Екологiчнi та бiологiчнi особливостi культури

Вступ

Ячмі́нь (Hordeum) — рід рослин родини злакових. Одно-та багаторічні трав'янисті рослини з солом'яним стеблом 50 — 110 см завдовжки. Коренева система – мичкувата. Стебло - соломина, що складається з 5-7 міжвузлів і розділена стебловими вузлами. Соломіна порожниста. Лист - складається з листового піхви і листової пластинки. Суцвіття - складний колос. Плід - зернівка, зрощена з квітковими лусками або гола.

Широко поширене вирощування ячміню звичайного (Hordeum vulgare), інші видивирощуються рідко або ростуть в дикому вигляді. Рід ячменю (Hordeum L.) об'єднує близько 30 видів (за різними даними 18 — 50) серед яких лише один культурний вид — ячмінь посівний (Hordeum sativum Jessen.) (2n-14), усі інші — багаторічні та однорічні форми дикорослого ячменю з набором хромосом 2n-14, 28, 48. Поширені в Европі, Азії, Америці, Північній Африці. В Україні 7 видів, з них у культурі 2 види. Існують та вирощуються озимі та ярі форми ячменю. [1]

ЗНАЧЕННЯ. Озимий ячмінь має багато позитивних якостей. Він дає зерно нового врожаю на 10-14 днів раніше за озиму пшеницю, ярий ячмінь та інші зернові культури. Зерно містить 12% білка, понад 75% вуглеводів, 2,1% жиру. В 1 кг зерна міститься 1,2 корм. од. 100 г перетравного протеїну. Використовують його на корм худобі, для виробництва круп, у пивоварній промисловості. Ячмінь краще перетравлюється тваринами, ніж овес. При годівлі ячменем дійних корів вони дають молоко, з якого виготовляють відмінне масло. Невелика кількість ячменю у складі комбікормів сприяє оздоровленню і підвищенню витривалості великої рогатої худоби. Ячмінь є добрим кормом для відгодівлі свиней.

До складу білкового комплексу входить більше 20 амінокислот, 8 з них незамінні. Білок ячменю повноцінніший, ніж у інших культур, але містить мало лізину - 2,5-3,2%.

Цінність ячменю полягає ще й тому, що він добре родить у регіонах з прохолодним, вологим кліматом, де кукурудзу чи сою не вирощують або вони дають в таких умовах значно менший урожай. Озимі ячмені майже всі багаторядні, ярі - переважно дворядні.

ІСТОРІЯ І ПОШИРЕННЯ. Озимий ячмінь молодша культура, ніж ярий ячмінь орієнтовно на 2000 років. Нині у багатьох країнах відмічається перехід до вирощування озимого ячменю. Практично повністю на осінню сівбу перейшли Румунія та Болгарія, більше половини площ у Німеччині та Франції, багато озимого ячменю сіють в Угорщині та Польщі. Взагалі, у світовому рослинництві з площі в межах 80 млн. га ячменю на озимий припадає близько 10%.

В Україні озимий ячмінь рекомендований до вирощування в 14 областях України. Посівна площа в 1996 році становила 300 тис. га. Виробництво зерна озимого ячменю характеризується такими показниками (табл. 1). Однак 90% його посівних площ розміщені в пів­денному регіоні - в Криму, Одеській, Миколаївській та Херсонській областях. Головна причина цього - низька морозостійкість сортів. Ще 40 років тому озимий ячмінь в Україні практично не вирощували через відсутність достатньо морозостійких сортів. Створення академіком Гаркавим П.Х. сорту-дворучки Одеський 17 в 1955 році поклало початок впровадження озимого ячменю у виробництво.

Перевага озимого ячменю над ярим полягає у вищій врожайності. Ця культура здатна давати по 70-80 ц/га і більше зерна, що приблизно на 10-15 ц/га вище, ніж у ярого ячменю.

Озимий ячмінь добре перезимовує і забезпечує високі врожаї також в умовах Західної України.[2]

Головна мета курсового проекту полягає у розробцi технологiї вирощування озимого ячменю з урожайнiстю зерна 60 ц/га для ТОВ «Б» Новомиргородського району Кiровоградської областi.

Таблиця 1 - Площа посіву, врожайність і виробництво зерна ячменю озимого в Україні

Рік	Площа посіву, тис. га	Урожайність, ц/га	Виробництво, тис. т
		23,0
		37,2
		26,5
		18,9
		29,1
		25,3
		16,7
		22,4

Роздiл 1

Екологiчнi та бiологiчнi особливостi культури

Дата добавления: 2015-11-14