Епітеліоїдноклітинні гранульоми

з велетенськими клітинами

фіброзних змін

з наявністю казеозного некрозу

фібріноїдного некрозу

Імунні гранульоми

на основі ГУТ

на основі ГНТ

встановлена природа антигена

невстановлена природа антигена

змішаного характеру

Неімунні гранульоми

токсико-інфекційні токсичні гранульоми

Термін "гранульома чужорідного тіла" вживається як показник реакції на чужорідне тіло незалежно від структури гранульоми. Як правило, в гранульомі трапляються велетенські багатоядерні клітини.

Мал. Гігантські клітини чужородного тіла в гранульомі

Епітеліоїдноклітинні гранульоми бувають: без казеозного некрозу, сакроїдного типу і з казеозним некрозом. Гранульоми 1-го типу складаються з гіпертрофічних (розташовані в центрі) та атрофічних (розташовані по периферії) епітеліоїдних клітин, казеозний некроз для них нехарактерний.

Мал. Клітини Пирогова-Лангханса та макрофаги (навкруги) в гранульомі

Велетенські клітини в складі саркоїдних гранульом нагадують клітини типу Пирогова-Лангханса. У цитоплазмі їх, а також епітеліо­їдних клітин можуть бути особливі включення — так звані астероїдні тільця, або тільця Шаумана.

Мал. Епітелоідні клітини в гранульомі

Епітеліоїдноклітинна гранульома II типу, або гранульома з казе­озним некрозом, найбільш характерна для туберкульозного запален­ня. Вона складається переважно з епітеліоїдних клітин. По периферії гранульоми трапляються велетенські клітини Пирогова-Лангханса, у центрі часто формується казеозний некроз.

Мал. Казеозний некроз в ценрі гранульоми, з епітелоідними клітинами навкруги

Механізми, що лежать в основі формування неімунних грану­льом, різні. У гранульомах навколо чужорідних тіл превалюють механізми ауторегуляції за рахунок біологічно активних речовин, перш за все простагландинів, компонентів калікреїнкінінової системи, системи гемостазу. Продукти їх обміну можуть бути джере­лом антигенного подразнення і вмикати імунні механізми гранульо-моутворення. В епітеліоїдноклітинних гранульомах важлива роль належить реакції гіперчутливості уповільненого типу, що лежить в основі формування більшості таких гранульом.

Наслідками грануломатозного запалення, що протікає як циклічна реакція, можуть бути: розсмоктування клітинного інфіль­трату; сухий (казеозний) або вологий некроз з появою дефекту в тканині; загноєння гранульоми з формуванням абсцесу; фіброзна трасформація гранульоми з утворенням рубця; прогресуючий розвиток гранульоми з формуванням псевдопухлини.

Грануломатозне запалення лежить в основі так званих грануло­матозних захворювань. Це найчастіше так звані специфічні грану­льоми інфекційного походження.

Специфічними слід вважати зміни, коли під впливом певних мікроорганізмів у тканині розвиваються певного характеру морфоло­гічні зміни. Ці зміни можуть бути достатньо варіабельними. Різнома­нітність гістологічних картин при грануломатозних захворюваннях, різна при визначенні специфічності інтенсивність їх, неоднаковий перебіг та наслідки їх залежать від багатьох факторів. Тому має зна­чення не тільки природа збудника захворювання (його кількість та вірулентність), а й особливості будови того чи іншого органа, в якому розвивається процес, і звичайно стан імунобіологічної реактивності організму.

Дата добавления: 2015-07-19