Переведення на іншу роботу в межах підприємства, установи, організації. Переведення на роботу в іншу місцевість. Тимчасові переведення працівника на іншу роботу

При переведенні працівника на іншу роботу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити його з дорученою роботою, умовами і оплатою праці і роз'яснити його права і обов'язки; проінструктувати по виробничій санітарії гігієні праці, протипожежній охороні і іншим правилам по охороні праці.

Як вже зазначали у п.31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 р. сказано, що переведенням на іншу роботу є доручення працівнику роботи, не відповідної спеціальності, кваліфікації або посади, визначеної трудовим договором.

Якщо при укладенні трудового договору було обумовлено виконання роботи в певному відділі або структурному підрозділі, то при переведенні в інший структурний підрозділ потрібна згода працівника оскільки в даному випадку змінюються істотні умови праці. Якщо ж при укладенні трудового договору відповідних умов обумовлено не було, власник має право перемістити працівника з одного структурного підрозділу в інший без зміни істотних умов його праці, незалежно від згоди працівника. При переведенні на іншу роботу, за загальним правилом, потрібна згода працівника. Законодавством не встановлена строга форма, в якій повинна виражатися згода працівника на переведення, отже така згода може бути отримана як в усній, так і у письмовій формі. Згодою працівника може вважатися виконання ним дорученої у зв'язку з переведенням роботи.

Ст. 114 КЗпП зазначає, що у разі переведення працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за працівником зберігається його колишній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, навіть якщо переведення було проведений на прохання працівника.

У ст. 170 КЗпП визначається, що за потерпілими, тимчасово переведеними відповідно до висновку лікувально-консультативної комісії на більш легку нижче оплачувану роботу, середньомісячний заробіток зберігається на строк до двох тижнів.[12]

Переведення працівника на легшу роботу може мати як постійний, так і тимчасовий характер. Особливості такого переведення полягають в наступному:

· переведення може ініціюватись як працівником, так і роботодавцем;

· основною умовою такого переве­дення є потреба, відповідно до медич­ного висновку, в легшій роботі, ніж та, яка підтверджена медичним висновком - довідкою ЛКК або МСЕК;

· після закінчення терміну переве­дення на легшу роботу (якщо він був тимчасовим), працівник може повер­нутися до виконання попередньої роботи; за працівником зберігається попередній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випад­ках, передбачених законодавством, попередній заробіток зберігається на весь час виконання нижче оплачуваної роботи.

Отже можна зазначити, що переведення працівника на іншу роботу на тому самому підприємстві здійснюється на таких правових засадах:

1. Має бути отримана згода працівника.

2. Переведення постійне.

3. Ініціатива щодо переведення може належати як працівникові, так і роботодавцеві.

4. Під час переведення випробування не встановлюється.

5. Відповідно до статті 114 КЗпП під час переведення працівника на нижчеоплачувану роботу зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.

6. Вноситься відповідний запис до трудової книжки працівника.[13]

Переведення працівника в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством є самостійним видом і має свої, особливості:

• означає зміну територіального розташування місця роботи і носить постійний характер;

• ініціатива такого переведення виходить від роботодавця;

• на переведення має бути отри­мана згода працівника;

• відповідно до ст. 120 КЗпП пра­цівник має право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв’язку з переведенням (Вартість проїзду працівника і членів його сім'ї, витрати по перевезенню майна, добові за час перебування у дорозі, одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, а також зарплата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці, але не більше шести днів, а також за час перебування у дорозі).

Переведення здійснюється в структурний підрозділ (філію, представництво), який міститься в іншій місцевості. працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), виплачуються:

а) вартість проїзду працівника і членів його сім'ї (крім випадків, коли власник або уповноважений ним орган надає для цього відповідні засоби пересування) у порядку і в розмірах, встановлених законодавством для відряджень;

б) витрати на перевезення майна залізничним, водним і автомобільним транспортом (загального користування) вагою до 500 кілограмів на самого працівника і до 150 кілограмів на кожного члена сім'ї, який переїжджає. За згодою сторони, яка приймає, можуть бути оплачені витрати на перевезення майна більшої ваги.

За відсутності зазначених видів транспорту можуть бути оплачені витрати на перевезення майна повітряним транспортом від найближчої до місця роботи залізничної станції або від найближчого морського чи річкового порту, відкритого для навігації;

в) добові працівнику за кожний день перебування в дорозі у розмірі, встановленому законодавством для відряджень;

г) одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, - в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника;

д) заробітна плата за дні підготовки до переїзду і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи.[14]

Рішення про переведення працівника на роботу в іншу місцевість (приймається роботодавцем, на підставі доповідної записки керівника кадрової служби або заяви працівника) оформляється наказом, у якому поряд із зазначенням посади, розміру посадового окладу (окладу, тарифної ставки) і дати переведення зазначається перелік виплат і компенсацій, передбачених статтею 120 КЗпП.

Норми про гарантійні і компенсаційні виплати, які провадяться на користь працівників, встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про гарантії та компенсації при переїзді в іншу місцевість» від 2 березня 1998 року № 255.

Після видання наказу про переведення працівника на роботу в іншу місцевість до його трудової книжки, особової картки (форма № П-2) та інших облікових документів вносяться відповідні записи.

Дійсним законодавством визначається що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров'я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

У випадках, зазначених у частині другій статті 33 КЗпП, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину-інваліда або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.

Також забороняється тимчасове переведення працівників, яким дана робота протипоказана за станом здоров'я.

Рішення про переведення на іншу роботу (посаду) оформляється наказом роботодавця, яким має бути обов’язково встановлено термін такого переведення.

У цьому разі відомості про переведення до трудової книжки і облікових документів працівника не заносяться.

Проаналізувавши статтю 33 КЗпП можна виявити, що тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, характеризується такими ознаками:

1. тимчасове переведення здійснюється в інтересах роботодавця

2. викликане винятковими, непередбаченими обставинами, що впливають на нормальний хід виробництва

3. відрізняється порядком оплати та строком переведення.[15]

Одним з видів тимчасового переведення з ініціативи власника є переведення у разі простою. Простій - це припинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, непереборною силою або іншими обставинами.

У разі простою власник або уповноважений ним орган може перекласти працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. В даному випадку потрібно отримати згоду працівника, а також надати йому роботу з урахуванням спеціальності і кваліфікації. Тут тривалість переведення обмежується закінченням простою.

У разі переведення на інше підприємство, установу, організацію власник або уповноважений їм орган також повинен отримати згоду працівника і надати йому роботу з урахуванням спеціальності і кваліфікації. Окрім цього таке переведення не може перевищувати одного місяця і не повинно проводитися в іншу місцевість.

Переведення в наслідок простою як спосіб тимчасового вирішення економічних проблем підприємства (установи, організації), яке простоює внаслідок фінансово-економічних труднощів, набуло сьогодні практичного значення. Так, протягом 1998р. з ініціативи майже 2,8 млн. працівників (20% загальної численності) перебували у вимушених відпустках; 2,1 млн. осіб (16% загальної численності) працювали в режимі не повного робочого часу.[16]

Рішення про переведення на іншу роботу в разі простою (зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами) ухвалюється на підставі заяви працівника чи доповідної записки керівника структурного підрозділу, де стався простій, погоджується з кадровою службою і оформляється в установленому порядку.

Залежно від ухваленого рішення в наказі має бути зазначено:

• причини переведення;

• місце переведення;

• час переведення;

• оплата праці.

Внесення записів до трудової книжки і облікових документів не передбачено.

Дата добавления: 2015-11-14