Технологи будівельного виробництва

Стінові конструкції за видом матеріалу можуть бути кам'яними, дерев'яними, із штучних матеріалів (цегла, бетон, метал), комбінованими (типу сендвіч). Безумовно, з точки зору виробництва, керування властивостями найбільш перспективними є ті, які отримують з використанням штучних матеріалів. Найчастіше стіни будують методом кладки, складання стінових панелей або монолітним бетонуванням.

Кладка — це конструкція, виконана з окремих керамічних, силікатних стінових каменів або з ніздрюватих бетонів. Шви між каменями, цеглою, блоками заповнюються кладочними розчинами. Для створення міцної монолітної системи ряди кладки виконують з розбіжністю вертикальних швів, тобто з перев'язкою.

Для кладки зовнішніх стін використовують як прості розчини (цементні), так і складні (цементно-вапняні, цементно-глиняні). Товщина швів у стінах із цегли становить приблизно 12 мм. Якщо як заповнювач використовують пористі матеріали — спучений перліт, вермикуліт тощо, то такі розчини називаються "теплими", тому що вони мають теплопровідність до 0,27 Вт/м °С при середній густині менше 1200 кг/м³.

Сучасні технології дають змогу отримувати стінові матеріали з мінімальними відхиленнями (до 1 мм) геометричних розмірів, тому можна робити так звану тонкошовну кладку із використанням кладочних клеїв з тонкодисперсних сухих сумішей, які мають розмір часток заповнювача до 2 мм. Внаслідок цього товщина кладочного шва зменшується до кількох міліметрів, що веде до значної економії розчину.

Зведення стін за допомогою збірних панелей має ряд позитивних моментів:

• висока якість стінових конструкцій;

• перенесення трудомістких процесів з будівельного майданчика на завод;

• висока продуктивність праці і зменшення кількості ручних операцій;

• виконання в заводських умовах значної частини оздоблювальних робіт.

Монолітне бетонування стало конкурентоспроможним збірному завдяки застосуванню в технології бетонів високоефективних хімічних домішок, і насамперед суперпластифікаторів. Технологія сучасного монолітного домобудування має багато позитивних рис. Серед них — зменшення основних фондів, виробничих площ, енергоресурсів, велика мобільність як у будівництві, так і при переході на випуск нової серії будинків.

Здатність бетону створювати різні форми відкрила широкі можливості для виготовлення з нього будь-яких деталей будівельних конструкцій. За формою і призначенням будівельні елементи поділяють на опори, плити і блоки.

З цих елементів можна створювати збірні залізобетонні споруди. Недоліки цього способу полягають у високих витратах на опалубку і допоміжну оснастку; крім того, несприятливі на будівельному майданчику кліматичні умови. При монтажному способі будівництва споруду збирають з елементів заводського виготовлення. При комбінованому способі здійснюють монтаж залізобетонних деталей, які після цього посилюють додатковою заливкою бетоном.

Обидва способи будівництва — заливка монолітних споруд і монтаж зі збірних залізобетонних конструкцій — можуть бути ефективними залежно від умов будівництва.

Заливка бетону безпосередньо на будівельному майданчику рентабельна, якщо витрати на спорудження опалубки і допоміжної оснастки становлять меншу частку всіх витрат на виготовлення бетонної конструкції або якщо потрібно побудувати нестандартну споруду. Навпаки, монтажний спосіб економічний і технічно вигідний, коли на будівельний майданчик доставляються виготовлені масовими серіями деталі з залізобетону. Головні переваги цього способу полягають у покращенні якості, високої продуктивності праці, скороченні часу будівництва.

Комплексний технологічний процес зведення монолітних залізобетонних конструкцій і споруд складається з встановлення опалубки, монтажу арматури, бетонування і розпалублювання. При цьому потрібно враховувати час, необхідний для тверднення вкладеного бетону.

Склад простих технологічних процесів їх трудомісткість і черговість виконання залежать від виду і характеристик монолітних конструкцій, що застосовуються, будівельних механізмів і опалубки, технологічних і місцевих особливостей виробництва робіт.

Технологію і організацію робіт для кожного конкретного випадку проектують у кількох варіантах. Після порівняння приймають варіант з оптимальними техніко-економічними показниками.

Вибір опалубки для бетонування монолітних конструкцій може бути кількох варіантів. Наприклад, фундаменти під колони промислових будинків бетонують у інвентарній опалубці, а також у блок-формах; підвалини під обладнання у великощитовій або опалубці-облицюванні. Конструкції багатоповерхових монолітних житлових будинків можна бетонувати у великощитовій, об'ємно-переставній опалубці. Важливо вибрати такий варіант опалубки, щоб забезпечити:

• механізацію процесу її встановлення і зняття,

• найменшу трудомісткість процесу,

• найменшу вартість робіт,

• високу якість бетонування.

Варіанти опалубних робіт порівнюють за двома показниками: трудомісткості і вартості у розрахунку на 100 м² поверхні, де встановлюється опалубка.

Трудомісткість опалубних робіт — це сума трудових витрат на монтаж і демонтаж опалубки, очищення і змащення щитів опалубки.

При порівнянні варіантів опалубки оптимальним вважають той варіант, що має найменшу трудомісткість і вартість.

Дата добавления: 2015-11-16