Катаральне запалення буває: серозне, гнійне, слизове.

Воно може мати також хронічний перебіг: гіпертрофічний та атрофічний катари. Інколи спостерігається поєднання атрофічних та гіпертрофічних змін на слизових оболонках.

Геморагічне запалення розвивається тоді, коли до складу ексу­дату входить велика кількість еритроцитів. Це пов'язано, з одного боку, з високою проникливістю мікросудин, з другого — наявністю від'ємного хемотаксису стосовно нейтрофілів. Трапляється при інфекційних захворюваннях — сибірській виразці, чумі, грипі та ін.

Мал. Геморагічний ексудат в плевральній порожнині

Гнильне, або іхорозпе, запалення розвивається при проникненні гнильної мікрофлори у вогнище гнійного запалення, при цьому спостерігається некроз тканини. Як правило, таке запалення спосте­рігається в ослаблених хворих з поширеннями, незагойними ранами або хронічними абсцесами. При цьому гнійний ексудат набуває неприємного запаху, іноді з відтінком аміаку або сірководню. Морфо­логічно спостерігається прогресуючий некроз тканин, причому без тенденції до відмежування. Некротизовані тканини мають неприєм­ний запах, зростає інтоксикація, процес часто закінчується смертю хворих.

При продуктивному (проліферативному) запаленні харак­терною ознакою є превалювання процесів проліферації, тобто роз­множення клітинних та тканинних елементів, у результаті чого вини­кають вогнищеві та дифузні клітинні інфільтрати.

Розрізняють такі види продуктивного запалення:

- інтерстиціальне;

- грануломатозне;

- гіперпластичні розростання запальної природи.

При інтерстиціальному запаленні клітинний інфільтрат міс­титься в інтерстиції внутрішніх органів і складається з гістіоцитів, лімфоцитів, лаброцитів. Пролонгація процесу призводить до розвит­ку склерозу, в основі якого лежить розростання сполучної тканини з ознаками атрофії паренхіматозних елементів органів (цироз печінки, нефроцироз, кардіосклероз). Слід пам'ятати, що не завжди розро­стання сполучної тканини може мати запальне походження (нирки, серце).

Особливістю інтерстиціального запалення (дифузна форма) в гострій фазі є значна кількість мононуклеарів (моноцитів) в ексу­даті, а також дистрофічні та некробіотичні пошкодження паренхі­матозних елементів. Найбільш характерно це при гострих та хроніч­них формах інтерстиціальних пневмоній. У першому випадку разом із продуктивною реакцією, має місце ексудація з набряком інтерстицію та клітинною інфільтрацією; продуктивний компонент предста­влений проліферацією пошкоджених пневмоцитів другого типу, альвеолярних макрофагів, септальних клітин, ендотеліоцитів.

Мал. Інетстиціальне запаленя легень

У другому випадку мова йде про так званий "фіброзуючий альвеоліт", який характеризується проліферацією ендотеліоцитів і пневмоцитів другого типу, інфільтрацією міжальвеолярних перети­нок клітинами гематогенного походження, проліферацією фібробластів та розвитком склерозу.

Це є продуктивне запалення з утворенням поліпів та кондилом, спостерігається при одночасному розростанні залозистого епітелію та строми, має хронічний характер. Трапляється воно на слизових оболонках та в місцях їх переходу в плоский епітелій. Так, при довго­тривалому запаленні слизових оболонок носа, шлунка, кишок, матки має місце розростання покривного епітелію разом з підлеглою ткани­ною, що призводить до утворення окремих вип'ячувань — поліпів.

У місцях плоского епітелію, що розташований поблизу призма­тичного (наприклад, анальний отвір, статеві органи) постійні виді­лення із слизової оболонки можуть подразнювати плоский епітелій, що призводить до розростання епітелію та прилеглої тканини і розвитку кондилом. Найчастіше це спостерігається при сифілісі, гонореї та інших захворюваннях хронічного характеру.

Дата добавления: 2015-07-19