Особливості формування ціни за ринкових умов

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ЦІНОУТВОРЕННЯ

Особливості формування ціни за ринкових умов

Ціноутворення є одним із ключових елементів ринкової економіки. Ціна - головна і універсальна форма взаємодії товаровиробника і ринку. Вона робить можливою (або неможливою) купівлю-продаж товару, а отже, й саме економічне існування його виробника. Можливості реалізації практично всіх економічних інтересів в підсумку визначаються рівнем ціни, за якою продається і купується товар. Її правильний вибір є запорукою успішної реалізації тактичного і стратегічного планування, тобто хорошого фінансового стану і фінансової стійкості підприємства (фірми) [ 18, c. 26 ].

Ціна як складова ринкового механізму є тим унікальним явищем, в якому зустрічаються інтереси окремих людей, груп людей і всього суспільства. Тому сьогодні надзвичайно важливим є дослідження процесу її формування, оскільки він є системою, що забезпечує узгодження інтересів усіх суб’єктів ринку.

У самій сутності функціонування ринкової економіки діє принцип гармонізації суспільних, колективних та особистих інтересів, реалізація якого підтримується постійним функціонуванням економічних механізмів і, зокрема, механізму ціноутворення. За допомогою механізму ринкового ціноутворення відбувається поєднання інтересів споживачів і продавців (виробників) товарів та суспільства в цілому, забезпечується розв’язання суперечностей у їхніх взаємовідносинах. Так, загальносуспільний економічний інтерес полягає в ефективному розвитку виробництва з метою найповнішого задоволення потреб суспільства, суб’єктів господарювання та окремих індивідів. Від рівня його розвитку значною мірою залежить зростання добробуту суспільства в цілому, кожного колективу і кожного індивіда. Водночас загальносуспільний інтерес не може виражатися у централізації надмірної частини чистого доходу, що не стимулює виробничу діяльність[ 3, c. 43 ].

Механізм ціноутворення - це формування ціни під впливом попиту на товар і його пропозиції. Проста модель визначення ринкової ціни будується на основі рівноваги попиту та пропозиції товару на ринку. Аналіз механізму ціноутворення необхідний для того, щоб встановити діапазони цін на товар, межі їх зміни під впливом попиту і пропозиції з точки зору основних фінансових і нефінансових цілей фірми на ринку. Чим вища ціна, тим більше виробників прагнуть запропонувати свій товар на ринку, і чим ціна нижча, тим більше число споживачів, охочих придбати цей товар. Ринкова ціна, або ціна ринкової рівноваги, встановлюється тоді, коли споживач готовий купувати товар за цією ціною, а продавець вигідно продавати за цією ціною.

У світовій практиці накопичений досить великий досвід розробки та використання ринкового механізму ціноутворення, на який впливають такі умови:

· кількість суб'єктів ринку, тобто продавців і покупців (чим їх більше, тим меншою мірою змінюється ціна);

· незалежність суб'єктів ринку (чим їх менше, тим більше можливостей як у продавців, так і у покупців впливати на рівень ціни, і навпаки);

· ступінь індивідуалізації товарів, робіт, послуг (чим різноманітніше їх асортимент, тим більше вірогідність того, що окремі їх види зможуть витримати загальний напружений стан ринку);

· зовнішні обмеження (на рівень цін на ринку впливають такі чинники, як попит, пропозиція, державне регулювання цін тощо)

Аналіз економічної літератури в області ціноутворення дозволив виділити три основні підходи до трактування суті механізму ціноутворення.

Прихильники першого підходу ставлять знак рівності між процесом ціноутворення і механізмом ціноутворення [ 5, с. 7-9; 10, с. 6 ]. Тим самим, вони ототожнюють два різнорівневих поняття: «процес» - послідовність операцій при розрахунку цін на різні товари, роботи і послуги; і «механізм» - систему (пристрій) управління процесом розрахунку цін.

Другий підхід грунтується на твердженні, що «управління і самоврядування цінами формує ціновий механізм, точніше організм» [4, с. 15]. Його прихильники підкреслюють необхідність органічного поєднання в ціноутворенні ринкових та адміністративних принципів господарювання, а також принципів централізованого та децентралізованого управління. З даним підходом можна погодитися, однак, його необхідно доповнити - конкретизувати визначення предмета, об'єкта і суб'єктів ціноутворення на мікро-, мезо- та макрорівні.

Прихильники третього підходу вважають, що в соціально- орієнтованій ринковій економіці не правомірно говорити про механізм ціноутворення, а необхідно «... концептуально окреслити початки механізму державного регулювання ціноутворюючих факторів» [ 2, c. 49 ]. На їх думку, держава повинна регулювати не самі ціни, а лише макроекономічні умови їх формування, і, тим самим, сприяти реалізації механізму саморегулювання цін, що базується на дії об'єктивних економічних законів: закону попиту і пропозиції, закону вартості (цін), закону грошового обігу та ін.

Дата добавления: 2015-11-16