Трасування контактної мережі на станції

Трасування контактної мережі на станції виконується в наступному порядку:

– підготовка плану станції;

– розмітка місць, де необхідна фіксація контактних дротів;

– розташування опор у горловині станції;

– розташування опор у середній частині станції;

– розташування опор на кінцях станції;

– розташування зигзагів;

– трасування анкерних ділянок на станції;

– трасування живильних та відсмоктуючих, ліній 10кВ;

– секціонування контактної мережі станції;

– заповнення граф таблиці.

5.1.1 Розташування опор у горловині станції

Розбивка опор на станції розпочинається у горливні, так як тут зосереджена найбільша кількість місць фіксації. З помічених необхідних місць фіксації робиться вибір тих місць, де раціонально встановити несучі опори, тобто опори з консолями або з поперечними. Відстань між місцями фіксації виходять нерівною максимально припустимим прольотам, тому припущенні відступи у бік зменшення довжини прольоту, намагаючись найбільше число повітряних стрілок зафіксувати з несучих конструкцій. Так як установлення несучих опор приводить до значного скорочення прольотів, частина повітряних стрілок виконується фіксованими з спеціальних фіксуючих опор або зовсім не фіксуючими.

Не фіксуючі повітряні стрілки можуть бути у тому разі, коли анкеруємі контактні проводи проходять на анкерну опору без зламу,а коли опорна конструкція розташована від стрілочного переводу на відстані менше 20м.

5.1.2Розташування опор у середньої частини станції.

Спочатку визначається довжина анкерних ділянок бокових колій та знаходиться їх середина, де прольот зменшується на 10% від максимально припустимого. В цих прольотах розміщується середня анкеровка контактних проводів напівкомпенсованих підвісок. Опора не повинна знаходитися навпроти дверей пасажирського будинку, щоб не заважати пасажирам. При підході до опор, розташованих у горловині станції, у разі необхідності, розрахункова довжина прольоту зменшується, при цьому враховується: різниця у довжині

5.1.3 Розташування опор по кінцях станції

Згідно встановленій схемі секціонування контактної мережі в місцях примикання перегонів до станції виконується повздовжнє секціонування. При постійному струмі воно виконується ізолюючими трипрогінними спряженнями, які проектуються на кожній головній колії з обох станції. При розташуванні опор ізолюючих спряжень довжина прольоту між перехідними опорами на умовах вібростійкості скорочується на 25% від максимальної припустимої.

5.1.4 Розташування зигзагів

Коли розташовані опори по всій станції, проводиться розташування зигзагів, яка починається з повітряних стрілок в одній з горловин станції. В серединній частині станції по кожній колії зигзаги під кожною поперечиною спрямовані то в одну сторону, то в іншу від осі колії. Так як в протилежній горловині зигзаг на повітряній стрільці по розглянутій колії не сходиться з розставленими зигзагами (у двох суміжних проміжних опор зигазиги мають однобічні напрямки), то контактні проводи цієї колії на одній з поперечин монтуються без зизагів (з нульовим зигзагом). Потім зигзаги контактних проводів розміщуються від крайніх стрілок станції до анкерних опор ізолюючих спряжень, викреслюється розташування (укладання) підвісок у плані та вказується напрямки зигзагів.

5.1.5 Трасування анкерних ділянок на станції

На станції контактна підвіска напівкомпенсована, а на перегоні – компенсована. Спряження таких підвісок здійснюються таким способом,перша анкерна ділянкам перегону з боку станції анкеруэться як напівкомпенсована підвіска,а другий його кінець на перегоні – як компенсована підвіска; в середині анкерної ділянки проектується середня анкеровка напікомпенсованної підвіски. Таким чином на ізолюючих спряженнях обидві гілки контактних підвісок будуть однакові, напівкомпенсовані.

Анкерні ділянки контактних підвісок головної колії трасуються від крайніх із сторони перегону анкерних опор спряжень в одному кінці станції до таких саме опор на іншому кінці станції або на нейтральній вставці.

У такому випадку довжина анкерних ділянок перевищує допустиму (1600м), тому контактні підвіски кожної головної колії поділяються на дві анкерні ділянки і посередині станції найбільш зручному місць виконують не ізолююче спряження. Сполучення анкерних ділянок контактних підвісок головних колій у середині станції.

З метою економії кольорових металів, якщо несучий трос контактної підвіски головної колії станції мідний, улаштовують не ізолююче спряження анкерних ділянок тільки контактних проводів; несучій трос трасується через усю станцію однією анкерною ділянкою, а контактні проводи в прольотах спряжені підвішують до додатково підключеному біметалевому тросу.

Напівкомпенсована контактна підвіска кожної бокової колії станції виконується однією анкерною ділянкою. В анкерних ділянках довжина менше 800м влаштовується однобічна компенсація проводів контактних підвісок.

Біля кожної анкерної ділянки вказується довжина та її номер.

Кількість анкерних опор повинна бути мінімальною, але анкетувати дві підвіски на одній залізобетонній опорі допускається лише, якщо одна із анкеровок жорстка.

Анкеруючи підвіски, ураховують, що повітряні стрілки треба виконувати з одиночними перехрестями.

Якщо ж по вимогам трасування це зробити не можливо, тоді повітряні стрілки тераса виконувати з подвійним перехрестям дротів, рознесеним по прогонам. Подвійні перехрестя без рознесення на прогоні робити не слід.

5.1.6 Трасування живлячих та відсмоктуючи ліній від будівлі тягової підстанції до електрифікованих колій проектуються по найменшій відстані, та вздовж електрифікованих колій - по опорах контактної мережі.

Для анкеровка ліній біля будівлі тягової підстанції та біля колій використовується залізобетонні конічні опори. На кожній опорі анкетується одна лінія.

Живлячі та відсмоктуючи лінії виконують із дроту А-185.

Живлячі лінії контактної мережі головної колій станції приєднуються безпосередньо перед тяговою підстанцією. Для анкеровки живлячої лінії та установки роз’єднувачів використовуються або спеціально для цього встановленні залізобетонні опори, або раніше намічені.

Живлячі лінії контактної мережі перегонів трасують від опор на території тягової підстанції перпендикулярно осям колії до опор, установлених біля колій, де виконується анкеровка та розворот живлячих ліній, вздовж електрифікованих колій. Далі шляхи живлячих ліній перегонів йдуть на кронштейнах з польового боку опор контактної мережі та закінчуються на спеціально для цього встановлених кінцевих залізобетонних опорах на ізолюючих спряженнях. В якості кінцевої опори,на яких здійснюється анкеровка живлячих ліній,використовується конічна опора з відтяжками,анкером та анкерною опорною плитою.

5.1.7 Секціонування контактної мережі станції

Відповідно із схемою живлення і секціонування контактної мережі на плані станції вказується місця установки секційних ізоляторів, секційних роз’єднувачів та ізоляторів, які знаходяться у фіксуючих тросах жорстких поперечин.

5.1.8 Габарити опор на станції

Габарити опор (відстань між попередньою граню опор до вісі колії) указують згідно до таблиці, яка йде по вій довжині плану станції. Нормальний габарит проміжних та перехідних консольних опор та залізобетонних стійок жорстких поперечин на станціях повинен бути: 3,1м на прямих ділянках; 3,3м у анкерних опор; 3,2м на опорах де встановленні роз’єднувачі; біля пасажирських платформ завширшки 4м опори слід встановлювати з габаритом 6м; опори, які розташуванні скрізь тупикової колії, на яких підвищують контактні підвіски інших колій, протягом 100м від кінця тупика встановлюють з габаритом не менше 4м від вісі тупика.

Дата добавления: 2015-11-14