Тема 3. Професійні та особистісні якості керівника.

Основні вимоги до особистісних характеристик керівника: самовизначення, самоорганізація, самореалізація. Культура особистості керівника.

Найчастіше виокремлюють наступні обов'язкові для управлінця якості:

– компетентність;

– висока відповідальність, особиста гідність;

– відчуття нового та вміння йти на розумний ризик, творчо розв'язувати проблеми, сміливість у прийнятті рішень;

– гнучкість, розуміння ситуації, гостре сприйняття нових потреб, відчуття часу, подій;

– висока працездатність, постійне прагнення бути кращим і робити все якнайдосконаліше;

– комунікабельність;

– увага до підлеглих.

Серед ділових, професійних якостей керівника вчені виокремлюють компетентність і комунікабельність.

Компетентність керівника – наявність у керівника спеціальної освіти, широкої загальної й спеціальної ерудиції, постійне підви­щення ним своєї науково-професійної підготовки.

Компетентність передбачає системність мислення (практичний розум, швидкість входження в проблему, здатність передбачати різні варіанти виходу із ситуації, винахідливість) та наявність організаторських якостей (уміння підбирати, розставляти кадри, планувати роботу, забезпечувати чіткий контроль).

Організаторські якості є наслідком вияву певних психологічних властивостей особистості, до найважливіших з яких належать:

– психологічна вибірковість (здатність адекватно відтворювати психологію групи, правильно реагувати тощо);

– здатність заряджати своєю енергією інших людей, активізувати їх;

– критичність та самокритичність (уміння бачити недоліки у своїх діях та вчинках підлеглих);

– психологічний такт (здатність оптимально впливати на інших людей, контактувати з ними на основі індивідуальних особливостей);

– вимогливість (здатність ставити адекватні вимоги залежно від ситуації);

– схильність до організаторської діяльності.

Комунікабельність керівника (лат. communico – з’єдную, повідомляю) – риса особистості, яка виявляється у здатності до встановлення контактів, спілкування, товариськості.

До важливих особистісне ділових, професійних якостей керівника зараховують: стійкість до стресу – здатність протистояти сильним негативним емоціогенним впливам, що викликають високу психічну напругу; морально-етичні якості – чесність, порядність, принциповість тощо; підприємницькі якості – уміння передбачати і швидко оцінювати ситуацію, активність, здатність до виваженого ризику тощо.

Таблиця 2 – Десять управлінських ролей по визначенню Минцберга

Роль	Опис ролі	Характер діяльності
Міжособистісні ролі
Головний керівник	Символічний голова, до обов’язків якого входить виконання функцій правового або соціального характеру	Церемоніали, дії, що зобов’язує посада
Лідер	Відповідає за мотивацію та активізацію підлеглих, за набір, підготовку працівників	Фактично всі управлінські дії за участю підлеглих
Зв'язуюче кільце	Забезпечує роботу мережі зовнішніх контактів і джерел інформації	Листування, участь у нарадах в інших організаціях, контакти з керівниками та спеціалістами з інших організацій
Інформаційні ролі
Приймач інформації	Розшукує та отримує різноманітну інформацію, яку використовує в інтересах своєї організації	Обробка кореспонденції, відрядження, перегляд періодичних видань
Розповсюджувач інформації	Передає інформацію стосовно політики, планів, результатів діяльності своєї організації через зовнішні контакти	Вербальні контакти з членами організації
Представник	Передає інформацію стосовно політики, планів, результатів діяльності своєї організації через зовнішні контакти	Участь у засіданнях у зовнішніх організаціях, передавання документації
Ролі, пов'язанні з прийняттям рішень
Підприємець	Шукає можливості розвитку всередині самої організації та за її межами, розробляє «проекти по удосконалення», контролює розробку таких проектів іншими спеціалістами	Участь у засіданнях з обговоренням стратегії, розгляд ситуацій, пов’язаних з розроблення проектів удосконалення діяльності
Той, хто усуває порушення	Відповідає за коректувальні дії, коли перед організацією постає необхідність відреагувати на несподівані зміни в роботі системи	Обговорення стратегічних і поточних питань, пов'язаних з проблеми і кризами, і підготовка рішення
Розподільник ресурсів	Відповідає за розподіл матеріальних, фінансових і трудових ресурсів організації	Складання і виконання бюджетів, графіків, балансів, програмування праці підлеглих
Ведучий переговори	Відповідальний за представництво організації на всіх значних і важливих переговорах	Ведення переговорів

Підприємець – це поодинокий випадок бізнесмена, який крім отримання прибутку, здійснює нововведення, використовує для втілення певної ідеї такі методи, які раніше не застосовувалися.

Таблиця 3 - Порівняльні характеристики менеджера й підприємця

Характеристики	Менеджер	Підприємець
Статус (правове положення)	Професійний найманий керуючий, має постійну посаду, працює на інших н не ризикує власним капіталом	Має економічну та організаційну незалежність, працює на себе й ризикує власним капіталом
Основні цілі	Кар'єра й професійний інтерес	Прибуток і особисте самовираження
Відношення до ризику	Обережність; намагається уникнути ризикованих операцій.	Здатність до обґрунтованого ризику. Ризикує часом, працею, репутацією і капіталом
Відношення до своєї ролі та до зовнішніх атрибутів свого статусу	Усвідомлює, свою особливу роль, має власний стиль, стандарти поведінки, систему цінностей систему професійних і особистих інтересів надає особливе значення атрибутам свого статусу (одяг, кабінет, оформлення)	Новатор, провадить нові продукти, технології і нові форми організації бізнесу, надає великого значення іміджу фірми. У деяких випадках не звертає істотної уваги на рольові ознаки, на зовнішні атрибути свого статусу
Відношення до організаційної діяльності	Працює в системі ієрархії	Взаємини на діловій основі (партнерській, неофіційні). Обов'язки з'єднання ресурсів

Бізнесмен – це людина, яка займається вигідною справою, володіє капіталом, що знаходиться в обігу і приносить прибуток.

Особливості професійного мислення менеджера. Стратегічне мислення як бачення ситуації. Економічне мислення менеджера: ресурси, вибір способу виробництва, поняття альтернативної вартості. Поняття ефективності, її види.

Професійно-особистісна модель ефективного менеджера. Вплив соціокультурного середовища на якості керівника. Дві сфери розвитку якостей менеджера: навчання і виробництво.

Професійні вміння та навички, необхідні менеджеру: вміння бачити ситуацію, вміння організовувати діяльність людей, вміння забезпечити реалізацію цілей організації.

Загальні вимоги до керівника (менеджера) містяться в законодавстві про працю, правила внутрішнього розпорядку та інших документах, а спеціальні вимоги викладені у кваліфікаційних довідниках, службових інструкціях і деяких нормативних актах.

Рисунок 1 – Зовнішні чинники впливу на діяльність працівника

Сукупність функціональних навиків керівника як професіональне якість. Основні функції управління: планування, організування, мотивація, контроль, координація.

ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖЕРА – особливий вид діяльності, що протікає в керуючої системі і виконуваний особливими методами і способами. Процес управління повинен бути стійким, тобто зберігати основні властивості при зміні зовнішнього і внутрішнього середовища.

Функції поділяються на загальні та приватні. Загальні функції управління не залежать від об'єкта управління і відображають сутність процесів управління.

До них відносять: прогнозування; планування; організація; координація; мотивація; контроль. Приватні або конкретні функції відображають зміст

Рисунок 2 – Модель особистості менеджера

Рисунок 3 – Модель посади керівника

Рисунок 4 – Структура трудового потенціалу менеджера

процесу управління для різних об'єктів. Виділення функцій управління пов'язане з поділом спеціалізації праці.

ПЛАНУВАННЯ – діяльність з розробки та прийняття управлінського рішення визначають перспективи розвитку та майбутнє складання системи виробництва як суб'єкта й об'єкта управління.

Підсилює темпи зростання виробництва, розкриває додаткові ресурси, матеріальні джерела, вимагають застосування передових методів і форм впливу на весь виробничий організм. План передбачає цілі і завдання; шляхи і засоби; ресурси необхідні для досягнення поставлених завдань; пропорції; організація виконання плану і контроль.

ОРГАНІЗАЦІЯ являє собою побудову такої структури підприємства, яка дає можливість людям працювати разом для досягнення поставлених цілей. Організаційний процес включає в себе наступні стадії: визначення окремих видів робіт для досягнення поставлених завдань; оцінка наявних трудових ресурсів; виявлення ступеня відповідальності і характеру повноважень управлінського персоналу; визначення спеціалізованих видів діяльності; оформлення та затвердження посадових інструкцій, положення структурних підрозділів, схем і нормативів. При організації необхідно керуватися наступними необхідними принципами: спеціалізація; пропорційність (відділи повинні бути порівнянні між собою); прямоточность (найкоротший шлях проходження інформації); безперебійність (ритмічність).

КОНТРОЛЬ – процес забезпечення того, що організація досягне поставлених перед собою цілей. Контроль тісно пов'язаний з обліком та аналізом. 3 види управлінського контролю:

1) Попередній. Тісно пов'язаний з функцією планування і здійснюється на стадії планування. Мета попереднього контролю – прогнозувати матеріальні, фінансові та людські ресурси з тим, щоб цілі організації були реальні.

2) Оперативний (поточний). Здійснюється від початку управлінської або виробничої діяльності до отримання результату. Мета – вчасно виявити суттєві відхилення від наміченого плану, щоб не допускати серйозних збоїв у роботі підприємства.

3) Контроль вирішеною завдання та аналіз ефективності отриманих результатів. Мета – служити мотивацією за успішно виконану роботу. Контроль повинен бути: застережливий; своєчасний; безперервний; тактовний.

Етапи процесу контроля:

1) Вироблення стандартів і критеріїв.

2) Зіставлення реальних результатів з плановими.

3) Коригування.

[1, С. 56-120; 2, С. 23-59; 3, С. 49-52, 94, 125; 4, С. 24-25; 5, С. 9-11, 13-23; 8, С. 11-26; 9, С. 24-46; 11, С. 11-14].

Дата добавления: 2015-11-14