Теми семінарських занять

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

№ з/п

Назва теми

Кількість годин

Тема 1. Юридична деонтологія – наука і навчальна дисципліна   1. Становлення і розвиток системи деонтологічних знань у юриспруденції. 2. Поняття юридичної деонтології. Концептуальні аспекти природи і змісту юридичної деонтології. 3. Принципи юридичної деонтології. 4. Предмет юридичної деонтології як науки. 5. Методологія юридичної деонтології. 6. Роль (функції), завдання і предмет юридичної деонтології – пропедевтичного навчального курсу. 7. Юридична деонтологія в системі правових наук та її співвідношення з іншими гуманітарними науками.   Експрес-опитування студентів: 1. Етимологія терміна "деонтологія". 2. Сутність деонтологічних знань. 3. Назвати основні принципи юридичної деонтології. 4. Завдання науки "юридична деонтологія". 5. Поняття "методологія", "метод", "методика" юридичної деонтології. 6. Навести приклади гуманітарних наук.   Методичні вказівки При вивченні теми необхідно засвоїти опорні категорії, що мають важливе логічне і методологічне значення для правильного сприйняття і розуміння навчального матеріалу. Такими основними поняттями, зо­крема, є: — юридична деонтологія як наука являє собою систему інтегрованих філософських, соціально-політичних і правових знань, за допомогою яких створюється модель належного поводження юристів у процесі здійснення ними своєї професійної діяльності, з урахуванням особли­востей професії юриста, а також науково-узагальнену інформацію про якість юридичної практики на сучасному етапі, про її зміст, специфіку і закономірності розвитку; — принципи юридичної деонтології – ідеї і положення, які повинні бути основними соціальними орієнтирами поводження юриста в різних ситуаціях при здійсненні професійної діяльності. Основними принципа­ми юридичної деонтології є принципи гуманності, законності, справед­ливості, істинності, толерантності, професійної сміливості; — метод юридичної деонтології – спосіб, прийом, за допомогою якого здійснюється процес одержання об'єктивних знань про предмет дослідження юридичної деонтології; — методологія юридичної деонтології – це навчання про принципи, форми і методи наукового пізнання юридично-деонтологічної матерії, теоретичне обгрунтування прийомів і способів дослідження, які викори­стовуються у даній науці; — загальні методи юридичної деонтології – це методи загальнофі-лософського світосприйняття, що базуються на цінностях і явищах, які сформовані людством протягом свого розвитку, основу яких становить філософська діалектика. Зміст цих методів опосередковує загальні прин­ципи пізнання (об'єктивність, пізнаваність, динаміка, детермінізм, істо­ризм, єдність теорії і практики, науковість і конкретність істини); — спеціальні методи юридичної деонтології – це методи, що вико­ристовуються безпосередньо даною юридичною наукою, їх вибір зале­жить від завдань, об'єкта і предмета дослідження. Основними спеціаль­ними методами юридичної деонтології є: історичний, логічний, систем­ний, формально-юридичний, метод аналізу і синтезу, порівняльний, статистичний, соціально-психологічний; — методики юридичної деонтології – способи, засоби пошуку, оброб­ки, систематизації і використання юридично-деонтологічної інформації. У процесі підготовки необхідно звернути увагу на те, що поняття "юридична деонтологія" вживається в двох значеннях: як наука і як на­вчальна дисципліна. Відповідно до цього досліджуваний матеріал умов­но розділений на дві складові частини: про юридичну деонтологію як галузь юридичної науки і про юридичну деонтологію як навчальну дис­ципліну. Розглядаючи питання місця і значення юридичної деон­тології в системі правових наук та її співвідношення з іншими гумані­тарними науками, необхідно, використовуючи системно-структурний, порівняльно-правовий та ін. методи пізнання, визначити основні форми і напрямки взаємодії юридичної деонтології з теоретико-історичними правовими науками – теорією держави і права, історією держави і пра­ва, історією вчення про державу і право, галузевими науками (конститу­ційним, адміністративним, трудовим, цивільним правом та ін.). При цьо­му вихідною тезою є те, що фактичний матеріал і теоретичні узагальнен­ня цих правових наук – одне з найважливіших джерел юридичної деонтології, що вивчає види юридичної діяльності та юридичних спе­ціальностей, а також основні поняття юридичної теорії, стан правової науки і практики в цілому. З іншого боку, результати теоретичних розро­бок юридичної деонтології використовуються в юридичній практиці, у професійній підготовці (перепідготовці, підвищенні кваліфікації) і діяль­ності юриста, доповнюючи і збагачуючи ті правові науки, які регламен­тують юридичну діяльність. Юридична деонтологія органічно взаємоза­лежна не тільки з галузями правознавства, але й з іншими гуманітарними науками. Так, у систему вимог, які пред'являються до юриста, входять психологічні, політичні, професійно-правові, естетичні, етичні та ін. норми. Тому юридична деонтологія тісно пов'язана з юридичною психо­логією, культурологією, конфліктологією та ін. Базова література: 1. Конституція України від 28.06.1996 р. із змінами, внесеними Зако­ном України «Про внесення змін до Конституції України щодо проведен­ня чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 01.02.2011 р. № 2952-УІ // Відо­мості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141; Голос Украї­ни. — 2011. — № 21. — 4 лютого. 1. Бергманн В. Роль юриста в обществе // Российская юстиция. – 1999. – №4. – С. 35-38. 2. Горшенев В.М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. – 80 с. 3. Гусаров С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: навч. пос. – К., 1998. – 156 с. 4. Гусарев С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р; Дакор., 2000. – 506 с. 5. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста (Введение в специальность): Учеб. пособ. – М.: БЕК, 1997. – 330 с. 6. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций. – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998. – 192 с. 7. Крусян А.Р. Юридическая деонтология: наука и учебная дисциплина // Юридический вестник. – 2002. – №1. – С. 94-96. 8. Скакун О.Ф., Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология. – X.: Основа, 1999. – 304 с. 9. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: Учебник. – X.: Эспада, 2002. – 504 с. 10. Сливка С.С. Правнича деонтологія: Підручник для вищ. Навч. закл. – К.: АТІКА, 1999. – 336 с. 11. Сливка С.С. Юридична деонтологія: Підручник. – К.: АТІКА, 2001. – 304 с.  

0,5

Тема 2. Юридична освіта в Україні   1. Історичні етапи становлення і розвитку юридичної освіти в Україні. 2. Історія одеської вищої школи юридичної освіти. 3. Система юридичної освіти в Україні. Основні принципи освіти. Типи вищих юридичних навчальних закладів. 4. Національний Університет «Одеська юридична академія»: статус, структура, між­народні зв’язки. 5. Реформування і тенденції розвитку вищої юридичної освіти в Україні на сучасному етапі.   Експрес-опитування студентів: 1. Перелічити основні центри підготовки юристів в Україні дорадянського періоду. 2. Назвати характерні риси розвитку юридичної науки і освіти в пе­ріод із середини 60-х до кінця 80-х pp. XX сторіччя. 3. Назвати вчених, представників різних наукових шкіл, які виклада­ли юридичні науки в Імператорському Новоросійському університеті наприкінці XIX століття. 4. Назвати вчених, представників різних наукових шкіл, які виклада­ють юридичні дисципліни в Національному університеті «Одеська юридична академія». 5. Перелічити елементи системи вищої юридичної освіти. 6. Назвати типи вищих навчальних закладів. 7. Вказати особливості статусу національного вищого навчального закладу.   Практичні завдання: 1. Провести нормативно-правовий аналіз Закону України від 17 січня 2002 р. "Про вищу освіту". 2. Сформулюйте ті завдання, які постають перед студентами вищих юридичних закладів освіти України на сучасному етапі у зв’язку з поширенням євроінтеграційних процесів у галузі освітньої діяльності. 3. Виходячи із соціальної ролі юридичної професії, підготуйте коротеньку характеристику особистості випускника юридичного факультету з використанням двох критеріїв: А) повинен знати; Б) повинен вміти або мати навички.   Методичні вказівки Категоріальний апарат теми містить у собі такі основні поняття, як "вища освіта", "зміст вищої освіти", "юридична освіта", "вищий на­вчальний заклад" та ін. Деякі з них одержали закріплення в ст. 1 Закону України "Про вищу освіту". Суть цих термінів полягає в такому: — вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного і цілеспрямо­ваного процесу засвоєння змісту навчання, що грунтується на повній загальній середній освіті і завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації; — зміст вищої освіти – обумовлена цілями і потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянсь­ких якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури і мистецтва; — вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої ос­віти за певними освітніми і освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпе­чує навчання, виховання і професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей і нормативних вимог у сфері вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність; — юридична освіта – являє собою систему знань, умінь і навичок в галузі правознавства, визначених моральних поглядів і переконань, отри­маних у результаті спеціальної професійної підготовки. Мета юридичної освіти – підготовка висококваліфікованих фахівців в галузі юриспру­денції, глибоко розуміючих право, володіючих виробленим юридичним мисленням, здатних до активної і творчої професійно-правової діяль­ності, а також – підвищення рівня правової культури і посилення пра­вових основ у всіх галузях життя держави і суспільства. Юридична освіта в Україні має багату та насичену подіями і фактами історію. Сучасна система підготовки кваліфікованих фахівців в галузі юриспруденції склалася в результаті тривалого і неоднозначного шляху розвитку юридичної науки і освіти, у процесі якого відбувалося їх ста­новлення й удосконалювання в кращих традиціях світової науково-юри­дичної думки. Формування української юридичної науки й освіти нероз­ривно пов'язано з історією України, українського народу. Тому з метою полегшення і у той же час якісного засвоєння великого матеріалу розви­ток української освіти можна умовно поділити на три великі етапи, узяв­ши за основу такої періодизації ключові історичні події, що мали для України велике значення: І. Юридична освіта в дореволюційній Україні. II. Юридична освіта в УРСР. III. Сучасний період розвитку юридичної освіти в Україні. Характеризуючи зміст і принципи юридичної освіти в кожному із за­значених періодів, потрібно, насамперед, мати на увазі, що освіта завжди пов'язана з існуючою практикою державно-правового будівництва, принципами і ідеями, сприйнятими суспільством на даному етапі свого розвитку. При вивченні питання про історію юридичної освіти рекомендується скласти конспект, який являє собою стислий, лаконічний виклад змісту кожного з етапів становлення і розвитку юридичної освіти в Україні і безпосередньо в Одесі, із зазначенням хронологічних рамок. Основними історичними датами становлення одеської юридичної вищої школи є такі: 19 (7) січня 1818 р. – у місті Одесі (центрі Новоросійського краю) відбулося урочисте відкриття Рішельєвського ліцею, названого на честь генерал-губернатора краю герцога Армана Емманюеля де Плюссі Рішельє. 1837 р. – затверджений статут Рішельєвского ліцею, у його складі відкрилися юридичне і камеральне відділення. 1 (13) травня 1865 р. – відбулося урочисте відкриття Імператорсько­го Новоросійського університету. Перший навчальний рік у Новоросій­ському університеті почався 7 вересня 1865 року на трьох факультетах: фізико-математичному; історико-філологічному; юридичному. 1920-1931 pp. – юридичний факультет функціонував у складі Одеського інституту народного господарства. 1947-1954 pp. – відновлений юридичний факультет у складі Одесь­кого державного університету. 1966 р. – відновлений стаціонар юридичного факультету у складі Одеського державного університету. 1 вересня 1993 р. – перетворення юридичного факультету Одеського державного університету в Юридичний інститут. 2 грудня 1997 p. – утворення Одеської державної юридичної ака­демії, згодом Одеської національної юридичної академії. 1998 р. – ОДЮА надано членство Асоціації Європейських універси­тетів. 2000 р. – ОДЮА надано статус національної. 2011 р. – ОНЮА надано статус – Національного університету «Одеська юридична академія».   Базова література: 1. Конституція України від 28.06.1996 р. із змінами, внесеними Зако­ном України «Про внесення змін до Конституції України щодо проведен­ня чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 01.02.2011 р. № 2952-УІ // Відо­мості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141; Голос Украї­ни. — 2011. — № 21. — 4 лютого. 2. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №20. – С. 134. 3. Про затвердження Програми розвитку юридичної освіти на період до 2005 року: Постанова Кабінету Міністрів від 10 квітня 2001р. №344 // Офіційний вісник України. – 2001. – №15. – С. 649. 4. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. – 560 с. 5. Барский В., Матиенко В. Международные образовательные и научные связи Одесской государственной юридической акаде­мии // Юридический вестник. – 1999. – №3. – С. 106-108. 6. Горшенев В.М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. – 80 с. 7. Гусаров С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: навч. посіб. – К., 1998. – 156 с. 8. Гусарев С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р; Дакор., 2000. – 506 с. 9. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций. – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998. – 192 с. 10. Історія Одеської національної юридичної академії / Під ред. С.В. Ківалова – Одеса: Юридична література, 2002. – 340 с. 11. Скакун О.Ф., Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология. – X.: Основа, 1999. – 304 с. 12. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: Учебник. – X.: Эспада, 2002. – 504 с. 13. Сливка С.С. Правнича деонтологія: Підручник для вищ. навч. закл. – К.: АТІКА, 1999. – 336 с. 14. Сливка С.С. Юридична деонтологія: Підручник. – К.: АТІКА, 2001. – 304 с. 15. Юридична освіта і правова держава (до 150-річчя юридичного институту ОДУ): Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 1997. – 280 с. 16. Юридический институт Одесского государственного университета: исторический очерк. – Одесса: БАХВА, 1996. – 160 с.    

0,5

Тема 3. Організація навчального процесу у вищих юридичних навчальних закладах. Правовий статус студента   1. Поняття і зміст навчального процесу. Форми навчання. Види нав­чальних занять. Способи контролю знань студентів. 2. Навчальний час і самостійна робота студентів. 3. Письмові роботи студентів: процес підготовки, методика написання, вимоги до тексту, правила оформлення, захист. 4. Правовий статус студента. 5. Соціально-правові гарантії працевлаштування, права й обов’язки випускників вищого юридичного навчального закладу. Експрес-опитування студентів: 1. Співвідношення мети та завдання семінарських і практичних занять. 2. Основні принципи навчального процесу. 3. Поняття і види консультацій. 4. Зміст студентського самоврядування. 5. Перелічити права студентів. 6. Перелічити обов'язки студентів. 7. Основні завдання кадрової політики держави у сфері юриспруденції.   Практичні завдання: 1. Підготовка студентом індивідуального плану самостійної роботи. 2. Ознайомлення зі структурою і правилами користування бібліоте­кою і комп'ютерною системою МК НУ «ОЮА». 3. Зустріч із завідувачкою бібліотеки. 4. Виходячи із соціальної ролі юридичної професії (Тема 1), підготуйте коротеньку характеристику особистості випускника юридичного факультету з використанням двох критеріїв: А) повинен знати; Б) повинен вміти або мати навички.   Методичні вказівки При вивченні теми, крім рекомендованої навчальної літератури, варто звернути особливу увагу на ознайомлення з нормативними документами одо організації навчально-виховного процесу, прав і обов'язків сту­дентів, у яких розкривається зміст деяких термінів і категорій, які є опор­ними для засвоєння навчального матеріалу. Зокрема, до таких понять належать: — курс навчання – це система підготовки, що включає теоретичне навчання, навчальну і виробничу практику, заходи поточного і підсумково­го контролю засвоєння навчального матеріалу, завдяки якій студенти здо­бувають необхідні знання і професійні навички, уміння за фахом; — навчальний процес – це система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту освіти на певному освітньому чи кваліфікаційному рівні відповідно до державних стандартів освіти, навчальний процес базується на принципах науковості, гуманізму, демо­кратизму, послідовності і безперервності, незалежності від втручання яких-небудь політичних партій, інших суспільних і релігійних органі­зацій; — навчальний план – це нормативний документ вищого навчально­го закладу, який складається на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік і обсяг навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми про­ведення навчальних занять, їх обсяг, графік навчального процесу, форми і способи проведення поточного і підсумкового контролю. При підготовці індивідуального плану самостійної роботи (перше питання практичного заняття) варто виходити з того, що планування й організація самостійної роботи студентів повинні грунтуватися на до­стовірній інформації за такими позиціями: види роботи (наприклад, підготовка до лекції); види навчальних завдань, час і способи їх одер­жання й у залежності від цього – послідовність їх виконання; тру­домісткість видів самостійної роботи, навчальних завдань (з урахуван­ням індивідуальних здібностей і якостей); форми і методи навчально-методичного і матеріально-технічного забезпечення кожного виду самостійної роботи; місце і форми виконання самостійної роботи (на­приклад, у бібліотеці, спеціалізованому навчальному кабінеті, комп'ю­терному класі, у домашніх умовах, письмово, усно і т.д.); форми і спосо­би контролю ефективності самостійної роботи студента; необхідний і достатній обсяг часу стосовно диференційованих нормативів до кожного виду роботи. Поряд з цією інформацією при складанні плану варто враховувати таке: навчальний час, відведений для самостійної роботи, регламен­тується робочим навчальним планом і повинен складати не менш 1/3 і не більш 2/3 загальної кількості навчального часу студента, відве­деного для вивчення конкретної дисципліни; зміст самостійної роботи над кожною навчальною дисципліною визначається навчальною програ указівками викладача; індивідуальні плани самостійної роботи студента можуть бути у формі графіка, таблиці, тексту. Базова література: 1. Конституція України від 28.06.1996 р. із змінами, внесеними Зако­ном України «Про внесення змін до Конституції України щодо проведен­ня чергових виборів народних депутатів України, Президента України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 01.02.2011 р. № 2952-УІ // Відо­мості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141; Голос Украї­ни. — 2011. — № 21. — 4 лютого. 2. Про вищу освіту: Закон України від 17 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 20. – С. 134. 3. Горшенев В. М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. – 80 с. 4. Гусаров С.Д., Карпов О. М. Юридична деонтологія: навч. посіб. – К., 1998. – 156 с. 5. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций. – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998. – 192 с. 6. Скакун О.Ф., Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология. – X.: Основа, 1999. – 304 с. 7. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: Учебник. – X.: Эспада, 2002. – 504 с. 8. Сливка С.С. Правнича деонтологія: Підручник для вищ. Навч. закл. – К.: АТІКА, 1999. – 336 с. 9. Сливка С.С. Юридична деонтологія: Підручник. – К.: АТІКА, 2001. – 304 с.  

Тема 4. Зміст професії юриста.   1. Поняття й основні характеристики юридичної діяльності як виду соціальної активності. Види (форми) юридичної діяльності. Система юридичної діяльності. 2. Функції та особливості професії юриста. 3. Характеристика окремих видів юридичної практичної діяльності: а) судова б) прокурорська в) слідча г) адвокатська д) нотаріальна та консультативна. 4. Сутність і основні риси професіоналізму сучасного юриста. 5. Поняття і професіограми юридичних спеціальностей. Професії суміжні з юридичною. 6. Міжнародні стандарти професійної юридичної діяльності і законодавство України.   Експрес-опитування студентів: 1. Мета юридичної діяльності. 2. Співвідношення юридичної діяльності і права. 3. Перелічити елементи (аспекти) професіограми юридичної спе­ціальності. 4. Розкрити зміст конфліктності як особливості професії юриста. 5. Перелічити основні деонтологічні вимоги, які стали міжнародни­ми стандартами. 6. Навести приклад координаційних взаємин між суб'єктами юри­дичної практики. 7. Навести приклад субординаціі суб'єктів юридичної практики.   Практичні завдання: 1. Проаналізуйте законодавство періоду незалежної України та спробуйте знайти нормативно-правові акти, присвячені регулюванню тим чи іншим аспектам юридичної професії. 2. Сформулюйте чотири основні риси розвитку юридичної діяльності на сучасному етапі. 3. Проаналізуйте Розділ 1 Конституції України «Загальні положення» та визначте ті конституційні принципи, які можуть бути покладені в основу регулювання сфери здійснення професійної діяльності юристів. 4. Спробуйте обґрунтувати власну позицію щодо потреб подальшої диференціації (спеціалізації) та інтенсифікації галузі правових робіт. Поясніть - яке відношення до цих процесів мають євроінтеграційні тенденції. 5. Навести приклади комплексу особистісних властивостей і рис, які можуть бути закріплені у моделі загального статусу юриста як профе­сіонала. 6. Сформулювати свої уявлення щодо особистісних властивостей, необхідних для здійснення професійної юридичної діяльності в сфері державної влади і управління, з урахуванням специфіки даної діяль­ності. 7. Зустріч із практикуючим працівником. 8. За результатами ознайомлення з навчальним матеріалом сформулюйте причини, за яких до представників судової влади висувається вимога отримання вищої юридичної освіти. 9. Ознайомтесь з загальними положеннями Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та підготуйте відповіді на наступні запитання: а) які нотаріальні дії виконуються виключно з використанням спеціальних бланків?; б) які правові наслідки тягне за собою виконання нотаріальної дії не на спеціальному бланку?; в) Які інші обов’язки покладаються на нотаріусів України відповідно до розділу 1 зазначеної інструкції? 10. Під час прийняття присяги адвокати України урочисто клянуться дотримуватися у своїй діяльності міжнародних актів про права і свободи людини. Назвіть – які саме права людини захищають адвокати та у яких актах можна дізнатися про їх зміст?     Методичні вказівки Для більш ефективного вивчення теми необхідно звернути особливу увагу на такі опорні категорії: — юридична діяльність – це соціальна активність у правовій сфері, що здійснюється компетентними суб'єктами, які мають спеціальну (юри­дичну) підготовку, для отримання правового результату, задоволення законних потреб та інтересів соціальних суб'єктів відповідно до вимог права; — юридична спеціальність – це різновид професійно-трудової діяльності в рамках єдиної професії юриста по конкретних сферах засто­сування права, що вимагає певних правових знань, навичок і умінь; — професіограма юридичної спеціальності – це деонтологічна ха­рактеристика професійної діяльності юристів у конкретній сфері право­вої активності, із визначенням їх основних функцій і вказівкою щодо стійких особистісних якостей, необхідних для ефективного здійснення цієї діяльності на підставі регламентуючих її нормативно-правових актів. У процесі підготовки до питання про міжнародні стандарти професій­ної юридичної діяльності, насамперед, необхідно ознайомитися з такими міжнародно-правовими документами: Стандарти незалежності юридич­ної професії Міжнародної асоціації юристів (1990 p.), Основні положен­ня про роль адвокатів (прийняті на VIII конгресі ООН з запобігання зло­чинів, 1990 p.), Деонтологічний кодекс (Кодекс правил здійснення адво­катської діяльності адвокатів Європейського співтовариства, 1988 р.), Основні принципи, які стосуються ролі юристів (прийняті на VIII кон­гресі ООН з запобігання злочинності і поводження з правопорушниками, 1990 p.), Основні принципи, які стосуються незалежності судових органів (прийняті на VII конгресі ООН з запобігання злочинності і по­водження з правопорушниками, 1985 p.), Мінімальні стандарти правил ООН, які стосуються здійснення правосуддя відносно неповнолітніх (1985 p.), Кодекс поведінки посадових осіб у підтриманні правопорядку (прийнятий на 34-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, 1979 p.), Основні принципи етики поліцейської служби (затверджені резолюцією № 690 Парламентської Асамблеї Ради Європи, 1979 р.) та ін. При підготовці до практичного заняття для підтвердження своїх вис­новків рекомендується навести приклади з діяльності правоохоронних органів, юридичних служб органів державної влади і управління, вико­ристовуючи для цього публіцистичні матеріали. Базова література: 1. Бергманн В. Роль юриста в обществе // Российская юстиция. – 1999. – №4. – С. 35-38. 2. Горшенев В.М., Бенедик И.В. Юридическая деонтология: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. – 80 с. 3. Гусарев С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р; Дакор, 2000. – 506 с. 4. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста (Введение в специальность): Учеб. пособ. – М.: БЕК, 1997. – 330 с. 5. Иванов В.Н. Профессия – юрист: Справочник для абиту­риентов и студентов учебных заведений юридического профиля. – М.: Ось-89, 1998. – 208 с. 6. Коваль Н.В. Введение в юридическую специальность (деонтологический аспект): Курс лекций. – Донецк: Центр подготовки абитуриентов, 1998. – 192 с. 7. Оборотов Ю. Профессиональная ориентация студентов юристов // Юридический вестник. – 1999. – № 1. – С. 49-50. 8. Скакун О.Ф., Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология. – X.: Основа, 1999. – 304 с. 9. Скакун О.Ф. Юридическая деонтология: Учебник. – X.: Эспада, 2002. – 504 с.  

0,5

  Тема 5. Юридична наука.   1. Історична характеристика і сучасний стан юридичної науки. Поняття, зміст і класифікація юридичних наук. 2. Функції юридичної науки, її соціальна цінність і призначення. 3. Держава і право – основний предмет юриспруденції. Основні сучасні вчення про сутність права. Співвідношення держави і права. Правова держава. 4. Науково-дослідна діяльність в НУ «ОЮА».   Експрес-опитування студентів: 1. Перелічити елементи системи наукових юридичних знань. 2. Співвідношення права і закону. 3. Назвати основні принципи правової держави. 4. Співвідношення теорії і практики правової держави. 5. Категоріальний апарат правознавства. 6. Навести приклади найбільш відомих наукових шкіл, які склалися в НУ «ОЮА». 7. Назвати основні методологічні підходи, які існують у сучасній юриспруденції.   Практичні завдання: 1. Намалюйте схему, яка б дозволила сформувати уявлення про загальну диференціацію наукового знання (наука у широкому розумінні) з виокремленням системи наукових правових знань та визначенням предметів основних юридичних наук.   Методичні вказівки Опорні категорії для вивчення теми: — юридична наука – це система спеціалізованих наукових знань, виражених у логічно взаємозалежних, формалізованих поняттях, катего­ріях, наукових конструкціях, концептуально оформлених теоріях про походження та об'єктивні закономірності розвитку держави і права, їх сутність, соціальну значущість, місце і роль в суспільному житті; — юриспруденція – цей термін вживається в двох аспектах: як су­купність юридичних наук і як комплексне поняття, яке охоплює юридич­ну практику, юридичну освіту і юридичну науку (теоретична і практична юриспруденція): — правові категорії – це фундаментальні наукові поняття теорії правознавства, які виражають найбільш загальні властивості і відносини явнщ правової дійсності в їх взаємозв'язках, змінах і розвитку. Важливе значення для сприйняття і засвоєння юридичних знань має правильне і глибоке розуміння категоріального апарату юридичної на­уки. Ознайомлення з основними поняттями юридичної теорії і практики є головною метою занять по даній темі. При цьому особливу увагу варто приділити розкриттю сутності права, його соціальній й особистісній цінності, загальній характеристиці правової системи України, а також питанням про державу і її функціональне становище в конституційному ладі України. Розглядаючи основні сучасні вчення про сутність права (див.: шосте питання плану семінарського заняття), насамперед, варто зупинитися на характеристиці таких теорій, як природно-правова, істо­рична, психологічна, соціологічна і марксистська та ін. З огляду на обсяг навчального матеріалу, який необхідно вивчити по даній темі, при безпосередній підготовці до семінарського заняття реко­мендується скласти розгорнутий план на кожне питання.   Базова література: 1. Алексеев С.С. Философия права: История и современность. Проблемы. Тенденции. Перспективы. – М.: Норма, 1999. – 336 с. 2. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712 с. 3. Горшенев В.М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология: Учеб. пособ. – К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1988. – 80 с. 4. Гусаров С.Д., Карпов О.М. Юридична деонтологія: навч. посіб. – К., 1998. – 156 с. 5. Гусарев С.Д., Тихомиров О.Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р; Дакор., 2000. – 506 с. 6. Скакун О.Ф., Овчаренко И.Н. Юридическая деонтология. – X.: Основа, 1999. – 304 с. 7. Усенко Б. Академічна юридична наука в контексті розвитку української культури // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Право та культура: теория і практика”. – К.: Леся, 1997. – С. 31-33.  

0,5

  Тема 6. Юридична практика   1. Юридична практика: зміст, поняття, соціальне призначення. Видова характеристика юридичної практики. Становлення і розвиток приватної юридичної практики в Україні. 2. Юридична справа, юридичний процес, юридичне провадження. Процесуальна форма як характеристика структури правової форми юридичної діяльності. 3. Документаційне забезпечення юридичної практики. Мова і стиль службових документів. 4. Основні тенденції удосконалення юридичної практики в умовах формування правової держави і громадянського суспільства.   Експрес-опитування студентів: 1. Перелічити види юридичної практики. 2. Дати поняття юридичного процесу і процедури. 3. Назвати основні вимоги стосовно документів, які складаються юристами. 4. Назвати характерні риси приватної юридичної практики. 5. Визначити правотворчість і правозастосування як правові форми юридичної діяльності. 6. Поняття і значення інформації в юридичній практиці.   Практичні завдання: 1. Навести приклади юридично значимої діяльності студента, зв'яз­ку теорії та практики навчального процесу в НУ «ОЮА». 2. Зустріч з юристами-практиками. 3. Підготуйте таблицю, у якій вказується вид юридичної практики (слідча, прокурорська, нотаріальна...) та відповідна сфера соціального життя, у якій має місце використання даного виду. Наприклад:

Вид юридичної практики	Сфера використання
політична	економічна	...	міжнародних відносин
Судова	+	+	?	+
Адвокатська	+	+	?	+

На підставі проведених узагальнень та порівнянь зробіть висновок стосовно тих сфер соціального життя, де юридична діяльність не використовується або використовується вкрай рідко. При цьому спробуйте у якості аргументу використати свої знання про регулятивні можливості окремих видів соціальних норм.

---

Дата добавления: 2015-11-14