IV. Зміст навчання

Закриті ушкодження м’яких тканин

Забиття (сontusio) - закрите механічне ушкодження тканин або органів без явного порушення їх анатомічної цілості. Це одне з найпоширеніших закритих ушкоджень м’яких тканин. Найчастіше ушкоджуються відкриті частини тіла (голова, кінцівки). Ступінь важкості ушкодження залежить від сили удару, захищеності цієї частини тіла одягом, підшкірною жировою клітковиною.

Перша допомога при забитті: холод на місце забиття (рушник, змочений холодною водою, пухир з льодом), підвищене положення ушкодженої частини тіла, накладання стискуючої пов’язки. При значному забитті слід здійснити іммобілізацію забитої кінцівки підручними засобами. Якщо гематома велика і є переконання, що не пошкоджена велика судина, то виконують її пункцію, відсмоктують кров, уводять антибіотики, після чого накладають тугу пов’язку. У разі нагноєння гематоми – гнояк розтинають.

Розтягнення (distorsio) – це ушкодження м’яких тканин з частковими розривами за умов збереження анатомічної цілості. Розтягнення звичайно виникає при різкому раптовому русі.

Лікування у разі розтягнення таке саме як і забиття.

Розрив (ruptio, ruptura) спричинюється надмірним розтягненням тканин, яке перевищує межі їх еластичності і витривалості. Оскільки шкіра має велику кількість еластичних волокон і легко розтягується, частіше зустрічається розрив м’язів, зв’язок, нервів, сухожилля.

При неповному розриві м’яза виконують іммобілізацію кінцівки протягом 2-3 тижнів. При повному розриві лікування тільки оперативне - зшивання м’яза з наступною іммобілізацією кінцівки протягом 2-3 тижнів.

Струс (commotio) - закрите механічне ушкодження окремих органів і тканин, яке характеризується порушенням їх функції без грубих морфологічних змін. Найбільшого значення має струс головного мозку і органів грудної клітки.

Клінічні ознаки струсу полягають переважно у порушенні функції ушкоджених органів і тканин, що супроводжується незначним болем.

Стискання (compressio). При цьому виді ушкодження м’які тканини притискаються до твердого предмета або ж стискаються між двома твердими предметами. У разі стискання м’яких тканин, особливо кінцівок, розвивається небезпечне ускладнення, відоме під назвою синдрому тривалого стиснення.

Пошкодження голови

Струс головного мозку. Відносно легка мозкова травма, без органічного пошкодження мозкової речовини. Характерні ознаки: короткочасна втрата свідомості, ретроградна амнезія, одночасна блювота, головний біль, запаморочення, порушення сну, хитка хода.

Забиття головного мозку. Більш тяжка мозкова травма, яка супроводжується анатомічними змінами у мозковій речовині (локальне розтрощування мозкової тканини, крововиливи, набряк). Характерні ознаки: виражені загально-мозкові симптоми (тривала втрата свідомості, багаторазова блювота, порушення дихання і серцевої діяльності, розширенні зіниць та порушення їх реакції на світло, головний біль, запаморочення), в залежності від локалізації забиття визначаються осередкові симптоми порушення центральної нервової діяльності. При спинномозковій пункції - у лікворі може визначатися кров.

Стискування головного мозку. Виникає внаслідок стискування головного мозку при внутрішньо-мозковій гематомі. Клінічна картина розвивається поступово через зростаючу гематому. Цей проміжок часу називають “світлим” (до декількох годин). Поступово зростаючі загально-мозкові та осередкові симптоми обумовлюють уповільнення пульсу, розширення зіниць, втрату свідомості, виникають судоми, парези та паралічі, порушення рефлексів.

Пошкодження кісток черепа. Розрізняють переломи склепіння та основи черепа, розколини та осколкові переломи. Вдавлені переломи обумовлюють локальне забиття або стискування мозкової речовини. Пошкодження основи черепа обумовлюють, як правило, тяжкий стан хворого. До загальних мозкових симптомів приєднується розлади дихання, кровотеча із носу, носоглотки, вух, а також витікання ліквору. Під шкірою навколо очей накопичуються крововиливи (симптом “окулярів”).

Перша медична допомога. При закритих пошкодженнях черепа і головного мозку постраждалих слід терміново доставити до лікувального закладу. При черепно-мозковій травмі на час евакуації голову постраждалого кладуть на подушку (складене пальто), але фіксують шинами лише при поєднаних пошкодженнях черепа і шийного відділу хребта. Для попередження потрапляння крові, блювотиння до дихальних шляхів голову постраждалого повертають на бік.

Деякі пропонують голову під час транспортування іммобілізувати за допомогою пращоподібної пов'язки, яку закріплюють під підборіддям та прив'язують до нош. Якщо постраждалий перебуває у непритомному стані, а також існує небезпека западання язика, то голову фіксують бинтами у положенні на боку. Для цього навколо голови та під підборіддям накладають пов'язку, кінці якої міцно прив'язують до ручок нош. Голову також можна фіксувати, обклавши її мішечками з піском.

При пораненні вен, особливо шийних, може виникнути повітряна емболія. Венозна кровотеча зупиняється стискуючою пов'язкою. На ділянку кровотечі накладають чисту марлю, поверх неї бинт або складену у декілька разів марлю. Якщо під рукою немає стискуючої пов'язки, то кровотечу можна зупинити через притискування місця кровотечі пальцями.

Пошкодження грудної клітки

Забиття грудної клітки. Ознаки забиття: біль, який посилюється під час дихальних рухів. Тяжке забиття супроводжується розвитком плевро-пульмонального шоку (блідість шкіри, задишка, харкотиння кров’ю, частий та слабкий пульс, низький артеріальний тиск, іноді - підшкірна емфізема, що виявляється при пальпації як “крепітація”).

Перша допомога. Покласти постраждалого на ноші з поворотом на пошкоджений бік у положенні напівсидячи, адекватне знеболення.

Переломи ребер. Ознаки: біль у відповідній половині грудної клітки, відставання її у дихальному русі, болючість при пальпації у місці перелому відповідного ребра. Ускладнені переломи ребер із пошкодженням плеври та міжреберних артерій спричинюють гемоторакс (харкотиння кров’ю, підшкірна емфізема, плевро-пульмональний шок).

Перша допомога. Спокій. Щільна циркулярна пов’язка (тільки на час транспортування). В тяжких випадках - знеболення, серцево-судинні препарати, інгаляція кисню.

Поранення грудної клітки. Проникаючі та непроникаючі (з пошкодженням або без пошкодження плеври). Ознаки: плевро-пульмональний шок, пневмоторакс, гемоторакс, підшкірна емфізема, харкотиння кров’ю (при пошкодження легеневої тканини).

Пневмоторакс - накопичення повітря у порожнині плеври. Розрізняють закритий, відкритий, клапанний пневмоторакс

Гемопневмоторакс - накопичення крові та повітря у плевральній порожнині.

Перша допомога. При відкритому пневмотораксі накладають оклюзійну пов'язку, при клапанному - дренування плевральної порожнини за Бюлау. Транспортують постраждалого в положенні напівсидячи.

Пошкодження живота

З акриті пошкодження живота. Нерідко супроводжуються пошкодженням порожнистих органів (кишечник, шлунок, сечовий міхур) або паренхіматозних (печінка, селезінка, нирки), які супроводжуються кровотечею в черевну порожнину із швидким розвитком картини гострої анемії. Ознаки: біль, надимання черева, симптоми подразнення очеревини, напруження м’язів передньої стінки живота, ознаки наростаючої анемії. Хворий часто лежить на спині або на боці із зігнутими у колінах і кульшових суглобах ногами.

Перша допомога. Холод на живіт та термінова госпіталізація до хірургічного стаціонару.

Відкриті пошкодження живота. Також бувають проникаючими до черевної порожнини і непроникаючими (з пошкодженням очеревини або ні). Проникаючі часто супроводжуються пошкодженням внутрішніх органів. Ознаки аналогічні до закритих пошкоджень з додатковою присутністю рани на передній черевній стінці.

Перша допомога. При проникаючому поранені черевної порожнини постраждалому накладають на рану асептичну пов'язку (випалі органи із черевної порожнини не вправляють!) і транспортують у положенні лежачи до хірургічного стаціонару.

Дата добавления: 2015-11-14