Статутний капітал і додатковий капітал підприємства.

Як відомо, Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Відомості про розміри статутного і резервного капіталу містяться у статуті підприємства.

Статутний (номінальний) капітал - сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю у відповідності із засновницькими документами. У відповідній статті балансу наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

Облік статутного капіталу починається з моменту реєстрації підприємства в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) і

припиняється в день виключення підприємства із ЄДРПОУ в результаті припинення діяльності у випадку реорганізації, ліквідації тощо.

Розмір статутного капіталу підприємства визначається зареєстрованим для нього статутом та складається з внесків його учасників.

Внески засновників можуть бути в таких формах:

Речі:рухоме майно: нерухоме майно: гроші: цінні папери: Майнові права: речові права: права на об’єкти інтелектуальної власності: зобов’язальні права:

Не може бути вкладом до статутного капіталу:

бюджетні кошти, кошти одержані в кредит та під заставу;векселі до статутного капіталу господарського товариства;облігації (розміщення підприємством для формування і поповнення свогостатутного капіталу);

боргові емісійні цінні папери (для оплати акцій АТ), емітент, яких – засновник цього АТ;особисті немайнові права інтелектуальної власності;земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарствата товарного сільськогосподарського виробництва.

Статутний фонд виконує функції

- бути джерелом створення основних і оборотних коштів нового підприємства, необхідних для його функціонування;
- бути стабільною гарантією мінімального розміру майна підприємства для кредиторів і інвесторів;
- бути розрахунковою базою розподілу доходів власників підприємства. Розмір статутного фонду суб'єкта господарювання визначається
власниками (учасниками) підприємства і зумовлюється функціями, які на нього покладені та вимогами законодавства.

Статутний фонд державних підприємств формується коштами бюджетів відповідних рівнів. У переважній більшості державні підприємства створюються не виключно бюджетним фінансуванням, а за частковою участю держави в капіталі підприємства. Приведення статутного фонду таких підприємств до необхідних розмірів здійснюється або за рахунок прибутку від діяльності, або за рахунок бюджетних грошей з відповідного бюджету (за статтею бюджету "фінансування капітальних вкладень"), або у порядку внутрішньогалузевого перерозподілу бюджетних коштів органом державної влади вищого рівня.
Статутний фонд приватного підприємства формується коштами його власника відповідно до потреб підприємницької діяльності.
Додатковий капітал – згідно із стандартів бух обліку – це сума приросту майна п-ва, яка виникла в результаті переоцінки (індексації), безоплатно одержаних н/а та від емісійного доходу. Розрізняють додатково вкладений капітал та інший додатковий капітал.

Додатковий вкладений капітал - сума емісійного доходу (різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій), отриманого в результаті реалізації АТ власних корпоративних прав.

Інший додатковий капітал:

 інший вкладений капітал;

 дооцінка (уцінка) необоротних активів;

 вартість безкоштовно отриманих н/а

Інший вкладений капітал - інший вкладений засновниками підприємств (крім АТ) капітал, що перевищує статутний капітал, раніше внесений такими

засновниками без прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу.

До додаткового капіталу слід відносити також капітальний дохід у вигляді різниці між номінальною вартістю викуплених та анульованих корпоративного права та ціною викупу. Природа цього доходу є такою ж самою, як і емісійного доходу. До додаткового капіталу доцільно зараховувати суму перевищення курсу емісії конвертованих облігацій над їх номінальною вартістю.

Дооцінка (уцінка) необоротних активів - сума дооцінки (уцінки) активів, яка провадиться у випадках, передбачених законодавством.Дооцінку оборотних активів не можна розглядати як додатковий капітал підприємства, вона відображається за відповідними позиціями Звіту про фінансові результати.

До складу вартості безкоштовно отриманих необоротних активів включається вартість н/а, безкоштовно одержаних підприємством від інших осіб. Вона вважається додатковим капіталом i зменшується на суму нарахованої амортизації, величина якої визнається доходом одночасно з її нарахуванням. Безкоштовно отримані оборотні активи розглядаються як дохід підприємства i не можуть бути додатковим капіталом.

Додатковий вкладений капітал та інший додатковий капітал здебільшого можна використовувати за такими основними напрямами:

по-перше, на покриття балансових збитків, за умови, що на ці цілі використані всі інші джерела;

по-друге, на збільшення статутного чи пайового капіталу;

по-третє, на покриття різниці між фактичною собівартістю вилученого капіталу, який анулюється, та його номіналом.

До основних обмежень щодо використання додаткового капіталу слід віднести заборону його спрямування на збільшення статутного капіталу чи викуп власних корпоративних прав, якщо в балансі відображені непокриті збитки та недопустимість його розподілу з метою виплати дивідендів у грошовій формі.

Дата добавления: 2015-11-14