морфологія порушень

ОБМІНУ РЕЧОВИН. ДИСТРОФІЇ. НЕКРОЗ"

Авітаміноз - патологічний стан, зумовлений відсутністю в організмі певних вітамінів.

Адісона хвороба (Th. Addison) - ендокринне захворювання, пов'язане з пошкодженням коркового шару наднирникових залоз, що супроводжується зменшенням кількості гормонів.

Алкаптонурія (гр. alkapton — гомогентизинова кислота, гр. сеча) — захворювання спадкового характеру, в основі якого лежить порушення обміну тирозину в зв'язку зі зниженням активності гомогентинази та нагромадженням в тканинах гомогентизинової кислоти; у дорослих спостерігається пігментація (продуктом обміну гомогентизинової кислоти) різних тканин та розвиток артрозів, у дітей має місце потемніння сечі.

Альбінізм (лат. albus — білий) — відсутність пігментації шкіри, сітківки та райдужки ока меланіном набутого або спадкового характеру в зв'язку з недостатністю в організмі фермента тирозинази.

Амілоїдоз (гр. атіїоп — крохмаль; eiden — подібний) - мезенхімальний диспротеїноз, що характеризується відкладанням у проміжній тканині амілоїду, що супроводжується атрофією парен­хіми, склерозом та функціональною недостатністю органів. Буває: первинний, вторинний, спадковий, пухлиновидний, старечий.

Антракоз (гр. antrax — вугілля) - пневмоконіоз, що розви­вається внаслідок вдихання кам'яновугільного пилу.

Аргірія — аргіроз (гр. argyros — срібло) — бура або темно-сіра пігментація шкіри, слизових оболонок, внутрішніх органів, що зумовлена відкладанням у них срібла, спостерігається у людей деяких професій або у хворих в результаті тривалого лікування препаратами нітрата срібла.

Базофілія (гр. basis — основа; philia — любов, нахил до чогось) — схильність тканин та клітин посилено сприймати основ­ні фарби при проведенні гістологічних досліджень (гематоксилін, азур та ін.).

Вітиліго (лат. vitium — вода) - ідіопатична сегментарна гіпопігментація шкіри, що зумовлена відсутністю в ній меланоцитів, характеризується появою різноманітних за формою та розмірами плям молочно-білого кольору, що оточені нормальною шкірою або смужкою гіперпігментації.

Гематоїдин — пігмент, що зустрічається в патології при розпаді гемоглобіну без доступу кисню (в центрах великих крововиливів), до складу його не входить залізо, у хімічному аспекті ідентичний білірубіну, має позаклітинну локалізацію.

Гемахроматоз (гр. haema — кров; chroma, chromatos — колір, забарвлення), син.: гемомеланоз, бронзовий діабет, пігментний цироз - захворювання спадкової природи, що передається за домінантним або рецесивним типом, характеризується порушенням обміну пігментів, що містять у своєму складі залізо, та нагромад­женням їх у тканинах, супроводжується розвитком цирозу печінки, цукровим діабетом та пігментацією шкіри, іноді — слизових обо­лонок.

Гемомеланін (гр. Haema - кров, melas - чорний) - гемоглобіногенний пігмент, що утворюється з гемоглобіну за участю збудника малярії при розпаді щизонтів, накопичується у цитоплазмі макрофагів, що супроводжується темно-бурим зафарбовуванням тканин.

Гіаліноз (гр. hyalos — скло) — білкова дистрофія, що характе­ризується відкладанням у проміжній тканині і в стінках кровоносних судин оксифільних мас білкової природи.

Гіпоксемія (лат. oxygenium — кисень) - зниження вмісту кисню в крові;

— гіпоксія, киснева недостатність — недостатнє постачання киснем тканин або порушення його використання;

- гіпоксія анемічна - розвивається при анемії внаслідок зменшення кількості еритроцитів або вмісту в них гемоглобіну;

- гіпоксія гемічна (гіпоксія крові) — розвивається внаслідок зменшення кисневої ємності крові;

— гіпоксія гістотоксичпа (тканинна) — спостерігається при отруєнні в результаті пригнічення тканинних окисно-відновних процесів;

— гіпоксія дихальна (респіраторна) - виникає внаслідок порушення газообміну в легенях;

— гіпоксія внаслідок застою — при застої венозної крові;

— гіпоксія циркуляторна — при порушенні кровообігу.

- Гіперкератоз (hyper — багато, надмірно; kiratos — роговаречовина; osis — патологічний стан) — потовщення рогового шару епідермісу.

Гістіон (histos — тканина) — структурно-функціональна оди­ниця сполучної тканини.

Гістіоцитоз — поява осідлих макрофагів (гістіоцитів) в пери­ферійній крові або значне збільшення їх кількості в тканинах при різноманітних патологічних процесах;

- збірна назва групи захворювань невиясненої етіології, що характеризуються ендогенними порушеннями обміну речовин та нагромадженням їх продуктів в осідлих макрофагах різних органів.

Гістогематичний бар'єр (hystos - тканина; haema - кров) — загальна назва структур, що забезпечують існування гісто-фізіологічних механізмів виконання бар'єрних функцій на рівні клітина — стінка судини (гематоенцефалічний бар'єр, аерогематичний бар'єр, гематотестикулярний бар'єр та ін.).

Гістогенез (hystos — тканина; genesis — розвиток) - формування тканини в процесі індивідуального розвитку організму (онтогенезу).

Глікогенози - група спадкових захворювань, в основі яких лежить порушення вуглеводного обміну, що характеризується відкла­данням гранул глікогену в різних органах та тканинах. Виділяють 9 типів глікогенозів.

Гомеостаз (homois — однаковий; staseo — стан) — здатність організму підтримувати стійку рівновагу внутрішнього середовища.

Цекомпозиція (лат. compositio — складати, зіставляти) - механізм дистрофічного процесу, що в основі своїй має розщеплення білково-жирових або білково-полісахаридних комплексів.

Дистрофія (гр. dys — порушення; trophe — живлення) - морфологічне відображення порушеного обміну речовин, в основі якого лежить нагромадження та перерозподіл у тканинах різних речовин.

Ензимопатія (гр. еn — всередині; zymme — дріжджі; pathia — захворювання; син.: ферментопатія) — загальне визначення для різноманітних патологічних процесів, що супроводжується змінами ферментативної активності у тканинах та органах.

Жовтуха (жовтяниця) — зафарбування в жовтий колір шкіри, слизових оболонок, склер жовчними пігментами або жовчю. Існують надпечінкова, печінкова та підпечінкова форми.

Захворювання Леттерера-Сіва, син.: ретикулогістіоцитоз не ліпоїдний - гострий системний прогресуючий гістіоцитоз, що спостерігається переважно у дітей 1 - 2 років життя, характеризується лихоманкою, гепатоспленомегалією, збільшенням лімфатичних вузлів, папулосквамозним висипом, геморагічною пурпурою, уражен­ням слизових оболонок, плоских кісток, легень з розростанням у них сполучної тканини.

Захворювання Німана — Піка (A.Niemann — L.Pick), син.: гістіоцитозліпоїдний — характерним є накопичення сфінгомієліну у макрофагах переважно печінки, селезінки та центральної нервової системи.

Дата добавления: 2015-07-19