Поняття звітності бюджетних установ

На підставі даних бухгалтерського обліку бюджетні установи зобов'язані скласти бухгалтерську звітність. Складання звітності є завершальним етапом облікового процесу. Бухгалтерська звітність повинна ґрунтуватись наданих синтетичного та аналітичного обліків і відображати майнове та фінансове становище бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період (місяць, квартал, рік). Типові форми бухгалтерської і статистичної звітності та вказівки про порядок їх заповнення і терміни представлення розробляють і затверджують відповідні міністерства і відомства України, а форми фінансової звітності з виконання кошторисів доходів і видатків -- Державне казначейств України.

Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом, і для бюджетних установ зокрема, визначено Законом України „Про бухгалтерський облік і та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року за №996-ХІУ, який набрав чинності з 1 січня 2000 року.

Метою складання фінансової звітності установ є подання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан бюджетної установи, результати господарської діяльності та виконання кошторису доходів та видатків за звітний період.

Користувачами фінансової звітності можуть бути фізичні та юридичні особи, які потребують інформації про діяльність установи для прийняття рішень.

Такими особами можуть бути трудові колективи установ, органи державної статистики, органи виконавчої влади та користувачі відповідно до законодавства.

Складаючи фінансову звітність, потрібно дотримуватись таких принципів:

автономності установи -- кожна установа, що виступає як юридична особа, відокремлена від організацій вищого рівня, у зв'язку з чим майно та зобов'язання організацій вищого рівня не повинні відображатися у фінансовій звітності цих установ;

безперервності діяльності -- активи і зобов'язання установи оцінюють з припущення, що діяльність цієї установи триватиме далі;

періодичності -- діяльність установи розподіляють на певні періоди для складання фінансової звітності;

історичної (фактичної) собівартості -- пріоритетність оцінки активів, на підставі витрат на їх їхнє виробництво та придбання;

нарахування та відображення доходів і витрат - фінансовий результат звітного періоду визначається зіставленням доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати відображаються в обліку у звітності в момент їхнього виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

повного висвітлення -- фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймають на її підставі;

обачності -- методи оцінки, які використовують в бухгалтерському обліку повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів установи;

превалювання змісту над формою -- операції повинні обліковуватись відповідно до їхньої сутності, а не лише з урахуванням юридичної форми;

єдиного грошового вимірника-- всі операції установи вимірюють та узагальнюють у фінансовій звітності в єдиній грошовій оцінці, тобто в гривнях.

Особливостями бухгалтерської звітності в бюджетних установах є:

обов'язковість та державне регламентування, що випливає з характеру затвердження бюджету. Регулювання питань методології звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ покладено на Державне казначейство України, яке суворо регламентує склад і порядок складання звітності, розгляд та затвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватися правил та термінів складання звітності, подавати її в установленому обсязі. Метою цього регулювання є як створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, так і їхнє удосконалення:

· єдність форми та змісту, що дає змогу статистичного групування та зведення її показників;

· методологічна єдність показників, яка передбачає єдині методи розрахунків однакових звітних показників, їхнє обов'язкове узгодження з відповідними показниками, затвердженими кошторисами та штатними розписами. Це необхідно для контролю за виконанням кошторису доходів та видатків установи на всіх рівнях державного та місцевих бюджетів;

· простота, ясність, доступність та прозорість звітності, які необхідні для широкого залучення всіх працівників до управління, активізації людського фактора;

· послідовність, що закріплює на практиці поетапність складання бухгалтерської звітності, тобто необхідність постійності змісту та форм бухгалтерського балансу і пояснень від одного звітного періоду до іншого.

Основним завданням фінансової звітності бюджетних установ є відображення стану їхнього майна та результатів діяльності під час виконання кошторису доходів і видатків. Іншими словами, фінансова звітність бюджетних установ відображає результати розпорядження коштами та майном держави уповноваженими на це суб'єктами відносин у сфері господарювання.

Форми звітності бюджетних установ з виконання кошторисів доходів та видатків та порядок їхнього заповнення встановлюються Державним казначейством України. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать установи, засновані на державній власності, та органи які здійснюють управління майном установ, заснованих на комунальній власності, крім власних звітів, складають та подають зведену фінансову звітність щодо всіх установ, що належать до сфери їхнього управління.

Дата добавления: 2015-11-14