Перспективи розвитку пасажирського рухомого складу

Читайте также:

Перспективні потреби держави у здійсненні основних видів перевезення повинні бути забезпечені різними видами автомобілів при високій продуктивності,економній роботі, комфортабельності і безпечної поїздки пасажирів.У структурі автобусного парку основним типом є міський автобус великої місткості:

1)перспективний одиночний міський автобус високого класу повинен мати:

а) номінальну місткість неменше 90 чол;

б) переважно дизельний двигун з горизонтальним розміщенням циліндрів;

в) дві накопичені площадки і троє широких поворотного типу дверей.

2) приміський автобус, вже не може бути модифікацією міського і повинен бути самостійною базовою моделлю.

Приміський автобус з наявністю двох дверей повинен бути двох класів: середнього і великого.

3)автобуси для обслугов сільського нас повинні бути: малого класу(20-25 чол) і сер класу(30-35 чол)

4) для міжміських перевезень:малого класу(20-25 чол); середнього (30 – 35 чол); великі автобуси: а)норм комфортабельності (40-45 чол); б) підвищ комфортабельності (30-35 чол)

31. Класифікація автобусних маршрутів.

Автобусні маршрути підрозділяють:

За часом дії:- постійні(протягом року); -тимчасові(сезонні);

За призначенням: -основні; -підвізні до маршрутів ін. видів транспорту;

За умов використання і характером руху: - звичайні маршрути(зупинка обов’язкова); - скорочені; -швидкі; - експресні.

По характеру розміщення на території міста: - кільцеві; - діаметральні; - радіальні; - тангенсіальні(хордові); - напівкільцеві; - комбіновані.

32. Транспортна мережа і маршрутна система.

Під маршрутною системою розуміють сукупність маршрутів всіх видів масового пасажирського транспорту на території міста, району, області або держави. Конфігурація ліній всіх видів маршрутизованого транспорту складає єдину комплексну транспортну мережу міста. Основні вимоги, яким має відповідати міська маршрутна система зводяться до забезпечення для пасажирів мінімальної кількості пересадок при одній поїздці і найменшої затрати часу на 1 поїздку в будь-якому напрямку. А також забезпечення ефективного використання рухомого складу. Для оцінки досконалості маршрутної сітки використовують показники:

- маршрутний коефіцієнт – характеризує поширеність маршрутної мережі;

- щільність – насиченість території міста лініями автобусного транспорту.

33. Класифікація міських автобусних маршрутів

Автобусні перевезення організовуються по визначених маршрутах обумовлюючи їх вибір розміром і напрямком пасажирського потоку. Маршрутом називають встановлений відповідним чином шлях руху автобусів між початковим і кінцевим пунктом. Маршрут розбивають на перегони в залежності від пасажироутворюючих і пасажиропоглинаючих пунктів. Перегоном називається відстань між суміжними зупинковими пунктами.

Автобусні маршрути поділяються:

За часом дій: постійні (протягом цілого року);тимчасові (сезонні)

За призначенням: основні маршрути; підвізні до маршруту інших видів тр-ту

За умовами використання і характеру руху:

· звичайні маршрути (зупинка обов*язкова на всіх проміжних пунктах)

· скорочені (організовуються тільки на визначеній частині звичайного маршруту, де найбільша інтенсивність пасажиропотоку, бувають:

· постійні,

· періодичні (час пік),

· швидкі (автобуси зупиняються тільки на встановлених зупинкових пунктах),

· експресні (рух автобусів прямим сполученням без зупинок на шляху бувають:

ü постійні,

ü тимчасові (літні),

ü періодичні (в суботу, в неділю).

По характеру розміщення на території міста: кільцеві, діаметральні, радіальні, тангенціальні(хордові)-напівкільцеві, хордові.

Зупинкові пункти автобусних маршрутів підрозділяються за розміщенням: - кінцеві(де відбувається зміна водіїв та відпочинок) проміжні;

За умовами руху проміжні можуть бути:

- Постійні(протягом всього року)

- Тимчасові (де пасажирообіг виникає у визначені порі року або доби)

- За вимогою (встановлюються в місцях з малим але періодично виникаючим пасажирообігом)

34. Техніко – експлуатаційні показники роботи автобусів

Для планування перевезень контролю і аналізу результатів діяльності АТП і їх служб встановлена система техніко-експлуатаційних показників, які підрозділяються на кількісні і якісні. Аналіз роботи АТП і окремих його служб має за мету виявити причини, що стримують розвиток перевезення і намітити заходи з покращення обслуговування пасажирів при мінімальних затратах на експлуатацію. При аналізі розглядають і співставляють розрахункові показники роботи рухомого складу з фактичними показниками. Транспортний процес при пасажирських перевезеннях – це переміщення пасажирів, що включає в себе продаж білетів подачу тз, посадку і висадку пасажирів, повернення тз до місця зберігання та інші операції.

До кількісних показників відносяться:

Транспортна робота в результаті тр-тного процесу – пасажири доставляються на визначені віддалі і при цьому здійснюється тр-трна робота, яка = добутку к-сті перевезених пасажирів на середню дальність поїздки пасажира.

Обсяг перевезень – визначається загальною кількістю перевезених автобусами пасажири на кожному маршруті.

Сума валових доходів – сума всіх видів оплат отриманих від пасажирів за користування автобусами.

До якісних показників відносяться: коефіцієнт технічної готовності, коефіцієнт технічної готовності парку за робочий день, коефіцієнт випуску парку на лінію, час в наряді, цикл тр-тного процесу, к-сть рейсів автобуса, коефіцієнт використання місткості.

35. Кількісні показники автобусного парку

Транспортна робота (в результаті тр-тного процесу) – пасажири доставляються на визначені віддалі і при цьому здійснюється тр-трна робота, яка = добутку к-сті перевезених пасажирів на середню дальність поїздки пасажира.

Обсяг перевезень – визначається загальною кількістю перевезених автобусами пасажири на кожному маршруті.

Сума валових доходів – сума всіх видів оплат отриманих від пасажирів за користування автобусами.

36. Якісні показники рухомого складу.

· Коефіцієнт технічної готовності– характеризує ступінь технічної готовності парку до роботи на лінії і дорівнює кількості справних ТЗ. Цей показник за робочий час являється основним показником,що характеризує рівень робти технічних служби і залежить від інтенсивності рухомого складу,наявності запчастин.

· Коефіцієнт випуску парку на – характеризує рівень використання рухомого складу до роботи на лінії. Коефіцієнт випуску парку на лінію відрізняється від коефіцієнта технічної готовності парку на величину, що характеризує простої рухомого складу в справному стані, тому і залежить: від дорожніх і кліматичних чинників, від технічного стану рухомого складу, від кваліфікації водія тощо.

· Час в наряді – визначається з моменту виходу рухомого складу з АТП до моменту повернення без врахування часу на перерви.

· Цикл транспортного процесу - кінцевий комплекс операцій, необхідні доставки пасажирів. Таким циклом є рейс. Рейсом називається сукупність операцій під час руху автобуса від початкового до кінцевого пункту маршруту.

· Час оборотного рейсу – оборот – пробіг автобусом по маршруту в обох напрямках.

· Кількість рейсів – відношення часу на маршруті до часу рейсу.

· Коефіцієнт використання пробігу – відношення пробігу рухомого складу з пасажирами до загального пробігу за визначений період часу.

· Коефіцієнт використання місткості – характеризує ступінь наповнення автобуса пасажирами. Розрізняють коефіцієнт статичного і динамічного використання місткості.

· Швидкості руху автобусів: максимальна,допустима,розрахункові (технічна,експлуатаційна,швидкість сполучення).

37. Результативні показники рухомого складу.

· Продуктивність роботи – визначається роботою, виконаною за одиницю часу.

· Обсяг перевезень пасажирів за рік – добуток продуктивності роботи автобуса за день на кількість календарних днів.

· Потужність автобуса за рік.(пас*км).

38. Характеристика показників автобусного парку.

Під парком рухомого складу розуміють усі транспортні засоби АТП. Списковим (інвентарним) парком називається рухомий склад, стоїть на балансі АТП. Він складається з: парку готового до експлуатації; парк, що знаходиться у простої в справному стані (немає водія, немає палива, немає праці та т.д.); парку, що перебуває на ремонті й технічному обслуговуванні. Кожна одиниця парку рухомого складу, що перебуває у АТП в календарну кількість днів, може із них перебувати у експлуатації, у ремонті чи очікуванні і у простої в готовому на експлуатацію стані (вихідні і святкові дні, відсутність водія, бездоріжжя і т.п.). Якщо потрібно визначити дні експлуатації, ремонту чи простою задля одного автомобіля, а всього парку, то користуються складним показником – автомобіле – дні. Який складається: автомобіле – дні в експлуатації; автомобіле – дні в простої в справному стані;автомобіле – дні в ремонті.

39. Нормування швидкостей руху автобусів на маршруті.

На швидкість руху автобусів впливають такі показники:

· Категорія автомобільної дороги, її параметри і реальний стан на ділянках

· Інтенсивність руху рухомого складу на окремих ділянках дороги

· Місткість автобуса та його експлуатаційно-технічні характеристики

· Час року й кліматичні умови

· Час доби, протягом якого здійснюється рейс

Нормування швидкостей зводиться до виконання таких операцій:

· Уточнення схеми маршруту, зупинкових пунктів, вивчення траси, умов руху автобусів, посадки-висадки пасажирів на зупинках

· Підготовка необхідної документації (хронокарта), годин

· Щоденні хронометражі контролю над рухом автобуса, керованого досвідченим водієм

· Розрахунок «допустимого» часу руху в кожному перегоні протягом всього дня за результатами поїздки

· Проведення хронометражних спостережень на кількох автобусах у кожний із періодів доби

· Обробка і аналіз матеріалів спостереження, розрахунок нормативів часу у цілому за рейс і з контрольним ділянкам за періодами дня

· Проведення пробних рейсів

· Упорядкування акту й твердження нормативів часу.

40. Вибір типу і міскості автобуса.

Вибір автобуса серйозно впливає до рівень транспортного обслуговування населення і ефективність використання автобусів, що забезпечує обслуговування населення з найменшими транспортними витратами, може бути забезпечено у разі, якщо рухомий склад по типу і місткості максимально відповідає потужності і характерові пасажиропотоку, і навіть умовам перевезення пасажирів.

Автобуси великої місткості не доцільно використати в маршрутах малим пасажиропотоком і протягом всього дня на маршрутах із високим нерівномірністю пасажиропотоку,це приведе або до найвищих інтервалів руху, і відповідно збільшення часу очікування зупинках, або до дорожчання собівартості перевезень. Експлуатація автобусів малої місткості на маршрутах із сильним пасажиропотоком зменшує інтервали руху, але збільшує потреби у рухомому складі, підвищує завантаження вулиць та магістралей, знижує продуктивність роботи.

При виборі автобусів малої місткості, передусім, враховують:

· Потужність пасажиропотоку щодо одного напрямку найбільш завантаженому ділянці у години «пік»

· Нерівномірність розподілу пасажиропотоків щогодини доби, і ділянках маршруту

· Доцільний інтервал прямування автобусів щогодини доби

· Дорожні умови руху автобусів і пропускну спроможність вулиць

· Провізну здатність, тобто, якомога більше пасажирів, що може бути перевезено автобусами протягом години в одному напрямі

· Собівартість автобусних перевезень.

При наповненні на найбільш завантажених ділянках маршрут в час «пік» до 350 пас. – місткість автобуса з врахуванням сидячих і стоячих – 30-35 пас. При 350-700 пас – 50-60 місць. При 701-1000 пас. – 70-80 місць. При більше 1000 пас. – 110 місць.

41. Обґрунтування автобусних маршрутів.

Правильний вибір маршрутів автобусів надає визначальний влив на загальну величину часу населення на пересування і ефективність використання рухомого складу.

При виборі та обґрунтуванні маршрутів керуються такими вимогами:

· Основні пункти транспортного тяжіння й масового скупчення пасажирів зв'язуються між собою по найкоротшим напрямках

· Маршрути мають забезпечувати безпересадки поїздки пасажирів по основних напрямах прямування

· Маршрути міських сполучень мають забезпечувати зручність пересадки для пасажирів приміських і міжміських сполучень на транспортні засоби інших напрямів міського транспорту

· Протяжність автобусних маршрутів визначають залежно від розмірів та планування міста з врахуванням рівномірного наповнення транспортних засобів у всій протяжності у різні періоди доби

Маршрут великої протяжності має такі переваги:

· Забезпечує безпересадочне сполучення між периферійними пунктами міста

· Не вимагає організації кінцевих пунктів у центральній частині міста

· Забезпечує вищу експлуатаційну швидкість за рахунок зменшення часу простою на кінцевих пунктах

Короткий маршрут має такі переваги:

· Полегшує досягнення більш рівномірним завантаження автобусів протягом усього маршруту

· Забезпечує вищу регулярність руху оптимальний перегін міських маршрутів 300-500 метрів, приміських маршрутів 800-1200 метрів.

42. Порядок відкриття автобусних маршрутів

Міські автобусні маршрути відкриваються (і закриваються) по узгодження з органами місцевої влади. За результатами роботи їх комісії, до складу якої входять представники МВС,дорожніх служб. Складається акт з заходами,які необхідні для забезпечення безпеки руху і нормальних умов руху автобусів на маршруті. Тільки після цього відкривається маршрут.

На кожний автобусний маршрут до початку руху складається паспорт, який містіть:

· Схему з характеристикою траси - план и профіль шляху стан дорожнього покриття кількість перетинань місць підвищеної небезпеки, і ін.

· Тарифи на проїзд

· Характеристика зупиночних пунктів і лінійних споруд

· Відстань між зупинковими пунктами

Систематично записують підсумкові показники роботи автобусів за кожний рік. Автобусні маршрути до відкриття обладнуються:

· Засобами зв'язку й сигналізації контролю і регулювання рухом автобусів

· Показники зупинкових пунктів

· Стаціонарними споруди для відпочинку водіїв

· Павільйонами для пасажирів.

Про відкриття або зміну маршруту населення сповіщають через ЗМІ, оголошення автобусах, АС, пізніше, як за 5 днів до зміни умов перевезень і за 10 днів до відкриття чи закриття руху.

43. Нормування швидкостей руху автобусів на маршруті.

На швидкість руху автобусів впливають такі показники:

· Категорія автомобільної дороги, її параметри і реальний стан на ділянках

· Інтенсивність руху рухомого складу на окремих ділянках дороги

· Місткість автобуса та його експлуатаційно-технічні характеристики

· Час року й кліматичні умови

· Час доби, протягом якого здійснюється рейс

Нормування швидкостей зводиться до виконання таких операцій:

· Підготовка необхідної документації (хронокарта), годин

· Щоденні хронометражі контролю над рухом автобуса, керованого досвідченим водієм

· Розрахунок «допустимого» часу руху в кожному перегоні протягом всього дня за результатами поїздки

· Проведення хронометражних спостережень на кількох автобусах у кожний із періодів доби

· Проведення пробних рейсів

· Упорядкування акту й твердження нормативів часу.

44. Пасажиропотоки і методи їх вивчення.

Методи обстеження класифікуються за низкою ознак: >

· По тривалості охоплюваного періоду: систематичні (щодня, щотижня т.д.), разові (короткочасні).

· По ширині охоплення: суцільні (одночасно у всій транспортної мережі котрий обслуговується району) загалом 1 разів у 3 року; вибірковий (щодо окремих районам руху) 1 разів у квартал. >

· По вигляду: а) анкетний метод (шляхом заповнення попередньо розроблених спеціальних опитувальних анкет) б) звітно-статистичний метод ґрунтується на кількості проданих квитках в) талонний метод (шляхом видачі обліковцям спеціально заготовлених талонів різних кольорів) д) табличний метод (проводиться обліковцями розташованими всередині автобуса кожної двері, шляхом заповнення заздалегідь заготовлених таблиць) е) візуальний чи окомірний метод (шляхом збирання даних на маршрутах зі значним пасажирообміном, проводиться візуально по бальної системі від 1 до 5 балів). Ним можуть користуватися водії чи кондуктори. е) силуетний метод – різновид візуального (по 5-ти бальної системі, шляхом набору силуетів за типами автобусів) ж) опитувальний метод – шляхом опитування обліковцем в салоні пасажирів, його дозволяє визначити даних про кореспонденції пасажирів.

Кореспонденція поїздок пасажирів - розподіл поїздок пасажирів,що перевозяться між початковим пунктом відправлення і пунктами прибуття до місця призначення. Вона дозволяє визначити пункт формування пасажиропотоку.

Методи автоматизованого обстеження: а) неконтактний метод полягає в використанні фотоелементів, ефективний лише за рядку окремому вході-виході пасажирів б) контактний метод ґрунтується з обліку вхідних і виходять пасажирів з їхньої впливу на контактні сходинки, пов'язані з дешифраторами. Результати обстеження пасажиропотоків використовують як поліпшення організації перевезень пасажирів на діючих маршрутах, так організації транспортної мережі загалом. За матеріалами обстеження можна встановити й захопити основні техніко-експлуатаційні показники роботи автобусів: обсяг перевезень, пасажирооборот, середню дальність поїздки пасажирів, наповнення автобусів і їхня кількість на маршруті, час рейсу.

45. Рухомість населення.

Рухливість – кількість поїздок,що припадають на 1 жителя за рік(відношення кількості перевезення пасажирів за рік до загальної чисельності міста). Існують поняття абсолютної,реалізованої та транспортної рухливості. При цьому під рухливістю розуміють кількість пересувань,що припадають на 1 людину за певний проміжок часу. Пересування – складне соц. Явище,що формується під впливом великої кількості чинників. Істотний влив на людей роблять: розвиток виробництва, соціальна структура виробництва, устрій життя, географічне середовище, характер розселення, розвиток техніки, бюджет вільного часу,культурно – побутові запити людей. Рухливість населення як кількісна міра пересувань залежить від соц. – культурного рівня жителів,просторово часових х-к, зон їх мешкання та роботи у кожних конкретно історичних умова є певні чинники,що впливають на формування показника рухливості населення,призводить до його збільшення або зменшення.

46. Основні поняття про пасажиропотік.

Пасажиропотоком називається кількість пасажирів, які фактично перевозяться в момент часу на кожному перегоні автобусного маршруту чи, загалом на автобусній мережі всіх маршрутів щодо одного напряму, за одиницю часу. Пасажиропотоки характеризуються: > потужністю, тобто, кількістю пасажирів, проїжджаючих у час через конкретний перетин маршруту чи всієї транспортної мережі в одному напрямі. Тільки маючи дані про розмір, напрямок і розподіл по території пасажиропотоків можна вибрати: трасу маршрутів, підібрати вид транспорту, й тип рухомого складу, і навіть визначити число транспортних засобів. > Напруженістю щодо окремих ділянках маршруту чи, загалом з його довжині, і навіть кількістю перевезених пасажирів в кожній ділянці маршруту в одиницю часу, у прямому й зворотному напрямах руху автобусів. > Обсягом перевезень (Q), тобто, кількістю перевезених пасажирів загалом на маршруті чи маршрутної мережі в одиницю часу у прямому, і зворотному напрямах. Пасажиропотоки зображуються як у вигляді графіків, картограм, епюр чи фіксуються в таблицях.

47. Методи обстеження пасажиропотоків.

Методи обстеження класифікуються за низкою ознак: > По тривалості охоплюваного періоду: систематичні (щодня, щотижня т.д.), разові (короткочасні). > По ширині охоплення: суцільні (одночасно у всій транспортної мережі котрий обслуговується району) загалом 1 разів у 3 року; вибірковий (щодо окремих районам руху) 1 разів у квартал. > По вигляду: а) анкетне метод (шляхом заповнення попередньо розроблених спеціальних опитувальних анкет) б) звітно-статистичні метод ґрунтується на кількості проданих квитках в) талонний метод (шляхом видачі обліковцям спеціально заготовлених талонів різних кольорів) р) табличний метод (проводиться обліковцями розташованими всередині автобуса кожної двері, шляхом заповнення заздалегідь заготовлених таблиць) д) візуальний чи окомірний метод (шляхом збирання даних на маршрутах зі значним пасажирообміном, проводиться візуально по бальної системі від 1 до 5 балів). Їм можуть користуватися водії чи кондуктора. е) силуетний метод – різновид візуального (по 5-ти бальної системі, шляхом набору силуетів за типами автобусів) ж) опитувальний метод – шляхом опитування обліковцем в салоні пасажирів, його дозволяє визначити даних про кореспонденції пасажирів. Методи вивчення пасажиропотоків. Кореспонденція поїздок пасажирів - розподіл поїздок пасажирів,що перевозяться між початковим пунктом відправлення і пунктами прибуття до місця призначення. Вона дозволяє визначити пункт формування пасажиропотоку. > Методи автоматизованого обстеження: а) неконтактний метод полягає в використанні фотоелементів, ефективний лише за рядку окремому вході-виході пасажирів б) контактний метод ґрунтується з обліку вхідних і виходять пасажирів з їхньої впливу на контактні сходинки, пов'язані з дешифраторами. Результати обстеження пасажиропотоків використовують як поліпшення організації перевезень пасажирів на діючих маршрутах, так організації транспортної мережі загалом. За матеріалами обстеження можна встановити й захопити основні техніко-експлуатаційні показники роботи автобусів: обсяг перевезень, пасажирооборот, середню дальність поїздки пасажирів, наповнення автобусів і їхня кількість на маршруті, час рейсу.

48. Визначення потрібної кількості автобусів:

Длязабезпечення оптимального наповнення рухомого складу відповідного коливання пасажирських потоків повинна змінюватися кількість, місткість і розподіл рухомого складу у транспортній мережі. Організація транспортного процесу в першу чергу полягає в раціональному призначенні кількості працюючих на маршруті автобусів, їх пасажирської місткості, режиму і тривалості роботи автобуса на маршруті. Кількісний склад автобусного парку визначають з плану перевезення і продуктивності різних типів автобусів відповідно характеристикам перевезення. Потрібна кількість автобусів при відомому складі пасажиропотоку на найбільш завантаженій ділянці маршруту в час «пік» визначається як добуток максимальної потужності пасажиропотоку в час «пік» на час оборотного рейсу та місткість автобуса.

49. Організація праці водіїв (кондукторів):

При організації праці водіїв (кондукторів) треба дотримуватися встановленої праці і відпочинку відповідно до норм і правил чергування ранкових, денних, нічних змін роботи. Час роботи водіїв – 40 годин в тиждень, час обідньої перерви від 30 хв. до 2 год. Час обіду надається всередині зміни, але не пізніше ніж через 4 год. робочої зміни. Перепрацювання місячного балансу не має перевищувати 10 год. Кількість вихідних не менше кількості тижнів цього місяця. Після перших трьох годин керування ТЗ є зупинка на короткочасний відпочинок не менше 15 хв. Тривалість одної зміни не більше 10 год., а у виняткових випадках за узгодженням профспілкових органів, не більше 12 год. До складу робочого часу водія входить: час управління автобусом; час зупинок для відпочинку від керування автобусом в дорозі і на кінцевих зупинках; час для виконання робіт перед виїздом на лінію і повернення з лінії; час проведення щоденного огляду (до 5 хв. за зміну) перед виїздом і після повернення; час стоянки в пунктах завантаження і розвантаження багажу, в місцях посадки і висадки; час простою не з вини водія; час на усунення непередбачуваних неполадок. Водій користується правом на: перерви впродовж робочої зміни, щоденний відпочинок, відпочинок у святкові дні, відпустку, додаткові відпустки у встановленому порядку

50. Організація праці водіїв (кондукторів):Те саме що і 49!!!

51. Вимоги до водіїв

Від водіїв тз в основному залежить якість і надійність перевезення, безпека руху, робота водія пов'язана з великим вимогами і фізичними перевантаженнями. які обумовлені безперервною зміною дор. обстановкою інтенсивності руху, частими зупинками, значним пасажирообміном. У зв'язку з цим значно зростають вимоги до психіки водія, елементами якої є сприйняття, увага, память, емоції, воля. Причиною ДТП в 90-95% є людина (водій або пішохід). За помилковими діями водія можуть бути причини: недисциплінованість, вельми обмежені психофізіологічні властивості, що позначаються саме в складній аварійній ситуації, здатності людини до професійної діяльності водія визн. якостями: добрим фізичним розвитком, витривалістю, спритністю і доброю координацією руху, легкістю отримання і зміни рокових навиків, високим ступенем розвитку органів чуття (зору, слуху, м'язового слуху). Швидкість і точність сенсорних реакцій, швидкістю, точністю, визначення шв. руху і просторових відносин. Широким розподілом, шв.перемикання і стійкістю уваги. Доброю зоровою памяттю, високим ступенем готовності пам'яті, наполегливістю, рішучістю, сміливістю, схильністю до техніки, техн.мисленням, інтееса до професійної роботи водія, емоційною стійкістю, самовладанням, дисциплінованістю, ініціативністю і кмітливістю.

52. Вимоги до кондукторів. Те саме,що 51 питання.

53. Форми організації праці водіїв.

В практиці використовують декілька форм організації праці водіїв:

· Потрійна форма - до одного автобуса прикріплюють 3 бригади. Таку форму доцільно застосувати, що починає і закінчує рух на маршруті.

· 2,5 форма – закріплення за двома автобусами 3 бригади,причому одної резервної,використовується для автобусів,що мають найбільш ранній і найбільш пізній початок і кінець зміни.

· 2форма – закріплення автобуса за 2 водіями. На кожні три автобуси треба мати 1 резервного водія.

· Спарена форма – закріплюється двох автобусів за трьома бригадами.

· Одиночна форма – закріплюється 1 бригада за кожним автобусом.

54. Форми організації праці кондукторів.

Те саме,що 53 питання!!

55. Графік роботи водіїв.

Для раціональної роботи кондукторів в АТП необхідно складати графіки роботи водіїв кондукторів. Алгоритм складання графіку роботи:

1.Місячний плановий фонд робочого часу кондукторів.

2.Тривалість зміни водіїв кондукторів.

3.Кількість змін.

4.Автомобіле-година роботи кондуктора водія за місяць.

5.Фактичний фонд робочого часу.

На підприємстві з отриманих даних розробляють місячний графік роботи водіїв кондукторів при цьому місячне недопрацювання чи перепрацювання не повинно перевичувати 10 годин.

56. Графік роботи кондукторів.

1.Місячний плановий фонд робочого часу кондукторів.

2.Тривалість зміни водіїв кондукторів.

3.Кількість змін.

4.Автомобіле-година роботи кондуктора водія за місяць.

5.Фактичний фонд робочого часу.

57. Розклад руху автобусів.

Визначаючи розрахунки потрібної кількості автобусів для обслуговування пасажирів відділ експл.АТП розробляє розклади руху автобусів. Розклад руху – це основний документ організації руху автобусів, який регламентує режим руху,їх викор.за часом, організації праці водіїв і кондукторів та основні експлуатаційні показники (час в наряді, експл. шв., шв. сполуч., час рейсу, кількість рейсів, інтервал руху, частота руху). Маршр.розклади регламент.також: графіки виходу й поверн. автобусів з лінії, перерви на обід водіїв і кондукторів, час і місце зміни водіїв і автобусів.Вони повинні склад.з врахув.відхилень часу одного рейса автобуса, які допуск.на міських маршрутах – 1хв., на приміських – до 3 хв., міжміських – до 5 хв. Існують 2 форми марш.розкладів: таблична та графічна. Види розкладів на пасажир.автобусному транспорті: 1)робочий(водійський) – видається кожному водію перед виїздом на лінію, 2)станційний – склад.для диспетчерів кінц. і контр.пунктів і признач.для контролю над регул.руху,3)інформаційний – вивіш.для пасажирів на кінц.і проіжн.пунктах маршрутів в автовокзалах і автостанціях;4)оперативний – розробл.за допом.комп.техніки при зміні погодніх умов. Розклад руху склад.на весняно-літній та осінньо-зимовий періоди року,а також будні і нед.дні тижня.

58. Шляхи підвищення ефективності використання автобусів на міських маршрутах.

Розробка і впровадження заходів щодо підвищення показників використання рухомого складу є важливою умовою поліпшення транспортного обслуговування населення. До заходів, що впливають на використання результатів автобуса відносять: - Постійний збір інформації про величину потоків на окремих ділянках; - Обґрунтований вибір типу і місткості автобуса,раціональний розподіл їх по маршруті; - Збільшення швидкості руху автобусів на маршрутах, шляхом створення швидкісних і експресних ліній впровадження нормування швидкості, підвищення кваліфікації водії по водінню автобусів, оптимальне розміщення і облаштування зупинних пунктів, складання національних маршрутних розкладів, що враховують зміну пасажиропотоку по годинах доби, сезонах року, створюючи нормальні умови праці водіям, кондукторам; - Розосередження часу початку роботи підприємства, установ і організацій міста; - Поліпшення організації збору виручки за рахунок вдосконалення системи контролю розширення попередньої поза салоном автобуса, реалізація проїзних квитків; - Вдосконалення маршрутної системи; - Розвиток вулично-дорожньої мережі і її впорядкування; - Збільшення випуску автобусів в час «пік» великої і особливо великої місткості;

- Вдосконалення методів організації дорожнього руху; - Розвиток централізованого управління рухом на маршрутах; - Поліпшення обслуговування пасажирів в час «пік».

59. Організація роботи автобуса у години «пік»

В цілому рівень обслуговування характеризують: - своєчасністю перевезень; - витратами пазажирів на поїздку; - зручностями поїздки; - безпекою руху. Метою організації руху автобусів є: - скорочення витрат часу пасажирів на переміщення (основний час, час руху); - додатковий час (на підхід до зупинки, час очікування на зупинці і час на пересадку); - зниження надмірного поповнення автобусів на найбільш завантажених ділянках маршруту. Організація руху автобусів в час «пік» складається: вивчення пасажиропотоків (виявлення усередині нерівномірностей); - співставлення даних розподілу пасажиропотоків з фактичним випуском автобусів по маршруту; розробка заходів і черговості вдосконалення перевезень, розробка комплексного плану заходів щодо підвищення рівня обслуговування пасажирів. Шляхи покращення обслуговування пасажирів в час «пік»: 1. Вдосконалення схеми маршрутів (оптимізація системи маршрутів, введено швидкість експресів, скорочення пересадковості і непрямолінійності поїздки). 2. Вдосконалення методів організації руху.3. Збільшення випуску автобусів в час «пік».4. Розподіл часу початку і закінчення роботи підприємств і установ. 5. Розвиток системи централізованого диспетчерського керування рухом. 6. Вдосконалення методів регулювання вуличного руху. 7. Посилення руху за рахунок резервних автобусів. 8. Розвиток ВДМ і її впорядкування.

60. Організація роботи автобусів у поза піковий період

Поза піковий період роботи автобусів в містах характеризується: зменшенням пасажиропотоків,зниженням ефективності рухомого складу, нерівномірності спаду пасажиропотоку, наявністю годин руху зі встановленими максимально допустимими інтервалами гає. Все це вимагає форм і методів транспортного обслуговування населення таких як: - гнучкі, суміщені маршрути;

- методи чергових маршрутів; - метод змішаних маршрутів; використання автобусів на міських маршрутах з великими інтервалами.

61. Розклад руху автобусів.

62. Організація руху автобусів у міському сполученні.

Організація руху включає в себе:

систематичне вивчення пассажиропотоків;

розробку з урахуванням матеріалів обстеження пасажиропотоків раціональних маршрутних схем, які передбачають за необхідності відкриття нових та зміна напрямів існуючих маршрутів, визначення кількості рухомого складу на маршруті;

складання розкладів руху автобусів і графік випуску автобусів на лінію;

управління рухом транспортних засобів і оперативний контроль за регулярністю руху;

. обслуговування пасажирів на автовокзалах, автостанціях й у шляху слідування;

організація праці воділ;

Шляхи підв.ефект. викор.автобусів нв міських маршрутх,розр.і

впров.заходів щодо півд..ефект. використання рухомого складу є важливою умовою поліпшення транспортного обслуговування населення. До заходів,що впливають на рез.в-ня автоб.:постійний збір інформації про величину і характер пасажиропотоків на окремих ділянках і маршрутах. Обгрунт.вибір типу і місткості автобусів, раціональний розподіл по маршрутах.Збільшення шви.руху автобусів на маршрутах шляхом створ.швидкісних і експресних ліній,впров.нормування швидкості,підвище.кваліфік.водіїв по водінню авто,опт.розміщ.і облашт.зупинних і проміжних пунктів,склад.раціон.маршр.розкладів,що врах.зміну пасажиропотоків по год.доби,днях тижня,сезонів року,створ.норм.умов праці водія,кондуктора.

63. Організація руху автобусів у позаміському сполучення.

Забезпечують зв'язок прим.районів з містом.Відрізняються від міських перевезень меншою кількістю пасажирів, сезонністю перевезень, значними віддалями,збільш інтерв.руху,порівняно поганими дорожніми умовами.Система організації руху автобусів у позаміському сполученні включає в себе визначений метод перевезення пасажирів, режим руху автобусів, засоби організації праці водіїв та варіанти розміщення автотранспортних підприємств, які обслуговують маршрут. На позаміських перевезеннях приймається скрізний та ділянковий рух автобусів. При скрізному русі кожний автобусів проходить увесь маршрут від початкового до кінцевого пунктів та зворотно. При ділянковому русі маршрут поділяється на ділянки. Кожну ділянку обслуговує автобус визначеного АТП. На межах суміжних ділянок проходе пересадка пасажирів з одного у другий автобус. В зв’язку з серйозними незручностями для пасажирів такий рух не може бути рекомендовано.

64. Основні правила користування автобусами міських маршрутів.

1.1. Ці правила визначають порядок здійснення міських та приміських перевезень пасажирів, багажу, ручної поклажі трамваєм, автобусом, тролейбусом і є обов'язковими для виконання водіями, контролерами- касирами та пасажирами.
1.2. Право на проїзд у трамваї, автобусі, тролейбусі надає придбаний разовий квиток, закомпостований абонементний талон, проїзний квиток тривалого користування, службове або інше посвідчення, що дає право на безплатний проїзд згідно з чинним законодавством.
1.3. Не допускаються до перевезення у трамваї, автобусі, тролейбусі:
- вантажі з вибуховими, отруйними, вогненебезпечними, їдкими, сморідними, наркотичними та іншими небезпечними речовинами, а також ті, що можуть забруднити транспортний засіб, одяг пасажирів;
- громіздкий багаж розміром більш ніж 100х50х30 см, речі, довші за 190 см та діаметром більше 20 см (крім лиж);
- зброя, крім випадків, передбачених законодавством;
- тварини, крім собаки в наморднику і з повідком за плату згідно з тарифом, дрібних звірів і птахів у клітках.

Пасажир зобов'язаний:
- поважати працю працівників наземного пасажирського транспорту, сприяти їм у виконанні службових обов'язків, підтримувати громадський порядок на зупинках та у салонах рухомого складу;
- розміщуватись на зупинках автобуса, тролейбуса не ближче, ніж 0,5м до краю тротуару;
- входити в салон трамвайного вагону, автобуса, тролейбуса лише на встановлених зупинках після повної зупинки транспортного засобу та закінчення виходу пасажирів через усі двері, крім передніх першого за напрямком руху вагона трамвая (якщо це поїзд), або автобуса, тролейбуса, а виходити – через усі двері.
- Придбати абонементний талон в кіосках, на зупинках чи в салоні рухомого складу у контролера-касира (водія), на зупинках та закомпостувати його, не доїжджаючи до наступної зупинки. Пільгові проїзні квитки тривалого користування (студентські, учнівські, тощо) дають право на проїзд тільки при наявності у пасажира студентського (учнівського) квитка;
- Сплачувати за перевезення кожного місця багажу розміром більше 60х40х20 см. та вагою понад 30 кг., а також довгомірних предметів довжиною більше 150см. та діаметром понад 10 см., крім лиж. За перевезення багажу міськими маршрутами компостується один квиток.
- за наявності права на пільги щодо оплати проїзду мати при собі відповідне посвідчення.
- Пред'являти для перевірки документи на право проїзду контролерам, контролерам-касирам, водіям, посадовим особам, яким надано право контролю.
- додержуватись вимог цих Правил і не порушувати громадський порядок;
- завчасно подати сигнал водієві відповідним дзвінком або усно у разі виходу на зупинці “На вимогу”;
- повідомити водія про виявлені забуті речі, документи та цінності та здавати їх водію або касиру-контролеру.
3.2. Пасажир має право на:
- безпечне і якісне перевезення;
- безоплатне перевезення однієї дитини дошкільного віку без надання їй окремого місця;
- безоплатне провезення ручної поклажі;
3.3. Право позачергового входу в трамвай, автобус, тролейбус мають:
- вагітні жінки;
- інваліди;
- пасажири з дітьми дошкільного віку;
- громадяни похилого віку.
Для зазначених категорій пасажирів у передній частині салону трамваю, автобусу, тролейбусу міських та приміських маршрутів відводяться місця. Інші пасажири можуть користуватися цими місцями лише за відсутності в салоні пасажирів зазначених категорій.
3.3. Пасажиру забороняється:
- здійснювати поїздку трамваєм, автобусом, тролейбусом без оплати її вартості;
- під час руху відволікати увагу водія від керування трамваєм, автобусом, тролейбусом;
- відчиняти двері трамвая, автобуса, тролейбуса до повної його зупинки;
- перешкоджати зачиненню дверей;
- перебувати в кабіні водія;
- здійснювати поїздку автобусом без оплати її вартості;
- перевозити багаж та ручну поклажу на сидінні;
- користуватись аварійним обладнанням без потреби;
- порушувати громадський порядок;
- палити в салоні трамвая, автобуса, тролейбуса;
- перебувати в салоні трамвая, автобуса, тролейбуса в нетверезому стані; вмикати голосно музику, висовуватись з вікон;
- відкривати двері під час руху і навмисно заважати їх відкриттю, або закриттю на зупинках, крім потреби запобігання нещасному випадку.

65. Основні правила користування автобусами приміських маршрутів.

Те саме, що і попереднє!

66. Основні правила користування автобусами міжміських маршрутів.

Те саме, що і попереднє!

Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 418 | Нарушение авторских прав

<== предыдущая страница	\|	следующая страница ==>
Види пасажирського транспорту.	\|	Закон збереження електричного заряду. Закон кулона

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.041 сек.)