Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Види механізмів ціноутворення

Читайте также:
  1. ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЦІНОУТВОРЕННЯ
  2. Витратні методи ціноутворення
  3. Внутріфірмове ціноутворення. Трансферні ціни
  4. Класифікаційні ознаки методів ціноутворення.
  5. Концепція ціноутворення в Інтернеті.
  6. Методи маркетингового ціноутворення

 

Відповідно до витратного механізму, величина ціни товару ставиться у безпосередню залежність від вартості виробництва і обігу, що представляє витрати в грошовій формі на виробництво і реалізацію одиниці продукції.

Принципи та методи формування цін при витратному механізмі ціноутворення мають визначатися на підприємстві, тобто у сфері виробництва, і, як правило, до початку випуску продукції. Це призводить до того, що за базу цін приймаються витрати на виробництво. При такому підході до побудови цін ринок робить дуже слабкий вплив на їх рівень і динаміку, практично не враховуються споживчі властивості товару, які необхідні покупцю. Проте з цього не випливає, що ціна товару дорівнює сумі витрат на виробництво і продаж одиниці продукції. Механізм витратного ціноутворення будується таким чином, щоб виробник і продавець товару повинні, продаючи товар за певною ціною, отримувати можливість не тільки відшкодовувати витрати, але й отримувати прибуток.

Формула ціни, яка визначається на основі витратного підходу, має наступний найбільш загальний вигляд:

Ц = С + П,

(1.1)

де Ц - ціна одиниці товару;

С - витрати виробництва та обігу одиниці товару (собівартість);

П - прибуток, одержуваний виробниками, тобто продавцями, за рахунок виробництва та продажу одиниці товару.

Характеризуючи витратний підхід ціноутворення, необхідно мати на увазі на підставі яких витрат визначається ціна. Найчастіше використовуються середні витрати в розрахунку на одиницю продукції з усієї кількості вироблених товарів. Однак можуть бути використані і граничні витрати, під якими розуміється приріст загальних витрат, обумовлений збільшенням виробництва і продажу товару на одну одиницю.

Широко використовується визначення витрат на основі калькуляції, тобто бухгалтерського розрахунку витрат з їх окремих елементах. Необхідно мати на увазі, що на величину витрат впливає фактор часу, де можуть удосконалюватися технології, які ведуть до зниження витрат, а також мати місце інфляційні процеси, що призводять до збільшення витрат.

Друга особливість витратного механізму ціноутворення - це тлумачення прибутку та правомірності її отримання тими чи іншими агентами, учасниками процесу виробництва та обігу.

Прибуток - це додаткова (понад собівартості) плата, яку змушений вносити покупець товару, при придбанні одиниці продукції. Це своєрідний податок на покупця, але не з боку держави, а з боку виробника і продавця. Прибуток дозволить стимулювати виробника, а також вкладати кошти в розвиток виробництва і торгівлі.

Відносна величина прибутку зазвичай розглядається як відношення прибутку до собівартості продукції (витратам) або до ціни, відома під назвою рентабельність. Цей показник і в даний час має широке розповсюдження в українській економічній практиці.

У разі, коли він розглядається як нормативна величина, такий показник іменують нормою прибутку.

Таким чином, підприємства, фірми, визначивши сукупні витрати виробництва та обігу і на їх основі питомі витрати в розрахунку на одиницю товару (середні або граничні), встановлюють собівартість, підсумовуючи яку з прибутком від реалізації одиниці продукції, розраховують ціну. При цьому прибуток зазвичай встановлюється, виходячи з прийнятої норми прибутку або показника рентабельності.

Надбавки і знижки з ціни розраховуються за витратним механізмом, залежно від виду товарів і послуг.

Якщо держава не зацікавлена ​​в розширенні продажу та споживанні товарів, а самі товари не є соціально значущими, тобто предметами першої необхідності (наприклад, предмети розкоші, або задовольняють шкідливі потреби: алкогольні напої, тютюнові вироби), то на них вводиться державна цінова надбавка у вигляді акцизного збору або інших видів податків на користь державного бюджету.

Якщо ж витратна ціна на товари першої необхідності для ряду споживачів стає недоступною, то держава використовує знижки з ціни за допомогою грошових дотацій з державного або місцевого бюджетів.

Певною мірою витратний механізм використовується і зараз, в ринковій економіці. Він впливає, насамперед, на ціну пропозиції. Продавці на ринку продають свої товари не нижче величини сукупних витрат виробництва і обігу, плюс прибуток, тому що їм необхідно розширювати своє виробництво і стимулювати випуск товарів. Однак вони змушені одночасно реагувати на попит, а не тільки на свої витрати, тобто ринок змушує виробника вносити корективи, орієнтуючись на цінову реакцію покупця. Таким чином, щоб прийти до успіху, необхідно перейти до ринкового підходу в ціноутворенні[ 1, c. 102 ].

Сутність ринкового ціноутворення полягає в тому, що реальний процес формування цін відбувається не у сфері виробництва, а на ринку, під впливом попиту та пропозиції. Ціна товару і його корисність проходять перевірку ринком і остаточно формуються на ринку.

Тому наші уявлення про вартість товару (його формування) і ціну як економічні категорії ринку радикальним чином змінюються. Оскільки тільки на ринку відбувається суспільне визнання продуктів як товарів, то й вартість їх отримує суспільне визнання через механізм цін тільки на ринку.

Це принципове теоретичне положення до останнього часу майже повністю ігнорувалося в нашій економічній науці і практиці ціноутворення. Однак і зараз нерідко практика ціноутворення така, коли витрати на виробництво товарів вважають суспільно необхідними задовго до того, як ці товари з'являться на ринку. Крім того, при ринковому ціноутворенні початкові ціни на товари встановлюються їх власниками, суб'єктами господарювання. Тільки в цьому випадку долається відчуження товаровиробників від результатів їхньої праці.

Державні органи в залежності від господарської ситуації регулюють ціни тільки на обмежене коло товарів і послуг. Відносно переважної більшості товарів, вироблених суб'єктами господарювання, держава визначає також загальні правила і принципи ціноутворення, іноді встановлює граничні рівні рентабельності або цін і таким шляхом здійснює свої керуючі функції.

Таким чином, підприємства або фірми реалізують свої товари та послуги, як правило, за цінами і тарифами, встановленими або самостійно, або на договірній основі, і лише в окремих випадках, передбачених законодавчими актами, за державними цінами.

У період перехідної економіки, ринковий механізм ціноутворення повинен не протистояти, а гнучко поєднуватися з механізмом державного регулювання цін на окремі групи товарів. Таке поєднання дозволяє державі за допомогою цін визначати і реалізовувати цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку та формувати відповідні пропорції[ 8, c. 35 ].

Отож, механізм ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через ціни, їх динаміку, яка формується завжди по-різному, іноді непередбачувано, а це не можна ігнорувати при встановленні ціни. Тому необхідно глибоко і всебічно аналізувати й вивчати всі ринкові чинники та методи ринкового ціноутворення, а також вміло і правильно ними користуватися.

 

РОЗДІЛ 2


Дата добавления: 2015-11-16; просмотров: 73 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Особливості формування ціни за ринкових умов| МЕХАНІЗМИ ФОРМУВАННЯ ЦІНИ НА ПРИКЛАДІ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)