Читайте также:
|
Поняття "господарський договір" законодавством України не визначене. Стаття 173 ГК України лише дає загальне визначення господарського зобов'язання - ним визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Також у ст. 179 ГК України міститься визначення господарсько-договірних зобов'язань як майново-господарських зобов'язань, що виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.
75. Оперативно-господарські санкції: поняття та види.
Це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язань, що використовується самими сторонами в односторонньому порядку.
Можуть бути застосовані лише ті санкції, що передбачені договором!
Види оперативно-господарських санкцій:
Одностороння відмова від виконання зобов’язання – у разі порушення зобов’язання іншою стороною
Відмова від оплати, якщо зобов’язання виконано неналежним чином або достроково боржником без згоди другої сторони
Відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива
Відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин
Встановлення на майбутнє додаткових гарантій належного виконання, наприклад, зміна порядку оплати продукції, переведення на оплату після перевірки якості та ін.
Перелік, що є у ст.236 ГКУ, не є вичерпним.
76. Правове регулювання господарської діяльності з надання послуг поштового зв'язку.
ЗУ «Про поштовий звязок», ГКУ, ЦКУ, Конституція України,
Основними засадами діяльності у сфері надання послуг
поштового зв'язку є:
захист інтересів користувачів у сфері надання послуг
поштового зв'язку;
забезпечення надання послуг поштового зв'язку встановленого
рівя якості;
доступність до ринку послуг поштового зв'язку;
законодавче регулювання відносин у сфері надання послуг
поштового зв'язку;
забезпечення прав користувачів на таємницю інформації у сфері
надання послуг поштового зв'язку;
забезпечення прав операторів поштового зв'язку;
77. Відповідальність за порушення законодавства про будівельну діяльність.
Господарсько-правова відповідальність за правопорушення в галузі будівництва і в тому числі за договором підряду на капітальне будівництво передбачає застосування до порушників різноманітних господарсько-правових санкцій.Так до суб’єктів господарських правовідносин у будівельній галузі, відповідно до ч. 1 і 2 ст. 322 за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом. У разі порушення строків усунення недоліків підрядник несе відповідальність, передбачену договором.
Відповідно до ст. 25 Закону «Про основи містобудування» і ст. 1 Закону «Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.1994 р., суб’єкти господарювання незалежно від форм власності, які здійснюють будівельні роботи виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядника, несуть відповідальність у вигляді штрафу
78. Поняття організаційно-правової форми підприємництва за законодавством України.
Згідно з ст. 62 ГК України Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
2. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.
4. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.
5. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.
79. Адміністративно-господарські санкції: поняття та види.
Адміністративно-правові санкції відрізняються від інших засобів впливу на суб'єктів господарювання тим, що вони застосовуються особливим суб'єктом, в якому, за виразом фахівців, уособлюється так звана «публічна адміністрація» — у вигляді або державних органів виконавчої влади, або виконавчих органів місцевого самоврядування1.
Господарський кодекс України встановлює перелік адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень можуть застосовувати до суб'єктів господарювання. Зокрема, це:
вилучення прибутку (доходу);
адміністративно-господарський штраф;
стягнення зборів (обов'язкових платежів);
зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;
застосування антидемпінгових заходів;
припинення експортно-імпортних операцій;
застосування індивідуального режиму ліцензування;
зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;
анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;
80. Попередній договір за Цивільним та Господарським кодексами України.
Правовий статус та особливості укладення попереднього договору регулюються як Цивільним, так і Господарським кодексом України. Проте, поняття попереднього договору надає саме Цивільний кодекс. Частина 1 статті 635 ЦК України визначає, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
В той же час, Господарський кодекс України практично дублює положення Цивільного, встановлюючи лише певні особливості укладання попередніх договорів між господарюючими суб'єктами. До останніх можна віднести, зокрема, термін укладення основного господарського договору, який дорівнює одному року з моменту укладення сторонами попереднього договору. Натомість, Цивільний кодекс не встановлює жодних термінів для укладення основного договору і містить лише вказівку на можливість обмеження такого строку законом Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України, істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. У той же час, частина 2 статті 182 Господарського кодексу закріплює правило, згідно з яким попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору.
81. Юридична природа та правовий статус сторін у справах про банкрутство.
Згіно з ЗУ «Про відновлення платосроможності боржника або визнання його банкрутом» Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України.
Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.
Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.
боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний
виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі
зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових
платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого
строку їх сплати
Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 39 | Нарушение авторских прав