Пропозиція виконувати зобов’язання належним чином як необхідна

передумова для одержання права судового переслідування. Очевидно, що якщо

будь-яка сторона порушить свої зобов’язання, закон не буде вимагати від іншої

сторони негайного розірвання угоди. У деяких випадках, якщо сторона, яка понесла

збитки, бажає розпочати судову справу, вона має спочатку продемонструвати, що є

готовою, бажає та у змозі виконати свою частку зобов’язань.

Якщо угода включає взаємні зобов’язання, що є взаємною компенсацією (тобто,

це двостороння угода), жодна із сторін не може розпочати щодо іншої сторони

судову справу з порушення угоди, поки вона сама не запропонує сумлінно виконати

свою частку зобов’язань угоди. Така оферта називається “пропозицією” (tender).

Сумлінна пропозиція є дією або низкою дій, які засвідчують, що особа, яка вносить

пропозицію, бажає і може виконувати власні зобов’язання. Якщо ми припустимо,

що оплата є позитивно сформульованою умовою поставки, то потенційний покупець

не може притягнути продавця до відповідальності, поки покупець не запропонує

ціну, тобто, фактично запропонує сплатити гроші, покаже, що він готовий, бажає та

здатний їх заплатити.

Інструкція на період передсмертного стану. Інструкція на період передсмерт-

ного стану є власною заявою її укладача (заявника) щодо характеру та обсягу дій,

які мають бути виконані у той період, коли заявник вже буде нездатним приймати

такі рішення. Така інструкція не призначає іншу особу для прийняття рішень, вона

перелічує рішення, які прийняв заявник. Заявник може зазначити, що укладена ним

інструкція починає діяти тоді, коли заявник перебуває у “передсмертному стані” або

у комі або в обох станах одночасно. (Закон дає визначення цих та інших важливих

термінів). Як і у випадку з дорученням на прийняття рішень у питаннях життя та

смерті, інструкція на період передсмертного стану має свої обмеження.

Інструкція починає діяти тоді, коли: (1) лікар, який опікується заявником та ще

один інший лікар засвідчать, що заявник є у передсмертному стані або у комі; та

(2) коли лікар, який опікується заявником, засвідчить, що заявник втратив здатність

приймати усвідомлені рішення щодо заходів для підтримання власного життя, а

також що не існує розумної підстави очікувати того, що заявник поверне втрачену

здатність приймати усвідомлені рішення. Якщо заявник перебуває у комі, то другий

лікар має бути спеціалістом із цього стану.

У короткому викладі, інструкція на період передсмертного стану може вико-

нуватися будь-яким дієздатним дорослим, а формальності такого виконання за

змістом повністю відповідають формальностям щодо довгострокового доручення на

прийняття рішень у питаннях життя та смерті.

Особи, зацікавлені у викладених вище документах, мають переглянути бланки,

які були підготовлені спільно Асоціацією медичних працівників штату Огайо та

Асоціацією юристів штату Огайо. Зміст цих бланків відповідає вимогам закону, а

самі бланки можна отримати у будь-якій з двох асоціацій, зазначених вище. Бланки

призначені для широкого вжитку. Якщо зміст бланків виявиться неясним, або

таким, що не відповідає конкретній ситуації, у таких випадках варто звернутися за

консультацією до юриста.

Кредитні картки та надання інформації покупцю (власнику картки). Перш

ніж використовувати рахунок через кредитну картку, видавець картки має надати

одержувачу картки первинну декларацію продавця у письмовій формі. Така деклара-

ція має зазначати періодичну (місячну) ставку, що використовується при обрахуванні

фінансових оплат, та річну процентну ставку щодо таких виплат, коли вони почина-

ють накопичуватися; наявність пільгового терміну (протягом якого не сплачуються

відсотки на грошові виплати); спосіб, що використовується для визначення балансу,

на основі якого обраховуються фінансові виплати; а також, якщо утримується за-

безпечувальний інтерес, опис майна або речі, яку придбав власник картки. Нарешті,

первинна декларація продавця має включати виклад прав власника картки ознайом-

люватися з рахунками відповідно до федерального закону, що регулює такі дії.

На додаток до первинної декларації, видавець картки має надавати власнику

картки періодичну інформацію (рахунки) за кожний розрахунковий період, за який

власник картки має борг.

На додаток до первинної декларації та періодичних повідомлень, видавець картки

має подавати таку інформацію: щорічне повідомлення про права щодо виставлення

рахунків, якщо такі права не перелічуються у кожному рахунку, що надсилається

власнику картки; письмове повідомлення про будь-які зміни умов контракту або

порядку використання рахунку (щонайменше за 15 діб до того, як такі зміни набудуть

чинності); наявність та розмір будь-якого додаткового збору.

Процедура опротестування будь-яких помилок щодо нарахувань є такою. Власник

картки має повідомити у письмовій формі видавця картки про помилку у нарахуванні

протягом 60 діб після одержання першого помилкового рахунку. Видавець картки

має вирішити спір протягом 90 діб з дня отримання письмової скарги на помилковий

рахунок. Якщо спір неможливо вирішити одразу ж, видавець картки має надіслати

власнику картки письмове повідомлення із підтвердженням отримання скарги. Таке

повідомлення має бути вислано власнику скарги протягом 30 діб після отримання

скарги видавцем картки.

Здоровий глузд у підприємницьких операціях. Використовуйте кредит ощад-

ливо. Кредити є недешевими, а тому їх слід використовувати лише у крайньому ви-

падку. Із стратегічної точки зору, набагато вигідніше платити готівкою, тому що гро-

ші, які ви заощадите, можуть бути використані для купівлі інших товарів та послуг.

Не виходьте за межі власного бюджету. Не беріть на себе зобов’язання щодо

сум, які вам важко буде виплатити. Пам’ятайте, вам слід сплачувати за оренду

приміщення або за купівлю будинку в розстрочку, купувати харчові продукти

та одяг, сплачувати за послуги лікаря та стоматолога, виплачувати відсотки за

страховим полісом, додержуватися власних зобов’язань щодо виплат за автомобіль

та інші великі придбання, підтримувати функціонування приміщень і обладнання та

ремонтувати їх, а ще мати певні заощадження на випадок надзвичайних ситуацій та

для відпочинку.

Дійте з відкритими очима. Не підписуйте будь-які угоди, якщо ви не

усвідомлюєте повністю їх зміст, а також ваші права та обов’язки. Прочитайте кожний

документ, який вам пропонують підписати. Не підписуйте незаповнені документи –

усі рядки мають бути заповненими, а непотрібне має бути закреслене, якщо воно не

має відношення до змісту угоди. Не підписуйте нічого з того, що ви не розумієте,

спершу порадьтеся зі своїм юристом.

Виконуйте свої зобов’язання. Якщо ви вже взяли на себе зобов’язання, додержуй-

теся його. Гарна репутація у кредиторів може бути дуже цінною. Погана репутація у

кредиторів може створити для вас фінансові проблеми. Інколи неможливо виконати

власні зобов’язання у визначений термін: тоді зв’яжіться з кредитором і обговоріть

ситуацію. Кредитори часто йдуть назустріч або тимчасово відстрочують оплату.

Ведіть точний облік. Важливо зберігати (1) копії всіх документів, які ви

підписуєте; (2) копії будь-якої вихідної та вхідної кореспонденції відносно купівлі

та оплати; та вести (3) облік всіх виплат. Якщо виникне суперечка або помилка, у вас

будуть власні архіви. Нарешті, записи щодо виплат у рахунок погашення іпотечної

позики під будівництво будинку нададуть вам докази щодо виплати відсотків по цих

позиках. Відсотки, які ви сплачуєте на ці позики, можуть вираховуватися із загальної

суми, яку ви подаєте у декларації для визначення розміру федерального прибуткового

податку, що підлягає виплаті вами.

Leasehold Estate. If the owner gives temporary possession and use of her property to

another in return for the payment of rent or something else of value, by means of a written

agreement called a lease, the party to whom possession of the property is given acquires a

leasehold interest or leasehold estate. In such a case, the landowner is called the lessor and

the person to whom the property is rented is called the lessee or tenant. The term, or time,

of the lease may be weeks, months, or years.

Mortgages and Liens. A “lien” is a charge or encumbrance on property to secure the

payment of a debt or the performance of some act. There are many other types of liens: a

tax lien, a judgment lien, a mechanic’s lien, etc. The procedure for enforcing a lien is called

foreclosure. Frequently, property will be subject to many liens. In such cases, when one

lienholder sues to foreclose, all lienholders are notified and their claims dealt with in the

same suit. This process is called “marshalling of liens”. Some liens, for example tax liens,

have statutory priority.

Easements and Licenses. An easement is formal permission, granted in writing by

deed or similar document, to use another’s property. Easements are commonly granted to

utility companies to install and maintain water, sewer, etc. gas, across private property.

A license is informal permission to use another’s property, e.g. to use a path across an

owner’s property.

Mineral Rights and Similar Interests. An owner might lease the mineral rights to her

property to an oil exploration company in return for a flat payment when the lease is signed,

plus a royalty of, for example, one-eighth of the value of any oil or natural gas brought to

the surface.

Типи поземельних книг. У штаті Огайо основні поземельні книги ведуться

окружними реєстраторами. Найважливішими є реєстри свідоцтв про передачу права

власності на нерухомість та іпотечних актів, а також загальний індекс цих реєстрів.

Ще одним важливим реєстром є “земельний кадастр”. Реєстрація земель вимагає

проведення судової процедури, аби встановити статус титулу на право володіння. Як

тільки такий статус встановлюється, оформлюється відповідне реєстраційне свідоцтво

і всі наступні операції та заяви фіксуються в ньому. В окружному відділі реєстрації

також зберігаються топографічні карти місцевості та карти у горизонтальній проекції.

Інші службовці на рівні округу також ведуть важливі земельні реєстри. Окружний

аудитор та окружний скарбник (завідувач фінансового відділу) відповідають, поміж

іншого, за облік сплати податків на нерухомість. Секретар суду загального права

веде відповідну документацію у своєму суді. Архіви судів у справах успадкування

також надзвичайно важливі для визначення статусу власності на майно. Окружний

шериф веде облік зовнішніх судових рішень у справах, що починалися в даному

окрузі (зовнішніми називаються судові рішення, прийняті судами інших штатів).

Правовий пошук титулу; бездоганний правовий титул. Повне вивчення

статусу правового титулу може бути досить складним. У штаті Огайо таке вивчення

не є потрібним. Правила щодо бездоганного правового титулу визначаються

статутом. Відповідно до цього статуту, якщо правовий пошук титулу показує, що

процес його послідовної передачі не переривався протягом останніх 40 років, то це

вважається доказам “титулу на просте (абсолютне) право власності”, що дозволяє

припустити, що особа, яка володіє титулом на даний момент, має титул на просте

право власності, тобто має право його передачі.

Limitations on Wills; Special Provisions. The general rule is that a testator can use a

will to dispose of his or her property in any way, or to any persons, the testator wants. There

are important exceptions to this general rule.

While a testator can disinherit others, a testator cannot entirely disinherit his or her

spouse by making a will which specifically disinherits the spouse. The law gives the surviv-

ing spouse certain choices which prevent total disinheritance of the assets which are subject

to probate administration. The surviving spouse can accept the will and take whatever share

of the estate the will provides, or reject the will and take whatever share he or she is entitled

to under the law.

A surviving spouse is also entitled to a living allowance of $ 25,000 and to remain in the

family home for one year. The surviving spouse also has the right to have one automobile

which was not specifically bequeathed (given) in the will. The surviving spouse also has the

right to be reimbursed for the payment of the funeral expenses of the deceased spouse.

The testator cannot leave a gift to the witnesses to the will. Such gifts are invalid, al-

though they do not invalidate the entire will unless such persons are the only beneficiaries.

The law has special provisions which automatically change a will in some situations.

Where there are children born to testator after a will has been made, the general rule is that

these children (called “afterborn children” or “pretermitted heirs”) are entitled to share in

the estate the same as testator’s other children.

Where the testator is divorced, or granted a dissolution of marriage, the provisions in

the will for testator’s former spouse are revoked.

Що трапляється, якщо заповіт відсутній. У будь-яких випадках, коли особа

помирає, не залишивши заповіту щодо управління власним майном, статути штату

Огайо визначають порядок розподілу майна покійного.

Статут про перехід у спадщину та розподіл майна. Головні положення, які

регулюють порядок успадкування майна, залишеного померлим без заповіту, містяться

у законі, який називається “Статут про перехід у спадщину та розподіл майна”. Цей

статут, головним чином, віддає перевагу живим найближчим родичам покійного.

Частка спадкоємців та найближчих родичів. В усіх випадках, коли

успадковують спадкоємці по прямій лінії, їхні відносні частки визначаються на підставі

“представництва” (їхнього статусу як спадкоємців). Цей метод ще називається “за

смугами”. Тобто, їхні частки визначаються за їх місцем у генеалогічному (родовому)

дереві (family tree), а також за предками, які “представляють” їх. Наприклад,

припустимо, що якась жінка померла, не залишивши після себе заповіту. Її чоловік

помер два роки раніше. Під час смерті троє з чотирьох дітей жінки були живі, а дитина,

яка померла раніше своєї матері, мала двох дітей, які є живими. Майно буде поділено

на чотири частини. Кожен з трьох дітей жінки, які залишилися живими, одержать по

одній частці, а двоє дітей померлої дитини жінки поділять четверту частку порівну.

Ці внуки одержать по одній восьмій частині майна кожний. Коли спадкоємці є

далекими родичами і успадковують найближчі родичі, тоді статус спадкоємництва

далеких родичів взагалі не розглядається. Успадковують тільки живі найближчі

родичі, які мають однаковий рівень родинних відносин щодо померлого. Наприклад,

якщо єдиними родичами померлого є два триюрідних брата, а також два триюрідних

племінника (діти ще одного, але померлого триюрідного брата), то триюрідні брати

одержать у спадок по половині майна померлого кожний. Триюрідні племінники не

можуть одержати право успадкування через свого померлого батька.

Управління спадковим майном. Майно, яке підлягоє управлінню. За законо-

давством штату Огайо, стандартній процедурі управління (адміністрування) під-

лягає будь-яке майно, за винятком такого, загальна вартість якого не перевищує

25 000 доларів, яке може звільнятися від більшої частини процедур, пов’язаних з

адмініструванням.

Ухвалення заповіту. Якщо особа помирає, залишивши заповіт, першим кроком

в управлінні майном є ухвалення заповіту. За цією процедурою, заповіт реєструється

в суді у справах успадкування. Суд вивчає документ, аби визначити, чи відповідає

він вимогам до юридично дійсного заповіту. Суд у справах успадкування може ухва-

лити заповіт або наказати свідкам заповіту з’явитися до суду та подати свідчення.

Якщо буде надійно встановлено, що цей заповіт є останнім заповітом померлого, він

буде прийнятий судом до виконання.

Призначення виконавця духівниці або піклувальника про спадкове майно. По-

тім суд призначає виконавця духівниці, до відповідальності якого входить нагляд за

правильним та таким, що відповідає вимогам закону, розподілом майна. Якщо покій-

ний помер, не залишивши заповіту, суд призначає піклувальника про спадкове майно

(обов’язки якого, по суті, є ідентичними обов’язкам виконавця духівниці). Суд ви-

писує судове повноваження на виконання заповіту виконавцю духівниці або судове

повноваження на управління майном померлого піклувальнику про спадкове майно.

Якщо виконавець духівниці втрачає здатність виконувати доручені йому обов’яз-

ки, йому призначають заміну. Якщо є заповіт, то нова довірена особа (фідуціарій) на-

зивається “ administrator de bonis non with will annexed ” (піклувальник про спадкове

майно з доданим заповітом) або “ administrator de bonis non ”, якщо заповіту немає.

The Juvenile Court. The juvenile court has exclusive original jurisdiction over delin-

quent and unruly children, juvenile traffic offenders, and neglected, dependent, and abused

children. When a minor is accused of a crime, whether serious or petty, the general rule is

that the minor can be tried and dealt with only in the juvenile court. Under certain circum-

stances, a minor may be transferred to the common pleas court for trial and punishment as

an adult. Adults accused of contributing to the delinquency or neglect of a minor are tried

in the juvenile court. Other adult crimes against minors, such as non-support, may be tried

in the juvenile court as well as in other courts. The juvenile court also has the power to

determine and provide for custody and care of neglected, dependent, or abused children.

This power is subject to the authority of the domestic relations court to determine custody

and support questions in divorce and similar cases, and to the authority of the probate court

in guardianship and adoption proceedings. The juvenile court also has the power to con-

sent to the marriage of pregnant minors under 16, and to consent to abortions for pregnant

unemancipated minors.

Detention of Juveniles. Minors may be taken into custody: because they committed an

offense; pursuant to the order of a juvenile court; or for some other reasons. A child alleged

to be delinquent, unruly, or a juvenile traffic offender may be detained in a jail only if there

is no available juvenile detention home or similar facility. In such cases, the child must be

kept in a separate room where the child cannot come in contact with adult offenders. A ne-

glected or dependent child who is detained cannot be kept in jail under any circumstances

without a specific court order authorizing such detention.

Неповнолітні правопорушники. “Неповнолітнім правопорушником” (делінк-

вентом) називається підліток, який: вчинив дію (крім порушення правил безпеки

руху), яка за федеральним (муніціпальним) законом або законом на рівні штату

вважалася б злочином, якби її вчинив дорослий, або який не виконує рішення під-

літкового суду. Дитина, яка порушила правила дорожнього руху, є “неповнолітнім

порушником безпеки руху”. Тягар правопорушення визначає форму покарання, яке

накладає суд. У випадку резонансного злочину, підлітковий суд може передати спра-

ву до суду загального права, де вона буде розглядатися, включно із призначення ви-

року, як справа дорослого.

Неповнолітні мають більшість прав дорослих, яких звинувачено у кримінально-

му правопорушенні: право бути представленим адвокатом; право одержати чітко та

експліцитно сформульовану заяву щодо змісту правопорушення; право на доведення

поза всяким сумнівом державою кожного елементу злочину; право на пояснення від-

повідних власних прав на кожному важливому етапі судової процедури. Неповно-

літні не мають права на суд присяжних або на звільнення під заставу.

Рішення, які може приймати суд у справах неповнолітніх, включають: дозвіл

залишитися вдома, але помістити під пробацію (іспитовий термін); вимога реститу-

ції (відновлення попереднього стану); влаштування дитини до спеціальної школи,

табору або виправного закладу; за деякі правопорушення – влаштування дитини до

виправного закладу під наглядом “Відділу відбуття покарань молоддю” штату Ога-

йо на мінімальний термін у 6 місяців, 1 рік або до досягнення віку 21 рік; анулю-

вання прав водія дитини; призупинення або анулювання реєстрації будь-яких тран-

спортних засобів, зареєстрованих на ім’я дитини; застосування періоду затримання

з електронним моніторінгом; конфіскація; примусове проходження програми для

виправлення алкоголіків та наркоманів; накладання штрафу (не більше 50 доларів)

та сплата судових витрат; якщо дитина має психологічні проблеми або проблеми,

пов’язані із порушенням розвитку, суд вживає належних заходів, аби забезпечити

відповідне лікування.

Дата добавления: 2015-11-14