Тип солей кисневих кислот 2 страница

4. Основних висновків по отриманих результатах.

5. Складання таблиці класифікації породо- і рудотворних мінералів.

Лабораторна робота виконується індивідуально кожним студентом і представляється до захисту на наступному лабораторному занятті.

6 Список літератури

1. Лазаренко Є.К. Курс мінералогії. –К.: Вища школа,1993.

2. Ершов В.В., Новиков А.А., Попова Г.Б., Основы геологии: Учебник для вузов. – М.: Недра, 1986. – 310 с.

3. Куровец М.И. Структурные, химические, физические и кристалооптические свойства минералов и их определение. – К.,УМК ВО, 1988.

4. Куровец М.И. Систематика, краткое описание и методика определения породо- и рудообразующих минералов и их парагенетических асоциаций. – К.,УМК ВО, 1989.

5. Пособие к лабораторным занятиям по общей геологии: Учеб. пособие для вузов / В.Н.Павлинов, А.Є.Михайлов, Д.С Кизевальтер и др. – М.: Недра, 1988. – 149 с.

Лабораторна робота № 3

Магматичні гірські породи та їх визначення

Вступ

Виконання цієї лабораторної роботи ставить перед собою завдання навчити студентів найпростішим прийомам вивчення і визначення важливих магматичних гірських порід. Знання структурних, текстурних, фізико-хімічних та інших властивостей магматичних гірських порід, особливостей їх формування і мінерального складу, та їх розповсюдження в земній корі мають не тільки велике теоретичне, але й надзвичайно важливе практичне значення. Це найбільш розповсюджені породи, які складають більше 60% об’єму і біля 95% маси земної кори. Вони надзвичайно різноманітні за мінеральним і хімічним складами, будовою, формою і умовами залягання. Знання цих особливостей необхідне не тільки для визначення основних об’єктів пошуку і розвідки родовищ корисних копалин, але й для визначення умов формування, розповсюдження і збереження нафтових і газових родовищ.

Таким чином, виконання лабораторної роботи ставить перед собою мету навчити студентів основним прийомам визначення головних ознак магматичних гірських порід і їх мінерального складу, структурних і текстурних особливостей та найважливіших фізичних ознак.

2 Обґрунтування роботи і методика її виконання

Магматичні гірські породи утворюються в процесі розкристалізації або затвердіння природних силікатних розплавів, які виникли в глибинних зонах земної кори або вилились на її поверхню в результаті пониження температури. Перш за все необхідно засвоїти, що в залежності від умов, в яких проходить перетворення магматичного розплаву в тверде тіло, розрізняють інтрузивні породи, коли розплав-магма розкристалізовується в глибинах земної кори не піднімаючись на поверхню, і ефузивні породи, які утворились в результаті застигання розплаву-лави на поверхні Землі. В цьому зв’язку також необхідно чітко представляти собі різницю понять про магму і лаву та особливості їх складу.

Магма – це вогняно-рідинна рухома маса, яка складається із суміші твердої та газоподібної фаз, які розкристалізовуючись утворюють інтрузивну групу порід.

Лава – це вогняно-рідинна рухома маса, яка вилилась або витиснулась на поверхню Землі, в результаті чого втратила значну частину газоподібних компонентів, з якої і сформувалась група ефузивних порід.

При остиганні магми в процесі її еволюції відбувається кристалізаційна диференціація, суть якої полягає в наступному: першими розкристалізовуються найбільш тугоплавкі компоненти, що утворюють рудні мінерали; в подальшому при остиганні магми виділяються мінерали багаті Fe, Mg, Ca, Ti та ін., в подальшому виділяються мінерали, які містять у своєму складі K, Na, Al, Si та інші менш тугоплавкі компоненти. Закінчується процес розкристалізації магми виділенням вільної кремнекислоти у вигляді кварцу (SiO₂), а також мусковіту і цеолітів.

Процес застигання лави більш складний – він починається на деяких глибинах як в жерлах вулканів, так і в міжпластовому просторі і закінчується на поверхні Землі в результаті виливу лави або викиду різноманітних газів, застиглих лавових уламків (бомби, лапілі, пісок, попіл) в атмосферу. Отже, для ефузивних порід характерним є наявність реліктів типово магматичних структур (кімберліти), а також типових скловидних та інших структур властивих типово ефузивним породам.

Класифікація магматичних гірських порід базується на їх хімічному і мінеральному складі. За хімічним складом, який в значній мірі обумовлений вмістом кремнезему (SiO₂) всі магматичні породи діляться на: ультраоснові, основні, середні і кислі. Лужна група порід виділяється за вмістом суми лугів (Na₂O + K₂O + H₂O).

Для віднесення породи до однієї з цих груп не обов’язково знати хімічний склад породи, так як хімічний склад порід відтворюється в їх мінеральному складі. Чим більше в породі кварцу, тим вона кисліша. При збільшенні кількості темнокольорових мінералів (піроксени, амфіболи), порода стає більш основною. В ній збільшується вміст заліза, магнію і кальцію з одночасним зменшенням кремнезему. За такими же ознаками визначаються інші групи порід.

Знання студентом класифікаційного положення магматичної гірської породи в загальній систематиці магматичних гірських порід визначає не тільки ступінь засвоєння ним основних їх параметрів і властивостей, але й багатьох структурно-хімічних особливостей.

Засвоєння магматичних гірських порід рекомендується проводити в два етапи: чисто запам’ятовувальний, який здійснюється за межами лабораторії, і діагностичний, який проводиться безпосередньо в лабораторії. На першому етапі студенту необхідно засвоїти деякі дані, які не вимагають лабораторних визначень, а саме – назви інтрузивних і ефузивних порід, головні і другорядні мінерали, що входять до складу, вміст кремнезему в основних групах порід та ін.

Другий етап вивчення магматичних гірських порід проводиться студентом в лабораторних умовах з відповідною колекцією порід. Вивчення порід проводиться як візуально, так і за допомогою простих лабораторних визначень.

Візуальне визначення магматичних гірських порід не складає великих труднощів, якщо уважно відноситись до вивчення їх основних відмінних ознак. За цими ознаками (головним чином структурними і текстурними) в першу чергу необхідно встановити, чи порода інтрузивна, чи ефузивна.

До основних відмінних ознак магматичних гірських порід відносяться також мінеральний склад і кількісне співвідношення головних мінералів, забарвлення. Методика визначення цих основних показників наводиться нижче одночасно як для інтрузивних, так і ефузивних магматичних гірських порід.

Колір. В інтрузивних та ефузивних породах найрізноманітніший, так як складові породи-мінерали забарвлені у різні кольори. Якщо деякі мінерали в породі утворюють ізольовані скупчення (шліри або смуги), то забарвлення є плямистим, смугастим та ін. Породи, забарвлені у світлі відтінки, називають лейкократовими, а темні – меланократовими. Чим більша меланократова порода, тим більше в ній темнозабарвлених мінералів і більше кольорове число.

Текстура. Для інтрузивних порід найбільш характерними є масивна, смугаста, плямиста та інші типи текстури, які дуже добре розпізнаються при макроскопічному дослідженні або під бінокулярною лупою.

Найбільш розповсюджені текстури ефузивних порід – масивна, смугаста, шарувата, плямиста, пухирцева, міндалекам’яна, флюїдальна, трахітова.

Структура. В інтрузивних породах при макроскопічному спостереженні добре розрізняють тільки наступні структури: 1) дрібнозерниста (розмір зерен менший 0.5 мм); 2) середньозерниста (розмір зерен від 0.5 мм) і 3) гігантозерниста (розмір зерен більший 5 мм). Структури бувають рівномірнозернистими і нерівномірнозернистими, коли одні зерна за розмірами різко відрізняються від інших. Найбільш типовими для ефузивних порід є порфірові структури, для яких характерна наявність в дуже дрібнозернистій або скритокристалічній масі окремих великих кристалів-вкраплеників, і афітова, властива породам, в яких відсутні вкрапленики.

Мінеральний склад. До складу магматичних гірських порід входить дві основні групи мінералів – головні породоутворюючі, які присутні в кількості від декількох до десятків процентів і визначають тип породи, і другорядні, які присутні в одиницях і долях процентів. Особлива роль належить так званим акцесорним мінералам, які присутні в гірській породі в незначній кількості (соті долі процентів), однак в багатьох випадках є типоморфними для окремих типів порід (циркон – для гранітів; апатит – для діоритів та ін.). Часто в магматичних породах присутні окремі мінерали, які утворюються за рахунок первинних в результаті наступних вторинних процесів. Це хлорит, епідот, ціозит, серпентин та ін.

В ефузивних породах основну увагу звертається на вивчення вкраплень. В описі повинні бути відмічені розміри вкраплеників, форма зерен і діагностичні ознаки мінералів.

Кількісне співвідношення головних мінералів. Воно виражається в процентах до всього об’єму породи.

В ефузивних породах визначається характер розподілу і кількісне співвідношення (в %) вкраплеників один з одним та з основною масою.

Забарвлення (кольорове число). Під кольоровим числом або кольоровим індексом розуміють кількість об’єму в % темноколірних мінералів у певному зразку гірської породи. Кольорове число визначається макроскопічно або під бінокулярною лупою за наявністю в породі темнозабарвлених мінералів – біотиту, піроксенів, амфіболів та ін.

Опис головних мінералів. Опис включає розміри кристалічних зерен, їх форму і ті діагностичні ознаки, за якими можна визначити мінерал. Крім головних мінералів необхідно вказувати мінерали інших груп, які представляють інтерес для визначення типу породи.

При макроскопічному описі ефузивних порід основна увага зосереджується на кольорі основної маси – зелені відтінки можуть вказувати на інтенсивність вторинних змін і належність породи до палеотипних різновидностей. Наявність скла в основній масі, навпаки, свідчить про кайнотипний вигляд породи.

Опис магматичних гірських порід. В земній корі встановлено більше 1000 типів магматичних гірських порід, але лише окремі із них мають широке розповсюдження. Нижче подано короткий опис найбільш розповсюджених із них. При визначенні магматичних порід необхідно звертати основну увагу на їх головні діагностичні ознаки. Це перш за все текстура і структура породи. Ці ознаки дають можливість вирішити питання про належність породи до інтрузивних або ефузивних утворень. Для інтрузивних порід характерні різні форми повнокристалічних структур, а для ефузивних – неповнокристалічних.

При визначенні мінерального складу порід головними є кольорове число, кількість кварцу, калієвого польового шпату і фельдшпатоїдів. Кольорове число достатньо надійно свідчить про належність породи до тої або іншої групи за вмістом кремнезему. Необхідно пам’ятати, що кислі породи лейкократові, з великою кількістю кварцу. В середніх породах переважає сіре забарвлення, кварцу мало. Основні та ультраосновні породи, як правило, не вміщують кварцу. Кольорове число основних порід досить високе і їм властиве забарвлення темно-сірих кольорів. Ультраосновні породи переважно забарвлені в кольори близькі до чорних або темно-зелених, в них практично зустрічаються світлозабарвлені мінерали. Середні породи розпізнаються по великій кількості калієвого польового шпату, а середні і лужні породи – по наявності, крім того, фельдшпатоїдів.

3 Короткий опис магматичних гірських порід

Магматичні гірські породи, як вказувалось вище, за вмістом SiO₂ поділяються на ультраосновні, основні, середні, кислі і лужні (таблиця 1).

Особливості хімічного складу магматичних порід відбиваються і на їх мінеральному складі. Так, породи, перенасичені кремнеземом, містять у своєму складі вільний SiO₂ у вигляді кварцу; породи, перенасичені оксидами лугів Na i K - підвищений вміст лужних польових шпатів (мікроклін, альбіт, ортоклаз) та ін.

За мінеральним складом магматичні гірські породи А.М.Заварицький розділив на сім основних груп:

1) група перидотитів;

2) група габро-базальтів;

3) група діоритів-андезитів;

4) група гранітів-ріолітів;

5) група сієнітів-трахітів;

6) група ніфелінових сієнітів-фонолітів;

7) група лужних габроїдів-базальтоїдів.

Таблиця 1 - Класифікація магматичних гірських порід

№ п/п	Типи порід	Породи
інтрузивні	ефузивні	жильні
	ультраосновні SiO2 < 45%	перидотити, дуніти, піро- ксеніти	пікрити, кім- берліти	пегматити
	Основні SiO2 45 – 52%	габро, лабрадорити	базальти	пегматити
	Середні SiO2 52 – 65%	діорити, квар- цеві діорити	андезити, анде- зитові порфіри	пегматити
	Кислі SiO2 > 65%	граніти, гранодіорити	ріоліти, дацити	жильні грані- ти, апліти, пег- матити
	Лужні Na2O + K2O + Li2O 9 – 12%	нормальні сіє- ніти, лужні сієніти, ніфелінові сієніти	трахіти, трахі- тові порфіри, фоноліти	лужні пегма- тити

Як видно з наведеної класифікації, кожна з виділених груп об’єднує як інтрузивний, так і ефузивний тип порід, коротка характеристика яких подана нижче, за винятком групи лужних габроїдів-базальтоїдів, поширення яких в земній корі дуже мале.

4 Короткий опис окремих магматичних порід

4.1 Ультраосновні породи

Залежно від вмісту олівіну серед ультраосновних порід виділяють групу перидотитів, до складу яких входять інтрузивні перидотити, дуніти і піроксеніти. Ефузивні аналоги в цій групі надзвичайно рідкісні і представлені пікритами і кімберлітами.

Перидотити – породи майже чорного з зеленим відтінком кольору середньозернистої структури і масивної текстури. Мінеральний склад - олівін (30 – 70%) і піроксени (70 – 30%).

Дуніти – породи темно-зеленого забарвлення. Структура рівномірнозерниста, дрібно- і середньозерниста. Текстура масивна. Головний породоутворюючий мінерал олівін, вміст якого в породі 85 – 100%. Іноді містять магнетит і піроксени.

Піроксеніти – породи чорного кольору, у змінених відмінах – з зеленуватим відтінком. Структура порід середньо- і крупнозерниста. Текстура масивна. Головними породоутворюючими мінералами є піроксени. Іноді вміщує магнетит.

Як видно, ультраосновні породи мають темно-зелене до чорного забарвлення, їх густина коливається в межах 3,20 – 3,50 г/см³, збагачені деякими рудними мінералами (магнетит, хроміт та ін.), мають підвищену магнітність.

Ефузивними аналогами ультраосновних порід є пікрити і кімберліти.

Пікрити – породи чорного кольору, щільні, дрібнозернисті, скловидні. Мінеральний склад: олівін, авгіт, плагіоклаз.

Кімберліти – брекчієвидні породи зеленувато-сірого або блакитно-сірого кольорів із включеннями уламків перидотитів, дунітів і піроксенітів. Головними породоутворюючими мінералами є олівін, піроксени, піроп та ін. Як рудний мінерал в кімберліті присутній алмаз.

Корисні копалини. З групою ультраосновних порід генетично пов’язані чисельні корисні копалини, серед яких основними є родовища хрому і платини, тальку, азбесту і алмазів.

4.2 Основні породи

До групи основних порід належать габро, лабрадорит і їх ефузивний аналог – базальт. Головними породоутворюючими мінералами порід цієї групи є піроксени і основні плагіоклази.

Габро – порода у свіжому стані темно-сірого або майже чорного кольору. Структура рівномірнозерниста, середньо- і крупнозерниста. Текстура масивна часто смугаста, з чергуванням темних і ясних смужок, що пояснюється різним вмістом фемічних мінералів. Складене габро плагіоклазом (50%) і піроксеном (50%). Серед другорядних мінералів присутні олівін, рогова обманка, біотит, апатит, а також такі рудні мінерали, як магнетит, який часто утворює промислові родовища.

Лабрадорит – темно-сіра порода, складена в основному із основного плагіоклазу – анортиту. Із акцесорних мінералів присутній магнетит. Структура крупно- до гігантозернистої, текстура масивна, а іноді з субпаралельним розміщенням таблитчастих кристалів.

Базальт – порода чорного кольору, дуже щільна, скритокристалічна або тонкозерниста. Текстура масивна, часто скловидна і пориста. Вкрапленики представлені піроксенами, плагіоклазами, а іноді і олівіном. Основна маса базальтів складена вулканічним склом з мікролітами плагіоклазу і піроксену та домішками магнетиту.

Корисні копалини. З даною групою порід пов’язані сульфідно-мідно-нікелеві родовища і родовища оптичного ісландського шпату. В останні роки такі породи як базальти використовуються для виробництва кам’яного литва, а також виготовлення мінеральної вати.

4.3 Середні породи

До середніх порід належать діорити і їх ефузивні аналоги андезити і андезитові порфірити.

Діорити – породи сірого кольору. Складені плагіоклазами (65 – 70%) і роговою обманкою (до 30%). Іноді присутні піроксен і біотит (до 5%). Структура рівномірнозерниста, середньо- або дрібнозерниста. Текстура масивна, іноді з темно-сірими ділянками – плямами, збагаченими фемічними мінералами. Для діоритів характерним є підвищений вміст акцесорних мінералів: апатиту, магнетиту та інших, який може становити 5%.

Кварцеві діорити – породи сірого забарвлення. Складені плагіоклазами (50 – 60%) і роговою обманкою (до 20 – 25%). На відміну від діориту можуть вміщувати від 5 до 20% кварцу і меншу кількість кольорових мінералів. По суті це перехідна різновидність до гранітів. Структура в більшості рівномірнозерниста з вкраплениками ідіоморфних кристалів плагіоклазів і ксеноморфним виділенням зерен кварцу.

Діорити і гранодіорити щільні, міцні породи. З ними часто генетично пов’язані родовища залізних і мідних руд, які утворилися на контакті з вапняками.

Андезити – породи сірого і темно-сірого, іноді жовтувато-сірого кольорів, вкрапленики в яких представлені плагіоклазами, роговою обманкою, біотитом та іншими мінералами. Основна маса андезитів складена мікролітами плагіоклазів і яснозабарвленого вулканічного скла. Крім цього, в основній масі постійно присутні дрібні зерна магнетиту і голчасті кристали апатиту. Структури скловидні з вкраплениками кристалів плагіоклазів. Текстура масивна або пориста.

Андезитові порфіри – відрізняються від андезитів наявністю великої кількості продуктів вторинних змін плагіоклазів, в результаті чого вони стають білими, а також вулканічного скла, яке заміщується тонкими лусками зеленуватого хлориту.

Корисні копалини. З цією групою порід пов’язані родовища залізних і мідних руд, сульфідів свинцю і цинку, іноді золота. Деякі із цих порід самі є корисними копалинами. Так андезити використовуються як цінний будівельний і кислотостійкий матеріал.

4.4 Кислі породи

Кислі породи відносяться до найбільш поширених. Вони становлять біля 60% площ розвитку магнітних порід. При цьому інтрузивні породи складають біля 50%, а ефузивні – лише 10%, що різко їх виділяє серед інших типів магматичних порід, в яких переважають ефузивні аналоги.

Характерною особливістю цієї групи порід є постійна присутність в них кварцу, високий вміст калій-натрієвих польових шпатів і низький вміст фемічних мінералів.

Серед кислих порід цієї групи найбільш поширеними є граніти і гранодіорити і їх ефузивні аналоги ріоліти і дацити.

Граніти. Під терміном ”граніти” об’єднують породи, які в своєму складі містять різні за хімічним складом польові шпати (плагіоклази, мікроклін, ортоклаз), кварц та слюди (мусковіт, біотит). Їх вміст в гранітах може коливатися в значних межах, що дозволяє виділяти відповідні різновидності – плагіограніти, мікроклінові ганіти та ін.

До складу гранітів входять наступні мінерали: кварц – 25 – 30%, мікроклін і ортоклаз – 35 – 40%, плагіоклаз – 20 – 25%, а також біотит, мусковіт, рогова обманка та ін. Із акцесорних мінералів присутні апатит, циркон, магнетит, турмалін, флюорит та ін.

Структури гранітів – від дрібно- до гігантозернистих, іноді з порфіровидними вкраплениками польових шпатів. Текстура рівномірнозерниста, іноді з шаруватими ділянками (особливо в приконтактній ендозоні).

Гранодіорити. Від гранітів відрізняються меншим вмістом кварцу (20 – 25%) і підвищеним вмістом фемічних мінералів, в складі яких рогова обманка переважає над біотитом, плагіоклазів над мікрокліном і підвищеним вмістом акцесорних мінералів – апатиту, магнетиту, сфену. Структури гранодіоритів в основному дрібно- і середньозернисті, текстури щільні масивні.

З кислими магматичними інтрузивними породами генетично пов’язана ціла гамма жильних порід: жильних гранітів, аплітів і, особливо, гранітних пегматитів.

Жильні граніти (мікрограніти) мають форму пластоподібних тіл з дрібнозернистою структурою основної маси породи, яка складається з дрібних зерен кварцу, польових шпатів, іноді біотиту і рогової обманки. Текстура рівномірнозерниста.

Апліти – світлі рівномірно- або дрібнозернисті породи, складені головним чином кварцом і польовими шпатами. Іноді присутні луски мусковіту і біотиту, дрібні кристалики апатиту, циркону, магнетиту. Текстура рівномірнозерниста, масивна.

Пегматити. Найбільш цікаві утворення серед жильних магматичних порід. Вони, як правило, мають зональну будову, суть якої – у зміні дрібнозернистих (від периферії жили) до гігантозернистих структур з наявністю цілої гамми рудних і нерудних мінералів Be, Li, Ta, Nb, Zr, U, Th, Tr, а також топазів, мусковіту, моріону (темний кварц), флюориту та ін.

Ріоліти – щільні ефузивні породи білого, жовтого, сірого кольорів складені кварцом, водяно-прозорими польовими шпатами в загальній складній масі, яка забарвлена в чорні, бурі, червонуваті, зеленуваті відтінки. Іноді серед вкраплеників можуть бути присутні луски біотиту. Структури в основному скловидні; текстури в більшості смугасті у вигляді звивистих струменів.

Дацити – відрізняються від ріолітів відсутністю вкраплеників калій-натрієвих польових шпатів. До їх складу належать кварц, зональні плагіоклази, біотит, рогова обманка і піроксени. Основна маса скловидна.

Серед дацитів залежно від вмісту води виділяють наступні їх різновидності: обсидіани – темні, часто чорні скловидні породи, які практично не містять води, перліти – вулканічне скло з характерною шкарлупчатою окремістю, в складі яких вміст води досягає 3 – 4%, і пемзу – легку, ясно-сіру до білої пористу породу, яка утворилася в результаті застигання піноподібної лави.

Породи, які відносяться до дацитів - скловидні, пористі.

Корисні копалини. З кислими магматичними породами генетично пов’язана значна кількість різноманітних корисних копалин. Це родовища олова, вольфраму, молібдену, золота, свинцю, цинку, рідкісних і радіоактивних металів, нерудних корисних копалин – топазів, берилу, моріону (чорний кварц), мусковіту, флюориту, бариту та ін. Необхідно відмітити, що більшість кислих порід і самі є корисними копалинами і використовуються як будівельний, облицювальний і скульптурний матеріал.

4.5 Лужні породи

До лужних магматичних гірських порід належать породи групи сієнітів-трахітів і ніфелінових сієнітів-фонолітів.

До складу лужних порід групи сієнітів-трахітів входять дві інтрузивні відміни: нормальні сієніти і лужні сієніти і їх ефузивні аналоги трахіти і трахітові порфіри.

Нормальні сієніти – породи яскраві, забарвлені в рожеві і сіруваті відтінки, що вказує на значний вміст польових шпатів. Вони складені мікрокліном або ортоклазом (50 – 70%), плагіоклазом (10 – 30%), роговою обманкою, біотитом і піроксеном (до 10 – 20%). Іноді присутній кварц – до 15% (кварцевий сієніт).

Лужні сієніти відрізняються від нормальних сієнітів присутністю в них альбіту і появою кольорових мінералів з групи піроксенів.

Структури інтрузивних лужних порід в основному середньо- і крупнозернисті з ідіоморфними вкраплениками кристалів плагіоклазів і кольорових мінералів. Текстури переважно одноріднозернисті, масивні.

Трахіти – порфировидні, яскравозабарвлені в рожеві відтінки породи, які складені, головним чином, тонкокристалічною основною масою з вкраплениками кристалів водянопрозорих польових шпатів і невеликої кількості біотиту, рогової обманки, піроксенів. Для трахітів характерна мікроструктура – в основній тонкозернистій масі наявні видовжені в одному напрямку мікроліти польових шпатів, які утворюють струменеподібні текстури. В трахітах вулканічне скло в основному відсутнє. Основна маса породи – це хаотично розміщені мікроліти. Текстура масивна або пориста.

Трахітові порфіри. Від трахітів вони відрізняються тим, що польові шпати суттєво змінені. Так, калієвий польовий шпат каолінізований, плагіоклази заміщені вторинною різновидністю мусковіту – тонколусчатим серицитом, кольорові мінерали – вторинним хлоритом та ін.

До складу ніфелінових сієнітів належать інтрузивні ніфелінові сієніти і їх ефузивний аналог – фоноліт.

Ніфелінові сієніти – породи сірого або ясно-сірого кольору, часто з зеленуватим і рожевим відтінками, середньої і крупнозернистої структури і масивної текстури. Ніфеліновий сієніт складений лужними польовими шпатами (65 – 70%), ніфеліном (до 20%) і кольоровими мінералами (10 – 15%). Із акцесорних мінералів присутні сфен, апатит, циркон, а іноді і магматичний кальцит (до 4 – 5%) і титано-цирконієві силікати.

Фоноліти – породи ясно-сірого з зеленуватим відтінком кольору із характерними вкраплениками калієвих польових шпатів, ніфеліну, а іноді і амфіболів і піроксенів. Основна маса фонолітів складена тими ж мінералами, що і ніфелінові сієніти, але з підвищеним вмістом акцесорних мінералів

Лужні пегматити. Являють собою жильні утворення, складені крупними кристалами лужних польових шпатів, піроксенів і амфіболів. Часто в цих пегматитах присутні ніфелін, циркон, мінерали літію, танталу, ніобію, рідкісних земель та ін.

Корисні копалини. З лужними магматичними породами часто пов’язані родовища магнетитових, титано-магнетитових, мідних і апатитових руд, рідкісних і рідкоземельних металів, алюмінієвих руд та ін.

Необхідні лабораторні приладдя, реактиви, взірці та ін.

1. Колекція магматичних гірських порід із найбільш характерними їх різновидностями та ознаками.

2. Молоток та ковадло для відбиття окремих шматків із зразків гірських порід.

3. Магніт для випробування порід на магнітність.

4. Радіометр для дослідження порід на радіоактивність.

5. Шкала Мооса для визначення відносної твердості.

6. Бінокулярна лупа для дослідження породи при відносно невеликих збільшеннях.

7. Набір пробірок для визначення розчинності мінералів.

8. Хімічні реактиви: соляна кислота (концентрована) для визначення ступеню розкладання мінералів і вкраплеників.

9. Капельниця для нанесення рідких реактивів на поверхню породи, мінералу або вкрапленика.

5 Звіт по лабораторній роботі

Після виконання лабораторної роботи складається звіт, який включає:

1. Титульний листок.

2. Вступ, де вказується основна мета проведення лабораторних дослідженнь та методи їх виконання.

3. Опис порядку проведення лабораторних досліджень на зразках порід та отриманих результатів.

4. Основні висновки за одержаними результатами досліджень на зразках порід.

Лабораторна робота виконується індивідуально кожним студентом і представляється до захисту на наступному лабораторному занятті.

6 Список літератури

1. Лапинская Т. А., Прошляков Б. К. Основы петрографии: Учеб. пособие для вузов. – М.:Недра, 1981. – 232 с.

2. Пособие к лабораторным занятиям по общей геологии: Учеб. пособие для вузов /В.Н.Павлинов, А.Е.Михайлов, Д.С.Кизевальтер. – М,: Недра, 1988. – 149 с.

Лабораторна робота №4

Дата добавления: 2015-11-14