Законодавство у сфері освіти

Освіта має велике політико-економічне значення для ЄС у прищепленні почуття «європейськості». Вона залишається здебільшого сферою повноважень національних урядів, але при цьому Маастрихтський договір формально вніс освіту й молодіжні програми до нових сфер повноважень ЄС[7]. Відповідно, Європейському Союзові в цілому належить підтримувати і доповнювати діяльність держав-членів у таких сферах, як співпраця між освітніми установами, мобільність студентів і викладачів, молодіжні обміни та вивчення мов. З цією метою Рада ЄС через процедуру спільного ухвалювання рішень затверджує «заохочувальні заходи», і кваліфікованою більшістю голосів приймає рекомендації відповідно до пропозицій Комісії[8].

У сфері освіти можна визначити наступні акти, що діють в ЄС:

– Велика хартія університетів від 1988 року[9];

– Конвенція про визнання кваліфікацій від 11 квітня 1997 року (Лісабон)[10];

– Сорбонська декларація, яка являє собою спільну декларацію про гармонізацію архітектури Європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів з Великобританії, Німеччини, Франції та Італії, проголошена у місті Париж, Сорбона 25 травня 1998 року[11];

– Меморандум про навчання протягом життя від 30 жовтня 2000 року (Брюссель)[12];

– Меморандум безперервної освіти Європейського Союзу (Ліссабон, березень 2000 року)[13];

– Рекомендації Європейського Парламенту і Ради з європейської взаємодії відносно оцінки якості шкільної освіти від 12 лютого 2001 року[14];

– Комюніке від 19 травня 2001 року (Прага)[15];

– Саламанська Конвенція «Формування майбутнього» 2001 року[16];

– Резолюція Ради Європейського Союзу від 13 липня 2001 року про роль освіти і навчання в політиці зайнятості (2001/С 204/01)[17];

– Рекомендації Європейського Парламенту і Європейської Ради від 10 липня 2001 року стосовно виїзду за кордон студентів, направлених на стажування, волонтерів, викладачів і вихователів[18];

– Резолюція Європейської Ради від 13 липня 2001 року про електронне навчання[19];

– Комюніке про створення Європейського простору навчання протягом життя від 21 листопада 2001 року [20];

– Резолюція Європейської Ради про навчання протягом життя від 27 червня 2002 року[21];

– Комюніке Комісії Європейських Співтовариств від 16 жовтня 2002 року «Європейський простір наукових досліджень»[22];

– Комюніке щодо поширення загальноєвропейських вимог і стандартів на докторські ступені (18–19 вересня 2003 року, Берлін)[23];

– Директива 2004/114/ЕС від 13 грудня 2004 року про умови допуску громадян третіх країн з метою освіти, обміну учнями, неоплачуваної професійної підготовки або волонтерської діяльності[24];

– Директива Європейського Парламенту та Ради № 2005/36/ЕС від 07 вересня 2005 року «Про визнання професійних кваліфікацій»[25].

Основоположним правовим документом Європейського Союзу в сфері вищої освіти є Велика хартія університетів, яка була підписана у 1988 році ректорами європейських університетів та містить три розділи: преамбула, основні принципи та способи. Згідно з Хартією, кожна держава-учасник ЄС має компетентні органи, відповідальні за прийом заяв та ухвалення рішень, пов’язаних із здійсненням громадянами права на професійну діяльність.

12 лютого 2001 року Європейським Парламентом і Європейською Радою були викладені Рекомендації щодо європейської взаємодії з оцінки якості шкільної освіти. У цих рекомендаціях пропонується розширити взаємодію між державними органами, що відповідають за якість освіти, та створення загальноєвропейських мереж якості освіти.

Через три роки після Сорбонської та два роки після підписання Болонської декларацій європейські міністри, що відповідають за вищу освіту, в Празі 19 травня 2001 року підтвердили зобов’язання по заснуванню Зони європейської вищої освіти. Вибір Праги для проведення цієї зустрічі символізував бажання залучити до цього процесу всю Європу з огляду на розширення ЄС. Було розглянуто звіт «Сприяння Болонському процесу», та зроблений висновок, що цілі Болонської декларації були широко прийняті та використовувалися як основа для розвитку вищої освіти більшості держав, які її підписали. Були прийняті до уваги Конвенція європейських вищих навчальних закладів, прийнята в Саламанці 29-30 березня 2001 року, та рекомендації Конвенції європейських учнів, прийнятої в Гетеборзі 24-25 березня 2001 року. Позитивно було оцінене активне залучення до Болонського процесу Європейської асоціації університетів та асоціації національних союзів студентів у Європі. Саламанська Конвенція «Формування майбутнього» 2001 року проголосила ряд своїх принципів у сфері вищої освіти, такі як: автономія та відповідальність перед суспільством, необхідність розвивати та стимулювати наукові дослідження.

Європейська вища освіта завжди була різноманітною в частині мов, національних систем, типів інститутів, орієнтації профілів підготовки та навчальних планів. В той же час її майбутнє залежить від здатності організації отримувати позитивні результати.

В Празькому Комюніке були відзначені інші подібні ініціативи, спрямовані на майбутнє, та прийняті зобов’язання по продовженню співробітництва, яке засноване на цілях, викладених в Болонській декларації, та побудоване на корисних відмінностях культур, мов та національних систем, яке залучає можливості міжурядового співробітництва до діалогу з європейськими університетами та іншими вищими учбовими закладами Європейського Союзу.

Важливим документом у сфері освіти Європейського Союзу стала Резолюція Ради Європейського Союзу від 13 липня 2001 року про роль навчання в політиці зайнятості (2001/С 204/01), в якій була поставлена нова стратегічна мета на наступне десятиліття і підкреслена фундаментальна роль освіти і підготовки в переході до суспільства, заснованого на знаннях, а саме:

– підвищення якості і ефективності систем освіти і підготовки в країнах-членах ЄС;

– забезпечення загального доступу до освіти і професійної підготовки.

Особливо в цьому документі були визначені завдання, які стосуються забезпечення доступу до ринку праці та підвищення адаптації працівників, а саме:

– розвиток навичок, необхідних в суспільстві, заснованому на знаннях,

–забезпечення загального доступу до інформаційних і комунікаційних технологій (ICTs);

– створення відкритого середовища навчання;

– зміцнення зв'язків з виробництвом, науковими дослідженнями і суспільством в цілому;

– розвиток духу підприємництва;

– поліпшення ситуації з вивченням іноземних мов;

– підвищення мобільності і збільшення числа обмінів студентами.

10 липня 2001 року Європейський Парламент і Європейська Рада проголосили Рекомендації, які стосуються виїзду за кордон студентів, осіб, направлених на стажування, волонтерів, викладачів і вихователів, основною ідеєю яких є міжнародна мобільність людей, яка сприяє розвитку різних національних культур, поповненню культурного і професійного багажу і дозволяє Європейському Союзу отримувати з цього користь. Досвід дозволяє зробити висновок про величезну значущість розширення кількості робочих місць на ринку праці, який вимагає більшої гнучкості і здібності адаптуватися до різних умов. В Рекомендаціях було запропоновано вжиття наступних заходів:

– усунення юридичних і адміністративних перешкод для виїзду за кордон людей, які бажають отримати освіту в іншій країні Європейського Союзу як в рамках однієї із загальних програм, так і за іншими програмами;

– подолання мовного і культурного бар'єру,

– підтримка єдиного європейського простору професійних кваліфікацій, щоб зацікавлені особи, які повернулися до рідної країни, могли підтвердити отримання освіти або професійного досвіду в іншій країні;

– вивчення можливостей осіб користуватися суспільним транспортом, допомога у пошуках житла і інша підтримка, зокрема, забезпечення доступу до бібліотек і музеїв;

– покращення роботи Національних інформаційних центрів (NARICs) і загальноєвропейської мережі Національних інформаційних центрів (NARICs Nеtwork), для того, щоб зацікавлені особи могли одержати будь-яку корисну інформацію з питань навчання і підготовки.

З метою створення конкурентоздатної, динамічної і заснованої на знаннях економіки була проголошена Резолюція Ради ЄС від 13 липня 2001 року про електронне навчання, в якій були узгоджені дії країн ЄС:

– з проведення початкової підготовки, а також підготовки на робочому місці викладачів і інструкторів з використання ICT в педагогічних цілях, беручи до уваги необхідність розвитку цифрової культури як основоположного елементу основних навиків викладання, і мотивувати викладачів і інструкторів найефективніше використовувати ICT в процесі викладання;

– з надання підтримки особам, які відповідальні за освітні і підготовчі процеси, особам, відповідальним за ухвалення рішень на місцевому, регіональному і державному рівнях, а також іншим зацікавленим сторонам в досягненні необхідного розуміння можливостей ICT для вдосконалення нових методів навчання і педагогічного розвитку, з метою ефективної інтеграції і управління ICT;

– з використання можливостей перетворення в цифрову форму і стандартизацію документів в педагогічних і освітніх цілях для полегшення доступу і ширшого й частішого звернення до державних культурних ресурсів, таких як бібліотеки, музеї і архіви;

– з сприяння розвитку і впровадженню інноваційної педагогіки, яка втілює в практику використання технології в рамках ширших міжпрограмних методів, сприяння просуванню нових підходів, заснованих на ширшому використанні інноваційних педагогічних методів і програмних засобів, використанню нових засобів і досвіду для підвищення знань учнів і їх мотивації, і, таким чином, виховувати критичне відношення до інформаційного змісту мережі Інтернет та інших інформаційних джерел;

– з використання комунікаційних можливостей ICT з метою підвищення рівня обізнаності, обміну і співпраці на всіх освітніх і підготовчих рівнях, особливо в школах;

– з розгляду можливостей впровадження європейського досвіду в навчальну програму, а також підтримці і підвищенню фізичної і віртуальної мобільності як важливої частини освіти, яка розвиває навики і уміння, необхідні для життя і роботи в суспільстві, що відрізняється мовним і культурним різноманіттям;

– з підтримки і розвитку віртуальних місць зустрічі для співпраці і обміну інформацією, досвідом і успішною практикою з урахуванням нових педагогічних підходів і нових форм співпраці між учнями, між викладачами та інструкторами, підтримки європейської мережі на всіх рівнях у сфері освітніх мультимедійних засобів, використанню мережі Інтернет у навчальних цілях, співпраці і навчанню з використанням ICT, а також іншого застосування ICT в цілях освіти та навчання;

– з використання досвіду, придбаного в рамках таких ініціативних проектів як Європейська шкільна мережа і Європейська мережа педагогічної освітньої політики (ENTEP);

– з сприяння зростанню спільного розвитку навчальних програм для вищої освіти з використанням ICT, сприянню появі нових підходів до створення подальших сертифікаційних моделей для вищої освіти і гарантії якості;

– з використання засобів заохочення в роботі з навчальними закладами, факультетами і кафедрами, які досягли європейського рівня в роботі, застосовуючи інноваційні і успішні методи педагогіки в цій сфері;

– з проведення дослідження в сфері електронного навчання в широкому масштабі, зокрема, вивчення питання про те, яким чином підвищити якість навчального процесу засобами ICT, розвитку педагогічних методів, включенню ICT в процес навчання і викладання, а також розвитку міжнародної співпраці в цьому напрямку;

– з розвитку співпраці між державним і приватним секторами як внесок у розвиток електронної освіти для підтримки обміну досвідом, діалогу про вимоги, які пред'являються до мультимедійних навчальних матеріалів і передачі технологій;

–з контролю та аналізу процесу інтеграції і застосування ICT у викладанні та навчанні, наданню наявної кількісної і якісної інформації і розвитку вдосконалених методів спостереження і оцінки для обміну досвідом й вдалими результатами практики.

В продовження цих ідей 21 листопада 2001 року було видано Комюніке про створення Європейського простору навчання протягом життя, в якому визначені компоненти послідовної і глобальної стратегії, які допоможуть визначити відповідну політику Європейського Союзу. Комюніке також покликане стимулювати найважливіші кроки для посилення стратегій і пояснити, яким чином втілити ідею навчання протягом всього життя шляхом зміцнення існуючих процесів, інструментів і програм, а також шляхом створення індикаторів. Центральна роль учня, важливість рівних можливостей, якість і значення можливостей для навчання знаходяться в центрі стратегії реалізації концепції освіти протягом життя в Європі. З метою допомоги державам-членам і іншим залученим сторонам в розробці даної стратегії, в Комюніке були позначені її основні елементи. Начальним етапом, що відкриває доступ до навчання протягом життя, визначено трансформацію традиційних систем.

Дата добавления: 2015-11-16