Читайте также:
|
|
В) Я вважаю,що шлях до правильного бачення і розуміння дійсності це коли людина може вільно рухатись, дивитися ‘‘на світло’’, бо їй не заважають вже жодні кайдани, і згідно побаченого вже роздумувати, роботи різноманітті висновки про побачене.
Г) Після довгого ув’язнення, коли людина майже не могла рухатись, дивитися на світло, з самого початку їй би довелось дуже важко через пристосування до нових, кращих умов, через відкриття нових можливостей, адже в підземеллі з часом привикається до всього, що там відбувалося і це вже вважалось нормою,таким як має бути, тобто відмінним від того, що люди мають на свободі.
Варіант 20
1. В теорії пізнання Ф.Бекон дотримувався концепції подвійної істини. Так
2. У середньовічному суспільстві філософія та теологія були тотожні. Ні
3. Основною функцією філософії є світоглядна функція. Так
4. Вихідною засадою світу у філософії Гегеля постає Абсолютна ідея. Так
5. Одним із принципів даосизму є принцип недіяння. Так
6. Як називається вчення, що вважає джерелом і критерієм знання розум: б) раціоналізм;
7. До напряму, який утверджував у XIX ст. в Європі некласичну філософію слід віднести в)позитивізм.
8. Найпершими об'єктами дослідження у період високої класики античної філософії були: а) людина, а через неї і всі сфери суспільного життя;
9. Поняття екзистенції у сучасній філософії позначає: а)найсуттєвіші особливості буття людини;
10. Кому належить теза «Я мислю, отже я існую»: в) Р.Декарт.
ТЕСТИ В. 1. Сутність ірраціоналізму як філософської позиції окреслюється так: А) він позначає течію у філософії, яка обмежує або відкидає можливості розуму в процесі пізнання і робить основою світорозуміння дещо не доступне розумові, утвер- і джуючи нелогічний характер самого буття, оскільки природа та причини якого перебувають за межами пізнавальних можли- 1 востей людського розуму.
2. До вихідних ознак філософського світогляду слід віднести те, що він:? В) форма світогляду, що ділить світ на надприродний та земний, претендує на роль життєвого наставництва, включає в себе соціальні інститути і певний спосіб життя; відповідно, щоби філософувати, треба включатись в діяльність певних громадських об'єднань.
Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:
«...Людське існування передує людській сутності. Людина - це
А) Проект у філософії екзистенціалізму з точки зору Сартра постає як спосіб реалізації людиною своєї свободи: постійне і неминуче здійснення вибору, що, врешті, постає не лише вибором дій, а вибором життєвої долі.Та це не означає, що людина є проект, просто людина стане такою, яким є її проект буття…
Б) Якщо існування передує сутності, то посиланням на вічну людську природу не можна виправдовуватися. Отже, немає детермінізму, людина вільна, людина - це свобода. За неіснування Бога ми не маємо перед собою жодних моральних цінностей або вказівок. Ми самотні. Людина приречена бути вільною - приречена тому, що не сама себе створила, і все-таки вільна, тому, що, один раз бувши кинута у світ, відповідає за все, що робить. Екзистенціаліст не вірить у всесильність пристрасті. Людина відповідальна за свої пристрасті. Людина не може отримати допомогу на Землі у вигляді якогось знаку, даного їй як орієнтир. Людина розшифровує всі знаки, як їй заманеться. Отже, не маючи жодної підтримки ззовні, людина мусить щоразу наново винаходити людину. "
В) Для екзистенціаліста людина тому не піддається визначенню, що першопочатково нічим не є. Людиною вона стає лише згодом, причому такою людиною, якою вона зробить себе сама. Таким чином, немає жодної природи людини, як немає і бога, який її задумав би. Людина просто існує, і вона не тільки така, якою себе уявляє, але така, якою вона хоче стати. І оскільки вона уявляє себе вже після того, як починає існувати, і після цього поривання до існування, то вона є лише те, що сама із себе робить. Отже коли людина щойно появляється на світ вона ще ніхто, бо не знає для чого вона тут, яка її ціль і місія існування. Та згодом коли в неї появляється досвід, практика, бажання і потреби, вона вибирає для себе проект за яким буде жити. І згідно до нього думає, робить і отримує суть, сенс свого життя.
Г) В своєму уривку Сартр зазначає, що людина не тільки за свою індивідуальність, але й за всіх людей. Я погоджуюсь з думкою філософа, адже своїми діями, вчинками людина не може нашкодити або допомогти лише собі одній, адже її завжди оточує хтось, на кого так чи інакше вплине наше те чи інше рішення. Людина повинна відповідати за свої діяння не лише перед собою, але і перед іншими. Вона повинна розуміти, що відповідальна своїх оточуючих, за політичні, соціальні та інші події завдяки своїм свобідним діям, свобідному оцінюванню і свобідному вибору. Сартр цілковито правий, коли розглядає відповідальність як одну з основних етичних категорій, але підкреслюючи важливість цього поняття, він обходить мовчанням його соціальну значущість. В дійсності ж відповідальність не може обмежуватись тільки сферою особистої свободи людини, її індивідуальної свідомості, її вибору. Людина відчуває свою відповідальність не тільки тому, що вона свобідна і є єдиною причиною, єдиною мірою оцінки того чи іншого вчинку, дії, події. Але і тому, що відповідальність є відчуття повинності виконати свідомо взятий на себе обов’язок, за який я відповідаю не тільки перед собою, своєю честю, але і перед іншими людьми, своїм народом, своєю батьківщиною, нарешті перед людством в цілому.
ВАРІАНТ 21
1. Історичними типами світогляду є філософський, релігійний та науковий. Ні
2. Теза «Вірю, тому що абсурдно» належить латинському апологеїу Тертуліану. Так
3. Платон ввів у філософію поняття «Логосу» як закону Всесвіту. Ні
4. Чотири види помилкових суджень, від яких треба звільнишся в процесі пізнання - це «примари» розуму, виділені Й.Фіхте Ні
5. Ф.Ніцше протиставляє стихійну силу життя культурним нормам і цінностям. Так
6. Джерелом виникнення філософії є: б)подив;
7. Екзистенціалісти вважали, що: б) існування людини передує її сутності;
8. Філософом давнього Сходу, який розробляв концепцію благородної людини, був: б)Конфуцій;
9. Згідно твердженням шкіл елліністичної філософії людина має прагнути: в) досягнення внутрішньої свободи та незалежності від світу.
10. Позиція Дж.Локка у поглядах на основи пізнання є: б)сенсуалізм; \
ТЕСТИ В 1. До основоположних ідей античного стоїцизму слід віднести: А) над життям панує рок і фатум, а божественним провидінням нам усім окреслена участь; слід коритися долі, яка веде покірного, а непокірного - штовхає; якщо позбутися афектів, тоді настає стан апатії - безпристрасності Духа.
2. Поняття несвідомого у концепції З.Фройда означає: Б) безособову анонімну силу, найпотужніший та вирішальний чинник людської психіки, зміст якого формувався мільярди років і в структуру якого входять два найпотужніші інстинкти життя: сексуальний та інстинкт смерті та руйнування, які суперечать культурі.
Г) Завдання з опрацювання філософських текстів: «...Світло відкрилося тому, хто вперше довів теорему про
А) В даному уривку вищенаведеними тезами висвітлена ідея так званого «коперниканського перевороту» у філософії. До І.Канта вважали, що пізнання є результатом дії на людину зовнішніх чинників. При цьому людина сприймає (тобто перебуває пасивною), а світ діє на неї. Кант «перевернув» це співвідношення: він проголосив, що пізнання і знання постають результатом людської (насамперед — розумової) активності.
Б) Людина пізнає лише тією мірою, якою сама випробовує природу, ставить їй запитання, вибудовує розумові гіпотези та конструкції: "Природознавці зрозуміли, що розум бачить лише те, що сам створює за власним планом, що він із принципами своїх суджень повинен йти попереду... і змушувати природу відповідати на його запитання. Розум повинен підходити до природи, з одного боку, зі своїми принципами,з іншого — з експериментами, щоб черпати із природи знання, але не як школяр, якому вчитель підказує усе, а як суддя, що змушує свідка відповідати на запропоновані запитання ".
В) Аналогія з наслідками відкриття М.Коперника тут досить очевидна: Коперник ніби зрушив Землю (яку до того розглядали нерухомим центром Всесвіту), а Кант зрушив людину, поклавши край її пасивності. По-перше, Кант дав більш виправдану картину пізнання: пізнання не є дублюванням реальності, не є перенесенням речей у людський інтелект, а є діяльністю створення інтелектуальних засобів людської взаємодії зі світом. По-друге, людський розум може визнати надійним лише таке знання, яке він сам вибудував на зрозумілих йому принципових засадах і обґрунтував з необхідністю.По-третє, у концепції І.Канта людина постає творчою і діяльною; при тому чим вона активніша, тим розгалуженішими будуть її зв 'язки з дійсністю і, відповідно, — ширшими знання. "Коперниканський переворот" І.Канта був першим варіантом обґрунтування у німецькій класиці принципу активності.
Г) І. Кант вважав, що найпершими джерелами знання постають чуття, через які реальність нам надається та які постачають матеріал для знання і пізнання, та розсудок, за допомогою якого відбувається мислення. Розсудок мислить, а це, за І. Кантом, значить, що він продукує форми інтелектуальної діяльності та вміє ними оперувати. Чуття, за Кантом, дають нам матеріал, сам по собі неоформлений і невпорядкований, але не в тому сенсі, що чуття не дають нічого визначеного, а в тому, що самого факту бачення, відчуття, дотику, запаху недостатньо задля того, щоб через це вже отримати знання. Отже, у відношенні до знання матеріал чуття має майже нульовий зміст. Розсудок, володіючи формами думки, упорядковує та оформлює матеріал чуття накладанням на нього своїх форм. Названі форми - категорії, за Кантом, притаманні розсудкові за самою його природою і тому постають як "апріорні" — переддосвідні, позадосвідні, тобто розсудок їх в собі віднаходить. Тому вони і здатні оформлювати чуттєві дані й бути відкритими та зрозумілими розсудкові. Унаслідок того вони продукують знання необхідні (для дій та споглядання розсудку), а не випадкові.
Варіант 22
1.Середньовічна містика визнавала Бога, а схоластика піддавала Його існування сумніву.Ні
2. Філософські ідеї пізньої античності були скеровані на осмислення космосу і пошуки його начал. Ні
3. А. Шопенгауер вважав, що людину слід вивчати всебічно засобами наукового пізнання. Ні
4. Філософія виникає на основі утвердження синкретичного мислення. Так
5. Ф. Шеллінг доводив у своїх працях принципи і постулати емпіризму.
Так
6. Європейські гуманісти наполягали на тому, що: б) філософія має захищати значущість земного життя людини і її вчинків;
7. Дхарма в давноіндійській філософії - це: б) закон вічного коловороту буття;
8. До провідних напрямів сучасної некласичної філософії належать: а)екзистенціалізм, неотомізм, філософія життя;
9. Світоглядні переконання у більшості випадків люди отримують:
в)у процесі виховання і засвоєння культурних традицій.
10. Г. Регель як видатний представник німецької класичної філософії, обґрунтував у своїх працях принцип:а) неприпущення суперечностей;
ТЕСТИ В. 1. Антропологія, екзистенціалізм та персоналізм, як течії сучасної некласичної філософії, відрізняються тим, що: В) філософська антропологія розглядає людину всебічно, екзистенціалізм - через внутрішнє переживання нею свого життя, а персоналізм вбачає в людині найсуттєвішим її здатність поставати особистістю; всі названі напрями осмислення людини загалом не відкидають релігійного світобачення.
2. Суть методу верифікації у філософії неопозитивізму полягає в наступному: В) виділення провідних положень певної теорії, зведення їх до простих неподільних суджень та співставлення цих суджень з фактами, і вкінці обгрунтування отриманих результатів. Тобто, перевірка науки шляхом співставлення із фактами.
Г) Завдання з опрацювання філософських текстів: «Всі люди хочуть жити щасливо, але вони смутно уявляють собі, в А) у свій заклик «Живи згідно з природою» речей автор вкладає те, що природа створює речі саме такими, які людина мала б використовувати. Проте від людини вже залежить чи користуватися цими «речами» за природним призначенням, чи змінити це призначення на свій лад. Кожен повинен вникати в те, що він робить, а не піддаватися думці більшості. Людина має опиратися на закони природи, брати з неї приклад, а не ухилятися від неї, ось тоді життя людини буде справді щасливим. Я вважаю, що тут не мається на увазі служіння науці, адже наука намагається вдосконалювати речі, а це є протилежним до даного заклику.
Б) у цій філософії говориться, що благородна людина буде ставити собі за мету такі цілі, які, можливо, вона зараз не може досягти, але хтось може їх досягти, а, отже, це можливо для людини; така людина не буде звертати увагу на матеріальні речі, принаймні не буде ставити ці речі на перше місце, їй важливіше все духовне. Відмінність між розрахунком на власні сили та розрахунком на сили людської природи і полягає в тому, що людина бачить, що вона не може досягнути певної мети власними силами, але одночасно вона усвідомлює те, що загалом людина може це зробити, досягнути цю мету (сила людської природи).
В) такий ідеал життя може бути досяжним для будь-якої людини повною мірою, головне потрібно дійсно цього хотіти. У даних листах образ мудреця, філософа постає мужнім та благородним, адже тільки людина з такими рисами може побачивши смерть і призвістці про неї зберігати спокійний вираз обличчя, переносити важкі випробування, дивитися на свої землі як на загальне, зневажати багатство тощо.
Г) Автор даного тексту окреслює такі головні причини помилок людей: люди велику роль приділяють матеріальному багатству, а значно меншу – духовному; зрозумівши, що певних цілей вони не можуть досягти, люди просто опускають руки і не намагаються все-таки їх досягти.
Варіант 23
1. За своїм змістом світогляд тотожний природознавству.Ні
2. Некласична філософія характеризується механістичним світобаченням.Ні
3. Л.Фейєрбах вважав, що релігію божественного об'явлення треба замінити релігією всезагальної людської любові. Так
4. Головною заслугою шкіл пізньої античної філософії. слід вважати відкриття автономії людського розуму щодо обставин життя. Так
5. Т. Аквінський вважається першим середньовічним філософом. Ні
6. О. Конт був засновником: В)озитивізму.
7. Сократ основну увагу приділяв у своїй філософії: б) людині та внутрішнім чинникам її дій;
8. Сенсуалізм в теорії пізнання виходить з принципу: в) немає нічого в інтелекті, чого не було б у відчуттях.
9. Засновником філософії Нового часу вважається: б) Ф. Бекон;
10. Зміст світогляду визначають: б) знання, принципи, переконання, що є життєвими орієнтирами людини;
ТЕСТИ В. 1. Основними принципами філософії постмодернізму можна вважати такі: В) висунення діалогічної та полідіалогічноі* культури, проголошення абсолютної цінності комунікації і плюралізму; значимість локального на противагу тотальному, авторитетному; всеосяжна іронія щодо культурної спадщини минулого; антилогіцизм (протест проти логічних унормувань думки); відкидання будь-яких норм у веденні діалогу з явищами культури, людини, її життя.
2. Антропологічний принцип Л. Фейербаха наголошує на тому, що: А
Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:
«. Хай людина віддається спогляданню природи у всій її неосяжній
А) автор говорить, що людина у порівнянні зі світом - це небуття у порівнянні з нескінченністю, все суще у порівнянні з небуттям, середнє між всім і нічим. Хоча людина значно менша і слабша, ніж всесвіт, проте вона має вагому перевагу над Всесвітом – вона вміє мислити. Нехай Всесвіт знищить людину, вона все одно перевищує його, тому що усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за Всесвіт, а він нічого не усвідомлює.
Б) реальне становище людини породжує сум та невизначеність людини, тому що наше становище є бідним, людина є крихкою і помирає. Кожен якщо задумається над тим, що рано чи пізно він помре, то в нього виникне питання: «А навіщо ж тоді жити, якщо смерть по-любому настане?», а однозначної переконливої відповіді на це питання немає. Ось саме це і породжує сум та невизначеність людини.
В) можливою основою гідності людини є здібність мислити. Людина може достойно побудувати своє життя тільки тоді, коли вона буде замислюватися над своїми діями, намагатися зрозуміти до чого приведе її та чи інша дія, той чи інший вчинок чи вибір.
Г) Я вважаю, що високоморальна людина ніколи не буде думати про так звані «низькі» речі. Тільки тоді, коли людина буде мислити гідно, тобто про те, що буде її розвивати як особистість, її можна вважати високоморальною.
Варіант 24
1. Філософія є самоусвідомленою думкою, тобто думкою про думку, способом самоузасаднення людського мислення. Так
2. Міфологічний світогляд передбачає розчинення людини в природі. Так
3. В «категоричному імперативі» І. Кант сформулював всезагальний закон людської моральної поведінки. Так
4. Платон був учнем Аристотеля, але піддав критиці його теорію ідей. Ні
5. Позитивом вважав, що філософія повинна стати наукою і вивчати логіку і мову конкретних наук. Так
6. Школи філософії XX ст. класифікують так: а) сцієнтистські, антропологічні, культурологічні та релігійні напрями;
7. Вчення Г. Лейбніца про світобудову отримало назву: б) монадологія;
8. Етика А. Шопенгауера носить переважно: б) песимістичний характер;
9. До характерних рис філософії слід віднести: А
10. Обернення німецької класичної філософії до людини та природи було здійснено А
ТЕСТИ В. 1, До вихідних ідей неотомізму як одного з найвпливовіших напрямів релігійної філософії XX ст. можна віднести наступні: Б
2. Зміст поняття «Дао» у давньосхідній філософії можна окреслити так: А) першоначало, першоджерело і завершення всього існуючого, загальний закон світобудови, шлях доброчинства, щось неосяжне, не персоніфіковане, пізнати яке неможливо інакше, як тільки через наслідки. Всі І речі, а також людина і світ є І породженням Дао.
Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:
«Абсолютно тотожне... ніколи не може бути об'єктом знання, але
А) основною відмінністю між трансцендентальною і натурфілософією є суперечка між первинністю суб’єкта і об’єкта. Натурфілософія подає в якості первинного об’єктивне і виводить з нього суб’єктивне. Трансцендентальна філософія діє навпаки:первинним і абсолютним тут виступає суб’єкт з якого і виводиться об’єкт. Таким чином вони розділили між собою два можливих напрямки філософії
Б) Перш за все це умова особистісного: тільки наше життя, наші почуття та переживання вартують більшого ніж наш розум і знання. Принципи racio не передадуть внутрішній світ, його постійні зміни, його таємничість. По – друге: це пізнання істини з часткових знань, задля повноти досліджень абсолюту. А якщо наші досягнення успішні, то стає зрозумілою суперечність системи Об’єкт – Суб’єкт і усі її принципи стають тотожними. Також це ідеї гармоніїї, не тільки окремого індивіда, а суспільства вцілому………..
В) Основним завданням філософії за Шеллінгом є пояснення у поєднанні об’єктивного і суб’єктивного. Це пояснення являється найвищим і найважливішим не лише для філософії, а й для кожного знання…………
Г)
Варіант 26
1. Некласична філософія найпершу увагу приділяє проблемам пошуку методу пізнання. Ні
2. М. Гайдеггер та А. Камю були найвидатнішими представниками релігійної філософії XX ст. Так
3. Представники німецької класичної філософії прагнули створювати завершені системи філософського знання. Так
4. Для східної філософії характерним є органічне взаємопроникнення старого і нового, поступовість у розвитку.Так
5. Найвідомішим представником християнської середньовічної патристики був Т. Аквінський.Ні
6. «Життя - це страждання» - це вихідна теза: в) буддизму.
7. Особливістю філософії Нового часу постає те, що вона: а) охоплює та включає у свій зміст всі науки;
8. На думку Т. Гоббса, найважливішим здобутком людства є: б) наука;
9. «Філософія життя» - це філософський напрям, зосереджений на: в)осмисленні ролі переживань у внутрішньому житті людини.
10.«Еманація» в неоплатонізмі означає: б) безперервне виливання божественного Єдиного;
ТЕСТИ В. 1. До характерник особливостей філософії Просвітництва треба віднести наступні: -
А) розроблення суспільно- політичних теорій, зорієнтованих на розбудову раціонально організованого суспільства; наголос на провідній ролі розуму у людських справах, пропаганда знань та освіти; відведення визначальної ролі у житті людини і суспільства вихованню, навчанню і освіті.
2. Поняття «сублімація» в концепції 3. Фройда означає наступне:
А) процес заглушення асоціальних форм
сексуальних бажань і виштовхування їх енергії в сферу підсвідомості, що провокує неврози, психози та інші відхилення у психічній діяльності людини.
Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:
«Два шляхи існують та можуть існувати для відшукування та
А) У цьому фрагменті автор виділяє два основні шляхи пізнання. Перший шлях прямує від почуттів та дрібниць до найзагальніших аксіом, а другий – виводить аксіоми з почуттів та дрібниць, аж поки не виведе найзагальніші. Як в першому, так і в другому випадку обидва ці шляхи виходять з почуттів та дрібниць. Відмінність полягає в тому, що при першому шлясі ми зразу получаємо те загальне, якого хотіли, проте від нього немає ніякої користі, адже ми ледве торкаємось якихось фактів, досвіду, добре не вивчивши і не осмисливши їх.
А в другому випадку пізнання йде поступово, випливаючи одне з одного. Тут докладно вивчається весь шлях, ми поступово, усвідомлено піднімаємось до того, що дійсно відповідає природі
Б) На думку автора найнадійнішим для пізнання є метод індукції. Дедукція або силогізми для пізнання є зовсім непідходящими, адже якщо ті поняття, які доводить дедукція є спутаними і невідповідними до реальних речей, то немає нічого надійного в тому, що збудовано на них.
В) індукція – це процес переходу від конкретного до загального. Автор вважає, що для розбудови аксіом має бути створена дещо інші індукція, ніж та, якою користувались донині. Вона має застосовуватись не тільки до розкриття засад, а й до всіх аксіом. Вона повинна розділяти природу на складові за допомогою розмежувань та виключень, і аж потім, після відхилення достатньої кількості негативних суджень прийняти єдине, позитивне
Г) Для правильного пізнання, щоб успішно здійснювати індукцію або доведення, людина тепер має прикладати набагато більше сили, витратити більше праці ніж було зроблено донині. Також потрібно застосовувати все більше нового, навіть такого, що досі не приходило в голову жодній людині.
Дата добавления: 2015-11-14; просмотров: 52 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
В) у всіх функціях нашого тіла, яке не керується пізнанням | | | Користуватися такою індукцією слід не тільки для відкриття аксіом, а й для визначення цілих понять. |