Читайте также:
|
1. А священик, звершивши вголос славослов'я Богові, іде до Дарів і, благоговійно піднявши їх над головою, виходить. І так їх несучи, входить до вівтаря й умисне ступає по храму спокійно та повільно. А [вірні] співають і з усім смиренням та благоговінням схиляються перед ним, просячи, щоб він пом'янув їх під час принесення Дарів. Він же ступає у супроводі світильників і кадила, і так входить до вівтаря.
2. Це відбувається з доконечної потреби, бо треба внести і покласти у вівтарі Дари, призначені для жертви, і [звершити] це, як спромога, благоговійно і поштиво. Так і царі, коли хотіли принести Богові дари, не иншим доручали [цю] справу, а самі, маючи на голові корону, особисто приходили і вносили їх.
3. Це може ще означати й останнє явлення Христа, яке спричинило особливий спалах ненависти євреїв, коли Він вирушив у дорогу із батьківщини до Єрусалиму, в якому Йому потрібно було принести себе в жертву, і коли Він, Їдучи верхи, увійшов у місто в супроводі гучного вітання людей.
4. І в цей час потрібно припадати до ніг священика і просити священика, щоб він пом'янув нас у тих молитвах. Бо немає иншого способу прошення, який [мав би] таку велику силу і давав би нам такі тверді надії, як спосіб, [представлений] цією страшною жертвою, яка безвідплатно очистила безбожжя і беззаконня.
5. А хто з тих, що припадають перед священиком, який входить із Дарами, поклоняється несеним Дарам як Тілу і Крові Христа, той помиляється, плутаючи цей вхід із входом з Передосвяченими Дарами, бо не розуміє різниці між тою і тою літургійною дією. Одна під час цього входу має ще не освячені і не звершені Дари, а в другій вони звершені й освячені, вони — Тіло і Кров Христа. І це справді так.
Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 80 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| XXIII. Про прошення, які йдуть після Євангелія | | | XXV. Про те, що відбувається після внесення Дарів, про молитви і заклики священика, звернені до народу |