Методика вибору пріоритетів в процесі здійснення державної підтримки логістичних систем підприємств

В Україні взято курс на формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, що обумовлює посилення державного регулювання всіх сфер життя суспільства і насамперед його економічної складової. Соціальна держава повинна за допомогою запропонованої маркетингової системи здійснити вибір суспільних пріоритетів, цілеспрямовано стимулювати певні сфери і напрямки діяльності. Маркетинговий підхід, сутність якого полягає в орієнтації на споживача, дозволить задовольнити потреби споживачів державних послуг і попит покупців товарів.

Для того, щоб система макромаркетингу працювала ефективно і могла вносити певний внесок у вирішення найскладніших завдань розвитку економічної системи в цілому, органи виконавчої влади повинні виявляти маркетингові можливості території (пріоритети). Це було важливо в усі часи, проте нині, коли в Україні виникла тенденція регіоналізації економіки країни, ця проблема набуває надзвичайної гостроти. Центральні та регіональні органи влади, органи місцевого самоврядування повинні шукати шляхи переходу до тактики соціально-економічних проривів у тих сферах, де вони можуть дати відносно швидкий ефект у поповненні відповідних бюджетів.

Існуючі класичні моделі стратегічного аналізу і планування розвитку, — модель BCG, модель GE/McKinsey, модель Shell/DPM, модель ADL/LC, модель Hofer-Schendel, — широко використовуються за кордоном маркетологами на мікроекономічному рівні (табл.4.11).

Таблиця 4.11

Порівняльні характеристики моделей стратегічного аналізу і планування

розвитку СБО у мікроекономічних системах1

Назва моделі	Розмір матриці	Показники
по осі X	по осі Y
BCG — порів-няння темпів зростання і част-ки ринку (дво-факторна)	2 2	Темп зростання обсягів прода-жу	Відносна частка ринку
GE/McKinsey —порівняння при-вабливості рин-ку і конкуренто-здатності (бага-тофакторна)	3 3	Сильні сторони компанії: від-носна частка ринку і темп її зростання; дистриб’юторська мережа та її ефективність; кваліфікація персоналу; відда-ність споживачів продукції компанії; технологічні та мар-кетингові переваги; патенти, ноу-хау; гнучкість	Ринкова привабливість біз-несу: місткість ринку; дифе-ренціація продукції; особли-вості конкуренції; норма при-бутку в галузі; престижність бізнесу; відданість споживачів торговій марці
Shell/DPM —порівняння га-лузевої приваб-ливості і конку-рентоспромож-ності (багато-факторна)	3 3	Конкурентоспроможність ком-панії: відносна частка ринку; дистриб’юторська мережа та її ефективність; технологічні на-вички; ширина і глибина то-варної лінії; обладнання і міс-церозташування; ефектив-ність виробництва; крива дос-віду; виробничі запаси; якість продукції; науково-дослід-ницький потенціал; ефект мас-штабу виробництва; післяпро-дажний сервіс	Привабливістьбізнесу: темпи зростання; норма прибутку; ціна; відданість споживачів торговій марці; значимість конкурентного упередження; відносна стабільність норми прибутку; технологічні бар’є-ри для входження в галузь; значення договірної дис-ципліни; вплив постачальни-ків; вплив держави; вико-ристання потужностей; наяв-ність субститутів; імідж
ADL/LC —аналіз життєво-го циклу галузі (багатофактор-на)	4 5	Сильні сторони бізнесу: конкурентоздатність бізнесу; патенти; гарантійне обслуго-вування; вертикальна інтегр-ація; відношення менедж-менту до ризику	Характеристики стадій життє-вого циклу: стадія життєвого циклу; темпи зростання міст-кості ринку; ступінь конку-ренції; відданість споживачів торговій марці; стабільність частки на ринку; перешкоди при входженні в ринок не-технологічного плану; ширина товарних ліній; розвиток тех-нологій; конкурентоспромож-ність
Продовження табл.4.11
Hofer-Schendel— аналіз еволю-ції ринку (бага-тофакторна)	4 3	Сильні сторони бізнесу: від-носна частка ринку; зростання частки ринку; охоплення роз-подільчою мережею; ефектив-ність мережі розподілу; різ-номаніття асортименту виро-бів; виробничі потужності і їх розташування; ефективність виробництва; крива досвіду; сировина для промисловості; кількість продукту; наукові дослідження і розробки; рі-вень цін; ефективність реклам-них заходів; вертикальна інте-грація; імідж	Характеристики стадій життє-вого циклу: стадія життєвого циклу; темпи зростання (па-діння) місткості ринку; темпи технологічних змін у вироб-ництві; сегментація ринку; го-ловне функціональне значення

Оскільки всі вказані моделі стратегічного аналізу і планування розвитку базуються на концепції життєвого циклу товару, яка доцільна на мікрорівні, то для вибору пріоритетів на макро- і мезорівнях вони не можуть бути використані. Це виключно інструменти фірмового маркетингу. Вибір пріоритетів для селективної підтримки в макромаркетингу повинен мати іншу схему аналізу.

Leersnyder J.-M., Ourset R., Van Blockstal A. запропонували графічну модель для визначення конкурентоспроможності підприємств. У класичному варіанті цієї моделі використовують вісім векторів: концепція товару чи послуги, якість, ціна, фінанси, торгівля, комунікаційна політика підприємства, передпродажна підготовка, післяпродажна підготовка [2]. Деякі фахівці пропонують інші групи показників [212].

Така модель може бути використана і для визначення пріоритетів макромаркетингу — соціально значимих напрямків діяльності, для яких у першу чергу слід створювати сприятливі зовнішні умови розвитку. Це повинна бути багатофакторна (багатовекторна) модель визначення різних груп територіально і технологічно взаємопов’язаних та взаємодоповнюючих підприємств, яким доцільно надавати державну підтримку. При побудові графічної багатовекторної моделі на радіусах-векторах відображаються певні значення показників, що характеризують стан кожного оцінюваного кластера територіальної економічної системи (країна, регіон, місто). Сполучивши між собою кінці відрізків, отримаємо «багатокутник конкурентоспроможності». В процесі адаптації вказаної моделі для вирішення нового завдання першочерговим є вибір показників, які дозволять визначити такі пріоритети.

Можна запропонувати перелік показників оцінки пріоритетності кластерів, які відповідають радіус-векторам графічної багатовекторної моделі.

1) загальний обсяг виробництва;

2) рівень продуктивності праці;

3) наявність матеріально-технічної бази;

4) рентабельність (збитковість) продукції;

5) питома вага прибуткових підприємств;

6) обіговість грошових коштів;

7) кількість зайнятих;

8) внесок у ВВП (ВДВ);

9) частка експорту в обсязі продажу території;

10) наявність підготовлених кадрів;

11) введення в дію основних фондів;

12) індекс виробництва.

Оцінка потенційних можливостей кожного кластера здійснюється в залежності від відповідної площі багатокутника. Чим більшою є ця площа, тим вищий рейтинг конкурентоспроможності кластера. Таким чином, площа такого багатокутника стає своєрідним критерієм конкурентоспроможності кластера. При цьому під критерієм розуміється спосіб оцінки обгрунтованості вибору пріоритетних напрямків діяльності в територіальній економічній системі.

Побудова графічної багатовекторної моделі здійснюється за таким алгоритмом:

1.Кути між радіус-векторами встановлюються однаковими і визначаються за формулою:

α = ,

де α — кути між радіус-векторами;

m — кількість радіус-векторів, що використовуються в моделі.

2.Визначення довжини i -го радіус-вектора для показників, темп росту яких є бажаним і відображає підвищення рівня конкурентоспроможності кластера, здійснюється за формулами:

де — нормована довжина i -го радіус-вектора, ;

— фактичне значення показника і -го радіус-вектора1;

— максимальне значення показника і -го радіус-вектора.

,

де — максимальна нормована довжина i -го радіус-вектора прирівнюється до одиниці при максимальному значенні відповідного показника.

3.Визначення довжини i -го радіус-вектора для показників, темп росту яких не є бажаним і відображає зниження рівня конкурентоспроможності кластера, здійснюється за формулами:

де — мінімальне значення показника і -го радіус-вектора.

,

де — максимальна нормована довжина i -го радіус-вектора прирівнюється до одиниці при мінімальному значенні відповідного показника.

4.Площа «багатокутника конкурентоспроможності» може бути визначена за формулою:

×sіn α×(Х ×Х +Х ×Х +Х ×Х +…+Х ×Х ),

де — площа багатокутника конкурентоспроможності j кластера,

n — кількість кластерів в структурі господарського комплексу території.

Таким чином, площа багатокутника конкурентоспроможності є функцією від довжини радіус-векторів:

f(Х ,Х ,Х ,Х ,…Х ,Х ).

Різниця площ багатокутників конкурентоспроможності кластерів буде відображати їх відносну пріоритетність. Отже, умова конкурентоспроможності, наприклад, кластера 1 над кластером 2 має вигляд:

- >0.

Апробуємо дану методику. Для порівняння оберемо машинобудівний і агропромисловий комплекси Одеської області (табл.4.12).

Таблиця 4.12

Значення радіус-векторів для побудови «багатокутника

конкурентоспроможності» машинобудівного та агропромислового

комплексів Одеської області за станом на 1.01.2004 р.

Назва показника	Машинобудівний комплекс	Агропромисловий комплекс
Факт.	Нормована довжина радіус-вектора	Факт.	Нормована довжина радіус-вектора
Загальний обсяг виробництва, млн. дол.	633,6	0,9	698,7
Рівень продуктивності праці, дол./чол.		0,14
Наявність матеріально-технічної бази, млн. дол.		0,86
Рентабельність (збитковість) продукції, %	1,9		-5,1	0,1
Питома вага прибуткових підприємств, %	50,8		33,4	0,67
Обіговість грошових коштів	3,6	0,71	5,1
Кількість зайнятих, тис. чол.	137,8	0,61	225,5
Внесок у ВДВ, %	13,0	0,8	16,0
Частка експорту в обсязі продажу території	10,18	0,8	12,41
Наявність підготовлених кадрів (експертна оцінка)	-		-
Введення в дію основних фондів, млн. дол.	17,7		11,4	0,64
Індекси виробництва, в % до 2002 року	48,5	0,46	104,7

На основі цієї інформації побудуємо «багатокутник конкурентоспроможності» машинобудівного та агропромислового комплексів Одеської області (рис.4.14).

Рис.4.14. «Багатокутник конкурентоспроможності» машинобудівного та агропромислового комплексів Одеської області за станом на 1.01.2004 р.

Площа багатокутника конкурентоспроможності машинобудівного комплекса дорівнює:

.

Площа багатокутника конкурентоспроможності агропромислового комплекса дорівнює:

.

Різниця площ багатокутників конкурентоспроможності цих кластерів дорівнює:

- .

Отже, агропромисловий комплекс має більшу конкурентоспроможність відносно машинобудівного комплекса. Маючи результати такого аналізу, маркетологи можуть розпочинати розробляти відповідні комплекси маркетингу. Найістотнішим в маркетинговому плануванні є те, що держава нікому не наказує, не нав’язує свою волю. Кожне підприємство залишається автономним суб’єктом господарювання. План маркетингу держави тільки орієнтує підприємців певних секторів економіки у виборі рішення. Маркетинговими заходами держава здатна створити більш сприятливі умови для перспективних галузей національної економіки і тим самим адаптувати її структуру до потреб суспільства.

Україна зробила вибір щодо інтеграції до світового співтовариства та робить певні кроки у напрямку подальшої лібералізації зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, йдеться про вступ країни до Світової організації торгівлі (СОТ). Відкриття ринків, особливо сільськогосподарських та продовольчих, дуже часто поєднується із загрозою втрати державного суверенітету, а протекціонізм розглядається як захід для створення конкурентного вітчизняного виробництва. Запропоновані методологія та методика дозволяють завчасно спрогнозувати можливі сценарії розвитку подій у випадку вступу України до СОТ.

Важливим питанням формування системи макромаркетингу є проблема визначення критерія і показника ефективності її функціонування. В літературі наводиться багато точок зору відносно набору індикаторів конкурентоспроможності країн та регіонів [166].

В США однією із пропозицій є використання таких узагальнених індексів: індекс економічної активності (ріст зайнятості, доходів, рівень бідності, екологічні і соціальні умови); індекс ділової життєздатності (рівень інвестицій, темпи створення і закриття підприємств); індекс потенціалу зростання (середній освітній рівень працездатного населення, кількість наукових досліджень, розвиток інфраструктури); податково-фіскальний індекс (рівень місцевих податків і зборів). В пакеті з ними рекомендується використовувати систему громадянських індексів, що характеризують участь населення території в прийнятті рішень з місцевих питань, ефективність роботи місцевої адміністрації, стан комунікацій та ін. [21].

В Росії Песоцька Є.В. рекомендує вимірювати ефективність макро- і мезомаркетингу за допомогою різних варіацій показника якості життя [160]. Але фахівці ще не виробили загальновизнані методичні підходи до визначення змісту поняття «якість життя»1, і в спеціальній літературі зустрічаються різні трактування. Всі вони можуть бути розділені на дві групи.

Одні вважають, що поняття «якість життя» пов’язано з поняттям добробуту і формується під впливом багатьох об’єктивних факторів: забезпечення продуктами харчування, побутовими послугами, житлом, розвиненістю систем охорони здоров’я, освіти і культури, станом навколишнього середовища, величиною доходів населення, рівнем зайнятості та інфляції, безпекою життєдіяльності та ін. При таких теоретичних засадах якість життя визначається за допомогою системи об’єктивних статистичних показників і графічно відображається на карті «якості життя» [127].

Інші концептуально поділяють цю точку зору, проте, на їх думку, мова йде не тільки про об’єктивні фактори, що забезпечують добробут людини (харчування, житло, зайнятість та ін.), але і про його суб’єктивне розуміння щастя, добробуту, задоволення станом здоров’я, сімейними відносинами, роботою, фінансовим положенням, рівнем освіти, самооцінкою, здатністю до творчості та ін. У відповідності до цього трактування, якість життя може бути виявлена через систему об’єктивних і суб’єктивних оцінок (набір показників, фактичні значення яких порівнюються з нормативними, а також результатів проведених маркетингових досліджень у формі опитувань). Очевидно, що другий підхід вимагає більше часу, коштів і працівників, а тому може використовуватися лише періодично.

В Україні з’являються роботи, присвячені дослідженню цієї проблеми. Стимулами для появи таких праць стали: «зовнішні ефекти» ринкових трансформацій (екологічне забруднення зовнішнього середовища радіаційними та хімічними відходами, соціальна напруга в суспільстві та ін.), зростання соціальної свідомості і рівня демократизації суспільства. Сформувався новий підхід, який передбачає дослідження не тільки рівня, але і якості життя.

Мельник Л. пропонує ввести поняття «життєблагодатного комплексу». Його суть полягає в забезпеченні «переходу економічної системи від виробництва окремих благ і послуг до формування життєблагодатних комплексів» — системи матеріальних об’єктів, культурних цінностей, інформації, а також природних систем, які забезпечують повний добробут, физічне та духовне здоров’я, максимальне розкриття творчого потенціалу. Рекомендується така система критеріїв і нормативів життєблагодатного комплексу: матеріального добробуту; забезпечення матеріальними об’єктами, призначеними для духовного розвитку; біосферні (гарантують сталу рівновагу экосистеми); гігієнічні (гарантують безпеку впливу на людину); забезпеченість людини інформаційним контактом з природними системами [102]. Проте в даній розробці не запропоновано механізму реалізації цієї ідеї і відповідних методик розрахунку.

В «Економічному есе» під ред. Пинзеника В. пропонується методика визначення загального рейтингу інвестиційної привабливості регіонів України на основі 81 показника соціально-економічного розвитку. В основі алгоритму розрахунків використовується метод відхилень [50]. В методиці задіяно велику кількість показників, по суті, переважну частину показників Статистичного щорічника України. Вона вкрай трудомістка, вимагає тривалого підготовчого періоду перед використанням. Але, головне те, що в методі відхилень не передбачається співставлення фактичних значень показників з їх середніми чи нормативними значеннями. І тому за економічною суттю він не відповідає місії маркетингу, де важливо, щоб індикатори відповідної системи були вищими ніж середньоринкові.

Герасимчук З. пропонує методики визначення рівня соціального, економічного і екологічного розвитку регіонів України. Проте їм також властивий вищевказаний недолік [33].

На думку автора, при аналізі ефективності маркетингової діяльності у межах макро- і мезоекономічних систем не можна обмежитися тільки показником якості життя. Досягнення певної якості життя є тривалим процессом, і тому цей показник не може повною мірою визначити ефективність оперативної маркетингової діяльності. Маркетингова система органу виконавчої влади створюється для досягнення не однієї, а триєдиної мети.

Територіальна економічна система є конкурентоспроможною, якщо вона забезпечує підтримку зростаючих життєвих стандартів і досягнення (збереження) таких позицій у відповідній економічній системі, коли товари, вироблені на території, успішно реалізуються на ринках.

Оскільки маркетинг здійснюється з метою досягнення показників, що перевищують нормативні чи середні, пропонується такий критерій ефективності функціонування маркетингової системи органу виконавчої влади: маркетингова система органу виконавчої влади є ефективною, коли її характеристики не менші ніж нормативні чи середні (на певній території —світові, європейські, національні, регіональні) показники. Тобто, чим вищі результативні індикатори діяльності маркетингової системи органу виконавчої влади у порівнянні з відповідними нормативними чи середніми, тим ефективніше вона функціонує і вища конкурентоспроможність країни, регіону, міста. При цьому поняття «конкурентоспроможність території» слід трактувати як його стійке становище на відповідному ринку1.

На основі вищезапропонованого критерію пропонується інтегральний показник ефективності функціонування маркетингової системи органу виконавчої влади, за допомогою якого можна контролювати, як задовольняються потреби:

— формування довготермінових конкурентних переваг юридичних осіб і підвищення якості життя населення;

— збільшення надходжень до бюджету;

— нейтралізації негативних наслідків господарської діяльності.

Дані потреби різнохарактерні, і тому відповідні локальні показники мають різну розмірність. Тому для визначення інтегрального показника потрібно використовувати індексну форму виразу, при якій вплив розмірності усувається і з’являється можливість для проведення математичних розрахунків. Алгоритм запропонованої методики розрахунку інтегрального показника ефективності функціонування маркетингової системи органу виконавчої влади містить шість етапів.

Перший етап — вибір, ранжування і визначення рівня локальних показників: задоволення інтересів споживачів (підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання та якості життя населення), задоволення інтересів органу виконавчої влади, задоволення інтересів суспільства. Вибір і ранжування показників здійснюється на основі експертного методу. Джерелами інформації при визначенні рівня показників є статистична та оперативна звітність, що є у розпорядженні органів виконавчої влади. Пропонуються наступні локальні показники:

1. Показники задоволення інтересів споживачів.

1.1.Показники підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання:

· виробництво ВВП чи ВДВ на душу населення;

· величина інвестицій на душу населення;

· витрати на інновації на душу населення;

· середній освітній рівень працюючих;

· рентабельність господарської діяльності;

· чистий експорт.

1.2.Показники якості життя населення:

· тривалість життя;

· рівень освіти населення;

· рівень зайнятості;

· рівень інфляції;

· рівень середньодушового доходу;

· обсяг заощаджень у банках на душу населення;

· рівень бідності (мінімальний споживчий бюджет);

· забезпеченність населення житлом.

2. Показники задоволення інтересів органу виконавчої влади:

· обсяг податкових надходжень та зборів;

· ступінь дефіцитності бюджету.

3. Показники задоволення інтересів суспільства1:

· природний приріст (+), скорочення (-) населення;

· коефіцієнт злочинності;

· коефіцієнт злочинності по особливо важких злочинах;

· коефіцієнт захворюванності населення особливо небезпечними інфекційними хворобами;

· коефіцієнт захворюванності на СНІД;

· ступінь відповідності питної води світовим стандартам;

· ступінь відповідності атмосферного повітря світовим стандартам.

Другий етап — розподіл вибраних показників на дві групи (табл.4.13):

1) для яких зростання є бажаним;

2) для яких зростання є небажаним.

Таблиця 4.13

Розподіл локальних показників

Показники, для яких зростання є бажаним (група 1)	Показники, для яких зростання є небажаним (група 2)
1. Показники задоволення інтересів споживачів. 1.1.Показники підвищення конкурентоспро-можності суб’єктів господарювання: · виробництво ВВП чи ВДВ на душу населення; · величина інвестицій на душу населення; · витрати на інновації на душу населення; · середній освітній рівень працюючих; · рентабельність господарської діяльності; · чистий експорт. 1.2.Показники якості життя населення: · тривалість життя; · рівень освіти населення; · рівень зайнятості; · рівень середньодушового доходу; · обсяг заощаджень у банках на душу населення; · забезпеченність населення житлом.	1. Показники задоволення інтересів споживачів. 1.1.Показники підвищення конкурентоспро-можності суб’єктів господарювання: · немає 1.2.Показники якості життя населення: · рівень інфляції; · рівень бідності (мінімальний споживчий бюджет);
2 Показники задоволення інтересів органу виконавчої влади: · обсяг податкових надходжень та зборів.	2 Показники задоволення інтересів органу виконавчої влади: · ступінь дефіцитності бюджету
3 Показники задоволення інтересів суспільства: · природний приріст (+) населення; · ступінь відповідності питної води світовим стандартам; · ступінь відповідності атмосферного повітря світовим стандартам.	3 Показники задоволення інтересів суспільства: · природне скорочення (-) населення; · коефіцієнт злочинності; · коефіцієнт злочинності по особливо важких злочинах; · коефіцієнт захворюванності населення особливо небезпечними інфекційними хворобами; · коефіцієнт захворюванності на СНІД.

Третій етап — визначення індексів для кожного локального показника окремо в групі 1 і в групі 2.

В групі 1 індекс розраховується за формулою:

,

де — індекс i локального показника, ;

n — кількість показників;

П — фактичний рівень i локального показника;

— нормативний чи середньонаціональний рівень i локального показника.

В групі 2 індекс розраховується за формулою:

.

Четвертий етап — присвоєння кожному локальному показнику вагового коефіцієнту (). Процес може відбуватися у двох формах:

а) для забезпечення обгрунтованості і достовірності результатів рекомендується використовувати метод експертної оцінки. При цьому слід забезпечити точність та ясність поставлених питань, залучити достатньо широке коло експертів, забезпечити повну незалежність суджень;

б) з враховуванням місця показника (m), яке він займає у кожному переліку. На першому місці розташовується найбільш значимі показники, далі у порядку зменшення значущості. Він визначається за формулою:

.

П’ятий етап — визначення системи інтегральних локальних показників: задоволення інтересів споживачів (підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання () та якості життя населення ());задоволення інтересів органу виконавчої влади (); задоволення інтересів суспільства ().

Е

Е

Е= Е .

Е

При цьому кожний з чотирьох інтегральних локальних показників визначається за формулою:

Е= .

Шостий етап — визначення інтегрального показника ефективності функціонування маркетингової системи органу виконавчої влади як середньої арифметичної інтегральних локальних показників, оскільки вони є рівноважливими.

Е= .

Нині формально розрахунки інтегрального показника ефективності функціонування маркетингової системи органу виконавчої влади за запропонованою методикою можуть бути виконані, інформація для цього є. Розроблена і рекомендується спеціальна форма (Додаток Б). Проте, оскільки маркетингова система органу виконавчої влади реально не існує, то отримані результати виявляться беззмістовними. Тому апробація методики передчасна. Запропонований інтегральний показник одночасно виступає як орієнтир та підсумкова характеристика в макро- та мезомаркетингу. За допомогою методів інженерного прогнозування він дозволяє розкрити структурні компоненти маркетингової діяльності органів виконавчої влади.

Основні положення четвертого розділу були надруковані в особистих наукових працях[115,116,118,120,123,125-130,132,137,138,140,144,148,150,151].

РОЗДІЛ 5

Дата добавления: 2015-11-14