Обсяг національного виробництва.

Слід зазначити, що при обчислені узагальнюючого показника величини національного виробництва з огляду на різнорідність продукції неможливо використати натуральні чи умовно-натуральні одиниці. Тобто, обсяг національного виробництва можна визначити у вартісному вираженні, адже лише грошова форма придатна для співвиміру різних споживчих цінностей.

Стан економічного розвитку держави відображається у системі національних рахунків (СНР), згідно з якою основним показником національного продукту є: валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний дохід (ВНД), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), використовуваний дохід (ВД).

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – макроекономічний показник, який вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів і послуг (у цінах реалізації), вироблених протягом певного періоду часу, здебільшого року, резидентами країни. Даний показник обчислюють для економічної території держави, де поширюються повноваження уряду країни і в межах якої люди, фактори виробництва, товари і гроші можуть вільно переміщатися.

При обчисленні ВВП не враховують:

· вживаних речей, щоб уникнути проблеми подвійного рахунку;

· невиробничі фінансові операції, які поділяються на:

° державні трансфертні платежі (пенсії, стипендії, допомоги з безробіття, соціальні платежі тощо);

° приватні трансфертні платежі;

° операції з купівлі-продажу цінних паперів.

· проміжні товари – товари, які використовують для виробництва кінцевої продукції.

Трансфертні платежі – це грошові виплати, не пов’язані з виконанням тими, хто їх отримує, будь-яких функцій з виробництва товарів чи послуг.

Проблема уникнення подвійного рахунку – це врахування при обчисленні ВВП лише ринкової вартості кінцевих товарів/послуг і не врахування вартості операцій, пов’язаних з проміжними товарами.

Кінцеві товари – це ті продукти, що остаточно покинули сферу виробництва і призначені для кінцевого споживання.

Проміжні товари – це ті товари, які підлягають подальшій обробці, переробці чи перепродажу.

ВВП є дуже важливим показником функціонування національної економіки. Проте він не враховує результатів економічної діяльності у тіньовому секторі економіки. За різними джерелами в тіньовій економіці України виробляється біля 30% усієї продукції. У ВВП не враховується обсяг продукції, виробленої домогосподарствами для власного споживання. Це дає підстави для висновку про те, що величина ВВП є заниженою.

ВВП можна визначати як суму доданої вартості одержаної на всіх стадіях виробництва товарів та послуг і доведення до кінцевого споживача за галузями економіки – цей метод називають виробничим.Додана вартість - це різниця між виторгом фірми та вартістю матеріалів, придбаних у постачальників.

Крім вказаного методу визначення ВВП, є ще два підходи:

1. Видатковий підхід (кінцевого використання), найпоширеніший, згідно з яким ВВП визначається як сума видатків на купівлю кінцевих товарів і послуг:

ВВП=С+І_g+G+X_n, (9.1)

де С – видатки домогосподарств на споживчі товари,

І_g – інвестиційні видатки приватних фірм,

G – видатки держави на купівлю споживчих та інвестиційних товарів,

X_n – видатки іноземців на купівлю товарів і послуг, тобто чистий експорт. Це величина, на яку видатки іноземців на вітчизняні товари/послуги перевищують витрати вітчизняних споживачів на закупівлю імпортних товарів, тобто різниця між експортом і імпортом:

X_n= X – І, (9.2)

де X – експорт, І – імпорт.

2. Дохідний або розподільчий підхід, згідно з яким ВВП є сумою первинних доходів одержаних вітчизняними постачальниками ресурсів та інших платежів (амортизації та інших непрямих податків на бізнес):

ВВП=ЗП+ПЦ+Р_П+ВП_рФ+ЗД_мб+А+НПБ, (9.3)

де З_П – заробітна плата найманих працівників;

ПЦ – проценти за кредит, одержані власниками грошового капіталу;

ВП_рФ – валовий прибуток фірм;

ЗД_мб – змішаний дохід власників малого бізнесу;

Р_П – рентні платежі, одержані власниками землі;

А – амортизаційні відрахування;

НПБ – непрямі податки на бізнес (ПДВ, мито, ліцензійні збори, акцизи).

Дата добавления: 2015-11-14