Громадянське суспільство – це правове демократичне суспільство, де сполучним фактором виступають визнання, забезпечення й захист природних і набутих прав людини й громадянина.

Основними принципами громадянського суспільства є: 1) економічна свобода, різноманітність форм власності, ринкові відносини; 2) безумовне визнання й захист природних прав людини й громадянина; 3) легітимність і демократичний характер влади; 4) рівність всіх перед законом і правосуддям, надійна юридична захищеність особистості; 5) правова держава, заснована на принципі поділу й взаємодії гілок влади; 6) політичний та ідеологічний плюралізм, наявність легальної опозиції; 7) свобода слова і друку, незалежність засобів масової інформації; 8) невтручання держави в приватне життя громадян, їх взаємні обов'язки й відповідальність; 9) класовий мир, партнерство й національна згода; 10) ефективна соціальна політика, що забезпечує гідний рівень життя людей.

Структура – це внутрішня будова суспільства, що відображає різноманіття й взаємодія його складових, що забезпечує цілісність і динамізм розвитку.

Системоутворюючим началом, що генерує інтелектуальну й вольову енергію суспільства, є людина з його природними потребами й інтересами, зовні вираженими в юридичних правах і обов'язках. Складовими частинами (елементами) структури виступають різні спільності й об'єднання людей і стійких взаємозв'язків (відносини) між ними.

Структуру сучасного громадянського суспільства можна представити у вигляді п'яти основних систем, що відображають відповідні сфери його життєдіяльності,якими є:

1) Соціальна система (у вузькому розумінні слова), яка охоплює сукупність об'єктивно сформованих спільностей людей і взаємин між ними. Це первинна, основна ланка громадянського суспільства, що робить визначальний вплив на життєдіяльність інших його підсистем, і включає:

а) блок відносин, пов'язаних із продовженням роду людського, відтворенням людини, продовженням його життя, вихованням дітей. Це інститути родини й відносини, обумовлені її існуванням, що забезпечують поєднання біологічного і соціального начал у суспільстві;

б) блок відносин, що відображають сугубо соціальну сутність людини. Це конкретні відносини людини з людиною як безпосередньо, так і в різних колективах (клубах, громадських об'єднаннях і т.п.);

в) блок опосередкованих відносин між більшими соціальними спільностями людей (групами, верствами, класами, націями, расами).

2) Економічна система, яка являє собою сукупність економічних інститутів і відносин, в які вступають люди в процесі реалізації відносин власності, виробництва, розподілу, обміну й споживання сукупного суспільного продукту.

Економічна система включає:

а) відносини власності, що пронизують всю тканину економічних відносин і ввесь цикл суспільного виробництва й споживання;

б) відносини виробництва матеріальних і нематеріальних благ. В основі виробництва лежить творча праця членів суспільства, тому невід'ємною частиною економічних відносин є трудові відносини. Більше опосередкований і абстрактний характер носять виробничі відносини, які в силу своєї специфіки стають незалежними від волі та свідомості конкретної людини.

в) відносини розподілу, обміну, споживання суспільного сукупного продукту є важливою складовою частиною економічної системи, хоча вони деякою мірою функціонують і в рамках іншої системи – соціальної.

Структурними елементами економічної системи виступають приватні, муніципальні, акціонерні, кооперативні підприємства, фермерські господарства, індивідуальні приватні підприємства громадян.

3) Політична система, яку становлять цілісні саморегулюючі елементи (організації) – держава, політичні партії, суспільно-політичні рухи, об'єднання й відносини між ними. Індивід політично виступає як громадянин, депутат, член партії, організації.

Політична система включає:

а) відносини із приводу влади, які пронизують політичну систему у всіх її середовищах, на всіх етапах її існування. Владні відносини досить різноманітні: це відносини між державою й іншими структурними елементами, між державними органами й установами й т.д. Особливе місце займають відносини, що складаються у зв'язку з діяльністю політичних партій, кінцевою метою якої виступає завжди політична (державна) влада;

б) політичні відносини, що охоплюють проблеми об'єднання громадян у суспільно-політичні організації, з приводу свободи слова, гарантій виборчих прав громадян, функціонування форм безпосередньої демократії та ін.

4) Духовно-культурна система, яка включає відносини між людьми, їхніми об'єднаннями, державою й суспільством у цілому із приводу духовно-культурних благ і відповідних матеріалізованих інститутів, установ (освітніх, наукових, культурних, релігійних), через які реалізуються ці відносини.

Духовно-культурна система включає:

а) відносини, пов'язані з освітою. Освіта є фундаментом у справі розвитку людської особистості. Її стан характеризує перспективи розвитку конкретного суспільства. Без освіти не може нормально функціонувати не тільки духовно-культурна сфера, але й суспільна система в цілому;

б) відносини, що обумовлюють виникнення й розвиток науки, культури, релігії. Різноманітні шляхи формування цих відносин, неоднозначний їх вплив на людину, але консолідуючими факторами є їх спрямованість на збереження історичного досвіду, загальногуманістичних традицій, нагромадження й розвиток наукових, морально-духовних, культурних цінностей.

5) Інформаційна система, яка складається в результаті спілкування людей один з одним безпосередньо й через засоби масової інформації.

У якості її структурних елементів можуть виступати суспільні, муніципальні й приватні організації, установи, підприємства, а також громадяни і їх об'єднання, що здійснюють виробництво й випуск засобів масової інформації. Інформаційні відносини носять наскрізний характер, вони пронизують всі сфери громадянського суспільства.

Дата добавления: 2015-11-14