Дисциплін зі сходознавчої спеціалізації

1. Підходи до викладання дисциплін зі спеціалізації як системно-структурного комплексу (йдеться про системно-структурований комплекс дисциплін зі спеціалізації)

2. Система – комплекс (сукупність) дисциплін як цілісна єдність.

3. Структура – взаємозв’язок (взаємодоповнення) дисциплін комплексу.

4. Цілісне – система поглядів на місце і роль кожної дисципліни комплексу.

5. Методологіясистемно-структурного підходу до викладання дисциплін зі спеціалізації – це обґрунтування способів визначення загальних базових концептів дисциплін комплексу та застосування таких концептів для оцінки системності та структурованості комплексу, визначення методів подання матеріалів дисциплін тощо.

Людиновимірність концепту (構想の単位) буття (生存,存在) Людиновимірність концепту буття релігійно-філософських вчень Китаю, випливає з їх антропоцентризму (人類中道主義); до того ж постає методологічною основою синкретизму　(統合主義) цих вчень. Інтегруюча роль в синкретизмі належить конфуціянству, представленому конфуціянською морально-етичною (道徳) та етико-політичною 　(倫理・政治) системами як національним інститутом розбудови державності Китаю та інших країн Далекого Сходу. Отже, незважаючи на антропоцентризм релігійно-філософських шкіл − як один з головних чинників формування суспільної свідомості народів згаданих країн − їх суспільне буття представлено розмаїттям суспільно-політичних формацій (напр., китайський соціалізм, японський капіталізм).

Людина за «Шовенєм»

- людина уособлює найкраще в природі Неба й Землі (人者天地之性最貴 者也);

- людина – дзеркало добродійності Неба й Землі (人者其天地之徳);

- на людині сходяться ян-Неба та інь-Землі (陰陽之交);

- людина є носієм як доброго так і злого (鬼神之会);

- людина – носій животворної енергії всього сущого (五行之秀気也);

- людина – серце (душа) Неба й Землі (人者天地之心也); (天地之心謂之人);

- лише людина одухотворює Небо й Землю (惟人為天地之心);

- людина єднає добродійність Неба й Землі (能與天地合徳).

Антропоцентризм Великої межі (太極)

В основу даосько-буддистської моделі світобудови закладено ідею порожнечі небуття. Отже, за цими двома вченнями, все суще, зокрема людина, з’являється з пустоти небуття і, повертаючись до неї, уособлює її. Людина здатна осягати суть небуття і через це оволодівати потенціалом всесвіту. В цьому, власне, за релігійно-філософськими вченнями Китаю, полягає місія людини (принаймні, такі вимоги ставились перед правителями Піднебесної, що удостоювались мандату Неба на право управління). Набуття людиною згаданого потенціалу відбувається на дао-шляхові (道), через гармонізацію її зовнішнього (ян) та внутрішнього (інь) світів (наприклад, внутрішнього – духовного, та зовнішнього - матеріального). Реалізація такої гармонії відбувається через прагнення людини середини (中), тобто місця інь-ян-сходження / інь-ян-перетину.

На рис. 1 реальний процес (динаміку) гармонізації інь-ян-взаємин показано точками a – b – c – d – e – f – g, які відображають гармонійний (синусоїдально-упорядкований) життєвий процес, тобто символізують природно-ідеальну форму інь-ян-взаємин горизонталей Даоського кола (ДК), а в дійсності – горизонталей інь-ян-взаємин реальних речей.

Рис. 1

-

Рис. 2

Отже, в контексті ДК (як моделі світобудови) ця синусоїда постає циклічною, гармонійною формою процесів життєдіяльності всього сущого. Рівні потенціалів інь та ян на певних горизонталях їх взаємин позначені точками 1 — 7. Ці точки утворюють вертикаль (│) 午 — 子. Проте вертикаль постає не лише мірилом рівнів потенціалів інь та ян. Як можна бачити з рис.1, висота верхньої ян половини (7― 4) вертикалі дорівнює висоті її нижньої інь половини (4 ― 1), що означає повну гармонію інь-ян-взаємин ( через рівновагу / збалансованість потенціалу ян і потенціалу інь) та відповідає такому зодіакальному значенню ідеограми午, як “літнє сонцестояння” (22 червня) і, відповідно, зодіакальному значенню ідеограми子 – “зимове сонцестояння” (22 грудня). На цій підставі ми називаємо вертикаль (午 一 子) ДК і, відповідно, графему │ 2 енергетичною розгорткою інь-ян-взаємин речей / явищ.

За згаданою синусоїдальною формою інь-ян-процесу породження й розвитку речей та явищ розуміються не лише їх розвиток за законами природи, а й правильне ставлення до них людини та правильне їх сприйняття й розуміння нею. Тобто йдеться, передусім, про два плани їх сприйняття – план горизонтальної / фізичної розгортки інь-ян-взаємин речей, явищ та план вертикальної / енергетичної розгортки інь-ян-взаємин речей, явищ. Перший план – це їх сприйняття через фізичні (зовнішні) характеристики. Другий план – це пошук способу розкриття прихованих потенцій речей /явищ. За даоським вченням, – це шлях /

дао-шлях розкриття людиною природи (суті природи) речей / явищ і через це – суті власної природи. Проте для другого плану сприйняття й розуміння речей людині необхідно гармонізувати взаємини з навколишнім середовищем. Ідея такої гармонізації, власне, й уособлюється згаданою вище синусоїдальною формою процесів життєдіяльності

всього сущого, моделлю яких є ДК.

Концепція китаєзнавчих досліджень релігійно-філософської тематики

1. Концепція – система поглядів на предмет/об’єкт дослідження.

2. Методологія – в основу методології досліджень покладається синкретизм релігійно-філософських вчень.

3. Методологічною основою синкретизму вчень є їх антропоцентризм.

4. Складовими системи поглядів є світоглядні та морально-етичні принципи (базові концепти) вчень.

5. Головними методологічними принципами досліджень є:

1) обґрунтування способів визначення базових концептів;

2) розкриття змістів таких концептів.

Дата добавления: 2015-11-13