До методології китаєзнавчих досліджень Школи конфуція

ПОДАТИ СТАТТЕЮ

Джерелознавство в методології китаєзнавчих досліджень

Наприкінці січня 2011 року в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” проводились Дні науки, в рамках яких працював науковий семінар “Джерелознавство в методології китаєзнавчих досліджень” "Проблеми легітимності методології досліджень культур традиційних країн Далекого Сходу українським сходознавством".

Приводом проведення семінару постали:

1) незацікавленість (або небажання) урядів країн Далекого Сходу сприяти організації в Україні центрів наукового співробітництва зі сходознавчих та інших гуманітарних наук;

2) неготовність (або незацікавленість) певних наукових центрів цих країн до такого співробітництва;

3) непоінформованість таких наукових центрів про здобутки (новації, know how, тощо) української сходознавчої науки;

4) низький (частіше "нульовий") рівень інтелекту лекторів та викладачів, делегованих цими країнами до сходознавчих інституцій України;

5) "переконаність" наукових еліт цих країн (передусім Китаю та Японії) в тому, що Захід не здатний адекватно сприймати й коректно оцінювати особливості культури традиційних країн Далекого Сходу.

6) проблема легітимності методології європейських досліджень культур традиційних країн Далекого Сходу".

Проблематика семінару:

А Проблема "авторитетності":

- орієнтація на західні авторитети (Європа, Америка);

- орієнтація на східні (Далекий Схід) авторитети.

Б Проблема знання:

- орієнтація на знання (об’єктів дослідження) за західними джерелами;

- орієнтація на знання (об’єктів дослідження) за далекосхідними джерелами;

- принципи та правила презентації знань джерел;

- критерії оцінювання коректності презентації знань джерел;

- критерії оцінювання достовірності знань джерел;

- тощо.

Предмет дискусії: концепт легітимності в контексті поставленої проблеми

ДО МЕТОДОЛОГІЇ КИТАЄЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ШКОЛИ КОНФУЦІЯ

Методологічною основою китаєзнавчих досліджень Школи Конфуція є традиційні уявлення китайської філософської думки про світоглядні та морально-етичні принципи китайців які формується в умовах синкретизму трьох релігійно-філософських вчень.

Розкриття змісту таких уявлень здійснюється через опрацювання класичних китайських текстів, з огляду на те, що їхні ідеограми є носіями елементів культури вень (文), яка формується також під впливом і в умовах синкретизму цих вчень.

«Китайська книга мудрості» 樓 寳聚

«Сховище (樓) цінних (寳) зібрань (聚)»

(Астрель, - М., 2004)

1. (стор. 64) Дао-шлях (道) – це філософія й життєва практика даосів, що є школою китайської мудрості осягнення смислу сил природи, побудови стратегії взаємодії з нею. Даоські мудреці ще 3 тис. років тому володіли основами теорій таких наук, як медицина, хімія, біологія, математика, астрономія, фізика інші. Через осягнення законів природи вони опановували основи соціальної філософії, психології тощо; навчались передбачати майбутнє через пізнання законів циклічності розвитку Всесвіту. Вважали, що через циклічність явища, події повторюються знов і знов. Даоси ще до нової ери опанували бінарну систему числення, яку, зауважимо, покладено в основу розробки сучасного комп’ютера.

2. (стор. 65) Даоси сприймали час (時 (日＋土 (止)＋寸)) як міру (寸) відстані між діями, подіями, (土~ 止), які відбуваються періодично-циклічно (日). Інакше кажучи, як міру (寸) розвитку (土~ 止) всього сущого (日).

3. (стор. 74) За філософією даосизму, нормальний розвиток Всесвіту визначається взаємодією й рівновагою двох протилежних сил (стихій) – інь (陰) та ян (陽), які, взаємодіючи й перетікаючи одне в одне, складають єдине ціле (монаду). Порядок і гармонія всього сущого у Всесвіті, а також у людині залежать від рівноваги між цими стихіями. Порушення рівноваги призводить до хаотичного стану речей, явищ.

4. (стор. 80) Даоські філософи вважають, що за “ інь-ян-взаєминами ” стоїть принцип світобудови та упорядкування буття всього сущого, зокрема людини. За даосизмом, природа сама себе створює й водночас відтворює з власного духовного (дао) (道) начала. Отже, дао-духовне природи проявляється через згадане упорядкування (інь-ян-взаємин). Відтак, знання, за даосизмом, – це пізнання природи й природних процесів породження, розвитку й упорядкування речей, явищ, зокрема буття людини.

5. (стор. 86) Рушійною силою інь-ян-взаємин і, відповідно, всього сущого є життєва енергія ЦИ (氣 ~ 気).

6. (стор. 87) Отже, за даосизмом, усе суще є носієм дао-духовності, яка проявляється через взаємодію стихій інь та ян, що актуалізується та упорядковується енергією ЦИ.

Синкретизм релігійно-філософських вчень Китаю (даосизму, китаєзованого буддизму, кофуціянства)

Синкретизм релігійно-філософських учень Китаю – це сукупність взаємопов’язаних світоглядних та морально- етичних принципів (цих учень), що постали головними чинниками формування самосвідомості та суспільної свідомості народів країн конфуціянського цивілізаційного простору.

Методологічною основою синкретизму є антропоцентризм цих учень, за яким стоїть розкриття ними дао-шляху духовного, морально-етичного та фізичного самовдосконалення людини як способу пізнання суті власної природи та природи речей / явищ.

Дата добавления: 2015-11-13