Вiдношення рослин культури до води

Озимий ячмiнь відзначається високою посухостійкістю протягом всього періоду вегетації. Транспіраційний коефіцієнт - 300-500. При нестачі вологи в ґрунті і суховіях більш стійкий проти запалу, ніж інші злакові культури[4].

У сприятливих умовах водозабезпечення посилюються засвоєння води і пожнивних речовин, ріст і розвиток та продуктивність ячменю. При цьому урожай зростає головним чином за рахунок збільшення кількості продуктивних стебел і зерен у колосі, а також їх маси.

Таблиця 2 - Вимоги зернових І групи до вологи

Культура	Необхідно води для набубнявіння, в % від маси зернівки	Транспіраційний коефіцієнт, кг води на кг сухої маси
Пшениця		300-700
Жито		400-500
Тритикале		450-550
Ячмінь	45-50	300-500
Овес		450-850

Характерною біологічною особливістю озимого ячменю є відносно економна витрата ґрунтової вологи. Так, у дослідах Кримської сільськогосподарської дослідної станції коефіцієнт водоспоживання при зрошенні озимої пшениці становив 800‑1000 і більше, а озимого ячменю – 500‑650 м3/т. Багато вологи він споживає у фазі виходу в трубку, нестача її у цей період призводить до зниження врожаю. За сприятливих умов зволоження восени озимий ячмінь встигає створити добре розвинену кореневу систему. Завдяки цьому він рано навесні інтенсивно розвивається і більш повно використовує запаси ґрунтової вологи. До настання високих температур і дефіциту вологи в ґрунті рослини встигають створити основну масу врожаю. При сівбі в оптимальні строки ячмінь починає кущитися восени і при наявності тепла, вологи і пожнивних речовин в ґрунті дає високий коефіцієнт кущіння.

Незважаючи на відносну посухостійкість і низький коефіцієнт водоспоживання, особливо при сприятливих умовах живлення, озимий ячмінь дуже реагує на оптимізацію водозабезпечення. Поливний режим його включає вологозарядковий і вегетаційні поливи. Вологозарядковий полив проводять після основного обробітку ґрунту, але не пізніше, ніж за 10‑12 днів до сівби. Норма поливу повинна забезпечувати промочування ґрунту на глибину 1 м, що становить 800‑1000 м3/га

При близькому заляганні підґрунтових вод замість вологозарядкового застосовують передпосівний полив (300‑500 м3/га). Після цього, в міру поспівання ґрунт боронують важкими боронами, а потім проводять передпосівну культивацію. При пізніх строках збирання попередника і обробітку ґрунту після нього вологозарядковий полив замінюють сходовикликаючим. Норма такого поливу становить 300‑450 м3/га.

Озимий ячмінь не потребує багаторазових вегетаційних поливів. Залежно від метеорологічних умов проводять один-два вегетаційних поливи. Тільки на посівах короткостеблих продуктивних сортів ячменю, стійких проти вилягання при високих фонах живлення, може виникнути необхідність проведення третього і навіть четвертого поливів.

Перезволожений ґрунту послаблює інтенсивність багатьох фізіологічних процесів, негативно впливає на продуктивність ячменю. Це пояснюється погіршенням життєдіяльності кореневої системи, її енергетичного обміну, поглинання поживних речовин і мобілізації мікроорганізмів[5].

Дата добавления: 2015-11-14