Міжнародна торгівля. Теорії міжнародної торгівлі.

Світовий ринок - це сфера стійких товарно-грошових відносин між країнами, що базуються на міжнародному поділі праці. Головним змістом світового ринку є пересування товарів і послуг між країнами, тобто міжнародна торгівля. Стосовно торгівлі однієї країни з іншими використовують термін „зовнішня торгівля".

Міжнародна торгівля складається із двох зустрічних потоків - експорту та імпорту, різниця між якими складає торгівельне сальдо, а сума вартісних обсягів експорту та імпорту називається торговельним оборотом.

Першою теорією міжнародної торгівлі можна вважати теорію меркантилістів, яка виникла ще у другій половині ХУІ ст. і була поширена майже сто років (Т.Мен з Англії, А.Сера з Італії, А. Монкретьєн із Франції). Вона зводилась до того, що держава повинна прагнути до нагромадження грошей, які ототожнювались з багатством. Для того вона повинна проводити політику активного торговельного балансу. Вважалось, що держава тим багатша, чим більша різниця між вартістю експорту та вартістю імпорту. Цю різницю рекомендувалось збільшувати за рахунок експорту готової продукції.

Важливим кроком на шляху розроблення наукової теорії міжнародної торгівлі була концепція А.Сміта, яка відома під назвою концепції абсолютних переваг. Він виходив із того, що економічна вигода від зовнішньої торгівлі пов'язана з поділом праці, який підвищує продуктивність факторів виробництва і збільшує багатство. На його думку, треба купувати в інших країнах усе те, що чужоземні виробники можуть виготовляти дешевше, ніж національні. Обмін сприятливий для усіх країн; кожна країна знаходить у ньому абсолютні переваги, які протекціонізм обмежив би або знищив повністю. Теорія А.Сміта започаткувала політику вільної торгівлі.

Поширений принцип, який пояснює реалії міжнародної торгівлі, був сформульований Д.Рікардо. Це принцип порівняльних переваг, суть якого полягає у тому, що обмін між двома країнами наступає тоді, коли відносні відмінності між витратами виробництва певних товарів в одній країні відрізняються від відношення між витратами виробників цих товарів в іншій країні; при налагодженні міжнародного товарообміну цими товарами кожна країна спеціалізується на виробництві й експорт того товару, виробництво якого для
неї обходиться відносно дешевше, а імпортує товари, виробництво яких у даній
країні обходиться відносно дорожче.

Істотне доповнення до теорії порівняльних переваг зробили шведські економісти Е. Хекшер і Б. Олін. Вони показали, що порівняльні переваги пов'язані із забезпеченістю країни факторами виробництва. Кожна країна має тенденцію спеціалізуватися на тих виробництвах, для яких співвідношення факторів виробництва, якими вона володіє, є найсприятливіші.

Важливою частиною міжнародного господарства є міжнародний рух факторів виробництва, в складі яких найбільше значення належить міжнародному руху капіталу. Найбільш динамічно переміщується між країнами такий фактор виробництва як капітал. Під капіталом, який інвестують в інші країни, розуміють весь нагромаджений запас засобів в продуктивній, грошовій і товарній формах, які необхідні для створення матеріальних благ та послуг. За цілями вкладення міжнародний капітал ділиться на прямі і портфельні інвестиції.

Дата добавления: 2015-11-14