Тип солей кисневих кислот

До цього типу належить переважна більшість відомих мінералів земної кори, які залежно від кислоти, за рахунок якої вони утворились, поділяються на такі класи:

1. Клас силікатів – олівін, гранати, циркон, топаз, каолініт, нефелін;

2. Клас боратів – борацит;

3. Клас фосфатів – апатит, бірюза;

4. Клас карбонатів – кальцит, магнезит, доломіт, малахіт;

5. Клас вольфраматів – шеєліт, вольфраміт;

6. Клас сульфатів – ангідрит, барит, гіпс;

7. Клас нітратів – натрієва селітра, калієва селітра;

8. Тип вуглеводневих (органічних) мінералів.

В даному підпункті наведено тільки найбільш характерні мінерали з кожного класу, що є типовими для них.

Гранати – A₃²⁺B₂³⁺[SO₄]₃. Група включає в себе 15 ізоструктурних мінералів – кінцевих членів ізоморфних рядів. За хімічним складом поділяються на 5 підгруп. Найбільше розповсюдження мають алюмінієві і кальцієві гранати, що утворюють безперервні ізоморфні ряди.

Кристалізується в кубічній сингонії. Параметр елементарної решітки варіює від 11,46 до 12,46 А. Основною структурою є каркасний мотив з ізольованих кремнистокисневих SiO₄-тетраедрів і кисневих BO₆-октаедрів; AO₈-поліедри розташовуються в порожнинах каркасу. Для гранатів характерні ромбододекаедричні та тетрагонтриоктаедричні кристали. Переважають також суцільні зернисті агрегати.

Циркон – Zr[SiO₄] – мінерал підкласу острівних силікатів. Переважно містить домішки Ca, Mn, Mg, Sn, Nb, TR, P, U, Th у вигляді мінеральних мікровключень. В кристалічній структурі циркону ізольовані [SiO₄]-тетраедри чергуються вздовж вертикальної осі у шаховому порядку з [ZrO₈]-поліедрами. Сингонія тетрагональна. Кристали циркону видовжено- і короткопризматичні з гострими біпірамідальними закінченнями або біпірамідальні. Характерні епітаксичні зростання циркону з пірохлором і ксенотимом, а також хрестоподібні та колінчасті двійники.

Циркони пізніших генерацій утворюють променеві зростки тонкопризматичних кристалів. У забарвленні циркону переважають червонувато-коричневі кольори, відомі також безколірні, соломово- і золотисто-жовті, оранжево- і пурпурно-червоні, рідше зелені циркони. За забарвленням виділяють різновидності прозорих ювелірних цирконів. Характерне велике подвійне заломлення. Блиск алмазний до скляного. Спайність часто виражена по призмі. Злам раковистий або нерівний. Твердість 7,5. Густина 4000-4700 кг/м³. Крихкий.

Апатит – Ca₅[PO₄]₃(OH,F,Cl) – мінерал класу фосфатів. В деяких апатитах зустрічаються домішки Mn (до 7,6% MnO), Sr (до 23,7% SrO), Mg (до 0,5% MgO), Fe (до 4,6%), Al (до 1,5%) та ін. В аніонній частині домішки CO₂ (до 4,5%), SO₃ (до 3,7%), SiO₂ (до 2%). Залежно від складу розрізняють (рис. 4.33): фторапатит, карбон- апатит, фторкарбонапатит.

Найбільше розповсюдження і практичне значення мають фтор-апатит і фторкарбонапатит. Теоретичний вміст P₂O₅ в апатиті 42,3%. Кристалізується в гексагональній сингонії, утворюючи подовжено-призматичні до голчастих, рідше таблитчастих кристали. Агрегати зернисті, іноді ниркоподібні, землисті, оолітові та ін. Фізичні та оптичні властивості змінюються залежно від складу мінералу. Колір апатиту зумовлений наявністю домішок або дефектами структури – блакитний, синьо-зелений, жовто-зелений, рожевий при заміщенні , при значних включеннях гематиту – темно-червоний, органіки – чорний, глинистих речовин або гідроксилів Fe – сірий, бурий. Спайність практично відсутня. Блиск скляний, масний. Твердість 5. Густина від 2950 до 3800 кг/м³.

Кальцит – CaCO₃ – мінерал класу карбонатів. Утворює неповні ізоморфні ряди з карбонатами Mn, Fe²⁺, Mg. Відомі також невеликі домішки Co, Zn, Sr, Ba, Pb, TR. Кристалізується у тригональній сингонії.

Спайність досконала по ромбоедру. На площинах спайності характерна штриховка полісинтетичного двійникування. Для кальциту також характерні зернисті агрегати, друзи, сталактити і сталагміти, конкреції, сфероліти, ооліти, пізоліти, щільні, пористі, тонколускуваті, мучнисті та волокнисті скупчення.

Кальцит може бути забарвлений ізоморфними та механічними домішками у відтінки сірого, жовтого, червоного, бурого, зеленого і чорного кольорів. Часто білий. Блиск скляний до перламутрового. Крихкий. Твердість 3. Густина чистого кальциту 2710 кг/м³. Розчиняється у холодній розбавленій соляній кислоті при скипанні.

Малахіт – Cu₂(OH)₂[CO₃] – мінерал основної карбонатної міді. Кристалізується в моноклінній сингонії. Кристалізаційна структура координаційна. Основний мотив – зигзагоподібні ланцюжки з поліедрів Cu(O,OH)₆ і трикутників [CO₃], з’єднаних в неправильні шари. Кристали голчасті або призматичні, зустрічаються рідко. Переважно радіально-променеві концентрично-зональні “нирки”, сталактити, сферокристали, а також порошкуваті і землисті виділення, нальоти, псевдоморфози (наприклад, по азуріту). Іноді зустрічаються у великих скупченнях.

Вольфраміт – (Mn,Fe)WO₄ – мінерал класу вольфрамітів. Вміст WO₃ – 74-76%. Іноді присутні домішки Ca, Nb, Ta, Mg тощо. Вольфраміт являє собою серію твердих розчинів змінного складу з кінцевими членами MnWO₄ і FeWO₄. Кристалізується в моноклінній сингонії. В основі кристалічної структури – зигзагоподібні ланцюжки (Mn,Fe)O₆- і WO₆-октаедрів.

Вольфраміт утворює кристали (часто зональні) різної форми: подовжено- і короткопризматичні, стовпчасті, шостоваті, голчасті та ін. Характерна вертикальна штриховка на гранях. Часто спостерігаються двійники. Найбільш поширені агрегати видовжено-пластинчастих або голчастих зерен, променеві зростки, суцільні зернисті маси. Відомі псевдоморфози вольфраміту по шеєліту і навпаки.

Колір вольфраміту буро-чорний. Блиск металевий, напівметалевий, масний, смолистий та алмазний. Іноді спостерігається райдужна мінливість. Крихкий. Спайність досконала в одному напрямку. Твердість 5-5,5. Густина від 7100-7200 до 7500-7600 кг/м³.

Дата добавления: 2015-11-14