Структура соціології

Структура будь-якої науки завжди обумовлена тими завданнями, що їх ставить наука, і тими функціями, що їх здійснює і відіграє наука в суспільстві. Соціологія не виняток. Структура соціології обумовлена, по-перше, тим, що соціологія вирішує наукові проблеми, зв'язані з формуванням знань про соціальну дійсність, описом, поясненням процесів соціаль­ного розвитку, розробкою соціологічних концепцій про суспільство, соціальну роль особи в суспільстві, соціальні спільності, соціальну структуру і соціальні процеси суспільства, особливості соціальних інститутів тощо, методологію і методи, способи соціологічних дослід­жень, аналіз. Теорії і концепції, розроблені в сфері формування знань про соціальну реальність, становлять теоретичну, фундаментальну соціологію. По-друге, соціологія вивчає проблеми, зв'язані з перет­воренням, змінами соціальної дійсності, аналізом шляхів та засобів планомірного впливу на соціальні процеси. Отже, елементами соціології є загальна теорія соціології суспільства, спеціальні соціологічні теорії або теорії середнього рівня і методи конкретно-соціологічних досліджень. Загальна теорія соціології дає уявлення про суспільство, як цілісний організм, систему механізмів, розкриває роль і місце ос­новних соціальних зв'язків, формулює принцип соціального пізнан­ня, основні методологічні підходи до соціологічного аналізу, формує вимоги системного аналізу, стратифікаційно-класовий підхід, гене­тичний аналіз, комплексний, конкретно історичний підхід, аналіз явищ у взаємодії з іншими. Уточнення положень загальної соціологічної теорії стосовно окремих видів механізмів соціальної взаємодії здійснюють спеціальні соціологічні теорії: теорії, що вивчають закони роз­витку і відтворення окремих соціальних спільностей (соціологія міс­та, села, етносоціологія тощо); теорії галузеві, що розкривають зако­номірності і механізми життєдіяльності соціальних спільностей в ок­ремих сферах (соціологія праці, соціологія побуту, соціологія освіти, дозвілля тощо) та теорії, що аналізують окремі елементи соціального механізму (теорії комунікацій, соціальної активності, соціологія орга­нізації тощо).

Соціологічні знання — єдність теорії та практики. Теоретичні соціологічні дослідження пояснюють, розкривають соціальну реаль­ність на рівні загальних і спеціальних, специфічних тенденцій її функціонування та розвитку, орієнтують на виявлення механізмів дій законів, форм їх прояву. Емпіричні (досвідні) соціологічні досліджен­ня зв'язані з конкретною розгорнутою інформацією стосовно тих чи інших явищ та процесів, що опираються на відміну від теоретичних досліджень, що проводяться з допомогою загальнонаукових методів, на статистичний аналіз, методи конкретних соціологічних досліджень (опити, соціологічні спостереження, вивчення бюджету часу тощо). Між теоретичним і емпіричним знанням немає абсолютної межі. Як­що цікавить ефективність засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення), то варто переходити від загальних понять, суспільної свідомості духовного життя, до конкретних понять спеціальних соціо­логічних теорій: аудиторія масового читача, слухача, глядача, їх інте­реси, потреби, зацікавленість, задоволеність тощо. Варто знати, мати досить широке уявлення про особливість соціальних спільностей, со­ціальних груп, що становлять аудиторію радіо, телебачення, преси тощо, шати як зовнішній вплив відбивається на свідомості людей, тобто, шати суспільну думку, тощо.

Конкретно-соціологічний аналіз (теорія, методика і техніка конкретно-соціологічних досліджень) передбачає всебічне вивчення соціальних процесів на основі тих підходів, принципів, понять, показників, що дають загальна Соціологія та спеціальні теорії. Теоретичні знання — знання універсальні, емпіричні, фактофіксуючі. Теоретичні знання опираються на специфічність, досвідне, не суттєве переважання емпіричних компонентів досліджень над теоретичними компонентами не є показник високого рівня розвитку науки. Законом розвитку науки завжди залишається перевага знання над знанням емпіричним, досвідним. Теоретичні знання визначають прогрес будь якої науки, «і, отже і соціології.

Соціологічні дослідження можна поділити на фундаментальні та прикладні.

Фундаментальні соціологічні дослідження ставлять за мету розвиток на­уки та удосконалення наукових уявлень про явища предмета.

Прикладні дослідження ставлять метою вирішення якоїсь конкретної соціологічної проблеми, переслідують і завдання, зв'язані з використанням знань для удосконалення соціальних процесів, вирішення практичних проблем життєдіяльності суспільства.

На базі теоретичного і емпіричного вивчення різних соціальних систем, явищ, соціальних спільностей тощо соціологія може давати цінні практичні рекомендації і обґрунтовані прогнози. Теоретична і прикладна соціологія, базуючись на конкретних соціологічних дослідженнях, не протистоїть одна одній, п становить єдність, взаємне збагачення. данні прикладної соціології, «ріці і дослідження мають глибокий всебічний характер, використовуються нитку наукової теорії.

Теоретична соціологія — сукупність різноманітних концепцій, що розроб­ляють аспекти соціального розвитку суспільства і дають їм інтерпретацію. Єдиною концепцією, що об'єднує специфіку соціальних процесів, механіз­мів дії соціальних спільностей та закономірностей розвитку суспільства виз­навався марксизм, а саме — історичний матеріалізм. Ось чому теоретичну соціологію часто прямо ототожнювали з історичним матеріалізмом. На справді ж, людство виробило величезну кількість теорій та концепцій, що об'єдну­ють закономірності і специфіку розвитку цивілізації людства. Уже в середи­ні XX ст. широко розповсюджуються концепції соціальної стратифікації, індустріального суспільства, соціальної конвергенції та ін. Звичайно ж тео­ретична соціологія — це багатоманітність соціальних течій, шкіл, напрямків, що з своїх методологічних позицій пояснюють специфіку розвитку сус­пільства. Що ж стосується марксизму, то це один з напрямків суспільно-політичного, економічного та соціального вчення, що, насамперед, ставить пріоритет економічних факторів у розвитку суспільства. Спеціальні ж соці­ологічні теорії — це окремі сфери соціологічних знань, що мають предметом дослідження відносно самостійні, специфічні системи суспільства, соціальні спільності, механізми їх дії і взаємодії, соціальні процеси тощо.

Вивчаючи ті чи інші основні закономірності розвитку суспіль­ства, соціальних спільностей і механізми дії соціальних процесів та явищ, теоретична соціологія може і не формулювати те, як саме в тих чи інших умовах розвиваються різні соціальні спільності, соці­ологічні інститути та соціальні процеси. Саме тому-то у структурі соціології величезне значення має її середній рівень, тобто віднос­но самостійні теоретичні системи. Відносно самостійні теоретичні системи покликані, по-перше, встановити об'єктивні взаємозв'язки предметної сфери (праця, сім'я, соціальні спільності тощо) з цілісніс­тю суспільної системи; по-друге, виявити специфічні для предмет­ної сфери внутрішні взаємозв'язки та закономірності. Спеціальні соціологічні теорії дають відповіді на актуальні проблеми сучаснос­ті. Всі структурні елементи соціології, всі види соціологічних дос­ліджень (фундаментальні, прикладні) тісно зв'язані між собою, до­повнюють одне одного, створюючи єдину систему соціологічних знань.

Дата добавления: 2015-11-13