При характеристиці структури громадянського суспільства варто мати на увазі три обставини.

По-перше, викладена класифікація почата носить умовний характер. В дійсності названі структурні частини, що відображають сфери життєдіяльності суспільства, тісно взаємозалежні й взаємопроникаючі. Об'єднуючим фактором, епіцентром різноманітних зв'язків між ними виступає людина (громадянин) як сукупність суспільних відносин і міра всіх речей.

По-друге, при вивченні соціальної, економічної й іншої систем як щодо самостійних явищ не можна недооцінювати й інші структурні складові, наприклад, ідеї, норми, традиції.

По-третє, треба бачити те, що сполучним, впорядковуючим фактором структури й процесу життєдіяльності суспільного організму служить природне право з його загальногуманістичною природою, підкріпленою прогресивним, демократичним законодавством, що логіка розвитку громадянського суспільства неминуче приводить до ідеї правової державності, правового демократичного суспільства.

3. Ідеям громадянського суспільства про розумність і справедливість влади, про свободу і благополуччя особи відповідають ідеї пріоритету права, єдності права й закону, правового розмежування діяльності різних галузей державної влади. Громадянське суспільство на шляху до правового розвивається разом з державою. Правову державу можна вважати результатом розвитку громадянського суспільства й умовою його подальшого вдосконалення.

Сучасний цивілізований погляд на ці проблеми полягає в тому, що правова держава не протистоїть громадянському суспільству, а створює для його нормального функціонування й розвитку найбільш сприятливі умови. У такій взаємодії існує гарантія вирішення виникаючих протиріч правовим цивілізованим шляхом, гарантія виключення соціальних катаклізмів, гарантія ненасильницького поступального розвитку суспільства.

Взаємини держави та громадянського суспільства складні й різноманітні цо своєму змістом. Такі відносини доцільно розглядати в трьох аспектах: по-перше, встановити, в чому проявляється єдність держави й громадянського суспільства; по-друге, визначити, які риси, властивості, особливості визначають їх відмінності; по-третє, з'ясувати взаємозв'язок цих явищ, форми таких взаємозв'язків.

Єдність громадянського суспільства й держави виражається в збігу багатьох їх цілей і завдань. І формування правової держави, і створення громадянського суспільства переслідують одну загальну мету: соціальні інститути покликані служити людині, захищати її права та інтереси.

Ця єдність проявляється в наступних моментах:

1) організація й діяльність основних суспільно-політичних, економічних і соціальних структур здійснюється відповідно до Конституції і чинного законодавства.

Так, право на об'єднання, по суті, є правом на вільний і самостійний вибір громадянами будь-яких форм недержавної діяльності, що не суперечить вимогам закону. Такі об'єднання – необхідний складовий елемент громадянського суспільства. У розглянутому плані відзначимо й те, що громадянське суспільство можливе в умовах, коли економічна система побудована на правових началах. Ринок можливий тільки при наявності вільних суб'єктів - власників майна. А це значить, що кожен з них повинен бути захищений і гарантований як від неправового впливу держави, так і від диктату постачальника. У цьому також проявляється єдність громадянського суспільства й державно-правового регулювання суспільних відносин.

2) Держава забезпечує умови для самовираження й свободи людини, її ініціативи, підприємництва й т.д.

Так, у Конституції України закріплене різноманіття форм власності, включаючи приватну, багатопартійність, політичний плюралізм, широкі економічні, політичні й особисті права й свободи людини й громадянина. Це говорить про те, що в нових умовах у російських громадян є правові можливості, що дозсвободають їм не тільки усвідомити себе суб'єктами громадянського суспільства, але й реалізувати свої особисті й колективні інтереси.

3) І громадянське суспільство, і правова держава виявляється формуються одночасно.

Громадянське суспільство багатогранне. Тут скільки людей і об'єднань, стільки й інтересів і способів їх подання. Правова держава єдина, персоніфікує собою «становий хребет» і одночасно форму («обруч») суспільства. У державі важливий момент спільного інтересу (або інтегрованого інтересу) і свободи більшості громадян. Якщо «забрати» правову державу, то й суспільство «розвалиться» на конкуруючі частини, що борються між собою. Без правової держави суспільні об'єднання, як структурні елементи громадянського суспільства, можуть витрачати свою енергію на з'ясування відносин, нескінченні суперечки, зіткнення.

4) Єдність розглянутих соціальних і державно-правових явищ знаходить своє вираження в демократичному політичному режимі. Підтримання такого режиму становлять цивілізовані прийоми, способи здійснення державної влади й надана громадянам міра їх свободи, активної участі в політичній, економічній, соціально-культурній та іншій галузях життя суспільства.

Відмінності між громадянським суспільством і державою виражені у відмінностях їх структури, специфічних функціях.

Правова держава – це організація публічної влади, що забезпечує, «обслуговує» громадянське суспільство. У цьому розумінні можна сказати про державу як про форму громадянського суспільства.

Громадянське суспільство – це система самостійних і незалежних від держави суспільних інститутів і відносин, які покликані сприяти реалізації інтересів індивідів і колективів. Ці інтереси й потреби виражаються й здійснюються через такі інститути громадянського суспільства, як родина, церква, система освіти, наукові, професійні об'єднання, організації, асоціації, що здійснюють свою діяльність на основі реального самоврядування, тобто об'єднання, створені «знизу», а не за вказівкою вищих органів; політичні партії, що функціонують на основі згоди (консенсусу) з іншими інститутами громадянського суспільства. У всіх випадках мова йде про структури, що засновані на єдності інтересів і здійснюють свою діяльність на основі горизонтальних зв'язків.

Таким чином, сутнісна риса громадянського суспільства – існування в його рамках різних соціальних сил, суспільних утворень. Головною діючою особою такого суспільства є людина з усією її системою потреб та інтересів.

Одна з відмінностей держави від громадянського суспільства полягає в здатностідержави приймати закони та інші нормативно-правові акти й можливості застосовувати примусових заходів на підставах, передбачених законом.

Разом з тим, безумовно, треба бачити певні лінії взаємодії розглянутих нами явищ. Матеріал, розглянутий вище, свідчить про те, що держава й громадянське суспільство взаємодіють між собою, утворюючи певну єдність.

Взаємодія громадянського суспільства з державою здійснюється й у більш конкретних організаційно-правових формах. Це: 1) державно-правова регламентація функціонування суб'єктів громадянського суспільства, закріплення їх конституційно-правового статусу; 2) участь суб'єктів громадянського суспільства, і насамперед, тих з них, які становлять політичну систему, в організації й діяльності органів державної влади; 3) заборона тотального та дріб’язкового втручання органів державної влади і їх посадових осіб у законне приватне й особисте життя людини й громадянина; 4) законодавче закріплення обов'язку держави по забезпеченню економічної, політичної й соціальної безпеки людини, її прав і свобод, які в сукупності становлять основу конституційного статусу особи.

Таким чином, правова держава може формуватися тільки в органічному зв'язку із громадянським суспільством, забезпечуючи його функціонування. І оскільки таке суспільство створюється або буде створюватися, тією самою мірою формується й правова держава.

А. де Токвилю належить думка про те, що громадянське суспільство ґрунтується на свідомій здатності індивідів до об'єднання. Взаємодіючи на цій основі між собою як незалежні друг від друга держави, вони забезпечують відтворення й передачу прийдешнім поколінням соціальних і духовних цінностей. От чому із громадянським суспільством не можна плутати політичне суспільство (держава й ін. інститути), тому що основною фігурою і змістом громадянського суспільства є людина як особистість та її приватні інтереси й потреби, вільна реалізація яких можлива лише поза політичним контролем. Ці інтереси й потреби виражаються й здійснюються через інститути, що є компонентами громадянського суспільства, такі, як профспілки, родина, церква, елітарні групи, клуби виборців, культурні об'єднання, наукові асоціації й ін. В остаточному підсумку економічна й соціальна сфери знаходять себе завдяки функціонуванню громадянського суспільства. Саме останнє визначає їх основні системоутворюючі ознаки. У цьому змісті передумовою, приміром, економічної й політичної свободи є свобода індивіда – члена громадянського суспільства – як самодостатньої особистості. Як бачимо, громадянське суспільство тісно переплітається з економічними й політичними інститутами.

Як наслідок, ряд інститутів є одночасно складовими частинами громадянського суспільства й держави. Такі політичні партії й організації, що виконують роль сполучної ланки між ними, розмежовуючи їх сфери дії, політичні партії трансформують різноманітні інтереси окремих громадян (соціальних верств, зацікавлених груп) у єдиний політичний інтерес і забезпечують їх участь у політичному житті.

Рівень розвитку, характер громадянського суспільства визначають форми та характер державності. Тут доречна думка М.Оріу, відомого французького вченого-юриста: «Не буде перебільшенням сказати, що саме для нього (громадянського життя, громадянського суспільства) побудована вся державна машина. Рослинний світ дає нам цікавий приклад плодів: зерна деяких ніжних дерев утворюють складну систему захисних покривів і речовин з метою сприяти першим явищам росту і таким чином одержують можливість розвитку. Так і громадянське суспільство утворюється в захисній оболонці політичного інституту держави, і те середовище, що він тут становить, має на меті зародження й розвиток цивілізованої особистості».

4. Реальність XX-XXI ст.ст. – українське громадянське суспільство. Однак багато які його риси і якості ще перебувають на стадії розгортання і формування. Сьогодні цей процес ускладнюється нестабільністю суспільно-політичних структур, уповільненим виходом до цивілізованих ринкових відносин, відсутністю широкої соціальної верстви власників, низькою ефективністю механізму правового захисту особи. І все-таки, не зважаючи на ці складності та різні кризові ситуації, формування громадянського суспільства в Україні йде в руслі світового розвитку з утриманням позитивного досвіду власного минулого, зі збереженням самобутніх рис. Із прийняттям нової Конституції України процес формування громадянського суспільства й правової держави одержав потужний імпульс і певні юридичні гарантії його здійснення. Конституційно були закріплені основні ідеї громадянського суспільства. Людина, його права й свободи оголошені вищою цінністю, а визнання, дотримання й захист прав і свобод людини й громадянина – обов'язком держави, проголошено поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову, встановлені гарантії органів місцевого самоврядування.

Основні напрями становлення громадянсько­го суспільства в Україні:

1. Формування та розвиток механізмів соціального самовря­дування на всіх рівнях суспільної організації.

2. Становлення адекватної соціальній структурі суспільства системи реальних інтересів, що поєднують окремих громадян та соціальні групи в єдину спільноту.

3. Створення економічних, правових, соціальних та духов­них передумов для творчого вдосконалення особистості.

4. Формування і розвиток нових економічних відносин, які включають плюралізм форм власності та ринкові механізми.

5. Становлення відкритої соціальної структури суспільства.

6. Оновлення системи відносин між різними соціальними групами та спільнотами.

7. Сприяння формуванню різних форм трудових асоціацій, соціальних та культурних об'єднань, організацій громадян, суспільно-політичних рухів як основних інститутів громадянсь­кого суспільства.

8. Здійснення цілеспрямованого соціально-психологічного виховання громадян з метою адекватного сприйняття ними основних цінностей та ідеалів громадського співжиття.

Дата добавления: 2015-11-14