Поділ праці. Товарне виробництво.

Упродовж своєї тривалої історії людство використовувало дві форми виробництва – натуральне і товарне.

Історично першим виникло натуральне господарство, при якому виготовлені продукти праці споживались в межах господарств, які їх виготовляли. За межі господарств виходила лише незначна частка виготовлених благ. Натуральне виробництво в силу своєї замкнутості було малоефективним, консервативним, не забезпечувало економічний прогрес. Тому воно поступилось новій формі суспільного виробництва – товарному виробництву.

Товарне виробництво – це форма організації виробництва, при якій продукти виготовляються не для власного споживання, а для обміну на ринку. Воно базується на суспільному поділі праці та економічній відокремленості виробників як власників ресурсів і благ. Виробники прагнуть бути незалежними, бачити прямий зв’язок між рівнем свого споживання і витратами своєї праці.

Основою товарного виробництва є суспільний поділ праці, який означає спеціалізацію виробників і регіонів на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Економічний прогрес впродовж багатьох сторіч був безпосередньо пов’язаний з проблемами поділу праці, який виступав у трьох основних формах: загальній, частковій та одиничній. Загальний поділ праці – це поділ національного виробництва на окремі галузі виробництва – промисловість, сільське господарство, будівництво і т. п. Частковий – це поділ галузей господарства на окремі підгалузі, наприклад, в промисловості виділяються такі підгалузі як машинобудування, приладобудування тощо. Одиничний поділ праці – це поділ праці в середині підприємства – технологічний процес виготовлення продукції розчленяється на окремі операції, а робітники виконують спеціалізовані функції.

Процес поглиблення спеціалізації виробництва пов’язаний з виробничим кооперуванням, під яким розуміють встановлення довготривалих виробничих зв’язків між підприємствами, які разом виготовляють певну кінцеву продукцію, але зберігають свою самостійність і спеціалізацію.

Поряд з поглибленням спеціалізації у сучасному виробництві має місце і зворотній процес – диверсифікація виробництва, під якою розуміють розширення номенклатури продукції з метою зменшення ризику можливих втрат капіталу і зниження доходів.

Товарне виробництво розвивалось впродовж тисячоліть. Розрізняють, зокрема, просте товарне виробництво, яке ґрунтується на одноосібній приватній власності, підприємницьке товарне виробництво, яке базується на різних формах приватної власності і праці найманих працівників і державне товарне виробництво, в якому власність державна, а праця наймана.

Продукт виробничої діяльності в товарному виробництві приймає форму товару. Товар – це продукт людської праці, який виготовляється не для власного споживання, а на продаж. Він має дві властивості – споживну вартість і вартість.

Споживна вартість – це здатність товару задовольняти певну потребу людини, це корисність товару. Одні товари задовольняють особисті потреби людей, інші – опосередковано, як, наприклад, машини, устаткування та ін. Споживну вартість мають і блага, які не створені людиною, але задовольняють її потреби, наприклад, повітря, плоди дикорослих дерев та ін. Такі блага називають позаекономічними, або даров ими.

Вартість товару – це витрати на його виробництво. Вона проявляється у своїй зовнішній формі – міновій вартості. Мінова вартість товару виражається в здатності певної кількості одного товару обмінюватися на деяку кількість іншого.

Дата добавления: 2015-11-14