Бухгалтерський баланс бюджетної установи

У бухгалтерському балансі бюджетних установ, як і в балансах промислових підприємств, реалізується принцип двосторонності, тобто господарські засоби установи відображаються удвох розрізах: за їх речовим складом і розміщенням (актив балансу) та за джерелами їх формування і цільовим призначенням (пасив балансу).

Усі бюджетні установи незалежно від їх профілю та галузевого призначення складають бухгалтерські баланси за єдиною формою згідно з Порядком складання місячної, квартальної та річної фінансової звітності установами та організаціями, які отримують кошти державного та/або місцевих бюджетів, який щорічно затверджується наказом Державного казначейства України (ДКУ).

Бухгалтерський баланс — це звіт про стан засобів установи, що відображає її активи, капітал та зобов'язання у синтезованому вигляді на певну дату. За складом статей, їх групуванням за розділами баланс бюджетної установи значно відрізняється від балансів виробничих або торговельних підприємств, що працюють на засадах самоокупності та самофінансування, і має за мету не розкриття інформації для зовнішніх користувачів про фінансовий стан установи, а забезпечення контролю та аналізу використання коштів загального і спеціального фондів.

Склад статей активу балансу засвідчує належність бюджетних установ до галузей невиробничої сфери, а склад статей пасиву вказує, що це установи державної і комунальної форм власності, які утримуються повністю або частково за рахунок державного та/або місцевих бюджетів.

До активів бюджетних установ належать ресурси, які ними контролюються і повинні принести їм економічну вигоду в майбутньому шляхом використання їх у процесі надання послуг відповідно до статутної діяльності, при обміні на інші активи або при погашенні зобов'язань установи.

Необоротні активи — це засоби, придбані або створені бюджетною установою для довгострокового використання (понад один рік) у процесі господарської діяльності і не призначені для продажу. До них належать: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи. Усі вони показуються в балансі у двох оцінках: за первісною та залишковою вартістю, а у підсумок балансу включається лише залишкова вартість, тобто баланс складається за принципом "балансу-нетто":

Залишкова вартість=Первісна варсть-Знос

До оборотних активів належать засоби, призначені для невиробничого споживання або використання у процесі статутної господарської діяльності бюджетної установи протягом одного року або й менше. До них належать: грошові кошти, запаси, дебіторська заборгованість та ін. Оборотні активи показують у балансі бюджетної установи досить деталізовано (за їх видами, призначенням та місцями зберігання), що необхідно для контролю за їх наявністю та доцільним використанням відповідно до кошторису.

Витрати бюджетних установ включають фактичні витрати матеріальних, трудових і грошових ресурсів на утримання установи та її статутну господарську діяльність, які здійснюються за рахунок загального і спеціального фондів. При цьому видатки спеціального фонду показують за видами коштів.

Активи і витрати бюджетних установ не оцінюються щодо спроможності їх трансформації в грошові кошти, а тому й розділи активу балансу не розміщуються за ознаками зростаючої ліквідності, як це прийнято у балансі госпрозрахункових підприємств.

Джерелами формування активів і витрат бюджетних установ є власні кошти (капітал), зобов'язання і доходи. До власного капіталу належать: фонд у необоротних активах і фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах, які відображають вартість державного (комунального) майна, переданого в постійне безпосереднє розпорядження бюджетної установи, а також результати виконання кошторису за загальним і спеціальним фондами. До цього розділу зараховують також і результати переоцінок активів у випадках підвищення їх вартості.

Зобов'язання установи належать до залучених коштів. Вони виникають внаслідок минулих подій і після їх урегулювання в майбутньому зменшиться економічна вигода установи через виплату готівки, передачу інших актів або безготівкового перерахування коштів. Заміна одного зобов'язання іншим не зменшує загальної суми боргу і не зумовлює втрату економічних вигод, тому не може вважатися повноцінним погашенням зобов'язання. Короткострокові зобов'язання підлягають погашенню протягом одного року, а довгострокові — протягом періоду, що перевищує один рік з дати балансу. У балансі бюджетної установи короткострокові і довгострокові зобов'язання показують в одному розділі. При цьому короткострокові зобов'язання показують за видами: позики, векселі видані, із заробітної плати, із страхування, з податків і платежів тощо.

До балансу бюджетних установ додаються довідки про рух асигнувань загального та спеціального фондів, які дають змогу органам Державного казначейства, фінансовим органам та вищим організаціям контролювати надходження й використання бюджетних асигнувань і спеціальних коштів.

Усі бюджетні установи складають єдиний баланс за всіма коштами загального і спеціального фондів, тобто кошти бюджету і позабюджетні надходження та їх використання показуються в одному балансі. Складається баланс на підставі вивірених даних про залишки на рахунках аналітичного Й синтетичного обліку на кінець звітного періоду. Кожна установа заповнює в балансі тільки ті рядки, які стосуються її діяльності.

Організації Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування, Фонду загальнодержавного соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань складають баланси за зразками, визначеними даними фондами. Госпрозрахункові підприємства й організації, які одержують кошти загального фонду бюджету, а також громадські об'єднання, що одержують бюджетні кошти не на своє утримання, а на виконання окремих програм, звітують про їх використання за спеціальними формами звітності (ф. № 2 "Звіт про надходження і використання коштів загального фонду"; ф. № 4—3 "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду"; ф. № 4—3.1 "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (займи міжнародних фінансових організацій")), але баланс складають за формою, передбаченою П(С)БО 2 "Баланс".

Квартальні баланси бюджетних установ у частині витрат і доходів складаються наростаючим підсумком з початку року, тобто в балансі показуються загальні суми доходів і витрат з початку бюджетного року до звітної дати. При складанні заключного річного балансу бюджетні установи, починаючи з 2000 р., визначають фінансовий результат виконання кошторису з метою відображення його в балансі у складі власного капіталу. У зв'язку з цим всі доходи і витрати бюджетної установи в кінці року (перед складанням заключного балансу) списують на рахунок 43 "Результати виконання кошторисів" окремо за загальним і спеціальним фондами. Тому в третьому розділі заключного балансу за активом станом па кінець року можуть бути лише суми залишків незавершеного виробництва у виробничих (навчальних) майстернях, витрати під урожай наступного року в підсобних (навчальних) сільських господарствах та незавершених і не зданих замовнику договірних науково-дослідних робіт. Відповідно у третьому розділі пасиву "Доходи" на кінець року можуть бути лише залишки за статтею "Доходи за витратами майбутніх періодів", де відображуються одержані авансом кошти спеціального фонду, витрачатися які будуть у наступному році (наприклад, плата за навчання, внесена одразу за рік).

Такі основні особливості будови балансу бюджетних установ.

Кошторис бюджетних установ

Складові кошторису:

Щоб бюджетна установа виконувала свої функції, визначені її Положенням чи Статутом, їй в першу чергу необхідний план, в якому повинні бути визначені доходи, які вона має отримати протягом бюджетного періоду і відповідні витрати, які будуть здійснені на утримання установи, для здійснення ним своїх повноважень. Так, міській раді необхідно виконувати свої повноваження щодо здійснення відповідного контролю за надходженням податків та місцевих зборів (утримання автостоянок, заробітна плата контролерам, які збирають збір за паркування, контроль за повнотою надходження виручки тощо). Управління культури планує, які культурно -масові заходи будуть проведені протягом року, скільки на це піде коштів, і яка виручка від них поступить до бюджету за відповідний період.

Кошторис бюджетних установ (далі - кошторис) - основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Бухгалтер бюджетної установи має безпосереднє відношення до кошторису, як до її планування (надаючи звітні дані за попередній період фінансовому підрозділу), так і до контролю за її виконанням, адже бухгалтер відповідає за всі фінансові операції, які будуть здійснені бюджетною установою протягом бюджетного періоду.

Кожна установа, виконуючи свої функції, повинна мати на це відповідний дозвіл, закріплене законом, та право отримувати і розпоряджатися коштами у визначених обсягах, тобто мати певні повноваження. У свою чергу бухгалтеру необхідно знати:

· які кошти мають надійти до бюджету;

· скільки можна використати на утримання установи;

· як їх правильно використовувати.

Перед початком бюджетного періоду усіма установами на наступний бюджетний рік, на який плануються видатки, складаються кошториси. Навіщо бухгалтеру потрібно знати, що таке кошторис? По-перше, відповідно до державного класифікатора управлінської документації баланс виконання кошторису витрат та звіт про його виконання є фінансовою документацією, яку подає бухгалтер. По-друге, згідно кваліфікаційної характеристики головного бухгалтера саме він бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера. А пунктом 37 Порядку № 228 передбачено, що кошториси і плани асигнувань підписуються керівником установи та керівником його фінансового підрозділу або головним (старшим) бухгалтером. У тому випадку, якщо в установі не передбачена за штатом посаду начальника фінанасового підрозділи (наприклад, сільських, селищних, міських радах, територіальних центрах соцзабеза і т.д.), складання та затвердження кошторису лягає на плечі головного бухгалтера.

Розглянемо структуру кошторису більш докладно.

Будь який кошторис складається з двох частин:

I частина " ДОХОДИ ";

ІІ частина " Витрати".

У свою чергу і доходи і витрати складаються із загального та спеціального фондів (визначається законом про Держбюджет України).

До загального фонду кошторису бюджетної установи можна віднести кошти, що надходять від сплати податків, сборов1, надання послуг та від вищестоящої установи для утримання установи та витрачаються згідно певних видів основної діяльності.

Тому для створення спеціального фонду у складі місцевого бюджету має бути видане рішення відповідної ради про створення такого фонду, в якому перераховуються конкретні джерела надходжень і витрати, які здійснюватимуться за рахунок коштів цього фонду. Дане рішення приймається з дотриманням закону про Держбюджет України.

Щоб згрупувати доходи, витрати та фінансування бюджету за економічними ознаками, функціональної діяльності, організаційним управлінням, відповідно до чинного законодавства та міжнародним стандартам, Мінфіном України розроблена бюджетна класифікація, яка знайшла своє відображення в наказі МФУ від від 27.12.2001 р. № 604. Детально розглядати її в даній публікації немає сенсу. А ось із загальними положеннями слід ознайомитися.

Бюджетна класифікація має такі складові частини:

1) класифікація доходів бюджету;

2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування бюджету;

4) класифікація боргу.

Тепер розглянемо більш детально з чого складаються доходи.

Доходи - це кошти, отримані установою від:

1. Надання платних послуг;

2. Виконання робіт;

3. Реалізації продукції;

4. Продажі необоротних активів (крім будівель і споруд);

5. Суми надлишків матеріалів, виявлених під час проведення інвентаризації;

6. Списання дебіторської заборгованості;

7. Коштів на виконання окремих доручень;

8. Інші власні надходження: кошти, які фактично надійшли від вищестоящої установи;

9. Коштів, які надійшли безпосередньо на ім'я установи (наприклад, благодійна допомога), субвенції, отримані з бюджету іншого рівня.

Відповідно до класифікації всі доходи в кошторисі позначаються кодами, наприклад, код 11010000 означає такий вид доходу, як " Прибутковий податок з громадян", код 13050200 - " Орендна плата з юридичних осіб", адже бухгалтеру необхідно знати, які кошти надійшли і як їх класифікувати за кодам. Крім доходів органи влади та органи місцевого самоврядування також залучають кошти шляхом взяття боргових зобов'язань (згадаємо державний борг України перед МВФ). Доходи і борги бюджету вважаються надходженнями до бюджету.

Витрати - це витрати, які здійснює установа для свого утримання та виконання своїх функцій. У т. ч. витрати за несплаченими рахунками кредиторів, за нарахованою і не виплаченої заробітної плати і стипендій тощо, одним словом - кредиторська заборгованість. Тобто під витратами розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Витрати діляться на поточні та капітальні. Вони бувають відплатними, т.е здійсненими в обмін на товар чи послугу, або неоплатними (односторонніми), наприклад, такими, як заробітна плата, харчування, медикаменти тощо Під капітальними видатками розуміють платежі з метою придбання предметів, обладнання тощо з терміном служби більше року, запасів товарів, землі, нематеріальних активів або невідплатні платежі, що передаються отримувачам з метою придбання ними активів, або компенсації втрат, пов'язаних з руйнуванням чи пошкодженням основних фондів. До поточних витрат відносяться платежі, які здійснюються протягом року на невідкладні потреби установи (виплата заробітної плати, витрати на відрядження, опалення тощо).

В установах витрати можуть бути двох видів:

· касові;

· фактичні.

Нараховані та сплачені витрати вважаються касовими видатками, нараховані, але не оплачені витрати вважаються фактичними.

При розрахунках видаткової частини кошторису обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці та відповідних відрахувань, а також на господарське утримання установ. При цьому витрати на придбання оснащення, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. Тобто, якщо вам захотілося провести ремонт приміщення тільки через те, що вам не подобається колір шпалер або вигляд з вікна, або ж ви вважаєте, що стілець на якому ви сидите пора міняти на солідне офісне крісло - будь ласка, але в першу чергу необхідно, щоб не було заборгованості на утримання установи за комунальними платежами, зарплати і т.п.

Розрахунки доходів і видатків установи подаються на розгляд керівнику установи, який своїм підписом стверджує дані розрахунки, і вони служать основою для складання проекту кошторису. Крім проекту кошторису бухгалтером або начальником фінансового підрозділу установи розраховується план асигнувань.

План асигнувань - це помісячний розподіл видатків, затверджених у кошторисі. Він є невід'ємною частиною кошторису і затверджується разом з нею.

Знову ж, даний план розраховується згідно даних бухгалтерської звітності за попередній рік. Оскільки діяльність установи постійна, і вона здійснює свої функції згідно зі статутом або положенням, то відповідно, надходження від діяльності установи та видатки (фонд заробітної плати, інші витрати) на утримання установи розраховуються щомісяця. Також при складанні проектів кошторисів необхідно враховувати показники лімітних довідок.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування (далі - лімітна довідка) - це документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, які відповідно до законодавства повинні бути визначені на основі нормативів, і видається, відповідно, Мінфіном, Міністерством фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядниках, розпорядникам нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань.

Проект кошторису, план асигнувань і штатний розпис підписуються керівником установи і головним бухгалтером або начальником фінансового підрозділу і надаються на розгляд вищестоящій установі (головному розпоряднику бюджетних коштів). Після розгляду проектів, на їх основі формуються бюджетні запити, які також підписують керівник та головний бухгалтер (начальник фінансового підрозділу установи).

Бюджетний запит - документ, підготовлений розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідними обгрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

І нарешті, якщо проекти кошторисів затверджені, сформовані бюджетні запити - складаються кошториси. Фактично вони вже складені, і лише формально заповнюються форми кошторисів. Типові форми встановлює Мінфін України. На 2003 рік затверджено типову форму кошторису наказом Мінфіну № 57.

Зазначені документи (кошторис, план асигнувань, штатний розклад) подаються та затверджуються у двох примірниках, один з яких повертається установі, а другий залишається у вищестоящому установі, керівник якої їх затвердив.

Дата добавления: 2015-11-14