Держава як суб’єкт політичної влади. поняття економічної влади

Мета будь-якої держави – організація суспільних сил і ресурсів для оптимального рішення вагомих проблем. Перші держави виникли на Древньому Сході з метою створення єдиної інтеграційної системи, без якої землеробство було неможливим. Однак в умовах постійного дефіциту вкрай необхідних ресурсів, державна влада дуже рано почала використовуватися для перерозподілу ресурсів на користь найбільш привілейованих груп населення. Звідси походження найважливішої функції держави – функції насильства щодо тих груп населення, яких не влаштовував даний переділ.

Спосіб здійснення державної влади пов’язаний з певними формами і методами публічного управління.

Демократія суттєво відрізняється від усіх інших режимів, що відображено в діяльності системи управління – посилюється децентралізація, значну роль в процесах управління відіграє місцеве самоврядування, економічні методи заміщають адміністративні, задоволення органів влади. Певні особливості здійснення функцій публічного управління в різних країнах обумовлені способами організації державної влади, тобто формами правління.

Це може бути республіка (влада здійснюється обраним населенням колегіальним органом чи одноосібним лідером) або монархія (влада здійснюється одноособово чи від імені спадкового монарха). Республіка може бути президентською, парламентською або змішаною, монархія – абсолютною, парламентською, дуалістичною, теократичною, виборною. Це відбивається на організації процесів прийняття і реалізації державно-управлінських рішень. Виконанні кадрових функцій тощо.

Зовнішні функції держави також серйозно змінювалися: від системного прямого насильства у відношенні більш слабких сусідів до міжнародного співробітництва і зміцнення впливових міжнародних організацій і об’єднань.

При цьому варто мати на увазі, що глобалізація сучасного світу не припускає відмовлення від державної форми організації суспільства, більш того роль національної держави в таких умовах може зростати.

В міру ускладнення соціальної структури суспільства у держави виникає нова функція – політична, - що має за мету узгодження інтересів впливових суспільних сил.

Ця задача вирішувалася по-різному: від прямого придушення незгодних до створення механізмів, що дозволяють організувати цивілізовану політичну боротьбу. Ускладнення функцій держави, поява її нових форм пов’язані з пошуком і розвитком механізмів політичної боротьби.

Політична влада є всяка заснована на насиллі, примусі, влада однієї групи людей щодо іншої групи або інших груп людей в умовах антагоністичного суспільства частіше, хоча і не випадково – у ставленні певного суспільного класу.

Для здійснення політичної влади необхідні всі ті елементи, які взагалі потрібні для здійснення влади, а також суспільного поділу між групою (групами), що здійснюють владу і групою (групами), стосовно якої влада здійснюється, і організований примус як основа здійснення влади.

Функції політичної системи суспільства, організація його політичного життя, політичних відносин, що включають відносини між державою і суспільством, суспільними групами, класами, асоціаціями, політичними інститутами, апаратами і органами державного управління, політичними партіями, громадянами та ін.., управління справами суспільства і держави на різних рівнях.

Політична влада – це політичне панування, політико-правова гарантія певного типу економічних, соціальних відносин, один з видів авторитету, власне політичного авторитету.

Політична влада – одне з найважливіших проявів влади, що характеризується реальною здатністю певної соціальної спільноті (класу, страту, нації або іншої соціальної спільності), а також індивідів, які відображають її інтерес здійснювати, реалізувати свою волю з допомогою політики і правових норм.

Економічна роль держави час розумілася однобоко – лише як присвоєння через податкову систему або в інший засіб довільної частини суспільних ресурсів. У ХVIII-XIX ст. з’являється теорія про державу «як нічний сторож приватної власності» (за відомим висловом Ф. Лассаля). Лише в кін. ХІХ – поч.. ХХ ст. зміцнюється уявлення про організаторську роль держави в економічній сфері. Відповідно розвивається соціальна функція сучасної демократичної держави, а саме: перерозподіл частини суспільних ресурсів на користь незаможних з метою зміцнення стабільності всього суспільства в цілому (концепція соціальної держави).

Економічна політика – це насамперед, державна політика.

Однак як реальні суб’єкти, що активно впливають на економічну політику, виступають: політичні партії, об’єднання, профспілки, фінансово-промислові групи. Особливо велика у визначенні напрямків економічної політики роль фінансово-промислових груп.

Певний тиск на уряд роблять і інші суб’єкти економічної і соціальної політики.

Упроваджуючи у владі структури чи делегуючи туди своїх представників, здобуваючи контроль, над сучасними засобами масової інформації, фінансово-промислова олігархія зосереджує у своїх руках політичну й економічну владу. Це дає практично необмежені можливості впливу на політику уряду визначення її мети та засобів їх досягнення.

В економічній політиці, важливе місце займає тісний взаємозв’язок і субординованість усіх її ланок і складових.

Найважливіша мета економічної політики держави:

· По-перше, стабільне економічне зростання: повна й ефективна зайнятість;

· По-друге, орієнтація на інновації і підвищення економічної ефективності: стабільний рівень цін;

· По-третє, збалансованість державного бюджету: рівновага платіжного балансу.

Це означає, що жодна економічна система, жодна навіть найрозвинутіша країна не може забезпечити виконання всієї мети не тільки в короткий термін, але й у тривалих періодах.

Дата добавления: 2015-12-01