Термін «середні віки» та Схід

Захід і Схід: протягом тисячоліть ці два поняття сприймаються майже як символи протилежності.

Проте, незважаючи на таку тривалу історію (а протиставлення Сходу і Заходу виникло ще за часів греко-перських воєн V ст. до н. е.), науковці поки що не змогли дати повну й вичерпну картину їхніх відмінностей.

На почуттєвому, ментальному рівні європейці завжди відчували свою протилежність Сходу як цивілізації, а існування такої багатогалузевої науки, як сходознавство, свідчить про визнання її існування і в академічних сферах. Що ж таке Схід узагалі і середньовічний Схід зокрема?

Зародження європейської цивілізації античного типу майже одностайно відносять до реформ Солона (VI ст. до н.е.). Саме тоді з'явилася соціальна структура, опорою якої стали:

•панування приватної власності,

•громадянське суспільство (і сам інститут громадянства, на відміну від Сходу, де були лише піддані),

•ринковий характер економіки (з опорою на вільних громадян - приватних власників),

•законодавство, що враховувало не лише права, а й обов'язки громадянина;

•в центрі уваги в процесі розвитку європейської класичної цивілізації завжди був індивідуум, людина, її права та свободи, обов'язки і майно, життя й честь.

Традиційний Схід ніколи не знав панування приватної власності в господарстві (хоча приватна власність існувала, але вона ніколи не була тут основою економіки) й узагалі не знав поняття “громадянське суспільство”, на Сході над усе стояли інтереси колективу і держави як найбільшого відомого людству соціально організованого колективу, волю якого висловлював старший, начальник, вождь, намісник і, нарешті, правитель як верхівка соціальної піраміди.

Схід як соціокультурне поняття охоплює собою цивілізації, основами яких виступали:

•абсолютний примат колективних, общинних, державних інтересів над індивідуальними,

•значне (а іноді й тотальне) одержавлення економічного життя,

•деспотичний характер влади,

•джерелом існування влади була рента державі як тотальному співвласнику всіх засобів виробництва в країні.

На відміну від Заходу, де насамперед наявність власності та її обсяг у руках конкретного індивідуума визначали його соціальний статус у суспільстві, на Сході саме ступінь причетності до влади насамперед визначав суворо регламентований (хоча й у певних межах) обсяг доходів, які отримував індивід від засобів виробництва в країні. Кожен на Сході мав стільки, скільки йому належить, скільки призначено, а не скільки він заробив.

Прикладом законодавчого регулювання розподілу матеріальних благ за принципом: “кожному стільки, скільки йому належить”, може слугувати наказ кашмірського правителя VIII ст. Лалітадітьї: “ Необхідно слідкувати за тим, щоб у селян не було зерна більше, ніж потрібно на рік, і більше волів, ніж потребує обробка землі... Селяни не повинні купувати одяг, прикраси, вовняні покривала, їжу, коней, жінок, житло, які личать місту”

Все це, звичайно, гальмувало розвиток людської особистості і, зрештою, стало причиною глобального відставання східних цивілізацій від Заходу. Але так було не завжди, що приводить нас до іншої глобальної проблеми - що таке Схід середньовічний, що це за епоха в його розвитку?

На відміну від Заходу, розвиток якого мав, певною мірою, циклічний характер (від античності, через феодалізм, до капіталізм), розвиток традиційного Сходу позначався скоріше лінійним характером, без кардинальних зламів існуючих соціальних структур.

Не дивно, що останнім часом дехто з науковців навіть пропонує взагалі відмовитися від поділу східної історії на стародавню і середньовічну, замінивши її поняттям “традиційний Схід”. Проте історія Сходу надто тривала, щоб залишити її без будь-якої періодизації. Крім того, Схід також розвивався і, наприклад, ранні держави Шумеру та Аккаду дуже відмінні від Арабського халіфату. Тому «середні віки» для Сходу – це період від III ст. до початку XVIIІ ст.

Дата добавления: 2015-11-14