Методи навчання

- лекційні заняття;

- семінарські заняття;

- практичні заняття;

- самостійна робота студента;

- індивідуальні навчальні заняття;

- індивідуальні та групові консультації.

Успішне вивчення курсу юридичної деонтології передбачає освоєння студентами лекційного матеріалу, його закріплення і поглиблення на семінарських і практичних заняттях, самостійне ознайомлення з норма­тивною, навчальною і науковою літературою.

Основним видом навчальних занять є лекції, призначені для засвоєн­ня теоретичного матеріалу з курсу юридичної деонтології.

Лекція – це аудиторне заняття з курсом або його частиною (пото­ком), яке проводиться провідними викладачами-лекторами (професора­ми і доцентами вищого навчального закладу, а також провідними науков­цями або спеціалістами, запрошеними для читання лекції), на якому викладаються основні положення досліджуваної дисципліни, її теоре­тичні проблеми, новітні наукові досягнення в конкретній сфері. Тематика курсу лекцій з юридичної деонтології вказана в тематичному плані на­вчальної дисципліни.

Лекційні заняття не орієнтовані на дублювання підручників і на­вчальних посібників. Основними завданнями, що визначають напря­мок лекційних занять, є: характеристика структури теми; розкриття змісту категоріального апарату теми.

Лекція є теоретичною основою семінарських і практичних занять для подальшого самостійного вивчення студентом курсу.

Академічна лекція, як правило, проводиться у формі публічного вис­тупу викладача, у процесі якого здійснюється передача певної інфор­мації. Однак лекція – це не монолог, а творче спілкування, взаємодія оратора і аудиторії. Тому студент повинен сприймати лекції й бути актив­ним під час її читання.

Самостійна робота студента над лекцією умовно складається з трьох основних етапів:

1) підготовка до лекції здійснюється заздалегідь, студент ознайом­люється з опорними тезами лекції конкретної теми, використовуючи рекомендовану нормативну і навчальну літературу;

2) сприйняття і конспектування лекції полягає у засвоєнні усного матеріалу і його короткого запису (конспектуванні). При конспектуванні необхідно переосмислити почуту інформацію, виділити основну думку лектора і стисло її викласти. Лекція не підлягає дослівному запису, за винятком формулювань, визначень, імен, найменувань нормативних актів і літератури, хронологічних і статистичних даних, підсумкових висновків по темі;

3) наступна робота над лекцією передбачає додаткове доопрацювання конспекту на основі самостійного вивчення рекомендованої норматив­ної, навчальної, наукової, монографічної літератури.

Семінарські заняття, які проводяться з академічною групою, є логі­чним продовженням лекційного курсу. На них поглиблюються, закріп­люються і деталізуються знання, отримані в ході лекції та у результаті са­мостійної роботи.

Мета семінарських занять – це підвищення теоретичного рівня знань в сфері юридичної деонтології, більш поглиблене вивчання склад­них чи спірних питань відповідної теми; контроль за засвоєнням знань, умінь, навичок студентів.

Семінарському заняттю повинна передувати підготовка студента згідно з визначеним планом. Для цього необхідно:

— вивчити і доповнити конспект лекції з даної теми;

— вивчити правові акти, які рекомендуються, спеціальну і навчальну літературу;

— уміло використовувати вивчений матеріал при відповідях;

— скласти конспект або тези відповіді по найбільш складних питан­нях заняття.

Студент на семінарському занятті зобов'язаний продемонструвати знання теоретичного матеріалу, здатність їх використовувати при вирі­шенні практичних завдань, уміння зрозуміло виражати свої думки в усній і письмовій формі, використовуючи правову термінологію.

При проведенні семінарських занять викладач може використовувати такі форми: вільне обговорення питань плану заняття в академічній групі; індивідуальну співбесіду з кожним студентом; виконання письмо­вих, у тому числі контрольних, робіт; заслуховування доповідей, по­відомлень, рефератів з найбільш складних питань і їх наступне колектив­не обговорення в групі. Крім зазначених форм, можливе застосування експрес-опитування студентів з вивчених тем.

Семінар – один з видів поточного контролю. На кожному занятті викладач оцінює ступінь підготовки студента по темі. Підсумкові оцінки вносяться в спеціальний журнал.

Практичне заняття також є аудиторним, що проводиться з академіч­ною групою, під час якого вивчаються та формуються навички, прийоми, методи і способи застосування теоретичних знань, отриманих на лекціях і семінарах, на практиці.

Мета практичного заняття:

— вміння застосовувати теоретичні положення у практичній діяль­ності;

— придбання навичок правозастосовної діяльності;

— ознайомлення з практичною діяльністю за допомогою зустрічей із практикуючими юристами;

— формування навичок самостійної роботи студента;

— розвиток юридичного мислення.

Умови досягнення мети:

— сумлінна підготовка студентів до занять;

— активна участь в дискусії, яка організована викладачем з обгово­рюваних питань при виконанні завдання і т.д.

Самостійну роботу варто починати з вивчення тексту лекції, потім прочитати і законспектувати у зошит для семінарських занять відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно й критично аналізуючи прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле слово або вираз, обов’язково слід з’ясувати його зміст – адже, не зробивши цього, студент ризикує невірно сприйняти значення слова, виразу чи взагалі усього тексту. Тут варто скористатися відповідними словниками або ж іншими допоміжними джерелами. Перелік рекомендованої літератури не є вичерпаним. Студенти мусять використовувати інші джерела й особливо періодичні видання.

Реферати, передбачені планами семінарських занять, присвячуються складним питанням, що ґрунтовно не розглядаються у навчально-методичній літературі й потребують опанування додаткових наукових джерел. Обсяг реферату має відповідати приблизно 7-10 хвилинам доповіді. Реферативні повідомлення заслуховуються й обговорюються у ході семінару і лише у виключних випадках без доповіді перевіряються викладачем. Надалі реферати можуть бути основою для написання відповідної наукової роботи.

Реферат (від лат. referо – повідомляю) – короткий виклад у письмо­вому вигляді або у формі публічної доповіді змісту наукових праць, літератури з теми, конкретного питання. Реферати до семінарських за­нять є одним із видів індивідуальних завдань навчально-дослідного характеру, метою яких є закріплення і поглиблення знань студентів. Періодичність підготовки та виконавців рефератів визначають викла­дачі, що ведуть семінарські заняття в академічних групах. Теми рефе­ратів визначають за допомогою методичних матеріалів або їх обирає викладач. Вони мають відповідати загальним темам семінарських за­нять, конкретизувати окремі питання, ключові елементи тем. Основні вимоги до змісту реферату:

• в основі реферату має бути певна сума фактичних і теоретичних даних, що їх слід викладати відповідно до існуючого плану;

• особливу увагу необхідно приділяти пошуку необхідних норма­тивно-правових матеріалів, їх систематизації, з'ясуванню основних по­нять і категорій з теми;

• у кінці роботи, підбиваючи підсумки, слід узагальнити викладе­ний матеріал і зробити власні висновки щодо досліджуваної проблеми.

Існують певні вимоги до оформлення реферату. Обсяг реферату в середньому не має перевищувати десяти сторінок. Титульну сторінку оформлюють відповідно до загальних вимог. На другій сторінці викла­дають план реферату. В тексті роботи слід виділяти і, можливо, озаглав­лювати відповідні розділи плану. Сторінки роботи нумерують. При використанні літературних джерел у тексті реферату необхідно робити посилання. Наприкінці роботи на окремому аркуші міститься список використаної літератури.

Виконаний реферат здають на кафедру для перевірки перед почат­ком семінарських занять. Студентів, які не написали або написали ре­ферат на незадовільну оцінку, до заліку не допускають.

Опанування положень курсу передбачає не тільки міцне засвоєння тих чи інших категорій, характерних рис та ознак, але й розуміння різних точок зору щодо досліджуваних питань і, головне, усвідомлення практичного значення набутих знань з юридичної деонтології.

Крім зазначених трьох основних видів аудиторних занять при ос­воєнні курсу юридичної деонтології проводяться індивідуальні заняття і консультації.

Індивідуальні навчальні заняття проводяться з окремими студентами з урахуванням індивідуального навчального плану, з метою підвищення рівня їхньої підготовки і розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Консультація – це форма навчального заняття, на якому викладач пояснює групі студентів чи окремому студенту певні теоретичні поло­ження чи аспекти їх практичного застосування, відповідає на запитання, дає рекомендації, як освоїти теми курсу, що виносяться на самостійне вивчення.

Опрацювання тем семінарських занять або окремих їх питань може відбуватись у різних формах: співбесіди, загальногрупові дискусії, заслуховування й обговорення рефератів, виконання письмових робіт, розв’язання тестових завдань.

Результати, отримані студентами на семінарських і практичних занят­тях, враховуються при проведенні підсумкового контролю з навчальної дисципліни. Формою такого контролю з юридичної деонтології є семест­ровий недиференційований залік. Знання оцінюються по двобальній шкалі – "зараховано" і "не зараховано".

Студент допускається до семестрового заліку тільки за умови вико­нання усіх видів робіт, передбачених планом навчальної дисципліни.

Дата добавления: 2015-11-14