Умови вступу до шлюбу та перешкоди до його укладення шлюбу.

Поняття та ознаки шлюбу.

Відповідно до ст. 21 СК України шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, але дає його лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами.
В юридичній літературі зустрічаються визначення, які вміщують основні ознаки шлюбу, наприклад: такий, що укладається в установленому порядку з дотриманням вимог закону добровільний і рівноправний союз вільних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім'ї, і що породжує у них взаємні права та обов'язки. Деякі автори підходять до визначення шлюбу як договору. Але, на нашу думку, шлюб не містить всіх необхідних ознак договору і має свої специфічні ознаки, непритаманні договору.
Ознаками шлюбу є:
1) добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК);
2) досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (ст. 22 СК);
3) реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним Сімейним кодексом;
4) спрямованість на утворення особистого сімейного союзу.чоловіка і жінки.
Інша справа - шлюбний договір, яким особи, що вступають в шлюб, чи подружжя в період шлюбу врегульовують відповідні майнові відносини на час шлюбу. У даному разі шлюбному договору притаманні майже усі ознаки цивільно-правового договору.
Новий Сімейний кодекс, як і Кодекс про шлюб та сім'ю України, не визнає шлюб, не зареєстрований в органах РАЦСу, а також церковний шлюб. Однак у ст. 21 СК зазначається, що релігійний обряд шлюбу є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя у тому разі, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.(если чесно норма наверно створена для визнання шлюбу між вампирами ібо загси уже огого сколько лет существуют)
Стосовно шлюбу, не зареєстрованого в органах РАЦСу, то новий СК визнає можливість поширення на майно, набуте особами, що не перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час спільного проживання, режиму права спільної сумісної власності у разі, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст. 74 СК).

Умови вступу до шлюбу та перешкоди до його укладення шлюбу.

Умови вступу в шлюб - це ті умови, дотримання яких необхідне для правозгідності шлюбу. Правозгідним відповідно до ст. 37 СК є шлюб, який укладено з дотриманням вимог закону. До випадків неправозгідності шлюбу відносяться: визнання шлюбу недійсним у судовому порядку, а також недійсність шлюбу з підстав, передбачених пунктами 1-3 ст. 39 СК, та подальше анулювання актового запису про шлюб органом РАЦСу.
Відповідно до нового Сімейного кодексу умовами вступу в шлюб є:
1) взаємна вільна згода жінки та чоловіка на укладення шлюбу, тобто шлюб має бути добровільним;
2) досягнення особами, що бажають вступити в шлюб, на день реєстрації шлюбу шлюбного віку.
Для жінки шлюбний вік становить 17 років, для чоловіка - 18 років. При цьому СК встановлює можливість вступу в шлюб особи, що досягла 14 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Перешкодами для укладення шлюбу є:
1) перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати у шлюбі;
2) наявність між особами, що бажають одружитися, родинних зв'язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ст. 26 СК не можуть перебувати у шлюбі між собою рідні брати, сестри - як повнорідні, так і неповнорідні, двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;
3) наявність між особами, що бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. Не можуть перебувати у шлюбі між собою особи, пов'язані відносинами усиновлення. При цьому п. 5 ст. 26 СК допускає можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною лише у разі скасування усиновлення. Стосовно укладення шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, також між дітьми, які були усиновлені ним, - то право на укладення такого шлюбу може бути надане лише за рішенням суду;
4) недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб. У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним (п. З ст. 39 СК). Це обумовлено тим, що, по-перше, недієздатна особа не може повністю усвідомити значення своїх дій та відповідно не може надати усвідомленої згоди на шлюб; по-друге, в більшості випадків захворювання, що є підставами для визнання особи недієздатною, передаються спадково, тобто становлять загрозу для майбутніх нащадків.

7. Поняття та правова природа недійсності шлюбу.

8. Підстави недійсності шлюбу. Абсолютна та відносна недійсність шлюбу.

Одні правники вважають, що визнання шлюбу недійсним — це санкція за порушення сімейного законодавства, яке допускають особи, що укладають шлюб (або одна з осіб), саме при укладенні шлюбу, інші ж — що це вид сімейно-правової відповідальності.

Вважаємо, що визнання шлюбу недійсним становить сімейно-правову санкцію, що належить до засобів захисту, оскільки, на відміну від відповідальності, вона не містить додаткових обтяжень особистого та майнового характеру.

Якщо ж при укладанні шлюбу один із подружжя діяв недобросовісно, то це тягне застосування до нього сімейно-правової відповідальності, а саме покладання обов'язку із утримання добросовісного подружжя та застосування в інтересах останнього до майна, набутого до визнання шлюбу недійсним, правового режиму спільного майна подружжя.

Отже, недійсність шлюбу - це форма відмови держави відвизнання укладеного шлюбу як юридично значущого акту, виражена в рішенні суду, винесеному в порядку цивільного судочинства у зв 'язку з порушенням встановлених законом умовукладання шлюбу, що є за своєю суттю заходом захисту.

Також, на всяк зазначимо, що недійсність шлюбу - правовий інститут, що має давню історію та бере свій початок ще з церковного права. Зокрема, значна частина перешкод до вступу у шлюб походить з християнських канонів. Так, Кодекс канонів східних церков, проголошений Папою Іоаном Павлом II, наводить такі підстави недійсності шлюбу:недосягнення шлюбного віку, що становив 17 років для чоловіків і 15 для жінок. При цьому, відповідно до канону 800, партикулярне право Церкви свого права може встановлювати вищий вік для законного вінчання;

•зв'язаність вузами попереднього вінчання (канон 802), тобто порушення принципу моногамії;

•викрадення або затримання особи з наміром одруження (канон 806), а також укладення шлюбу під примусом (канон 825);

•укладення шлюбу між родичами прямої лінії споріднення з усіх висхідних і низхідних та родичами побічної лінії споріднення до четвертого ступеня (канон 808);

•укладення шлюбу між свояками в будь-якому ступені прямої лінії та в другому ступені бічної лінії (канон 809);

•укладення шлюбу між особами, які пов'язані правовим спорідненням, наприклад, усиновлення в прямій лінії або другому ступені побічної лінії (канон 812);

•укладення шлюбу особою, яка позбавлена достатнього користування розумом, має поважний брак критичного розрізнення щодо істотних подружніх прав і обов'язків, які взаємно передаються та приймаються, або з психічної натури нездатна взяти на себе істотні подружні обов'язки (канон 818);

•помилка щодо особи, з якою укладається шлюб (канон 820).

Підстави недійсності шлюбу. Абсолютна та відносна недійсність шлюбу.

До підстав визнання шлюбу недійсним чинне законодавство відносить такі обставини:

- недосягнення особою, яка уклала шлюб, шлюбного віку (ст. 22 СК України);

- відсутність добровільної згоди (ст. 24 СК України);

- укладення шлюбу з особою, яка в судовому порядку визнана недієздатною (ст. 24 СК України);

- реєстрація шлюбу з особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати ними (ст. 24 СК України);

- перебування особи (осіб), які уклали шлюб, в іншому нерозірваному шлюбі (ст. 25 СК України);

- укладання шлюбу між близькими родичами (ст. 26 СК України);

- укладання шлюбу між усиновителем і усиновленою ним дитиною (ст. 26 СК України);

- приховування тяжкої хвороби, а також хвороби, небезпечної для іншого подружжя чи їхніх нащадків (ст. 30 СК України);

- укладення шлюбу з жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя (фіктивний шлюб).

Відповідно до вимог ст. 40 СК України шлюб є фіктивним, якщо він укладений жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя. Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, та спрямованість волі цих осіб на створення сім’ї. Докази у справі, якими може бути підтверджена фіктивність або дійсність шлюбу, повинні бути належними та допустимими.

Так, відповідно до вимог ст. 40 СК шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім’ї та набуття прав і обов’язків подружжя.

Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, та щоб воля цих осіб була спрямована на створення сім’ї.

У статтях 39-41 СК України побудовані три правові моделі визнання шлюбу недійсним:

1) Шлюб, який є недійсним:

- зареєстрований з особою, яка одночасно перебуває в іншому шлюбі;

- зареєстрований між особами, які є родичами по прямій лінії спорідненості, а також між рідними братом і сестрою;

- зареєстрований з особою, яка є недієздатною.

2) Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду:

- зареєстрований без вільної згоди чоловіка та жінки;

- у разі фіктивності.

3) Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду:

- між усиновлювачем та усиновленим;

- між двоюрідним братом та сестрою, між тіткою, дядьком та племінником, племінницею;

- з особою, яка приховала тяжку хворобу;

- з особою, яка не досягла шлюбного віку і якій не було надано право на шлюб.

Вперше на законодавчому рівні знайшов застосування науковий термін недійсності шлюбу, що поділяє шлюби на нікчемні (абсолютно недійсні) та оспорювані (відносно недійсні).

До нікчемних (абсолютно недійсних шлюбів) належать шлюби, що «є недійсними» на момент їх укладення без звернення до суду, тобто перша вищевказана категорія недійсності шлюбу. Такі «шлюби» є недійсними від моменту їх реєстрації, без рішення суду.

Позасудовий порядок визнання шлюбу недійсним можливий у разі істотних порушень умов вступу в шлюб, в силу яких він вважається недійсним і без рішення суду (ст. 39 СК України), зокрема у разі реєстрації шлюбу з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі; між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, а також між рідними братом і сестрою; особою, яка до того була визнана недієздатною.

При встановленні вищезазначених порушень державний орган РАЦСу за заявою заінтересованої особи анулює актовий запис про шлюб. Документальною підставою для цього буде свідоцтво про шлюб з іншою особою, рішення суду про визнання особи недієздатною, документ, який засвідчує близьке кровне споріднення.

До оспорюваних (відносно недійсних шлюбів) належать шлюби, недійсність яких встановлюється рішенням суду, тобто друга та третя категорії.

При розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов’язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним.

За рішенням суду шлюб обов’язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України).

У випадках, передбачених ст. 41 СК України, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. СК вказує на підстави, за яких шлюб може бути визнано недійсним, зокрема коли шлюб було укладено між усиновлювачем і усиновленою дитиною; двоюрідними братом і сестрою чи іншими родичами; з особою, яка не досягла шлюбного віку, тощо. Разом з тим, наявності одного із вказаних фактів недостатньо для визнання шлюбу недійсним. Таким чином, вирішуючи справу, суди зобов’язані брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Визнання судом шлюбу, укладеного з порушенням встановлених законом вимог, дійсним в юридичній літературі називається санацією (оздоровленням) шлюбу.

Отже, йдеться про такі ситуації, коли:

- особа, з якою уклали шлюб без її згоди, надалі таку згоду дає,

або

- коли особи, які уклали фіктивний шлюб, вирішили по-справжньому створити сім’ю.

9. Правові наслідки недійсності шлюбу та їх види.

Правові наслідки недійсності шлюбу. Загальний правовий наслідок визнання шлюбу недійсним полягає в тому, що шлюб вважається таким, що ніколи не існував, а особи, що його уклали, вважаються такими, що раніше не перебували в шлюбі. У по­дружжя не виникає жодних особистих та майнових прав, що випливають із шлюбу (ст. 45 СК). Так, не виникає права мати спільне прізвище, права на аліменти, права на частину спільного майна тощо. Зокрема, якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатніх підстав, і підлягає поверненню відповідно до ЦК, але не більш як за останні три роки (ч. 3); осо­ба, яка поселилася у житлове приміщення не набула права на про­живання у ньому і може бути виселена (ч. 4); особа, яка змінила прізвище у зв’язку з реєстрацією недійсного шлюбу, вважається такою, що іменується ним без достатньої правової підстави (ч. 5). До майна, придбаного спільно особами, шлюб яких визнано не­дійсним, застосовуються не норми сімейного законодавства про спільну сумісну власність, а норми ЦК про часткову власність.

Але негативні наслідки застосовуються лише до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від дру­гої сторони і (або) від державного органу РАЦС (ч. 6 ст. 45 СК).

Визнання шлюбу недійсним тягне за собою недійсність шлюб­ного договору, якщо він був укладений такими особами. Як вірно зазначається в літературі, такий договір стає недійсним із момен­ту його укладення автоматично2. Це пояснюється правовою при­родою шлюбного договору, який не може існувати без шлюбу.

Винятки із загального правила про правові наслідки не­дійсності шлюбу передбачені ст. 46 СК та стосуються добросовіс­ного чоловіка чи дружини. Добросовісним чоловіком або дружи­ною є та особа, що не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу (про недієздатність або про недосягнення іншим шлюбного віку тощо). Добросовісність чоловіка чи дружини вста­новлюється в судовому порядку.

Відповідно до ст. 46 СК добросовісна особа (чоловік чи жінка) має право: на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; на проживання в жилому приміщенні, в яке вона поселилася в зв’язку з недійсним шлю­бом; на аліменти відповідно до закону (статті 75, 84, 86 та 88 СК); на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.

Визнання шлюбу недійсним не впливає на права дітей, наро­джених у такому шлюбі (ст. 47 СК). Отже, батьком дитини ви­знається чоловік матері, а діти, народжені в такому шлюбі, пере­бувають у встановленій спорідненості з обома батьками.

Дата добавления: 2015-11-14