Зміст дисципліни

Тема 1. Загальна характеристика професії менеджера.

1.1 Розвиток менеджменту. Причини, що обумовлюють необхідність в спеціалістів-менеджерах для українських організацій. Основні управлінські революції ХХ століття.

Історія виникнення і розвитку менеджменту нараховує близько семи тисячоліть і п'ять управлінських еволюцій. За початок відліку в літературі приймають зародження писемності в древньому Шумері у п'ятому тисячолітті до нашої ери. Вважають, що це революційне досягнення в житті людства призвело до утворення особливої групи «жреців-бізнесменів». Тому, в літературі з менеджменту це перша управлінська революція, яка характеризується, як «релігійно-комерційна».

Друга управлінська революція пов'язана з діяльністю вавилонського царя Хаммурапггі (1792-1750 рр. до не.), який видав збірник законів управління державою для регулювання всіх взаємостосунків між різними соціальними групами населення. Через закони вводився світський стиль, а революція отримала назву «світсько-адміністративної».

Третя управлінська революція відома, як «виробничо-будівельна», була спрямована на поєднання державних методів управління з контролем за діяльністю в сфері виробництва і будівництва. Сталась вона під час правління Новохудоносора II (605-562 рр. до н.е.).

Зародження капіталізму і початок індустріального прогресу європейської цивілізації - головні фактори четвертої управлінської революції – «індустріальної», ХУІІ-ХУІП ст. її результатом стало відділення менеджменту від власності (капіталу) і зародження професійного управління.

П'ята управлінська революція (кінець XIX початок XX ст.) відома під назвою «бюрократична».

1.2 Основоположники шкіл менеджменту. Українські вчені - розробники шкіл менеджменту. Характерні риси шкіл управління. Основні етапи розвитку управлінської думки.

Школа наукового управління (1885 - 1920 рр.)

Засновники – Тейлор, Френк і Лілі Гилберт, Генрі Г'ант.

Суть – управлінням виробництвом, використовуючи спостереження, заміри, логіку та аналіз, можна удосконалити операції ручної праці, домагаючись їх більш ефективного виконання.

Внесок в розвиток менеджменту:

а) вперше були відділені управлінські функції (планування і обдумування) від самої роботи;

б) використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання задачі;

в) відбір працівників, які найкраще відповідали б виконанню задач і забезпеченню їх навчання;

г) забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання їх задач;

д) застосування систем стимулювання праці для підвищення продуктивності.

Класична (адміністративна) школа (1920 –1950 рр.)

Засновники – Анрі Файоль, Ліндалл Урвік, Джеймс Д. Муни.

Суть – вдосконалення управління організацією загалом, створення «універсальних» принципів управління, які приведуть організацію до успіху, засновуючись на основних функціях бізнесу (традиційно – виробництво, маркетинг, фінанси), розробка раціональної системи управління організацією, побудова структури організації і управління працівниками.

Внесок в розвиток менеджменту:

а) розвиток принципів управління 14 принципів управління А. Файоля;

б) опис функцій управління – управління вперше було розглянуто як універсальний процес, що складається з декількох взаємопов'язаних функцій, таких як планування та організація;

в) систематизований підхід до управління всією організацією. Неокласична школа (школа людських відносин, 1930 – 1950 рр.).

Засновники – Мері Паркср Фоллетт, Блтон Мейо.

Суть – застосування методів налагодження міжособових відносин, якщо керівництво виявляє більшу турботу про своїх працівників та використовує прийоми управління людськими відносинами (консультації з працівниками, надання більш широких можливостей для спілкування та ін., тоді рівень задоволення працівників повинен зростати, що приведе до збільшення їх продуктивності.

Внесок в розвиток менеджменту – застосування прийомів управління міжособистісними відносинами для підвищення міри задоволення. Визначення менеджменту як забезпечення виконання роботи за допомогою інших осіб.

Школа поведінських наук (з 1950 рр.)

Засновники – Абрахам Маслоу, Дуглас Макґрегор, Фредерік Герцберг.

Суть – надання допомоги працівникові в усвідомленні своїх власних можливостей та підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів; вивчення різних аспектів соціальної взаємодії, мотивації, характеру влади і авторитету, лідерства, комунікацій та ін.

Внесок в розвиток менеджменту – застосування наук про людську поведінку до управління і формування організації таким чином, щоб кожний працівник міг бути повністю використаний відповідно до його потенціалу.

Школа кількісних методів (з 1950 рр.)

Суть – заміна словесних міркувань і описового аналізу моделями, символами і кількісними значеннями, застосування методів наукового дослідження до операційних проблем організації; базується на математиці, статистиці та економіко-математичному моделюванні.

Внесок в розвиток менеджменту:

а) поглиблення розуміння складних управлінських проблем завдяки розробці і застосуванню моделей;

б) розвиток кількісних методів на допомогу керівникам, які приймають рішення в складних ситуаціях.

1.3 Поняття менеджменту як науки і мистецтва організації людей.

«Менеджмент» – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами) з метою досягнення цілей організації.

Менеджер - висококваліфікований спеціаліст в сфері уп­равління економікою, що відмінно роз­бирається в правових і господарських справах, здатний знаходити стра­тегічно точні управлінські рішення в найскладніших обставинах.

1.4 Поняття організації як інструменту управління. Основні типи організацій та їх завдання. Організація як відкрита система.

Організація – це інституціоналізована група осіб (фізичних і юридичних), які взаємодіють за допомогою матеріальних, економічних, правових і інших умов для досягнення поставлених цілей.

Таблиця 1 – Класифікація організацій за різними ознаками

№ ознаки	Класифікаційні ознаки	Види організацій
	Форма власності майна	Приватні, колективні, державні
	Організаційно-правова форма та мета діяльності	Комерційні (господарські товариства, виробничі кооперативи), некомерційні (громадські організації, благодійні фонди тощо)
	Організаційна форма	Одиничні (самостійні підприємства, банки, біржі тощо) та об’єднані на основі кооперації або концентрації (асоціації, консорціуми, концерни тощо)
	Галузево-функціональний вид діяльності	Промислові, сільськогосподарські, будівельні, торговельні, банківські та ін.
	Розміри (що враховують чисельність персоналу, вартість майнового комплексу, частку та місткість обслуговування ринку тощо)	Малі, середні, великі
	Час існування	Безстрокові, тимчасові
	Масштаб виробництва	Одиничний, серійний, масовий
	Номенклатура продукції	Моно- і поліпродуктові (спеціалізовані, диверсифіковані)
	Функціональне призначення	Факторингові, інжинірингові, лізингові
	Ступінь формалізації організаційних відносин	Формальні, неформальні
	За характером адаптації до змін	Механістичні (характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автократизмом в контролі та комунікаціях) Органістичні (динамічні, гнучка організаційна структура управління, розвинутий самоконтроль)

[1, С. 56-120; 2, С. 23-59; 3, С. 49-52, 94, 125; 4, С. 24-25; 5, С. 9-11, 13-23; 8, С. 11-26; 9, С. 24-46; 11, С. 11-14].

Дата добавления: 2015-11-14