хремет. Що кажеш?
Софрона. Була умова, що юнак з коханою женитись
Без віна може.
Хремет. O боги! От інколи неждано
Виходить, так як ти й бажати не смів би! Ось приходжу -
А дочка вже одружена, з ким я хотів, як прагнув.
Обоє ми старалися, щоб так воно і сталось. (Вказує на Софрону).
Вона ж без нас зробила це своїм старанням.
Софрона. А що ж нам діяти тепер? Вернувся батько хлопця.
Говорять, ніби через те сердитий він.
Хремет. Не бійся.
Ох, боже, щоб лиш хтось не взнав, що це моя дитина.
Софрона. Я не скажу.
Хремет. За мною йди! Почуєш в хаті решту.
Обоє входять до дому Деміфонта.
Дія V
Дата добавления: 2015-07-16; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| СЦЕНА 2 | | | СЦЕНА 7 |