Organic farming takes root in countryside as people seek healthier food alternatives

Getting kids to try organic milk in an age of advertising campaigns of fizzy alternatives requires a certain amount of cunning.

On a recent visit to an organic farm not far from Kyiv, one mother found a neat tactic. "Try it," she told her youngster. "It's like Coca-Cola but white and also tasty."

The farm belongs to Yuriy Sergeyev, a small-scale pioneer of the organic industry in Ukraine, which is gaining popularity as parents look for healthier options for their children.

"It's a big problem that people forgot the taste of natural food," said Sergeyev. A British-trained economist, Sergeyev moved to the village of Stovpiahy, some 85 kilometers from Kyiv, in 2009 to set up a small farm.

"When I started I had only two goats. Then one cow appeared. Then we needed a land to pasture the cow," former Kyiv resident Sergeyev said, recalling his move to the countryside with a population of only 2,000.

Sergeyev used his family savings to buy vegetable gardens on the outskirts of the village and built his farm on one hectare of land. When the number of his cattle increased, he had to lease some land owned by villagers and the village council and hire workers. "It was hard everywhere: from finding the people to gaining their credibility," Sergeyev said, adding that it was very hard to hire good staff as villagers are not accustomed to working efficiently.

Organic food is produced without the use of chemical fertilizers, growth accelerators or antibiotics. Its proponents claim it is healthier and purer than other methods of farming. Among his many earth-friendly techniques, Sergeyev is especially proud of an earthworm Staratel, or a gold digger, which helps to convert animal manure into humus soil in two months instead of three to four years it would otherwise take for it to decompose on its own.

"Everything that we sell people, we also eat ourselves," Viktor Velgan, the farm's chief zoologist, said. He said he strictly controls sanitation and production quality as he shooed journalists out of the farm's milk shop, concerned about keeping the room sterile.

Ukraine has no established standards for organic production. Sergeyev said he hadn't applied for international certificates as he had no plans to export. Customers at Sergeyev's Kyiv shop seemed impressed with the quality of the produce. "I have never seen milk of such high quality in our grocery shops. But my mom tells me that once in her youth there were products like this," said Yevhenia Sydorenko, 36, who often visits to buy milk for her child.

The prices are certainly higher than in stores – Hr 25 for a liter of cow's milk and Hr 100 per liter of goat's milk. But Sergeyev said his sales are increasing every year.

"I'm ready to pay more as it is the health of my child," said Sydorenko.

Products from the farm can be bought at www.milk-shop.com.ua or by visiting Sergeyev's office in Kyiv.

People often come from Kyiv to Sergeyev's farm aiming to forget the hustle and bustle of the big city and see well-groomed goats, sheep, calves, chickens and quails as well as vegetables and lots of flowers.

He said visitors often become his permanent clients. "Saturday and Sunday are the days when we have two-three or even five excursions," said Sergeyev, who jokingly calls his farm a zoo.

Tymofiy Devko, the village mayor, is glad to have this farm in Stovpiahy as it brings money to the village budget.

"Now the farm has 10 workers with the average salary of Hr 1,500 per month. It gives taxes to the village budget of Hr 1,500-2,000 per month. We also lease the land for about Hr 5,000 per year," Devko said.

Sergeyev has expansion plans. He wants to move most of his cattle into a new cowshed and extend the number of products by adding sausages.

Another aim of the farm is bee-farming and the cultivation of vegetables and flowers. "I brought lots of English roses," the farmer said, pointing that it's another passion of his that gave the name "Villa of Roses" to the branding of the farm's products.

Now the farmer thinks he has enough knowledge and experience to write a thesis at Kyiv Agrarian University. But his main plans are still connected with land. "We came to this land with serious intentions and want to work here," he said. (Kyivpost, March 18, 2011)

Practise two-way interpretation of the text:

Johann Strauss – Emperor of the Operetta	Йоганн Штраус – король оперети
His life was more than just music…	Його життя було більше, ніж просто музика
Johann Strauss the Elder rose from humble origins as the son of an innkeeper to become Musical Director of the Imperial Court Balls. Together with his friend Josef Lanner he introduced the waltz to high society. He is reckoned to be the first composer of light music in the modem sense; he composed waltzes and polkas, as well as music for balls and operettas, and was the first to take an orchestra on tours. He handed all his gifts to his sons Josef, Eduard and Johann. The ambitious father sent his sons to the Polytechnic, but Johann preferred music, making his debut in 1844 at the age of 19 as concert director at the DommayerCasino. Young Strauss was to become a formidable competitor for his father. The Elder was not even above denouncing Schani, also known as Junior, to the police in order to put him out of the running. The father forbid his son to compose and make music and in the end moved out. Johann was chosen to head the family. At the Hirschenhaus Schani lived under his mother's wing until his 37th year. Strauss Senior preferred the home of a young milliner's assistant, with whom he had seven children. But Schani not only stood his ground, but managed to butter up all sides – the 1848 revolutionaries with the Revolu-tionsmarsch, the newly crowned Habsburgs with the Kaiser-Franz-Joseph Marsch, and the owner of one of Vienna’s most luxurious dance halls with the Odeon Quadrille. Schani was continually appearing in competition with his father. In this rivalry he gradually won over. Vienna was at Strauss' feet. He played at Empress Elisabeth’s wedding ball in 1854, went on concert tours, and won his brothers over to music as a career. Josef, an engineer two years his junior, conducted the Strauss Orchestra increasingly often, and the 'dapper Edi' soon followed. They stood in for Schani in Vienna when he went off to Pavlovsk (outside St. Petersburg) for lucrative engage-ments. His Russian earnings provided the foundation for this fortune which grew to be consi-derable. During the carnival sea-son they even divided the orchestra into three so that each day partygoers could choose between as many as six balls featuring Strauss music. Lively works such as the Tritsch-Tratsch Polka and the Morgenblätter Waltz appeared. Sometimes the brothers collaborated on works, as with the Pizzicato-Polka. In 1862 Strauss married former opera singer Henriette Treffz ('Jetty'), seven years his senior. For Schani, she abandoned her wealthy aristocratic lover, left her seven children in the care of their various fathers, and assumed responsibility for managing the Waltz King's career. He highly valued her financial acumen, and together they speculated in property... It was at the home of the couple (No. 54 Praterstrasse) that the most famous waltz in the world, the Blue Danube Waltz was composed. Within a few years of its publication, over a million copies of the mega-hit in three-four times were printed. The Waltz King conducted it at the 1867 International Exposition in Paris as well as in 1872 in Boston, where 50,000 music fans applauded wildly. Today the Strauss apartment is a museum (open daily except Monday). Exhibits include paintings and engravings of the maestro, a large number of manuscripts, his violin and the desk at which he wrote the Blue Danube Waltz. Herr and Frau Strauss spent the summers of 1870 to 1878 at their villa near Schönbrunn, the residence of the Habsburgs. Johann Strauss took the world by storm with his enchanting waltzes, but this was not enough for him. At the end of I873, Schani wrote Die Fledermaus in only six weeks at his summer home. It premiered on Easter Sunday 1874 at the Theater an der Wien, where the maestro himself conducted it with enormous success. Fledermaus is still the most performed operetta on all continents. Jetty died in 1878. Johann, always one to avoid life’s unpleasant sides, did not attend her funeral. Fifty days later he stood before the marriage altar of the Karlskirche with Lily Dittrich. This future singer, 25 years his junior, was to stay with him for only four years. At the age of 60, Strauss made his home in a luxurious mansion (No. 4 Johann-Strauss-Gasset, which fell victim to a bombing raid in World War II), where he surrounded himself with antiques, a large circle of friends and a new wife, Adele, who was a good 30 years his junior. In 1887 he converted to Protestantism and took German citizenship in order to marry her. In order to conceal his age, he took to dyeing his hair and beard black from the late 1880s onwards. Yet he still continued to compose with youthful vivacity, turning out the operettas. A Night in Venice (1883) and The Gypsy Baron (1885), as well as famous waltzes, including the Kaiser-walzer and a work dedicated to Brahms, Seid umschlungen, Millionen. Just a few days before his death, for the first time ever the maestro conducted at the Vienna State Opera (albeit only the overture to Die Fledermaus). He continued to work on the ballet Cinderella. Strauss died on 3 June 1899. Adele, the ‘Waltz Queen’, energetically managed Schani’s artistic and material estate, and it was thanks to her effortsthat the operetta Wiener Blut was completed and premiered just a few months after the maestro passed away. Throngs of mourners lined the streets for the spectacular funeral procession. From Strauss’ mansion it made its way past the Opera, the Evangelical Church and Musikverein to thc Waltz King's final resting place in a tomb of honour (with Adele, who followed him in 1930). The Waltz King, frequently placed on a pedestal during his lifetime, was duly honoured with a posthumous sign of respect: Edmund Heller's monument to Johann Strauss. At the unveiling of the golden Strauss in 1921, the Wiener Philharmoniker played the Blue Danube Waltz composed by a person who could not dance the waltz.	Йоганн Штраус-батько, вий-шовши з незаможної родини власника готелю, став музичним керівником Імператорських при-дворних балів. Разом зі своїм другом Йозефом Лайнером він увів вальс до вищого світу. Його вважають родоначальником легкої музики в сучасному розумінні цього слова: він писав вальси і польки, а також музику для балів і оперет і першим почав їздити з оркестром у гастрольні турне. Свої здібності він передав синам – Йоганну, Йозефу та Едуарду. Шанолюбний батько відправив своїх синів до вищої політехнічної школи, але Йоганн віддав перева-гу музиці, дебютувавши 1844 року в 19-літньому віці як концертний диригент у казино "Доммаєр". Юний Штраус ставав загрозли-вим конкурентом свого батька. Старий не відмовився б навіть донести на Шані, якого називали ще Штраусом-молодшим, в полі-цію, аби змусити його до втечі. Батько заборонив синові писати і виконувати музику й, зрештою, пішов з дому. Обов'язки голови родини лягли на Йоганна. Під крильцем у матері в Гіршенгаузі Шані прожив до 37 років. А Штраус-старший пригрівся в обіймах молоденької помічниці модистки, з якою нажив сімох дітей. Що ж до Шані, то він не лише не відступив, а й зумів уласкавити всіх: прихильників революції 1848 року – революційним маршем, но-вокоронованих Габсбургів – мар-шем на честь цісаря Франца-Йозефа, а власника одного з найрозкішніших віденських танц-залів – кадриллю "Одеон". Шані дедалі більше змагався зі своїм батьком. І в цьому змаганні поступово взяв гору. Відень був біля його ніг. Він грав на балу на честь одруження цісарівни Елізабети, їздив у концертні турне і схилив до музичної кар'єри своїх братів. Йозеф, інженер-старшокурсник, дедалі частіше диригував оркестром Штрауса, і навіть "чепурун Еді" невдовзі й собі приєднався. Вони стали діловими партнерами Шані у Відні, коли він отримав вигідний контракт у Павловську (під Санкт- Петербургом). Його заробітки в Росії склали основу тих статків, що виросли у справжнє багатство. На свята брати навіть поділили оркестр на три частини, так що охочі до розваг могли щодня побувати на одному з шести балів, де звучала музика Штрауса. Саме тоді з'явилися такі веселі твори, як полька "Трік-трак" або вальс "Ранкові газети". Часом брати писали музику спільно – скажімо, польку "Піцикато". Родина Штраусів поступово прибирала до рук віденську індустрію розваг, де панувала "Штраус і Ко". 1862 року Штраус одружився з колишньою оперною співачкою Гснрієттою Треффц (Джетті), яка була на сім років старша за нього. Заради Шані вона пішла від багатого коханця-аристократа, залишила своїх сімох дітей від різних чоловіків їхнім татусям і поклала на себе відповідальність за кар'єру "ко­роля вальсу". Він високо цінував її комерційну вдачу, й разом вони спекулювали майном... Саме в будинку, де мешкало подружжя (Пратерштрассе, 54), був написаний найвідоміший у світі вальс "Блакитний Дунай". Протя-гом кількох років після першої публікації повторні тиражі цього суперхіта склали понад мільйон примірників. Під диригуванням "короля вальсу цей твір прозвучав 1867 року на Міжнародній виставці в Парижі й 1872 року в Бостоні, де 50 тисяч меломанів вітали його бурхливими оплеска-ми. Нині в помешканні подружжя Штраусів меморіальний музей (працює щодня, крім понеділка). В експозиції представлено картини й гравюри маестро, багато рукопи-сів, його скрипку і письмовий стіл, за яким було написано вальс "Блакитний Дунай". Пан і пані ІІІтраус проводили літо з 1870-го по 1978 рік на своїй віллі біля Шонбрунна, резиденції Габ- сбургів. Йоганн Штраус підкорив світ своїми чарівними вальсами, однак цього видалося йому замало. На­прикінці 1873 року Шані за шість тижнів перебування в літньому будинку написав "Летючу мушу". Її прем'єра відбулася у великодню неділю 1874 року в Театер-ам-дер-В’єн. Вистава, диригентом якої був сам маестро, пройшла з ведичезним успіхом. Оперета "Летюча миша" й досі найбільш виконувана у світі. 1878 року померла Джетті. Йоганн, який завжди тікав від життєвих прикрощів, не пішов на її похорон. А за п'ятдесят днів уже брав шлюб у церкві святого Карла з Лілі Діттріх. Цей шлюб з майбутньою співачкою, на 25 років молодшою за нього, протривав лише чотири роки. У 60 років Штраус зробив зі свого будинку розкішний особняк (Йо­ганн Штраус-ґассет, № 4, зруйнований унаслідок бомбарду-вання під час другої світової війни), де жив в оточенні антикварних речей, кола друзів і з новою дружиною Аделлю, мо- лодшою за нього на добрих 30 років. 1887 року він прийняв протестантську віру та німецьке громадянство, щоб одружитися з Аделлю. З кінця 1880-х, аби приховати свій вік, він почав чорнити чуприну та бороду. А проте, із таким самим юначим за­взяттям продовжував писати музи­ку, створивши оперети "Ніч у Ве- неції" (1883) і "Циганський барон" (1885), відомі вальси, включаючи "Цісарський вальс" і твір, присвячений Брамсу "Seid umschlungen, Millіоnen!". Лише за кілька днів до смерті видатний маестро вперше в житті диригував у Віденській державній опері (втім, тільки увертюру до "Летючої миші"). До останньої миті він працював над балетом "Попелюшка". Помер Йоганн 3 червня 1899 року. Управління художньою і матеріальною спадщиною Шані взяла в свої руки "королева вальсу" Адель. Саме завдяки її зусиллям було завершено оперету "Кров Відня", прем'єра якої відбулася вже за кілька місяців по смерті маестро. Юрми скорботних людей заполонили вулиці у цій вражаючій поховальній процесії. Від особняка Штрауса вона пройшла повз Оперу, євангелічну церкву та Музичну спілку (Мюзікферайн) до місця останньо­го спочинку "короля вальсу" в ме- моріальному похованні (де поховано й Адель, яка приєдналася до нього 1930 року). "Король вальсу", якому часто поклонялися за житгя, отримав належне вшанування й по смерті – пам'ятник Йоганну Штраусу, створений Едмундом Геллером. На відкритті позолоченої постаті Штрауса 1921 року Віденський філармонічний оркестр грав вальс "Блакитний Дунай", написаний людиною, яка не вміла вальсувати.

TOPIC 15: ANALYSIS AND SYNTHESIS DURING

Дата добавления: 2015-11-14