Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Термінологія до розділу. Абсцес (лат. abscede, abscessus — відділятись, відступати; (син.: гнойовик

Завдання № 10 | ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА | Системна поліморфпоядерного лейкоцита, або система мікрофага. | Існують дві форми запалення: ексудативне запалення та продуктивне запалення. | КЛАСИФІКАЦІЯ ЕКСУДАТИВНОГО ЗАПАЛЕННЯ | Катаральне запалення буває: серозне, гнійне, слизове. | Грануломатозне запалення | Схема XXII | Епітеліоїдноклітинні гранульоми | Схема XXIII |


Читайте также:
  1. Опис завдань розділу 4 і зразки рішень.
  2. Структура розділу з психології
  3. Та самонавчання до розділу
  4. Та самонавчання до розділу
  5. Та самонавчання до розділу
  6. Термінологія
  7. Термінологія до розділу

"ЗАПАЛЕННЯ. ІМУНОПАТОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ"

Абсцес (лат. abscede, abscessus — відділятись, відступати; (син.: гнойовик, гнояк) — гнійний запальний процес вогнищевого характеру, що може супроводжуватись утворенням порожнини; порожнина, виповнена гноєм, відмежована від навколишніх тканин піогенною мембраною, а пізніше й фіброзною тканиною;

абсцес (и) Мунро (син.: мікро абсцеси Мунро): мікроскопічні скупчення гинучих нейтрофільних гранулоцитів в паракератичному шарі епідермісу (характерні для псоріазу);

абсцес Потріє (син.: мікроабсцесиПотріє): мікроскопічні скупчення мононуклеарів та мікозних клітин у ростковому шарі епідермісу при грибовидному мікозі;

абсцес холодний (сип: наплившій абсцес): скупчення гною на віддалі від первинного вогнища внаслідок поширення його по міжм'язевим проміжкам.

Актиномікоз — хронічне інфекційне захворювання, що викли­кається актиноміцетами; в основі його лежить грануломатозний запальний процес у внутрішніх органах.

Алергени (гр. alias — інший, другий; ergonдія) — білки, білковополісахаридні, білково-ліпідні, деякі хімічні речовини і окремі прості елементи (наприклад, бром, йод), що можуть викликати алергію.

Алергія — стан підвищеної чутливості організму в результаті дії на нього екзогенних або ендогенних алергенів, що проявляється комплексом місцевих або загальних реакцій.

Алімфоцитоз (аплазія лімфо цитарна, дисгенезія пімфоцитарна, синдром Незелофа) - спадкове захворювання. Проявляється відсутністю реакцій клітинного імунітету в зв'язку з недостатністю Т-лімфоцитів, що проявляється гіпоплазією тимуса, лімфопенією, клінічне бактеріальна інфекція, втому числі сепсис.

Альтерація — компонент (фаза) загальної реакції:

- первинна, виникає у зв'язку з безпосередньою дією на тка­нини пошкоджуючих агентів;

- вторинна: пов'язана з нервово-гуморальними факторами, що виникають під впливом змін у місці первинного пошкодження.

Анергія (гр. an — заперечення; ergonробота, дія) різке зниження або повна відсутність захисних реакцій організму у відповідь на дію патогенного фактора.

Артюса феномен — реакція гіперчутливості негайного типу, що виникає при введенні в шкіру певної дози антигена, пов'язана з утворенням нерозчинних імунних комплексів, характеризується значним некрозом тканин.

Васкуліт (лат. vas — судина; син.: ангіїт) — запалення стінок кровоносних судин;

- васкуліт геморагічний (син.: васкуліт геморагічний Шенляйн-Геноха, геморагічна пурпура, капіляротоксикоз, Шенляйн-Геноха захворювання): алергічної природи захворювання, що характеризується системним пошкодженням дрібних кровоносних судин та розвитком геморагічного діатезу.

Вірхова клітини (син.: лепрозні клітини) — великих розмірів макрофаги, що мають світлу, часто вакуолізовану цитоплазму, в якій міститься паличка Ганзена та краплі жиру.

Гетчинсона зуби — зменшення довжини та ширини постійних різаків, при якому їхня коронка набуває викруткоподібної форми з появою по різальному краю її характерного дефекту.

Грануляційна тканина (лат. granula — зернятко) молода сполучна тканина, що має зовні дрібнозернистий вигляд, виникає в умовах репаративної регенерації, організації або при хронічному запаленні, складається з новоутворених тонкостінних судин типу синусоїдних капілярів, а також клітин гематогенного та гістіогенного походження.

Гранульома (гр. granula — зернятко) - продуктивне запа­лення вогнищевого характеру, що має вигляд вузлика розмірами від 1-2 мм до 1-3 см;

- гранульома черевнотифозна — гранульома при черевному тифі, складається з лімфоїдних клітин та великих розмірів макро­фагів, в цитоплазмі яких знаходиться збудник захворювання та уламки ядер загиблих клітин;

- гранульома піогенна (син.: ботріомінома) - гранульома телеангіоектатична: пухлиноподібне утворення, що міститься на поверхні шкіри, має ніжку, часто пошкоджується з розвитком вираз­ки, дає кровотечу, має червоний колір; мікроскопічне складається з великої кількості капілярів, що розташовані безпосередньо під епідермісом;

- гранульома при сапі — складається з епітеліоїдних клітин та нейтрофільних лейкоцитів (гранулоцитів), центральні відділи її швидко некротизуються, з ознаками гнійного розплавлення;

- гранульома при склеромі — складається з плазмоцитів, еози­нофілів, епітеліоїдних клітин, "гіалінових шарів" та клітин великих розмірів з пінистою цитоплазмою (макрофаги — клітини Мікуліча).

Ексудація (лат. ех — витягування чого-небудь; sudatum - потіти) — вихід в позасудинне середовище із дрібних вен (венул) та капілярів рідини, до складу якої входять клітини та білки; характе­ризується повнокрів'ям, зміною реологічних властивостей крові, розвитком стазу, набряку та інфільтрації.

Епітуберкульоз (ері — зверху; tuberculumгорбик; osis - патологічний процес) - запалення легеневої тканини навколо окремих складових частин первинного туберкульозного комплексу, особливо навколо зони первинного аффекту.

Запалення - переважно місцева, складна, судинномезенхімальна реакція організму у відповідь на пошкодження, що спрямо­вана на знешкодження патологічного агента (агресивного стимулу) та відновлення структури тканини:

- алергічне — гіперергічне — гострий запальний процес, що виникає під впливом дії на тканини антитіл, імунних комплексів або активованих лімфоцитів та макрофагів, ступінь вираженості якого значно вища, ніж реакція на антиген до сенсибілізації організму;

- гіпоергічне — в'ялий запальний процес, що продовжується тривалий час, з переважним розвитком первинної альтерації, без виражених клітинних реакцій;

- норомергічне — виникає у несенсибілізованому організмі, характеризується пропорційним співвідношенням інтенсивності реакції та ступеня пошкодження тканини;

- геморагічне — різновидність ексудативного з нагромаджнням у запальній рідині (ексудаті) еритроцитів;

- іхорозне (гр.сироватка) — різновидність ексудативного запалення, що характеризується розпадом тканини з утворенням газів неприємного запаху;

- гнійне — різновидність ексудативного запалення, з наявністю у ексудаті нейтрофільних гранулоцитів, некротичним розплавленням тканини;

- катаральне — різновидність ексудативного з гігіерсекрецією слизу;

- фібринозне — з нагромадженням фібрину у складі ексудату, має дві форми:

а) крупозна - виникає на серозних оболонках, слизових оболонках, покритих одношаровим епітелієм; характеризується поверхневим некрозом та утворенням фібринозної плівки, що легко знімається;

б) дифтеритична (гр. diphthera — плівка, пергамент) — виникає на слизових оболонках, покритих багатошаровим епітелієм; характе­ризується глибокими некротичними змінами тканини з утворенням фібринозної плівки, що тісно з ним зв'язана, знімається з виникнен­ням дефекту поверхні.

Захворювання Квінке (син.: набряк Квінке, кропивниця гігантська, ангіонейротичний набряк) — алергічне або спадкове захворювання, що проявляється швидко прогресуючим набряком (самостійно зникає) шкіри (обличчя), підшкірної клітковини та/або слизових оболонок.

Інфільтрат запальний (лат. filtro -- проціжування) - скупчення клітин, як правило, не споріднених даній ділянці тканини, що спостерігається при розвитку запального процесу.

Кондилома шпигаста (гр. kondyloma — випинання, шишка, син.: бородавка шпигаста) — утворення рожевого кольору, на шпи­частій основі, нагадує цвітну капусту, найчастіше виникає на шкірі статевих органів, у пахвинній та міжсідничній складці;

- кондилома широка (син.: кондилома плоска, кондилома сифілітична): виникає при вторинному рецидивному сифілісі у вигляді папули з широкою основою та мацерованою поверхнею, найчастіше розташована поблизу анального отвору.

Лепра (син.: проказа; гр. lepris — лускуватий) - хронічне інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерія Ганзена,

характерне продуктивне запалення шкіри, периферійної нервової системи, внутрішніх органів;

- лепроматозна форма: характеризується появою специ­фічного запалення в пошкоджених тканинах (лепроми);

- недиференцінована форма: характеризується появою неспе­цифічних хронічних запальних інфільтратів у ділянках пошкоження;

- туберкулоїдна форма: характеризується утворенням вогни­щевого запалення в ділянках пошкодження, що мають схожість із туберкульозною гранульомою.

Лімфаденіт (лат. Іутріш — чиста вода; гр. adenзало­за) — запалення лімфатичного вузла.

Шмфангіт, лімфангіїт (гр. angeon — судина) - запалення лімфатичних судин.

Лімфоцитоз (гр. kytos — порожнина, клітина) — збільшення кількості лімфоцитів у периферійній крові.

Ліпогранульома - вогнищеве хронічне запалення жирової тканини, що містить у собі ділянки некрозу та ксантомні клітини, в тому числі й багатоядерні;

- ліпогранульома in 'єкційна (олеогранульома) — гранульоматозний процес на місці введення масляного розчину;

- ліпогранульома травматична — гранульома, що виникає на місці травми.

Мезаденіт (апат. mesenterium — оточина брижі; гр. adenзалоза) — запалення лімфовузлів брижі кишки.

Мезобронхіт — гнійне запалення середнього шару бронха.

Менінгіт — запалення оболонок головного і/або спинного мозку;

- менінгіт базальний: менінгіт із переважним ураженням ниж­ньої поверхні головного мозку;

- менінгіт геморагічний: менінгіт із численними кровови­ливами в мозкову оболонку;

- менінгіт гнійний: гнійне запалення мозкових оболонок;

- менінгіт менінгококовий: менінгіт цереброспинальний епідемічний;

- менінгіт епідемічний менінгококовий: клінікоанатомічна форма менінгококової інфекції, що характеризується переважним розвитком гнійного менінгіту;

- менінгіт отогенний: менінгіт, що виникає як ускладнення хронічного отиту;

- менінгітриногенний: менінгіт, що виникає як ускладнення хронічного запалення носа та навколоносових пазух;

- менінгіт серозний: серозне запалення мозкових оболонок.

Меніигомієліт (гр. myelos — спинний мозок) — запалення обо­лонок та речовини спинного мозку.

Мононуклеарна фагоцитарна система — термін, запропоно­ваний на початку 70-х років XIX ст. групою експертів ВОЗ для позначення всіх видів макрофагів: вільних (гістіоцити, макрофаги серозних порожнин, альвеолярні макрофаги та ін.) та фіксованих (макрофаги лімфоїдних органів, кісткового мозку, клітини Купфера та ін.).

Нефросклероз Фара (син.: артеріолонекротичний нефро­склероз, злоякісний нефросклероз) — спочатку має вогнищевий характер, потім поступово стає зливним при злоякісній формі перебігу гіпертонічної хвороби, характеризується фібриноїдним некрозом артеріол та капілярів клубочків, швидким розвитком гломерулосклерозу.

Пародонтоз (гр. dus, dontos — зуб; син.: амфодонтоз, періо-донтоз, піорея альвеолярна) - захворювання пародонта, що характеризуються руйнуванням зубоясенного сполучення та альвео­лярних відростків, що призводить (без лікування) до випадіння зубів.

Патологічний процес — сукупність типових стандартних реак­цій організму, що виникають під впливом патогенних агентів.

Периартеріїт вузликовий (син.: Кусмауля захворювання, панартеріїт нодозний, поліартеріїт вузликовий) — захворювання з групи ревматичних, характерне запалення переважно артерій м'язе-вого типу з появою в них вузликових потовщень.

Проліферація (лат. proles — потомство; fero - несу) - збільшення кількості клітин у зоні запалення у зв'язку з їхнім розмно­женням.

Пустула (гр. pustula — гнойовик, від pusгній) — шкірний елемент у вигляді пухирця, виповненого гноєм.

Рожа — малоконтагіозне інфекційне захворювання, що викли­кається гемолітичним стрептококом групи А; характерним є вогни­щеве серозне або серозно-геморагічне запалення шкіри і/або слизових оболонок, що супроводжується гарячкою (лихоманкою) та інтоксикацією.

Сап — бактеріальний зооноз, збудник якого передається перева­жно контактним шляхом, характеризується розвитком септикопіємії, а також ураженням шкіри, слизових оболонок та внутрішніх органів з утворенням гранульом, некрозом та гнійним запаленням пошкод­жених тканин.

Саркоїдоз (сип.: Беньє- Бека - Шаумана хвороба) — захворю­вання неясної етіології, для якого характерне пошкодження лімфатич­них вузлів, внутрішніх органів та шкіри з розвитком у них епітеліоїдно-клітинних гранульом.

Склероз (гр. scleros -ущільнення, затвердіння) - розро­стання в органах грубоволокнистої, іноді гіалінізованої сполучної тканини;

склероз боковий аміотрофічний (хвороба Шарко): хронічне прогресуюче захворювання неясної етіології, що характеризується атрофією переважно рухівних нейронів головного та спинного мозку, корково-спинномозкових та корково-ядерних провідників;

склероз розсіяний, поширений (хвороба Шарко-Вюльпіапа): хронічне прогресуюче захворювання неясної етіології, що характе­ризується пошкодженням нервової системи у вигляді розсіяних ділянок демієлінізації та склерозу переважно у білій речовині головного та спинного мозку;

склероз туберозний (хвороба Буриевіля): спадкове захворю­вання з групи факоматозів, що характеризується гліозом головного мозку, ураженням шкіри (фіброма, аденома сальних залоз, вогнищева гіперпігментація меланіном), інколи з розвитком рабдоміоми серця та аденоми нирок.

Склерома (гр. skier ота — затвердіння, ущільнення; син.: риносклерома) — хронічне захворювання, збудником якого є клеб-сієла Волковича-Фріша, характеризується переважним ураженням дихальних шляхів з розвитком грануломатозного запалення, фіброзу та атрофії слизових оболонок.

СНІД (синдром набутого імунодефіциту) — дійсний імуно­дефіцит, що спричиняється вірусом імунодефіциту людини; характе­ризується ураженням Т-лімфоцитів — хелперів, можливо і клітин мікроглії з розвитком лімфаденопатії, появою лімфом мозку, гемора­гічної саркоми Капоші (у осіб до 60 років), а також важкими усклад­неннями, зумовленими переважно "опортуністичними" інфекціями.

Спазм (гр. spasmos, spasmus) — скорочення м'язів, що не супро­воджується негайним розслабленням.

Стоматит (гр. stoma, stomatos — рот, отвір) — запалення слизової оболонки порожнини рота;

стоматит ангулярний (син.: хейліт ангулярний): дерматоз у вигляді щілини або ерозії в кутку рота;

стоматит герпетичний: клінічна форма простого герпеса з утворенням на слизовій оболонці порожнини рота везікул, що може супроводжуватись появою ерозій;

стоматит кандинозний (син.: молочниця): трапляється при кандидозі, характерним є поява на слизовій оболонці порожнини рота білих плівчастих утворень.

Тільця Масона — сполучнотканинні вузлики, покриті альвео­лярним епітелієм; вибухають у просвіт альвеол у вигляді поліпів, спостерігаються при карніфікації легень.

Токсикоз - стан організму, що виникає внаслідок дії на нього токсинів:

- токсикоз вагітних пізній: спостерігається у другій половині вагітності у вигляді водянки, нефропатії та еклампсії;

- токсикоз вагітних ранній: спостерігається у першій половині вагітності у вигляді блювоти, дерматозів та невритів;

- токсикоз інфекційний: зумовлений дією на організм токси­нів, що нагромаджуються в організмі при життєдіяльності мікробів або продуктів розпаду тканини при інфекційних захворюваннях;

- токсикоз травматичний (син.:"краш-синдром", міоренальний синдром, синдром тривалого роздавлювання тканин): виникає внаслідок дії на організм продуктів порушеного обміну в зв'язку з роздавленням тканини, частіше нижніх кінцівок, характерне порушення функції нирок з виникненням гострої ниркової недо­статності.

Тріада Гетчинсона — трапляється при пізньому вродженому сифілісі характеризується, дифузним кератітом, розвитком глухоти та так званими зубами Гетчинсона.

Факоматоз (гр. phakos — дитинець) - група захворювань спадкового характеру, що зумовлені дисплазією ектодерми. Характе­ризується ураженням шкіри (лейкодерма, гіперпігментація, ангіоми, телеангіоектазії)та порушенням нервової системи (епілептиформні припадки, екстрапірамідні порушення, розумова недостатність).

Фістула (нориця) — патологічний канал, стінки якого утворені грануляційною тканиною, що з'єднує порожнини, порожнинні органи між собою або з навколишнім середовищем.

Фурункул (лат. furunculus) — гостре гнійнонекротичне запа­лення волосяного фолікула та навколишніх тканин (сальної залози).

Шанкр (фр. chancre — виразка) — виразка в місцях проник­нення збудника при деяких інфекційних захворюваннях:

- шанк рм'який: венеричне захворювання, що викликається одноіменним збудником, характерна поява множинних болючих виразок з нерівними краями, гнійним вмістом, виникають вони переважно в статевих органах, характерним є розвиток регіонарного лімфаденіту та лімфангіту;

- шанкр твердий (син.: гунтеровський шанкр, первинна сифілома, сифілітична виразка): поверхнева з рівними краями та щільним пергаментного вигляду дном мідно-червоного кольору виразка в місці проникнення блідої трепонеми.

 

Питання з комп 'ютерної програми


Дата добавления: 2015-07-19; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ІМУНОПАТОЛОГІЧНІ ПРОЦЕСИ| Та самонавчання до розділу

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.016 сек.)