Значення та вживання

Perfect Participle виражає дію, яка передує дії, вираженій дієсловом-присудком. Perfect Participle відповідає українському прислівнику доконаного виду:

Having said this, they stopped speaking.

Сказавши це, вони припинили розмову.

Perfect Participle Active вживається тоді, коли іменник чи займенник, до якого він відноситься, означає суб'єкт вираженої ним дії:

Having taken the book І left the room.

Взявши книгу, я вийшов з кімнати.

Perfect Participle Passive вживається тоді, коли іменник чи займенник, до якого він відноситься, означає об'єкт вираженої ним дії:

Having been invited to а party, she could not stay at home.

Оскільки її запросили на вечірку, вона не змогла залишитися вдома.

САМОСТІЙНИЙ ДІЄПРИКМЕТНИКОВИЙ ЗВОРОТ

(the absolute participial construction)

Якщо до складу дієприкметникового звороту в англійському реченні входить іменник або займенник у називному відмінку (і стоїть він перед дієприкметником), то такий зворот називається самостійним дієприкметниковим зворотом. При цьому іменник (займенник) відіграє роль підмета, а дієприкметник — присудка. Самостійний дієприкметниковий зворот відокремлюється від іншої частини речення комою.

Залежно від контексту самостійний дієприкметниковий зворот перекладається українською мовою:

а) обставинним підрядним реченням із сполучниками бо; тому що; після того як; оскільки; коли; якби та ін.:

The weather being fine, they went for a walk.

Оскільки погода була хороша, вони пішли гуляти.

б) самостійним реченням із сполучниками а, і, при­чому, при цьому:

30 per cent of solar energy reaches the land surface each year,the share being higher in the South and less in the North.

30 відсотків сонячної енергії досягає поверхні Землі, причому кількість енергії буває більшою на півдні і меншою на півночі.

Дієприкметник буває простим, перфектним або пасивним. Від цього залежить переклад звороту українською мовою:

My brother having lost the key, we couldn't enter the room.	Оскільки мій брат загубив ключ, ми не могли ввійти до кімнати.
The key having been lost, we couldn't enter the room.	Оскільки ключ був загублений, ми не могли ввійти до кімнати.

Якщо самостійний дієприкметниковий зворот містить дієприкметник від дієсловаto be, цей дієприкметник може випускатися:

The professor being ill, the lecture was put off. The professor ill, the lecture was put off.

Оскільки професор був хворий, лекцію було відкладено.

Примітка. З самостійним дієприкметниковим зворотом також можуть вживатися there, one, it як підмет:

It being Sunday, the shop was closed.

Оскільки була неділя, магазин був закритий.

§ 9. ІНФІНІТИВ

(THE INFINITIVE)

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Інфінітив — це неособова форма дієслова, яка тільки називає дію і відповідає на питання що робити? що зробити?:

to write — писати, to answer — відповідати. В англійській мові інфінітив має одну просту і п'ять складних форм. Інфінітив перехідних дієслів має форми часу й стану, а неперехідні — тільки часу.

Форми інфінітива	Active	Passive
Indefinite	to write to come	to be written
Continuous	to be writing to be coming	—
Perfect	to have written to have come	to have been written
Perfect Continuous	to have been writing to have been coming	—

Ознакою інфінітива в англійській мові є частка to, але в багатьох випадках інфінітив вживається без неї. Частка not перед інфінітивом указує на заперечну форму.

ВЖИВАННЯ ФОРМ ІНФІНІТИВА

Інфінітив у формі Indefinite вживається:

а) якщо дія, яку він виражає, одночасна з дією, вираженою дієсловом-присудком речення:

І am sorry to hear it.	Мені прикро чути це.
Не was glad to see them.	Він був радий бачити їх.
It will be interesting to know about it.	Буде цікаво дізнатися про це.

б) з дієсловами, що виражають намір, надію, бажання тощо, Indefinite Infinitive означає дію, майбутню по відношенню до дії, вираженої дієсловом-присудком:

І hope to see you on Tuesday.	Я сподіваюся побачитися з вами у вівторок.
Не wants to make a report.	Він хоче зробити доповідь.

Continuous Indefinite виражає тривалу дію, що відбувається одночасно з дією, вираженою дієсловом-присудком:

Не seemed to be listening.

Здавалося, що він слухає.

Perfect Indefinite виражає дію, що передує дії, вираженій дієсловом-присудком:

І was pleased to have done something.

Я була задоволена, що я дещо зробила.

Perfect Continuous Infinitive виражає тривалу дію, що відбувається протягом певного часу перед дією, вираже­ною дієсловом-присудком:

І am happy to have been working at the university for 20 years.

Я щасливий, що 20 років працюю в цьому університеті.

Інфінітив вживається в активному стані, якщо іменник чи займенник, до якого він відноситься, означає суб'єкт дії, вираженої інфінітивом:

І don't want to do it.

Я не хочу цього робити.

Інфінітив вживається в пасивному стані, якщо іменник чи займенник, до якого він відноситься, означає об'єкт дії, вираженої інфінітивом:

She didn't want to be found.

Вона не хотіла, щоб її знайшли.

ФУНКЦІЇ В РЕЧЕННІ

Інфінітив чи інфінітивна група може вживатися в реченні в ролі:

а) підмета:

То follow him is dangerous.

Супроводжувати його небезпечно.

б) предикатива (іменної частини складеного присудка):

The point is to achieve the aim. Головне — досягти мети.

в) частини дієслівного складеного присудка:

We must stay at home. Ми маємо залишитися вдома.

г) додатка:

Не asked me to wait. Він попросив мене поче­кати.

д) означення:

The work to be done was difficult. Робота, яку треба було

зробити, була важкою.

є) обставини мети:

І have come here to meet her. Я прийшов сюди, щоб зустрітися

з нею.

ОБ'ЄКТНИЙ ІНФІНІТИВНИЙ КОМПЛЕКС

(THE OBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX)

У реченні І like Mary to sing this song (Мені подобається, як Марія співає цю пісню) інфінітив to sing виражає дію, яку виконує особа, позначена іменником, що стоїть перед інфінітивом — Магу, тобто інфінітив відноситься до іменника, як присудок до підмета: Отже, Магу to sing являє собою єдине ціле, або синтаксичний комплекс. У реченні цей комплекс виконує роль складного додатка, оскільки на запитання What do you like? відповідь має бути не Mary, a Mary to sing — як Марія співає.

Саме тому, що цей комплекс має в своєму складі інфінітив і вживається у функції додатка (object), він називається складним додатком (complex object) або об'єктним інфінітивним комплексом (objective infinitive complex).

Першою частиною цього комплексу може бути не тільки іменник, а й особовий займенник в об'єктному відмінку:

І like her to sing. Мені подобається, як вона співає.

Складний додаток вживається після дієслів, що виражають:

а) сприймання за допомогою органів чуттів: to see — бачити; to hear — чути; to feel — почувати; to watch, to observe — спостерігати; to notice —помічати. Після цих дієслів інфінітив у складному додатку вживається без частки to:

Не saw Helen cry. Він бачив, що Олена плаче.

б) бажання, намір, почуття: to want — хотіти; to wish, to desire — бажати; to like — любити, подобатися; to dislike — не любити, не подобатися; to hate —ненавидіти; to intend — мати намір тощо:

She wanted them to read this book.

Вона хотіла, щоб вони прочитали цю книжку.

в) думку (погляд), припущення, сподівання: to consider, to believe — вважати; to think — думати; to find — знаходити; to know — знати; to expect — сподіватися; to suppose — припускати та ін. Після дієслів цієї групи, крім to expect, найчастіше вживається інфінітив дієслова to be:

We consider him to be the best student of our institute.

Ми вважаємо його найкращим студентом нашого інституту.

г) наказ, прохання, дозвіл, пораду, примус: to order — наказувати; to ask, to request — просити; to allow, to permit — дозволяти; to advise — радити; to cause, to force, to make — примушувати; to let — веліти, дозволяти. Після дієслів to make i to let інфінітив вживається без частки to:

We made him work.	Ми примусили його працю­вати.
Не allowed us to come in.	Він дозволив нам увійти.

СУБ'ЄКТНИЙ ІНФІНІТИВНИЙ КОМПЛЕКС

(THE SUBJECTIVE INFINITIVE COMPLEX)

Якщо речення We saw him run to the train (Ми бачили, як він біг до поїзда); до складу якого входить об'єктний інфінітивний комплекс, перетворити на пасивне — Не was seen to run to the train (Бачили, як він біг до поїзда), то інфінітив to run виражатиме дію, яку виконує особа, позначена займенником he. Отже, he і to run утворюють синтаксичний комплекс. Цей комплекс має функцію складного підмета, тому що присудок речення was seen відноситься не лише до займенника he, а до всього комплексу he... to run (як він біг).

Суб'єктний інфінітивний комплекс складається з двох частин: перша — іменник у загальному відмінку, друга — інфінітив, що виражає дію, яку виконує чи якої зазнає особа чи предмет, позначений іменником чи займенником. Наприклад:

The boy was seen to run there. Бачили, як хлопчик біг туди.

Особливістю суб'єктного інфінітивного комплексу є те, що обидві його частини відокремлені одна від одної присудком речення (в наведеному прикладі was seen).

Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається з дієсловами: to say —говорити, казати; to report — повідом­ляти, доповідати; to think — думати; to know — знати; to consider, to believe — вважати; to suppose — припускати; to expect — сподіватись; to see — бачити; to hear — чути; to feel — відчувати; to notice — помічати; to observe, to watch — спостерігати, примічати; to order — наказува­ти; to ask — запитувати, просити; to request — просити; to allow, to permit — дозволяти, to make, to cause — примушувати в пасивному стані:

Birds were heard to sing in the garden.

Було чути, як співають пташки в садку.

Суб'єктний інфінітивний комплекс вживається з дієсловами: to seem —казатися; to appear — з'являтися; to happen, to chance — траплятися; to turn out — звільнити; to prove — доводити:

He seemed to be thinking about something.

Здавалося, що він про щось думає.

ПРИЙМЕННИКОВИЙ ІНФІНІТИВНИЙ КОМПЛЕКС

(THE PREPOSITIONAL INFINITIVE COMPLEX)

Інфінітивний комплекс може мати прийменник for. Такий комплекс називається прийменниковим інфінітивним комплексом, який складається з іменника в загальному відмінку чи особового займенника в об'єктному відмінку та інфінітива. Перша частина комплексу (іменник чи займенник) позначає особу чи предмет, що є суб'єктом чи об'єктом дії, вираженої інфінітивом:

It's time for us to go. Нам пора йти.

For me to see you is not easy. Бачити тебе нелегко.

§ 10. МОДАЛЬНІ ДІЄСЛОВА

(MODAL VERBS)

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

В англійській мові є група дієслів (can, may, must, should, ought тощо), які називаються модальними. Ці дієслова не мають усіх основних форм, властивих іншим дієсловам, і тому вони називаються недостатніми (Defective Verbs).

Модальні дієслова вживаються не самостійно, а лише в сполученні з інфінітивом іншого дієслова:

І can help you. Я можу допомогти вам.

Не must go there. Він мусить йти туди.

Без інфінітива іншого дієслова модальні дієслова вживаються лише тоді, коли інфінітив зрозумілий з контексту:

Can you do it? Yes, I can.	Ви можете зробити це? Так.
І wanted to open the window but I couldn't.	Я хотіла відчинити вікно, але не змогла.

Модальні дієслова не виражають дії чи стану, а лише можливість, необхідність, бажання, ймовірність, сумнів, дозвіл, заборону, здатність виконання дії, позначеної інфінітивом.

У модальному значенні вживаються також дієслова to be і to have.

Модальні дієслова мають ряд особливостей:

а) вони не мають форм інфінітива, дієприкметника і герундія, а тому не мають складних часових форм — майбутнього, тривалого і перфектного часів;

б) після модальних дієслів інфінітив вживається без частки to. Виняток становлять дієслова to be і to have у модальному значенні та дієслово ought, після яких інфіні­тив вживається з часткою to, а також дієслова need, dare, після яких інфінітив може вживатися з часткою to і без неї:

We are to meet at half past six.	Ми маємо зустрітися о пів на сьому.
As the manager was out they had to wait.	Оскільки управляючого не було на місці, вони мали почекати.
You ought to help your friends.	Вам слід допомогти своїм друзям.
І needn't tell you how important that is.	Мені не треба говорити вам як це важливо.
Не daren't do it.	У нього не вистачить духу зробити це.

в) у третій особі однини теперішнього часу модальні дієслова не мають закінчення -(e)s:

Не may come tomorrow. Можливо, він прийде завтра.

Питальна та заперечна форми теперішнього та минулого часів модальних дієслів утворюються без допоміжного дієслова to do.

У питальній формі модальні дієслова ставляться перед підметом:

May I come in? Можна ввійти?

У заперечній формі після модальних дієслів вживається заперечна частка not:

You should not do it. Вам не слід цього робити.

Модальне дієслово can у Present Indefinite пишеться разом з часткою not:

Не cannot dance. Він не вміє танцювати.

У розмовній мові в заперечних реченнях вживаються переважно скорочені форми модальних дієслів:

cannot — can't	must not — mustn't
could not — couldn't	should not — shouldn't
may not — mayn't	ought not — oughtn't
might not — mightn't

МОДАЛЬНЕ ДІЄСЛОВО CAN

Дієслово can має дві форми: теперішнього часу can і минулого часу could:

І can swim.	Я вмію плавати.
Не could read when he was five.	Він умів читати, коли йому було п'ять років.

Дієслово can виражає фізичну чи розумову здатність, уміння чи можливість виконати дію в теперішньому або минулому часі:

Не can lift this weight.	Він може підняти цю вагу.
Can you see anything?	Ви що-небудь бачите?
І couldn't solve the problem.	Я не зміг розв'язати задачу.

Після форми could у цих значеннях може вживатися перфектний інфінітив, який вказує на те, що дія, яка мала відбутися, не відбулася:

Не could have guessed it.

Він міг здогадатися про це (але не здогадався).

Дієслово can не має майбутнього часу. В майбутньому часі замість can вживається сполучення to be able — бути спроможним. Інфінітив після нього вживається з часткою to. Вираз to be able іноді вживається також у теперішньому і минулому часах:

Не is able to help you.	Він може допомогти вам.
She was not able to answer.	Вона не могла відповідати.

Дієслово may

Дієслово may має дві форми: теперішній час may і минулий час might.

Але в значенні минулого часу дійсного способу форма might вживається дуже рідко, головним чином у підрядних реченнях за правилом послідовності часів:

Не asked the doctor if he might use his telephone.

Він запитав лікаря, чи можна йому скористуватися його телефоном.

Дієслово may найчастіше виражає припущення з відтінком сумніву, невпевненості. У цьому значенні may вживається у стверджувальних і заперечних реченнях з усіма формами інфінітива.

Indefinite Infinitive з дієсловом may звичайно виражає дію, що відноситься до майбутнього часу:

She may come back. Може, вона повернеться.

Сполучення may з Continuous Infinitive виражає припущення, що дія відбувається в момент мовлення:

Не may be waiting for you. Можливо, він чекає на вас.

Якщо дієслово не вживається в формі Continuous, то дія, що відноситься до теперішнього часу, позначається формою Indefinite Infinitive:

She may know about it. Можливо, вона знає про це.

They may be at school now. Можливо, вони зараз у школі.

Perfect Infinitive вказує на те, що припущення відноситься до минулого часу:

І may have put it on the table. Може, я поклав його на стіл.

Дієслово may, як і саn, вживається для вираження можливості, що залежить від певних обставин. У цьому значенні may вживається лише у стверджувальних реченнях з неозначеним інфінітивом:

You may go there by train. Ви можете поїхати туди поїздом.

Форма might у цьому значенні вживається як Subjunctive II.

You might find him in between eleven and twelve.

Ви могли б застати його між одинадцятою і дванадцятою годиною.

Перфектний інфінітив після might вказує на те, що дія, яка могла б відбутися, не відбулася:

І might have stayed at home. Я міг би залишитися удома.

Дієслово may з неозначеним інфінітивом вживається для вираження дозволу:

You may go with who(m) you will.	Можеш іти з ким хочеш.
May I use your phone?	Можна скористуватися вашим телефоном?

Форма might вживається в питальних реченнях для вираження ввічливого прохання:

Might I have a word with you? Дозвольте звернутися до вас.

Заперечна форма may not означає заборону, але вона рідко вживається. У таких випадках звичайно вживається заперечна форма дієслова must (іноді саn):

May we use dictionaries?	Можна користуватися словниками?
No, you must not.	Hi, не можна.

Дозвіл або заборону можна виразити також за допомогою виразів to be allowed і to be permitted, які вживаються замість may стосовно дії у минулому або майбутньому часі:

We were allowed to use dictionaries.	Нам дозволили користуватися словниками.
We’ll be allowed to use dictionaries.	Нам дозволять користуватися словниками.

Для вираження докору, несхвалення, осуду звичайно вживається лише форма might:

You might be more attentive. Ти міг би бути уважнішим(зараз).

Perfect Infinitive після форми might виражає докір відносно того, що дія не відбулася в минулому.

You might have written me a little something, anyhow.

У всякому разі ти могла б написати мені хоч кілька слів (але не написала).

Дієслово must

Дієслово must має лише одну форму. Дія виражена інфінітивом у сполученні з must, може відноситись до теперішнього і майбутнього часу:

Не must be at school now.	Зараз він мусить бути в школі.
She must come tomorrow.	Вона має прийти завтра.

Must може відноситись до минулого часу в додаткових підрядних реченнях, якщо дієслово-присудок головного речення стоїть у минулому часі:

Не said that she must consult a doctor.

Він сказав, що вона повинна порадитись з лікарем.

Дієслово must виражає обов'язок, необхідність. У цьому значенні must вживається у стверджувальних і питальних реченнях лише з неозначеним інфінітивом:

То catch the train I must get up at six.	Щоб потрапити на поїзд, я мушу встати о 6 годині.
Must we come to school tomorrow?	Нам треба приходити в школу завтра?

Для вираження необхідності стосовно минулого і майбутнього часу вживається дієслово to have у відповідних часових формах:

He had to wait a quarter of an hour.	Він мусив чекати чверть години.
I’ll have to pay him something.	Мені доведеться щось заплатити йому.

У заперечних реченнях must виражає заборону. У цьому значенні must вживається лише з неозначеним інфінітивом:

You must not talk aloud in the reading-hall.

У читальному залі не дозволяється голосно розмовляти.

Коли йдеться про те, що нема потреби, необхідності виконати дію, вживають заперечну форму дієслова need — need not (needn’t) або заперечну форму модального дієслова to have:

Must we come to school tomorrow? No, you needn't.	Треба нам приходити в школу завтра? — Hi, не треба.
You don't have to learn the poem by heart.	He обов'язково вчити цей вірш напам'ять.

Дієслово must вживається для вираження наказу і поради. У цих значеннях воно вживається у стверджувальних і заперечних реченнях з неозначеним інфінітивом:

Tomorrow you must come to school at eight.	Завтра ви повинні прийти до школи о восьмій годині.
You must not read this book.	He треба читати цієї книжки.
It is not interesting.	Вона нецікава.

Дієслово must вживається для вираження припущення, що межує з упевненістю. У цьому значенні must вживається лише в стверджувальних реченнях, але з усіма формами інфінітива.

Сполучення must з Continuous Infinitive виражає припущення, що дія відбувається в момент мовлення або протягом теперішнього періоду часу:

They must be surrounding the house.

Вони, напевно, оточують будинок.

Якщо дієслово не вживається у формах Continuous, то припущення стосовно теперішнього часу виражається сполученням must і з неозначеним інфінітивом:

Не must be eighty years old. Йому, напевно, вісімдесят років.

Сполучення must з Perfect Infinitive виражає припущення, що дія відбулася в минулому:

She must have caught cold.

Вона, напевно, застудилася.

Дієслово must не вживається для вираження припущення стосовно майбутнього часу. Припущення щодо майбутніх дій можна висловити за допомогою слів evidently, probably або виразів to be sure, to be likely, to be unlikely та ін.:

He is not likely to return soon.	Він навряд чи скоро повернеться.
Evidently she'll be late.	Напевно, вона запізниться.

МОДАЛЬНІ ДІЄСЛОВА SHOULD, OUGHT

Дієслова should, ought майже не різняться за значен­ням. Вони виражають моральний обов'язок, пораду, реко­мендацію. Should вживається з інфінітивом без частки to. Після ought інфінітив вживається з часткою to:

You should visit her.	Вам слід відвідати її.
Не ought to go in for sport.	Йому слід займатися спортом.

§ 11. ПОРЯДОК СЛІВ В АНГЛІЙСЬКОМУ РЕЧЕННІ

РОЗПОВІДНІ РЕЧЕННЯ (word order. AFFIRMATIVE SENTENCES)

Для англійського речення характерний прямий поря­док слів, тобто на першому місці стоїть підмет, на другому — присудок, на третьому — додаток, на четвертому — обставина.

Таблиця 36. Порядок слів у розповідному реченні

Підмет	Присудок	Додаток	Обставина
The teacher Учитель The student Студент	asked задавав asked задавав	the student questions студенту питання the teacher questions учителю питання	at the lesson. під час уроку. at the lesson. під час уроку.

§ 12. ПИТАЛЬНІ РЕЧЕННЯ

(INTERROGATIVE SENTENCES)

Загальне питання — це питання до змісту всього речення, яке потребує відповіді «так» чи «ні». У загаль­ному питанні вживається зворотний порядок слів.

Мета загальних питань — отримати від співрозмов­ника підтвердження або заперечення висловленої думки. Вимовляється загальне питання з піднесенням тону в кінці речення:

-Do you like this part of the country?	- Вам подобається цей куток країни?
-Yes, I do.	- Так.

Запитання до окремих членів речення називаються спеціальними. Вони починаються питальними словами who хто; what що, який; where де, куди; how many скільки та ін.

Серед спеціальних запитань розрізняють:

а) запитання до різних членів речення, крім підмета і його означення;

б) запитання до підмета і його означення.

У запитаннях до різних членів речення після питального слова порядок слів такий самий, як у загальних запитаннях: допоміжне або модальне дієслово, підмет, основне дієслово, потім усі інші члени речення:

Where do you live?	Де ви живете?
How did you meet her?	Як ви зустріли її?
What did you do this afternoon?	Що ви робили сьогодні після полудня?
How long have you known him?	Як довго ви знаєте його?

У спеціальних запитаннях, що відносяться до підмета або його означення, порядок слів, як у розповідному реченні — інверсії немає, допоміжне дієслово to do в Present Indefinite і в Past Indefinite не вживається. Якщо питальне слово є підметом, то після нього, як і в розповідному реченні, стоїть присудок:

Who goes to the cinema? Хто йде у кіно?

Якщо питальне слово — означення до підмета, після нього безпосередньо ставиться підмет, а потім присудок:

Whose children are playing in the yard?

Чиї діти граються у дворі?

Альтернативні запитання — це запитання вибору. Вони складаються з двох частин, з'єднаних сполучником or. Альтернативні запитання можуть мати структури як загальних, так і спеціальних запитань. Якщо альтернативне запитання не відноситься до підмета, воно вимагає повної відповіді:

Is he a doctor or an engineer?	Він лікар чи інженер?
Where does he live: in Kiev or in Poltava?	Де він живе: в Києві чи в Полтаві?

Якщо альтернативне запитання відноситься до підмета, то до­поміжне або модальне дієслово вживається також і перед другим підметом. Таке запитання вимагає короткої відповіді:

Do you work there or does your brother? – My brother does.

Ви там працюєте чи ваш брат? – Мій брат.

Розділове запитання складається з двох частин. Перша частина — розповідне речення в стверджувальній або заперечній формі, друга — коротке загальне запитання, що складається з підмета, вираженого особовим займенником, який відповідає підмету першої частини, та допоміжного або модального дієслова. Якщо присудком першої частини є дієслово в Present Inde­finite або в Past Indefinite (крім дієслів to be і to have), в другій частині вживаються відповідні форми допоміжного дієслова to do.

Якщо перша частина розділового запитання має стверджувальну форму, то в другій частині вживається заперечна форма, а після заперечної першої частини друга частина має стверджувальну форму. Перша частина розділового запитання має стверджувальну форму, якщо той, хто запитує, сподівається на стверджувальну відповідь, і заперечну, якщо передбачається заперечна відповідь:

You've brought your luggage with you, haven't you?	Ви привезли з собою свій багаж, чи не так?
You haven't seen him yet, have you?	Ви ще не бачили його, чи не так?
But she loves you, doesn't she?	Але вона любить вас, правда?
І didn't say that, did І?	Я не казав цього, чи не так?
You want some money, don't you?	Вам потрібні гроші, правда?

§ 13. УЗГОДЖЕННЯ ЧАСІВ У ДОДАТКОВОМУ

підрядному РЕЧЕННІ

(sequences of tenses)

1 Правило узгодження часів характерне лише для додаткових підрядних речень. Воно полягає в тому що:

якщо присудок головного речення стоїть у минулому часі, то присудок додаткового підрядного речення вживається в одному з минулих часів. В українській мові по­дібної залежності немає.

2. а) Для позначення дії, що відбувається одночасно в головному і підрядному реченнях, дієслово-присудок додаткового підрядного речення стоїть у Past Indefinite (або Past Continuous) і перекладається теперішнім часом:

І didn't know hecould speak French.

Я не знав, що він може розмовляти французькою мовою.

б) Для позначення дії, що передує дії, яка виражена присудком головного речення, як правило, вживається Past Perfect (в українській мові — минулий час):

Не said (that) she had gone away. Він сказав, що вона пішла.

в) Для вираження майбутньої дії з точки зору минулого часу вживаються форми Future in the Past (в українській — майбутній час):

І knew you would be late. Я знав, що ти запізнишся.

§ 14. БЕЗСПОЛУЧНИКОВІ підрядні РЕЧЕННЯ

(asyndetic affirmative sentences)

В англійській мові підрядні додаткові і означальні ре­чення часто поєднуються з головним без сполучника, оскільки сполучники that, which, what, who, whom можуть випускатися.

Додаткові підрядні речення перекладаються з сполучником що або без нього:

І know he has returned. Я знаю, (що) він повернувся.

При перекладі означальних підрядних речень треба ввести сполучник який:

A letter written in pencil is difficult to read. Лист, який написано

олівцем, важко читати.

§ 15. УМОВНІ РЕЧЕННЯ

(CONDITIONAL SENTENCES)

В англійській мові існує три типи умовних речень.

1. Умовні речення першого типу виражають реальну, здійснену умову. Такі умовні речення виражають дію, умова здійснення якої у майбутньому:

У цьому типі умовних речень дієслово в підрядному реченні стоїть у Present Indefinite, а в головному — у Future Indefinite; українською мовою обидва дієслова перекладаються майбутнім часом:

If the weatheris fine tomorrow, wewill go to the country.

Якщо завтра буде хороша погода, ми поїдемо за місто.

2. Умовні речення другого типу виражають мало­ймовірну умову. Дія, виражена в цих реченнях, і умова її реалізації перебувають у сфері теперішнього чи минулого.

В умовних реченнях другого типу в підрядному реченні вживається Past Indefinite, а в головному реченні вживається форма умовного способу — would з усіма особами з Indefinite Infinitive відмінюваного дієслова (без частки to).

Дієслово to be у цьому випадку вживається у формі were з усіма особами однини і множини.

Українською мовою ці речення перекладаються дієсловом умовного способу, тобто дієсловом у формі минулого часу з часткою би:

If he were here, he would help us.

Якби він був тут, він допоміг би нам.

3. Умовні речення третього типу виражають дію, умови реалізації якої лежать виключно в минулому і тому вона є нездійсненою.

В умовних реченнях третього типу у підрядному реченні дієслово стоїть у Past Perfect, а в головному реченні стоять допоміжні дієслова should, would з Perfect Infinitive (без частки to).

Українською мовою ці речення перекладаються дієсловом минулого часу з часткою би:

If I had seen him yesterday, I should have asked him about it.

Якби я бачив його вчора, я запитав би його про це.

Примітка. В умовних реченнях другого і третього типу сполучник if у підрядному реченні можна випускати. Тоді дієслова had, were, could, might, should ставляться перед підметом

Were he here, he would help us.

Якби він був тут, він допоміг би нам.

ТАБЛИЦЯ НЕПРАВИЛЬНИХ ДІЄСЛІВ

Infinitive	Past Indefinite (Simple)	Past Participle
be bear beat become begin bring build buy catch choose come cost cut do draw eat fall feed feel fight find get give go grow have hear hold keep know lead learn leave lie lose make mean   meet pay put read ring rise	бути нести; народжувати бити ставати починати приносити будувати купувати ловити вибирати, обирати приходити коштувати різати робити малювати їсти падати годувати відчувати битися знаходити отримувати давати ходити рости мати чути тримати тримати знати вести учитися залишати лежати втрачати робити означати, мати на увазі зустрічати платити класти читати дзвонити вставати, підніматися	was, were bore beat became began brought built bought caught chose came cost cut did drew ate fell fed felt fought found got gave went grew had heard held kept knew led learned, learnt left lay lost made meant   met paid put read rang rose	been born(e) beaten become begun brought built bought caught chosen come cost cut done drawn eaten fallen fed felt fought found got given gone grown had heard held kept known led learned, learnt left laid lost made meant   met paid put read rung risen

Продовження таблиці

Infinitive	Past Indefinite (Simple)	Past Participle
run say see sell send show sit sleep smell speak spend spread stand take teach tell think understand undergo write	бігати казати бачити продавати посилати показувати сидіти спати пахнути говорити витрачати поширювати стояти брати навчати розповідати думати розуміти зазнавати писати	ran said saw sold sent showed sat slept smelled, smelt spoke spent spread stood took taught told thought understood underwent wrote	run said seen sold sent shown, showed sat slept smelled, smelt spoken spent spread stood taken taught told thought understood undergone written

ГРАМАТИЧНІ ВПРАВИ

Дата добавления: 2015-11-14