Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Технологія виготовлення портландцементу

Технологія виготовлення гіпсових в'яжучих речовин | Виробництво гіпсу складається з подрібнення, помолу і термальної обробки (дегідратації) гіпсового каменя. | Виготовлення силікатної цегли і каменю | Класифікація бетону | Матеріали для виготовлення бетону | Виробництво бетонних і залізобетонних виробів | Будинки поділяють на громадські (житлові і суспільні) і виробничі. | Технологи будівельного виробництва | В комплексному технологічному процесі зведення монолітних конструкцій і споруд основним простим процесомє бетонування. | Техніко-економічні показники виробництва і застосування керамічних матеріалів |


Читайте также:
  1. Біотехнологія і майбутнє
  2. Будівельні вироби із кераміки та сировина для її виготовлення
  3. Виготовлення виливків відцентровим литтям
  4. Виготовлення виливків за виплавними моделями
  5. Виготовлення виливків у разових формах
  6. Виготовлення силікатної цегли і каменю
  7. Використання соціального впливу в сучасних маніпулятивних технологіях.

Портландцемент є найважливішою в'яжучою речовиною. З виробництва і застосування він займає перше місце серед інших в'яжучих речовин. В 1990 р. виробництво портландцементу в СРСР дорівнювало 140...142 млн т, значно перевищуючи рівень виробництва цементу в інших країнах, в тому числі США.

Винахід портландцементу (1824 р.) пов'язаний з іменами Єгора Герасимовича Челієва — начальника майстерень військово-робітничої бригади і Джозефа Аспдіна — муляра з англійського міста Лідса.

Портландцемент — гідравлічна в'яжуча речовина, що твердне у воді і на повітрі. Його одержують тонким помолом опаленої до спікання сировинної суміші вапняку і глини, що забезпечує домінування в клінкері силікатів кальцію. Сировинна суміш, що спеклася у вигляді зерен розміром до 40 мм, називається клінкером, від якості його залежать найважливіші властивості цементу: міцність і швидкість її зростання, довговічність, стійкість у різноманітних експлуатаційних умовах.

Для регулювання термінів тужавлення в звичайних цементах марок 400...500 при помолі до клінкеру додають гіпс не менше 1,0 % і не більш 3,5 % від маси цементу в перерахунку на ангідрид сірчаної кислоти (SО3), а в цементах високомарочних і швидкотверднучих — не менше 1,5 % і не більш 4,0 %. Портландцемент випускають без добавок або з активними мінеральними добавками.

Якість клінкеру залежить від його хімічного і мінерального складів. Для виробництва портландцементного клінкеру застосовують вапняк і глину. Вапняк в основному складається з двох оксидів: СаО і СО2, а глина — з різноманітних мінералів, що містять в основному три оксиди: SiО2, A12О3 і Fe2О3. В процесі випалу сировинної суміші виділяється С02, а чотири оксиди СаО, SiО2, A12О3 і Fe2О3 утворюють клінкерні мінерали. Вміст оксидів у цементі приблизно такий, в %: 64...67— СаО, 21...24— SiО2, 4...8— A12О3, 2...4— Fe2О3.

Окрім означених основних оксидів, в портландцементному клінкері можуть бути присутні оксиди MgO, K2О і Na2О, що знижують якість цементу.

Портландцемент виготовляють на заводах з різноманітних видів природної сировини і за неоднаковою технологією виробництва, і відрізняється він як за хіміко-мінералогічним складом, так і за властивостями. Вимоги стандарту не відбивають повністю деяких важливих для будівництва властивостей цементу: стійкості цементного каменя в агресивних середовищах, морозостійкості, інтенсивності тепловиділення, деформативної спроможності і т. ін. Однак в цьому значну роль відіграє мінералогічний склад клінкеру, що має прямий зв'язок з основними фізико-механічними властивостями портландцементу і дозволяє розробляти портландцемент для бетону конкретних експлуатаційних умов.

Сировина для виробництва портландцементу повинна містити 75...78 % СаСО3 і 22...25 % глини. Гірські породи, що задовольняють означені вимоги, в природі зустрічаються рідко. Тому для виробництва портландцементу поряд з вапняком і глиною слід застосовувати так звані наповнювачі, що коригують склад і містять значну кількість одного з оксидів, якого не вистачає в сировинній суміші. Так, недостатня кількість SiО2 компенсується додаванням висококремнеземистих речовин (опоки, діатоміта, трепела). Збільшити вміст оксидів заліза можна шляхом додавання руди. Підвищення вмісту глинозему А12О3 досягається доданням високоглиноземистої глини.

Крім того, цементна промисловість дедалі ширше починає використовувати побічні продукти, наприклад, відходи різних галузей промисловості — доменні шлаки, нефелиновий шлам (відходи виробництва глинозему) та ін. Використання в цементній промисловості побічних продуктів і відходів інших галузей — великий крок у розробці - маловідхідної технології, що сприяє охороні навколишнього середовища.

Як паливо застосовують природний газ, скорочується використання кам'яного вугілля і мазуту. Сьогодні вітчизняна цементна промисловість значною мірою працює на газоподібному паливі як найбільш ефективному.

Технологічний процес виробництва портландцементу складається з таких основних операцій: видобутку вапняку і глини, підготовки сировинних матеріалів і добавок, що коригують склад та властивості, приготування з них однорідної суміші заданого складу, випалу суміші і помолу клінкеру в тонкий порошок разом з гіпсом, а інколи з добавками.


Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 82 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Технологія виготовлення будівельного вапна| Залежно від приготування сировинної суміші розрізняють два основних способи виробництва портландцементу: мокрий і сухий.

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.005 сек.)