Чотири моделі ринкових ситуацій, їх загальна характеристика.

Модель ринку характеризує умови, в яких відбувається конкуренція. Модель ринку визначають за кількістю фірм та покупців на ринку, за наявністю та доступністю інформації, за можливістю змов між продавцями чи покупцями, а також за легкістю входження і виходу з конкретного ринку. На модель ринку може впливати також держава через ухвалення економічних законів. Своєю чергою, модель ринку впливає на рівень цін, обсяги виробництва та величину прибутків фірм.

Розрізняють чотири основні моделі ринку: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія. Їх характерні ознаки подано у таблиці 7.1:

Таблиця 7.1.

Характерні ознаки чотирьох основних моделей ринку

Характерна ознака	Модель ринку
Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм	Дуже велика кількість	Багато фірм	Декілька фірм	Одна фірма
Тип продукту	Стандартизований	Диференційований	Стандартизований або диференційований	Унікальний, не має близьких замінників
Контроль над ціною	Відсутній	Обмежений	Обмежений взаємною залежністю; значний у разі таємної змови	Значний, інколи повний контроль
Умови входження на ринок	Дуже легкі, відсутні перешкоди	Відносно легкі	Обмежені, вимагають великих інвестицій	Блоковані
Нецінова конкуренція	Відсутня	Наголос на рекламу, торгові знаки, марки	Типова, особливо за диференціації продукту	Реклама зв’язку фірми з громадськими організаціями
Приклади	Сільське господарство; ринок цінних паперів	Роздрібна торгівля, виробництво одягу, взуття	Сталеливарна, автомобільна галузі, виробництво побутових електроприладів	Місцеві підприємства комунальних послуг

Для ринку чистої (досконалої) конкуренції характерними є такі ознаки:

1. Дуже багато продавців, які на рівних умовах конкурують між собою.

2. Стандартна продукція, що пропонується для продажу, споживач не відрізняє товар одного продавця від іншого, навіть якщо вони мають відмінності, йому однаково, у якого з продавців придбати товар.

3. Відсутність можливості у окремого продавця впливати на ринкову ціну. Кожна фірма виробляє настільки невелику частину продукції від загального обсягу ринку, що зменшення чи збільшення кількості виробленого продукту майже не впливатиме на загальний обсяг пропозиції, а отже, і на ціну. Тому окрема конкурентна фірма змушена пристосовуватись і погоджуватись з існуючою ринковою ціною.

4. Вільний вхід на ринок та вихід з нього.

5. Відсутність нецінової конкуренції.

Характерними ознаками монополістичної конкуренції є:

1. На ринку діє досить велика кількість фірм, тому:

ü взаємозалежність фірм відсутня, у фірм немає причин реагувати на дії своїх конкурентів;

ü узгоджені дії фірм з метою обмеження обсягу виробництва чи штучного підвищення цін неможливі;

ü можливість контролю над ринковою ціною невелика;

ü створити бар’єри для вступу в галузь нових фірм практично неможливо, а отже, існують умови для вільного входу і виходу з ринку фірм.

2. Продукти, що пропонуються на ринку, хоча й належать до однієї товарної групи, досить диференційовані. Ці відмінності досягаються за рахунок:

ü якості товару;

ü поглиблення післяпродажного обслуговування;

ü місця продажу;

ü стимулювання збуту.

Олігополія – це модель ринку, на якому панує декілька великих фірм-виробників.

Олігопольні ринки мають такі основні ознаки:

1. Всього декілька фірм забезпечують весь ринок продуктом. Олігополістичний ринок формується за умови досягнення високого ступеня концентрації виробництва. Концентрація ринку – це ступінь домінування на ринку однієї або декількох великих фірм. Для виміру ступеня концентрації використовують кілька показників, найвідомішим серед яких є індекс Герфіндаля-Хіршмана:

де p_i – частка ринку n -ої фірми, виражена у відсотках.

Існують такі причини концентрації окремих ринків:

ü ефект масштабу;

ü бар’єри для входження в галузь;

ü об’єктивне прагнення фірм до злиття.

2. Продукт, який виробляють олігополісти може бути як стандартизованим, так і диференційованим. Однак тип продукту суттєво не впливає на функціонування олігопольного ринку.

3. Фірми в олігопольній галузі усвідомлюють свою взаємозалежність. Продавці завжди враховують реакцію своїх конкурентів, коли встановлюють ціни, орієнтири для обсягів продажу, величину рекламних витрат тощо.

Чиста монополія – така модель ринку, яка має такі характеристики:

1. На ринку функціонує лише один виробник якогось продукту.

2. Продукт, який виробляє монополіст, не має близького замінника.

3. Монополіст контролює ціну на свій товар. Оскільки для монополіста попит збігається з ринковим, і його можна розглядати як заданий, то встановлювати і контролювати ціну він може, маневруючи пропозицією.

4. Вступ в галузь інших виробників заблокований. Розрізняють такі бар’єри для входу в галузь:

ü володіння основними видами сировини;

ü економія на масштабах;

ü патентні, авторські права та товарні знаки.

2. Чиста і монополістична конкуренція. Поведінка фірми. Правило MR=MC.

Основними методами до визначення максимального прибутку фірмою є:

1. Порівняння загального доходу та загальних витрат.

2. Порівняння граничного доходу та граничних витрат (MR=MC).

Відповідно до першого методу фірма, яка працює в умовах чистої конкуренції, максимізуватиме прибуток в короткостроковому періоді, вибираючи такий рівень виробництва, за якого різниця між загальним доходом та загальними витратами буде найбільшою. Обсяги виробництва, за яких сукупний дохід дорівнює сукупним витратам, називають точками беззбитковості.

Відповідно до другого методу максимальний прибуток фірми, яка працює в умовах чистої конкуренції, досягається при такому обсягу виробництва, коли граничний дохід (MR) дорівнює граничним витратам (MC): MR=MC. Ця рівність в короткостроковому періоді є справедливою і в тому випадку, коли фірма мінімізує збитки, тому рівність MR=MC називають правилом визначення оптимального обсягу виробництва. Слід зазначити, що в умовах чистої конкуренції дане правило має вигляд Р=MC, оскільки в умовах даного ринку MR=Р, де Р – ціна.

Аналізуючи ринок досконалої конкуренції слід розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди.

В короткостроковому періоді фірмі доцільно здійснювати виробництво при умові, що вона отримує прибуток або збитки. Причому величина збитків повинна бути меншою від величини постійних витрат. Отже, ціна продукції фірми, яка працює в умовах чистої конкуренції повинна бути:

ü більшою, ніж мінімум середніх загальних витрат, і тоді фірма матиме прибуток;

ü меншою від мінімуму середніх загальних витрат, але більшою від мінімуму середніх змінних витрат, і тоді фірма матиме збитки, що складаються з певної частини постійних витрат.

Отже, умовою функціонування фірми в короткостроковому періоді є покриття принаймні змінних витрат (TR ≥ VC), чи перевищення ціни над мінімумом середніх змінних витрат (P ≥ AVC_min).

На відміну від короткострокового, в довгостроковому періоді фірма повинна покривати всі витрати, тобто загальні (TR≥TC), а ціна продукції повинна перевищувати, чи принаймні дорівнювати мінімуму середніх загальних витрат (P≥ATC_min). Як правило, в довгостроковому періоді фірма працює в умовах нульового прибутку.

На відміну від ринку чистої конкуренції, де попит на продукцію окремого виробника є абсолютно еластичним, на ринку монополістичної конкуренції попит буде менш еластичним, а крива попиту похилою, оскільки: а) фірма в умовах монополістичної конкуренції має меншу кількість конкурентів, ніж в умовах чистої конкуренції; б) продукти цих конкурентів є близькими, але не ідеальними замінниками. Отже, чим більш численнішою буде група конкурентів та слабкішою диференціація продукту, тим більш еластичною буде крива попиту для кожного з них, і навпаки.

Для ринку монополістичної конкуренції також слід розрізняти короткостроковий і довгостроковий періоди. У короткостроковому періоді фірма, що діє в умовах монополістичної конкуренції, може отримувати прибутки або зазнавати збитків. Однак і те, й інше фірма може здійснювати лише за умови: MR=MC.

Оскільки фірма виробляє дещо інший товар, несхожий на товар конкурентів, вона володіє певним ступенем монопольної влади, тому фірма може призначати таку ціну, щоб отримувати прибутки.

У довгостроковому періоді за умов монополістичної конкуренції фірма буде працювати в умовах нульового прибутку. Це пояснюється тим, що високі прибутки у короткостроковому періоді приваблюватимуть нових конкурентів у галузь. Як результат крива попиту стане еластичнішою, тому що кожна фірма почне володіти меншою часткою загального попиту, і, як наслідок, прибутки у довгостроковому періоді зникатимуть.

Якщо ж у короткостроковому періоді галузь зазнаватиме збитків, то деякі фірми залишать галузь у довгостроковому періоді, що призведе до збільшення частки кожної фірми у загальному попиті і до зменшення збитків в напрямку нуля.

---

Дата добавления: 2015-11-14